Загальні положення. 1. Топографічна прив’язка проводиться по карті прийомами візуальної зйомки або за допомогою приладів і полягає у визначенні координат (в нанесенні на карту)

1. Топографічна прив’язка проводиться по карті прийомами візуальної зйомки або за допомогою приладів і полягає у визначенні координат (в нанесенні на карту) вогневих позицій і у визначенні їх висот.

2. Для топографічної прив’язки використовують карту масштабу 1 : 50 000 і більше.

3. Початковими точками для прив’язки беруть різко виражені контурні точки (перехрестя постійних доріг, залізничні переїзди, повороти ліній електропередач, повороти канав і постійних огорож, перехрестя вулиць і т. д.) або місцеві предмети (вишки, башти, горби, кілометрові стовпи, мости і т. д.), які надійно розпізнаються на карті і місцевості (далі контурні точки і місцеві предмети, які беруться як початкові при прив’язці, називатимуться орієнтирними точками).

4. При користуванні картою необхідно враховувати такі моменти:

– у населеному пункті точно наносять на карту тільки його зовнішній контур, головні вулиці й споруди, найближчі до перехрестя вулиць;

– умовний знак фабрики, заводу ставлять на карті в тому місці, де на місцевості знаходиться фабрична труба, а за відсутності останньої – на місці найвищої будівлі;

– при значній кількості, однорідних місцевих предметів (сараїв, млинів і т.д.), зосереджених на невеликих площах, тільки крайні наносяться точно;

– середина між двома лініями, що зображають дорогу (просіку), відповідає середині дороги (просіки) в натурі, самі ж лінії краям дороги (просіки) не відповідають.

При користуванні масштабними умовними знаками за місцезнаходження зображуваного знаком предмета слід приймати:

– для знаків, що мають форму правильних геометричних фігур (круг, квадрат, трикутник, прямокутник), – геометричний центр знака;

– для знаків, що мають форму фігур з широкими основами (елеватори, окреме каміння, пам’ятники, вітряні млини і т. д.), – середину основи знака;

– для знаків, що мають форму фігур з прямим, кутом в основі (кілометрові стовпи, окремі дерева і т. д.), – вершину прямого кута;

– для знаків, що є поєднанням різних фігур (спостережні вишки, каплиці, метеорологічні станції і т. д.), – центр нижньої фігури.

5. Висоту прив’язуваних точок при топографічній прив’язці по карті визначають за горизонталями і відмітками висот, які є на карті.

Додатки