Ринок похідних цінних паперів

Похідні фінансові інструменти -цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів; (первинних цінних паперів, товарів, матеріальних цінностей та ін.) Базовими можуть бути різні активи: цінні папери, товари, валюта, фондові індекси, банківські депозити, самі похідні інструменти. Як правило, основний фактор існування похідних цінних паперів – це майбутня невизначеність.

Більшість похідних цінних паперів – це угоди на термін, виконання яких відноситься до визначеного періоду (моменту) часу в майбутньому, основне призначення яких – страхування (хеджування) ризику, зв'язаного з непередбаченим коливанням цін.

Усі термінові угоди в залежності від обов'язковості їх виконання можна розділити на два види: термінові й умовні.

Термінові - є обов'язковими для виконання (ф'ючерсні угоди).

Умовні - надають право одній із сторін виконувати чи не виконувати контракт (опціони, тому даний вид термінових угод ще називають опціонним).

Ф'ючерсний контракт являє собою стандартизовану угоду, в основу якої покладено зобов'язання з купівлі чи продажу реального товару на визначену дату в майбутньому за визначеною ціною. Як показує світова практика, ф'ючерсні контракти найчастіше використовуються не з метою здійснення операцій з купівлі (продажу) базового активу, а з метою перепродажу самих ф'ючерсних контрактів. Ф'ючерсний контракт містить ряд обов'язкових реквізитів, таких як кількість, термін і місце постачання базового активу, мінімально і максимально припустимі коливання цін. Ф'ючерси обертаються тільки на біржових ринках.

Позитивними сторонами ф'ючерсних контрактів є: завдяки стандартизованому змісту і обігу на фондовій біржі вони є високоліквідним товаром; можливість використання для зниження ризику й у спекулятивних операціях; виконання ф'ючерсного контракту гарантується розрахунковою палатою фондової біржі.

Негативні сторони ф'ючерсних контрактів: немає можливості придбання іншого, ніж зазначено у ф'ючерсному контракті, активу (також немає можливості придбання активу в іншому місці й іншим часом); можливість зниження доходу (при застосуванні ф'ючерсів для страхування операцій з цінними паперами).

Опціони

Опціонний контрактпідкреслює право, але не зобов'язання купити чи продати базовий актив. Право на купівлю чи продаж базового активу має покупець опціону, а продавець несе зобов'язання щодо виконання умов контракту.

У залежності від того, надає опціон право на купівлю або право на продаж базисного активу, виділяються два такі види:

опціон на купівлю – опціон «колл» (сall option);

опціон на продаж – опціон «пута» (рut option).

Якщо покупець опціону погоджується на купівлю чи продаж базового активу, то ціна, за якою буде здійснюватися операція, називається ціною виконання, а час виконання називається моментом виконання.

У залежності від термінів настання прав покупця опціону, виділяють два види опціонів: європейський і американський.

За європейським опціономкупівля (продаж) базового активу відбувається у встановлений момент часу, а за американським опціоном – у будь-який момент часу в період дії терміну угоди.

При оцінці опціонів використовуються наступні параметри:

опціонна ціна– ціна виконання опціону;

спотова ціна– ціна на ринку наявних продажів;

вартість опціону– приріст багатства, що дає володіння опціоном.