Проблеми боротьби з організованою злочинністю і відмиванням "брудних" грошей в офшорних центрах

Офшорні центри, які широко відкривають двері іноземним підприємцям із сумнівною репутацією для заснування в них чис-

Міжнародне оподаткування

ленних банків, холдингових компаній і трастів, уже багато деся­тиліть завдають безліч турбот державним і політичним діячам, а також органам правопорядку, мабуть, чи не всіх країн планети. Розміщені там компанії, банки, фонди, траста вже давно перетво­рилися на фінансову опору міжнародного тероризму, наркобізне-су і практично всіх форм організованої злочинності.

Особливе занепокоєння викликають два регіони — це дер­жави і території басейну Карибського моря і держави "золотого трикутника" - Бірма, Таїланд, Пакистан та Афганістан. Однак державні діячі і спецслужби індустріально розвинутих країн пер­шочергову увагу приділяють першому з названих регіонів. Про причину такої турботи виразно сказано в березні 1988 р. у заяві Бюро з міжнародних проблем, пов'язаних з наркотиками, Дер­жавного департаменту США: „Країни басейну Карибського моря — перша ланка міжнародної системи, через яку проходить велика частина "наркоприбутків" злочинних організацій Латинської Америки. З погляду інтересів як зарубіжних постачальників, так і дистриб'юторів у США, цей регіон виявився найкращим з ураху­ванням його сусідства зі США, загальної корупції, низьких по­датків, а також наявності в ньому незліченних фінансових уста­нов, оснащених захищаючим їх законом про збереження банківської таємниці" [100, с 45].

Держави цього регіону, бідні на природні ресурси, з відста­лою економікою і малоосвіченим або зовсім неписьменним насе­ленням, починаючи з 1960-х років приступили до створення на своїх територіях офшорних центрів і податкових гаваней, які ста­ли дуже привабливими для фінансових і банківських установ.

Бурхлива діяльність фінансових установ в умовах слабкого державно-правового контролю привернула пильну увагу подат­кових служб і правоохоронних органів суміжних країн, і в першу чергу США. В умовах, коли ще не були підписані і ратифіковані відповідні міжнародні угоди, які поширюються на ці регіони, служба внутрішнього доходу міністерства фінансів США не зупи­нялася навіть перед проведенням односторонніх оперативно-слідчих заходів відносно наркоділків і "відмивателів" грошей у цих регіонах. Але вони приносили тимчасові, обмежені результа-

Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

ти і супроводжувалися міжнародними скандалами і навіть погіршенням відносин між країнами [92, с. 380—387].

У середині 1980-х років на зміну одностороннім акціям прий­шла стратегія укладення дво і багатосторонніх договорів з конкрет­них проблем. Одним з основних став договір між Сполученими Штатами і Великою Британією, підписаний у 1984 р. Ця угода Відкривала можливість надавати всебічну і безпосереднью допомо­гу з боку британської влади в боротьбі з наркобізнесом і відмиван­ням грошей на територіях, які знаходяться в цьому регіоні в юрис­дикції британської корони, і в першу чергу на островах Кайман. У 1990 році ця угода була поширена на Багамськи Острови.

З метою розроблення загальних підходів до застосування ефективних методів протидії відмиванню "брудних" грошей дер­жави басейну Карибського моря і Центральної Америки скликали в червні 1990 р. Конференцію на острові Аруба. її учасники кон­статували, що міжнародні злочинні організації створили в регіоні центри наркобізнесу, у зв'язку з чим більшість шдприємств сфери Послуг існує лише для того, щоб забезпечити "очищення" неза­конно отриманих доходів. Відзначено також, що з моменту прий­няття до виконання Рекомендацій ФАТФ Сполученими Штата­ми Америки й іншими індустріально розвинутими країнами про­ведення фінансових операцій у цих державах стало справою знач­но важчою і ризикованою. Тому привабливість територій Ка­рибського басейну і Центральної Америки в очах ватажків кримінальних груп безсумнівно зростає.

У зв'язку з цим держави—учасниці конференції дали обіцян­ку прийняти Рекомендації ФАТФ разом з додатковим пакетом, який складається з 21 виправлення, які його доповнюють. їх надалі було скорочено до 19, але всі вони містили в собі додаткові заходи, пристосовані до специфіки даного регіону [98, с 25—30].

Ще однією конференцією, присвяченою проблемам фінан­сових аспектів міжнародного наркобізнесу, була одинадцята яустріч глав урядів країн — членів Карибського співтовариства і Загального ринку (Caribbean Community and Common Market — CARICOM), яка відбулася в серпні 1990 p. її підсумком стало створення Карибської групи з протидії відмиванню грошей (Caribbean Financial Action Tasks Force - CFATF) [96, с 17-38]. і'

Міжнародне оподаткування

Цю важливу ініціативу підтримали учасники регіонального семінару, організованого за сприяння уряду Ямайки в травні 1992 р. За цим семінаром слідувало проведення в листопаді того ж року конференції міністрів юстиції в столиці Ямайки — місті Кінгстон. У прийнятій ними Декларації було сказано, що країни— учасниці конференції "підпишуть і ратифікують Конвенцію ООН з боротьби з незаконною торгівлею одурманюючими засобами і психотропними речовинами 1988 p., а також приймуть і введуть у практичну дію 40 Рекомендацій ФАТФ і 19 Рекомендацій Конфе­ренції на Арубі" [96, с 34—37].

Учасники конференції дійшли до висновку, що впроваджен­ня в життя Кінгстонської Декларації потребує створення формаль­них структур, які займаються моніторингом ефективності і пропа­гандою положень, які містяться в ній. Крім того, її учасники взяли на себе зобов'язання застосовувати, як у Європі, процедуру само­оцінки і взаємоперевірки країн щодо ступеня виконання ними Ре­комендацій з боротьби з відмиванням "брудних" грошей.

"З метою забезпечення продовження і нарощування таких зусиль, — сказано в опублікованій ними заяві, — а також з метою створення відповідних умов навчання і спеціалізованої бази, учас­ники конференції запропонували утворення невеликого секре­таріату CFATF з резиденцією в Тринідаді і Тобаго [90, с. 27]. За­вдяки фінансовій допомозі членів ФАТФ (Нідерландів, Франції, Канади, США і Великой Британії) ця ініціатива в 1993 р. увінча­лася успіхом. Керівником секретаріату став англійський офіцер поліції, який володіє солідним досвідом у боротьбі з відмиванням "брудних" грошей, а також великими знаннями в галузі міжнарод­ного права.

Паралельно з цими зусиллями зі своєю ініціативою висту­пила Організація американських держав (О АД), членами якої се­ред інших є держави Карибського басейну. Заради справедли­вості треба відзначити, що ОАД ще раніше висловлювалася за вживання заходів з припинення відмивання "брудних" грошей, а також за застосування як засобу покарання конфіскації доходів, здобутих злочинним шляхом, вважаючи такі заходи Найбільш дієвими в боротьбі з нелегальною торгівлею наркотиками в Південній і Північній Америці.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

'——- ■.................................................................. ■ ~ ^л.......................................................................................... ■ ...............................

Саме з ініціативи ОАД у 1986 р. була розроблена програма, яка одержала назву Міжамериканської програми дій проти неле­гального використання і виробництва наркотичних засобів та психотропних речовин (Inter-American Programm of Action of Rio de Janeiro Against Illicit Use and Production of Narcotic Drugs and Psychotropic Substances — CICAD). Цією програмою передбачено Підготовку проекту нових законодавчих актів, які розширюють повноваження правоохоронних і фіскальних органів у сфері вста­новлення фактичних джерел походження фінансових коштів. Ра­зом з тим було ухвалено постанову прийняти законодавство про криміналізацію відмивання грошей, накопичених у результаті злочинів, пов'язаних з наркотиками, а також "про конфіскацію фінансових коштів і матеріальних цінностей, які надходять від не­легальної торгівлі наркотиками або використовуваних для прове­дення цієї процедури, незалежно від місця виконання таких опе­рацій" [98, с 271].

У 1990 p., під час чергової зустрічі міністрів країн—членів ОАД, на які була покладена відповідальність за припинення торгівлі наркотиками, прийнято два політичних документи, у яких було задекларовано намір продовження виконання раніше прийнятих заходів, а також рекомендовано в рамках CICAD ство­рити групу експертів для розробки проекту вказівок і розпоряд­жень, які відповідають специфіці регіону і разом з тим принципам Віденської конвенції 1988 р. Експерти розробили пакет розпоряд­жень, який одержав назву "Зразкові розпорядження, які стосу­ються злочинів відмивання грошей, пов'язаних з незаконною торгівлею наркотиками, а також з аналогічними злочинами". У 1992 р вони були затверджені на Загальних зборах ОАД.

"Зразкові розпорядження" являють собою документ, складе­ний у повній відповідності з духом Конвенції ООН та Рекомен­дацій ФАТФ і включає в себе 19 статей, які охоплюють усі важ­ливі елементи сучасної стратегії боротьби з відмиванням злочин­них доходів. У ньому передбачені також превентивні заходи розпізнавання, розповсюджені на приватний сектор. Автори роз­поряджень підключили до протидії цьому злу не тільки банки, але й цілу низку інших фінансових установ. У статті 9 "Зразкових роз­поряджень" до них серед інших зараховані маклери, які торгують

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

цінними паперами, власники пунктів обміну валют, а також особи, які займаються "іншого виду господарською діяльністю, яка підля­гає контролю з боку державних банків або з боку інших фінансо­вих установ". За вказівкою відповідних органів влади кожною з країн-учасниць ці розпорядження можуть бути поширені на інші види господарської діяльності, "під час якої здійснюються операції з готівкою в сумі, яка перевищує встановлені межі".

Розпорядження щодо фінансового сектора спираються на Рекомендації ФАТФ і містять принципи, вже прийняті до вико­нання фінансовими установами, такі як ідентифікація особис­тості клієнта, співробітництво з органами правопорядку і право­суддя, введення в себе відповідних внутрішніх стандартів і пра­вил, а також організація необхідного професійного навчання пер­соналу. На жаль, на відміну від Директиви Європейського Співтовариства і Конвенції Ради Європи "Зразкові розпоряджен­ня" 1992 р. мають обмежену сферу дії, оскільки стосуються тільки незаконної торгівлі наркотиками і пов'язаних з нею злочинів. У змісті цього документа одержав відображення обсяг повноважень, які були надані укладачам цього документа, тобто членам регіональної групи експертів. Разом з тим треба зазначити, що во­ни рекомендували міністрам ОАД значно розширити категорії злочинів, охоплюваних розпорядженнями, за рахунок включення в них інших тяжких злочинів.

Американська комісія по справах боротьби з наркоманією ак­тивно бере участь у пропаганді "Зразкових розпоряджень" у країнах О АГ, не виключаючи при цьому держави, які входять у Ка­рибську спеціалізовану групу з протидії відмиванню грошей. У свою чергу, у Кінгстонській декларації держави Карибського ба­сейну зобов'язалися якомога швидше ввести їх у дію у своїх країнах. Певних успіхів у відновленні свого законодавства домо­глися як члени CFATF, так і ряд країн, які входять до ОАД. Удос­коналювання кримінального законодавства в цих країнах сконцен­троване на посиленні його ефективності шляхом введення таких важливих розпоряджень, як криміналізація явища відмивання гро­шей, забезпечення функціонування надійних механізмів міжнарод­ного співробітництва в галузі екстрадиції підозрюваних, а також конфіскації доходів, здобутих злочинним шляхом [96, с 17—38].

Зрозуміло, розроблення правових норм — це лише частина зусиль (хоча й важлива) у боротьбі зі злочинністю. Про справжні успіхи можна судити тільки тоді, коли виконання цих законів ста­не повсякденною практикою. Але саме вирішення цієї найваж­ливішої проблеми спричинює багато труднощів як у країнах цього регіону, так і в усьому світі. За словами секретаря CICAD, "члени урядів країн регіону виражають сумніви щодо того, чи зможуть ор­гани нагляду і контролю використовувати всі ті чудеса техніки, які мають у своєму розпорядженні наркосиндикати й інші "відмива-телі" грошей. Тому що все вказує на те, що в багатьох країнах кон­тролюючий апарат працює на зовсім інших обертах. Значна його частина не може відійти від концепції й способу дій, які приносять великий успіх при виловлюванні нечесних крамарів, не віддаючи собі звіту в непридатності таких методів в еру комп'ютерних сис­тем, гігантського торговельного обігу, інвестицій, які обчислюють­ся мільярдами доларів, а також тисячами електронних переказів упродовж одного дня" [98, с 10]. Такі реалії, і до них потрібно при­стосовуватися, інакше не може йти мова про яку-небудь ефек­тивність навіть самого ефективного законодавства.

Скептичне відношення до дієздатності правоохоронних і контролюючих органів регіону виразив Верховний суд США, ух­валивши в 1992 році постанову, згідно з якою агенти ФБР одер­жали право на розшук і екстрадицію з країн регіону осіб, підозрю­ваних у податковому шахрайстві і відмиванні "брудних" грошей навіть тоді, коли це може бути пов'язане з порушенням міжнарод­ного права.

Іншим об'єктом пильної уваги міжнародних організацій і правоохоронних органів залишається Південно-Східна Азія. Причина такої зацікавленості — факт, що цьому регіону належить сумнівна репутація всесвітнього постачальника наркотиків. Тре­ба відзначити, що більшість країн цього регіону підписала Кон­венцію ООН 1988 p. Частина цих країн цілком прийняла на себе аобов'язання оголосити відмивання грошей кримінальним злочи­ном. Інші ще цього не зробили, але вживають заходів з доповнен­ня й удосконалювання законодавства в цьому напрямі.

Набагато менше досягнуто тут в інших напрямках, а саме: у посиленні ролі фінансового сектора в боротьбі з відмиванням "бруд-

Міжнародне оподаткування

них" грошей і поширенні постанов Конвенції на інші види тяжких злочинів, не пов'язані з виробництвом і торгівлею наркотиками. Зрозуміло, не можна не зважати на те, що це гігантський регіон, який охоплює країни, що різко відрізняються одна від одної з погля­ду економічного і соціального розвитку. Крім того, тут немає єдиної регіональної організації, яка взялася б за просування програми і за її реалізацію. Ситуація до того ж ще більше ускладнюється наявністю в регіоні розгалуженої мережі "шдггільних" і "паралельних" банків, здатних цілком взяти на себе функції легального фінансового секто­ра в міжнародних операціях з відмивання грошей.

У таких умовах зусилля ФАТФ були зосереджені в основ­ному на інформуванні державних і політичних діячів країн регіону про ступінь погрози і небезпеки, які походять від міжна­родного злочинного бізнесу, а також на спробах схилити їх до прийняття Рекомендацій ФАТФ шляхом повного чи часткового включення їхніх положень у місцеве законодавство. Організа­торська діяльність ФАТФ, а також дипломатичні зусилля провідних індустріальних держав світу призвели до вступу у ФАТФ високорозвинутих промислових країн регіону, таких як Японія, Гонконг і Сінгапур.

У 1993 р. ФАТФ разом з Відділом з боротьби з економічною злочинністю при секретаріаті Британської співдружності націй скликали регіональну конфедерацію в Сінгапурі. На ній було ух­валене рішення про створення невеликого Секретаріату з бороть­би з відмиванням "брудних" грошей в Азії (Asia Money Laundering Secretariat). До його функцій входить підтримка зусиль ФАТФ у цьому регіоні.

Певне просування в напрям і криміналізації явища відми­вання грошей спостерігається й у тих країнах і територіях Півден-но-Тихоокеанського регіону, які відомі у світі як офшорні центри. Цьому процесу всіляко сприяли регіональні організації. У липні 1992 р. відбувся форум держав Південно-Тихоокеанського регіону. У цю організацію з 1971 р. входять Австралія, Фіджі, На­уру, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Самоа, Тонга, Вануату, острови Кука і Соломонові Острови. З огляду на масштаби загрози регіону від міжнародної злочинності, учасники Форуму ухвалили декларацію про співробітництво правоохоронних органів.

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

Крім того, його учасники доручили міністрам внутрішніх справ вивчити Рекомендації ФАТФ і підготувати правову базу для прийняття і впровадження в практику тих, котрі найбільше відповідають конкретним умовам країн регіону. Вони визнали не­обхідність, як сказано в декларації, зміцнення вітчизняних і міжнародних правових інструментів, які забезпечили б пошук, вилучення з обороту чи повну конфіскацію майна, доходів, отри­маних у результаті злочину, знарядь злочинів. Вони також підтвердили потребу введення розпоряджень, які регулюють на­дання допомоги з метою виключення маніпулювання такими по­слугами, які призводять до відмивання доходів від злочину. Фо­рум також констатував, що закон про банківську таємницю може бути використаний як ширма для прикриття злочинних фінансо­вих операцій, тому такий метод відхилення від виконання угод з надання взаємодопомоги повинен бути заборонений. У декларації містився заклик прискорити процес відновлення і доповнення місцевого законодавства про екстрадицію, а також введення в нього відповідних положень, які відкривають можливість надан­ня допомоги іноземним органам правопорядку в розслідуванні кримінальних справ. Учасники форуму виступили також із за­кликом до якнайшвидшої ратифікації і впровадження в життя Конвенції ООН з боротьби з нелегальним оборотом наркотиків 1988 р. Першою державою регіону, яка ратифікувала Конвенцію, був острів Фіджі. Підготовкою проектів необхідних законодавчих актів займалася конференція правознавців островів Тихого океа­ну, яка доручила розробити проект спеціально створеній Комісії Із законності і порядку під головуванням Австралії.

Зупинимося на ролі міжрегіональних міжнародних ор­ганізацій, прикладом яких слугує вже згадувана нами Британська співдружність націй. Ця організація внесла значний вклад у спра­ву боротьби з відмиванням "брудних" грошей. Протягом багатьох років вона докладає великих зусиль для зміцнення міжнародного співробітництва і удосконалення кримінального законодавства, доказом чому слугують угоди, які стосуються екстрадиції, тобто видачі засуджених за кримінальні злочини та інших важливих проблем [96, с 147—154]. Такі угоди укладені між більшістю країн співдружності. Особливе значення для вирішення проблеми

Міжнародне оподаткування

відмивання грошей має документ співдружності, який одержав на­зву "Порядок дій при наданні взаємної допомоги з кримінальних справ", доповнений у 1990 р. [104, с 149—164]. Він вплинув на формування діючого механізму співробітництва між країнами, що було справою дуже важкою у законодавчому полі, заснованому на традиціях англосаксонського права Проте співдружність домогла­ся внесення в місцеве законодавство статей і поправок, які гаран­тують реалізацію заходів, спрямованих на виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержуваних від усіх видів злочинів [104, с 234-235].

У жовтні 1993 p., під час наради в М. Лімасол, на Кіпрі, го­
лови урядів країн Британської співдружності націй доручили
міністрам юстиції вжити термінових заходів для невідкладного
впровадження в життя 40 Рекомендацій ФАТФ, а також дали
вказівку міністрам фінансів узяти під контроль реалізацію цих ре­
комендацій у фінансових установах. •

Через місяць, у листопаді того ж року, відбулася конфе­ренція міністрів юстиції держав співдружності на острові Мав­рикій. У заключному комюніке міністри виразили надію, що вирішення всіх цих проблем носить винятково терміновий харак­тер, а також ухвалили постанову про введення комплексних зако­нодавчих розпоряджень у наступних галузях: кримшалізація про­цедури відмивання грошей, пов'язаного з усіма тяжкими злочина­ми, передача фінансовим установам інформації про операції, які викликають підозру у відмиванні грошей, конфіскація доходів, отриманих злочинним шляхом, визнання відмивання грошей зло­чином з необхідністю екстрадиції. Крім того, були передбачені конкретні заходи в сфері міжнародного співробітництва слідчих органів і органів правосуддя в справах з відмивання грошей, а та­кож у процедурі конфіскації злочинних доходів.

Важливим досягненням було й те, що всі учасники конфе­ренції погодилися на проведення процедури самооцінки, а також зобов'язали урядових чиновників взяти під контроль процес ре­алізації прийнятої програми за участю секретаріату співдружності.

Отже, все чіткіше проглядається тенденція прийняття і прак­тичної реалізації 40 Рекомендацій ФАТФ країнами, які не входять до цієї організації. Позитивним явищем можна вважати і підписан-

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

ня Віденської конвенції зростаючою кількістю держав. Поряд з цим дедалі сильніше відчувається потреба в пошуках більш широкого і багатостороннього підходу до вирішення даної проблеми, тому що успіхи в практичному застосуванні правових інструментів, а голо­вне — ефективність придатних до застосування методів, залиша­ються дуже помірними (точніше, усе ще скромними), особливо у відношенні фінансового сектора. Досвід свідчить, що нерідко зу­силля високорозвинених індустріальних країн спрямовані на за­охочення інших держав, на їхнє залучення до спільного застосуван­ня методів протидії відмиванню грошей, не приносять бажаних ре­зультатів. Очевидно, необхідно відчутно посилити надання цим країнам технічної, матеріально-фінансової підтримки, допомоги фахівцями, інших видів дій у цьому напрямку, інакше вся законо­давча і дипломатична діяльність виявиться безрезультатною.

Якщо ж оцінювати діяльність міжнародних організацій у цьо­му напрям і за два минулих десятиліття (1980 — 2000), то потрібно відзначити таке. Міжнародна громадськість, занепокоєна темпами зростання організованої злочинності, вимагає зробити все можли­ве, щоб покінчити з фінансовою міццю злочинних синдикатів чи хоча б відчутно підірвати її. Стратегія реалізації цієї мети включає три елементи. Перший — це традиційний, спрямований на підви­щення дієвості вітчизняного кримінального законодавства, здатно­го гарантувати дотримання принципу "невідворотності покаран­ня". Другий елемент — це посилення заходів, які позбавляють зло­чинців плодів їхньої злочинної діяльності. Цей елемент стратегії на додаток до чисто кримінального покарання робить наголос на не­обхідності кримшалізації явища відмивання грошей, а також ство­рює фундамент для розшуку і конфіскації доходів, отриманих зло­чинним шляхом. Такі заходи, за задумом їхніх авторів, мають пре-вентивно-наступальний характер.

Нарешті, третій, вирішальний, елемент стратегії виходить з переконання, що зусилля, які починаються в масштабах однієї країни, при всій їхній значущості для подолання місцевої злочин­ності, виявляються безрезультатними в боротьбі з рафінованою міжнародною діяльністю "відмивателів" "брудних" грошей, що спи­раються на могутню підтримку "тилових підрозділів", що включа­ють до своїх рядів висококласних фахівців і продажних урядових

Міжнародне оподаткування

чиновників різних країн. Для боротьби з цим злом потрібні ефек­тивні інструменти і механізми міжнародного співробітництва.

Створенням таких механізмів і займаються державні й політичні діячі багатьох країн, причому на рівні міністрів і голів урядів. Результатом їхніх зусиль стала поява і діяльність розгля­нутих у цій книзі міжнародних організацій, а також укладення і ратифікація важливих міжнародних угод.

Оцінюючи зусилля країн, які розвиваються, а також промис­лово розвинених держав, які переживають період соціально-еко­номічної трансформації, високорозвинені країни виражають го­товність виявляти більше еластичності і творчого мислення у вирішенні їхніх проблем, оскільки метою цих зусиль залишається пристосування міжнародної стратегії до конкретних специфічних умов країн і регіонів, посилення ефективності в боротьбі з інтер­національною злочинністю. Спробою такого пристосування стали дискусії в ООН про утворення Міжнародного карного трибуналу. Про необхідність створення судового органу, який виносить виро­ки в індивідуальних випадках, питання ставиться вже давно. Про­блема ця активізувалася, коли справа дійшла до звинувачень дея­ких глав латиноамериканських держав у їхньому злочинному зв'яз­ку з міжнародними наркокартелями. За справедливим зауважен­ням генерального секретаря Британської співдружності націй, "малі країни не мають умов для проведення процесів над виконав­цями злочинів міжнародного масштабу, оскільки така процедура занадто складна, дорога, а іноді й небезпечна з погляду її наслідків" [Цит.за: 93, с 214]. На думку фахівців, під юрисдикцію Міжнарод­ного карного трибуналу повинні підпадати, за певних умов, кате­горії злочинів, пов'язаних з наркотиками, які носять міжнародний характер, у тому числі злочин відмивання грошей. Важливо, що західні держави надають цій ініціативі енергійну підтримку, до­статню для того, щоб вона одержала "путівку в життя".

У липні 1998 р. Генеральна Асамблея ООН ухвалила зміст статуту Міжнародного карного трибуналу, відкритого для підпи­сання всіма членами організації. Проти цього серед інших прого­лосували США і Китай.

Таким чином, більшість країн світу виявили готовність включитися в загальносвітові зусилля проти відмивання "бруд-

ЧТЛ

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

них" грошей, в той час як деякі держави зайняли вичікувальну по­зицію, намагаючись, як це не сумно, залучити у фінансові устано­ви своїх країн чималі суми "брудних" грошей. Багато хто поділяє точку зору Е. Савони і М. де Фео, які заявили, що такі країни "провокують солідні світові фінансові центри і міжнародні ор­ганізації до прийняття санкцій проти таких держав і в принципі ці держави таких санкцій заслуговують" [113, с 101].

Не менш гострою і злободенною залишається проблема досягнення згоди між державами щодо визначення мінімально­го стандарту поведінки члена світового співтовариства з погля­ду його участі в міжнародних зусиллях у боротьбі з організова­ною злочинністю. Кожний, хто не дотримувався б цього стан­дарту, змушений був би рахуватися з наслідками, які виплива­ють з реакції на таку поведінку з боку інших країн. Тривалий час існувала думка, що вирішення цієї проблеми пов'язане з не­бувалими труднощами не тільки політичного характеру, але й зі складністю визначення елементів мінімального стандарту. Од­нак для спростування такої думки сьогодні посилаються на те, що аналогічні труднощі довелося переборювати при прийнятті програми протидії відмиванню грошей, і вони були успішно пе­реборені. Це було проголошено в червні 1994 р. під час конфе­ренції в Італії, коли було погоджено і прийнято сім пріоритет­них оцінок ступеня реалізації цієї програми .

Аналогічний рівень цілком можливо встановити і при вве­денні мінімального стандарту поведінки країни у випадку при-іначення "порогу" застосування проти неї необхідних санкцій.

Звичайно, потреба у введенні таких санкцій цілком відпаде, оскільки політичні діячі і лідери держав рано чи пізно усвідомлю­ють насущну потребу активної боротьби з міжнародною організо-іаною злочинністю. Створення суспільної атмосфери, яка сприяє боротьбі з цим злом, відіграє не меншу роль у досягненні успіху, ніж застосування високоефективних оперативно-розшукових і каральних санкцій.

* Такими елементами є: криміналізація явища відмивання грошей, одержаних від МдШснення важких злочинів; законодавче обмеження банківської таємниці; •«користання принципу "знай свого клієнта"; виявлення підозрілих операцій і пввідом-лення про них; оновлення законодавства в сфері фінансової діяльності; конфіскація доходів, одержаних від здійснення злочинів, а також участь в міжнародній співпраці в цій справі.

Міжнародне оподаткування

Розділ 3. Офшорні центри і відмивання «брудних» грошей

9.7. Відмивання "брудних" грошей у країнах Центральної Східної Європи

Ото

Міжнародне оподаткування

Крім зазначеного державного органу, недавно в Україні був створений Державний департамент фінансового моніторингу,* завданням якого стало відстеження і моніторинг незвичайних, сумнівних і великих готівкових і безготівкових операцій з ме­тою боротьби з відмиванням грошей і своєчасного повідомлення правоохоронних органів про небезпеку здійснення цього злочину.

На відміну від своїх "побратимів" у країнах Східної і Південно-Східної Європи, українські злочинні угруповання після вивозу (чи переказу через банки) за кордон отриманих злочин­ним шляхом доходів досить рідко повертають у свою країну ці до­ходи під виглядом іноземних інвестицій. Вони, як правило, праг­нуть залишати їх за межами своєї країни, звертаючись часто до послуг офшорних центрів, перелік яких відповідно до законодав­ства, щорічно публікує Кабінет Міністрів України.

Таке явище набуло настільки великих масштабів, що потребувало прийняти рішучі і невідкладні заходи. Через цілий ряд комерційних банків України в офшорні центри були перека­зані без відповідної компенсації сотні мільйонів доларів. У грудні 1999 р. на розширеному засіданні КоординаційнЬго комітету з бо­ротьби з організованою злочинністю і корупцією голова Держав­ної податкової адміністрації України Микола Азаров навів вража­ючі факти, які не можна кваліфікувати інакше, як стадії відмиван­ня грошей. Так, під час перевірки дніпропетровського "Приватбан-ку" були розкриті факти перерахування за кордон значних сум з використанням кореспондентських рахунків у банках острова На­уру. Це далеко не єдиний випадок. Під виглядом оплати за поста­чання в Україну товарів з рахунків українських комерційних структур тільки в 1998 р. на користь корпорації "Лапег" (острів Науру) було перераховано 20,7 млн дол США. Товар на цю суму на територію України не надійшов. "При відсутності на острові Науру центрального банку, який здійснює нагляд за банківською діяльністю, — відзначив М. Азаров, — вражає кількість кореспон­дентських рахунків українських банків, відкритих у банках остро­ва Науру. Так, комерційний "Приватбанк" Дніпропетровська

* Див.: Додаток N° 10, 11. ** Див. Додаток № 12. *•* Див. Додаток N° 14.