Орієнтовна основа дії при виконанні практичної роботи.

1.За таблицями та демонстраційними зразками вивчити основні типи поживних середовищ. Приклади записати до протоколу, вказати сферу їх застосування. Розглянути зростання різних бактерійних культур на щільних і рідких жи-вильних середовищах.

2.Ознайомитися з технікою приготування живильних середовищ. Визначити рН МПБ. Коротко описати необхідне обладнання та отриманий результат. Розрахувати кількість агар-агару для приготування щільного та напіврідкого середовища.

3.На демонстраційних матеріалах вивчити метод виділення чистої культури анаеробних бактерій, живильні середовища і апаратуру, які використовують для культивування анаеробів. Стислу характеристику середовищ і устатку-вання занести до протоколу.

Розглянути прилад - анаеростат і ознайомитись з принципом його роботи.

Анаеростат — прилад для створення безкисневого середовища — є

товстостінною металевою місткістю для розташування чашок Петрі або пробірок. Система газовід-відних трубок і вакуумметр дозволяють відкачувати з місткості повітряну суміш, одночасно заміщаючи її інертним газом (гелієм) і заміряти тиск (малий. 2.4.).

Ознайомитись з умовами створення анаеробіозу в ексікаторі (свічка, тіогліко-лієва кислота). Ексикатор — товстостінна скляна ємність з притертою кришкою і підставкою для чашок Петрі. На дно ексикатору ставиться свічка, що горить, або наливається кислота (хімічний редуцент кисню), потім кришка притирається . 4.Розглянути чашку з культивуванням аеробів і анаеробів (спосіб Фортнера). У чашку Петрі на поверхню живильного агару, розділеного навпіл посередині чашки, проводять посів: на одній половині — аеробів, на іншій — анаеробів. Чашку герметизують парафіном і поміщають в термостат. При залишковому кисні ростуть аероби, після його утилізації починають рости анаероби.

Розглянути і вивчити склад спеціальних середовищ для культивування анаеробів. Середовище Кіта—Тароці — це живильний бульйон з глюкозою і шматочками свіжих органів тварин. Глюкоза і шматочки органів володіють редукуючою здатністю. Середовище зверху заливають шаром стерильного масла. Середовище контролю стерильності (СКС) — 0,3 %-й агар з додаванням тіогліколієвої кислоти (редуцент О₂), посів уколом. Середовище Вільсона-Блера — це високий стовпчик живильного агару з додаванням солей натрію і заліза, посів уколом. Анаероби утворюють чорні колонії в глибині стовпчика за рахунок хімічної реакції з солями металів.

Після ознайомлення з теоретичними питаннями і перебігом проведення експерименту вам пропонується виконати наступні навчальні завдання:

1. У яку фазу розвитку бактеріальної культури мікроорганізми мають найбільшу біохімічну активність?

2. Чи можна отримати чисту культуру анаеробних бактерій шляхом механічного розсіву петлею на поверхні поживного середовища?

3. Чому поживні середовища, навіть із факторами росту, непридатні для культивування рикетсій?

1. Основні процеси, які є складовими фізіології мікрорганізмів:

- Живлення, дихання, розмноження, мінливість

2. Групи бактерій за типом дихання:

1. Облігатні аероби

2. Облігатні анаероби

3. Факультативно-анаеробні мікроорганізми

4. Мікроаерофіли

3. Живильні середовища для культивування облігатних анаеробів:

- Кіта-Тароці, Вільсона-Блера, СКС

4. Групи бактерій по здатності утилізувати вуглець і азот:

- Аутотрофі

- Гетеротрофи

5. Класифікація груп гетеротрофів:

- Сапрофіти і паразити

6. Класифікація груп паразитів:

- Облігатні і факультативні

7. Облігатні паразити (визначення):

- Мікроорганізми, повністю позбавлені здібності жити поза клітинами живого організму (віруси, рикетсії, хламідії)

8. Умови культивування бактерій:

1.Живильне середовище

2.Оптимальна температура

3.Умови аеробів або анаеробів

4.Час культивування

9. Типи живильних середовищ за призначенням:

1. Прості

2. Елективні

3. Диференціально-діагностичні

10. Спосіб розмноження у бактерій:

- Поперечне ділення

11. Колонія (визначення):

- Потомство однієї клітини при розмноженні на твердому живильному середовищі

12. Чиста культура (визначення):

- Популяція мікроорганізмів, що складається з особин одного виду

13. Принципи виділення чистих культур бактерій:

1. Механічне роз'єднування мікроорганізмів при посіві

2. Використання біологічних властивостей бактерій

14. Етапи бактеріологічного методу діагностики:

- Виділення чистої культури

- Ідентифікація чистої культури

Життєві функції мікроорганізмів: живлення, дихання, зростання і розмноження — вивчає фізіологія. У основі фізіологічних функцій лежить безперервний обмін речовин (метаболізм). Суть обміну речовин складають два протилежних, але взаємозв'язаних процеси: асиміляція (анаболізм) і дисиміляція (катаболізм).

Асиміляція — це засвоєння живильних речовин і використання їх для синтезу клітинних структур.

При процесах дисиміляції живильні речовини розщеплюються і окислюються, при цьому виділяється енергія, необхідна для життя мікробної клітини. Всі процеси синтезу і розпаду живильних речовин здійснюються за участю фер-ментів. У мікроорганізмах відбувається інтенсивний обмін речовин, за добу 1 мікробна клітина може переробити живильних речовин в 30—40 разів більше її маси.

Мікробна клітина використовує живильні субстрати для синтезу складових частин свого тіла, ферментів, пігментів, зростання.

Зростання — це збільшення розмірів окремої особини.

Розмноження — здібність організму до відтворення.

Основним засобом розмноження у бактерій є поперечне ділення, яке відбувається в різних площинах з формуванням багатообразних поєднань, клітин (грони, ланцюжки, пакунки і т. д.). У бактерійних клітин діленню передує подвоєння материнської ДНК. Кожна дочірня клітина отримує копію материнської ДНК. Процес ділення вважається закінченим, коли цитоплазма дочірніх клітин розділена перегородкою. Клітини з перегородкою ділення розходяться в результаті дії ферментів, які руйнують серцевину перегородки.

Швидкість розмноження бактерій різна і залежить від виду мікроба, віку культури, живильного середовища, температури.

При вирощуванні бактерій в рідкому живильному середовищі спостерігається декілька фаз зростання культур:

1. Фаза підсумкова (латентна) — мікроби адаптуються до живильного середовища, збільшується розмір клітин. До кінця цієї фази починається розмноження бактерій.

2. Фаза логарифмічного інкубаційного зростання — йде інтенсивне ділення клітин. Триває ця фаза близько 5 годин. За оптимальних умов бактерійна клітина може ділитися кожні 15—30 хвилин.

3. Стаціонарна фаза — число бактерій, що знов з'явилися, рівне числу відмерлих. Тривалість цієї фази виражається в годинах і коливається від виду мікроорганізмів.

4. Фаза відмирання — характеризується загибеллю клітин в умовах виснаження живильного середовища і накопичення в ній продуктів метаболізму мікроорганізмів.

Якщо живильне середовище, в якому культивуються мікроорганізми, оновлюватиметься, то можна підтримувати фазу логарифмічного зростання.

Додаток 1

Граф логічної структури теми: