Приклад. Громадянка Р. з 1980 року перебувала у шлюбі з громадянином Б

Громадянка Р. з 1980 року перебувала у шлюбі з громадянином Б. Р. і Б. мали спільних дітей 1987 і 1989 р.н. У серпні 1991 року у зв’язку зі зловживанням чоловіком алкогольними напоями, веденням аморального способу життя та постійними погрозами застосування насильства вони розлучилися. Через відсутність іншого місця проживання, Р. разом із дітьми змушена була і після розлучення проживати в одному помешканні з Б., але в різних кімнатах. Протягом 10 років після цього Б. постійно ображав, погрожував, залякував та іншими діями робив життя Р. та двох спільних неповнолітніх дітей нестерпним. Через постійний страх перед батьком, сильні душевні хвилювання, напружену атмосферу вдома у дітей почалися психічні розлади. Обидва підлітки перебувають на обліку в психоневрологічному диспансері.

У цьому випадку є всі підстави констатувати факт психологічного насильства в сім’ї, тому що наявні всі чотири ознаки насильства в сім’ї. Але оскільки громадянка Р. і громадянин Б. не перебувають у шлюбі, то таке насильство має місце лише у взаєминах батька з неповнолітніми дітьми.

Найбільш гостро проблема психологічного насильства в сім’ї постає серед дітей.Це пов’язано, здебільшого, з їхньою вразливістю та необізнаністю. Вразливість дітей до насильства пояснюється їхньою фізичною, психологічною та соціальною незрілістю, а також залежним (підлеглим) становищем стосовно дорослих, незалежно від того, чи є це батьки, чи опікуни. До найбільш поширених різновидів психологічного насильства над дітьми належать:

• поводження з дітьми як із підлеглими, рабами чи слугами;

• покарання;

• відмова повідомляти про рішення, що стосуються відвідин та опікунства;

• навіювання страху за допомогою розповідей, дій, поглядів;

• використовування своїх переваг – росту, розмірів та сили;

• крики;

• погрози покинути дитину;

• погрози розлюбити дитину;

• загроза суворого покарання Богом, судом, міліцією, школою,

спецшколою, притулком, родичами та психіатричною лікарнею;

• приниження;

• використання скарг для тиску на дитину, присоромлення дитини;

• постійне підкреслювання недоліків;

• контролювання, обмеження у спілкуванні, стеження;

• використання дітей у конфліктах між батьками;

• заборона лягати спати або насильне пробудження;

• звинувачення дитини у всіх проблемах;

• «торговельна» поведінка одного з батьків щодо любові до дитини;

• ігнорування;

• критика думок, почуттів, дій;

• відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічна ізоляція);

• недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;

• недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній

допомозі за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це.

Економічним насильством у сім’ї визнається умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, їжі, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести до його смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я.

Цей вид насильства може порушувати такі права і свободи особи, як право на недоторканість житла, право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, право на працю, право приватної власності тощо.

Економічне насильство в сім’ї теж різноманітне за видами і виявляється у своєрідному економічному тиску на члена сім’ї. Це не тільки вказані у визначенні порушення, а й інші види позбавлення або обмеження трудових і майнових прав. Наприклад, заборона працювати члену сім’ї за наявності його бажання та працездатності; позбавлення або обмеження одним членом сім’ї іншого члена сім’ї можливості користуватися і розпоряджатися грошима, які він заробив або які є їхньою спільною власністю; примус члена сім’ї виконувати важку, непосильну роботу; відмова члена сім’ї (батька, матері) опікуватися малолітніми, неповнолітніми членами сім’ї, старими, інвалідами тощо.

Економічне насильство може виявлятись у створенні ситуації, за якої один член сім’ї змушений систематично просити гроші, коли вони в сім’ї є, на утримання сім’ї або на власні потреби, у втягненні неповнолітніх у заняття жебрацтвом, пошкодженні чи знищенні майна іншого члена сім’ї або спільного майна, примушуванні чи втягненні в заняття проституцією.

За окремі, найбільш небезпечні види економічного насильства в сім’ї передбачена кримінальна відповідальність.