Аналіз ризику.

Детерміновані ситуації, коли ризик є відсутнім, зустрічаються в людській діяльності та, зокрема, в економіці досить рідко. Більшість невизначених подій, що спричиняють ризик, є неповністю прогнозованими та контрольованими, їх неможливо усунути, а тому навіть на перший погляд досить ефективні рішення можуть призвести до значних збитків. Неможливо повністю звільнитися від ризику: намагаючись позбутися однієї ризикованої ситуацiї, можна потрапити у іншу. Навіть абсолютна бездіяльність у економічному житті спряжена з ризиком невикористаних можливостей.

Невизначеність призводить до ризику через відсутність повної інформації та неможливість точного передбачення. Суттєво впливати на його виникнення можуть такі чинники як погодні умови, науково-технічний прогрес, ринковий попит і ціни на товари тощо. Ризик виникає тоді, коли приймається рішення з кількох можливих, і є непевність в тому, що воно, це piшення, призведе до найефективніших наслідків.

Призначення аналізу ризику — дати потенційним партнерам необхідні дані, переконавшись у цьому самому, для прийняття рішень стосовно доцільності участі у певній економічній діяльності (проекті) і передбачити заходи захисту від можливих збитків.

Аналізувати, ідентифікувати, оцінювати та оптимізувати сту­пінь ризику в менеджменті, зокрема, необхідно:

§ перед прийняттям стратегічних, інноваційних, інвестиційних рішень;

§ при стабілізації портфеля після здійснення угод, що впли­вають на ступінь ризику;

§ при профілактичній діагностиці портфеля, котра прова­диться одночасно з інвентаризацією, аудитом тощо;

§ при необхідності одержання кредитів та залученні інвес­тиційних засобів;

§ при прогнозуванні кон'юнктури і поведінки сторін;

§ при маркетингових дослідженнях вироблюваних товарів та послуг (прогноз попиту, поведінка споживачів);

§ при пошуках аргументів в конфліктних ситуаціях;

§ при керуванні чужим портфелем (трастові компанії);

§ при здійсненні діяльності у сфері аудиту (менеджменту), консалтингу тощо.

У літературі з економіки та теорії бізнесу, а також у практиці приватного підприємництва часто можна зустрітися з термінами "високий ризик» або «низький ризик», коли йдеться про різні рівні ризику. Рівень ризику залежить від співвідношення масштабу очікуваних втрат (збитків) до обсягу майна підприємця чи фірми, а також від імовірності настання збитків. Під вільними від ризику інвестиціями розуміють такі інвестиції, коли ймовірність настання збитків близька до нуля, а розмір збитків по відношенню до наявного майна невеликий.

Системний аналіз ризику має на меті виявлення та оцінювання усіх його аспектів, проникнення в сутність процесів, пов'язаних з ризиком.

Джерелом невизначеності, що призводить до ризику, є всі стадії виробничого процесу — від купівлі і доставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів до продажу продукцiї. Взаємозв'язок між ризиком і прибутком має фундаментальні значення для глибокого розуміння підприємництва та розробки ефективних методів менеджменту.

Ризик є вартісним виразом імовірної події, що призведе до збитків. Ризик виникає через відхилення фактичних даних від оціночних щодо сьогоднішнього стану і майбутнього розвитку. Ці відхилення можуть бути як сприятливими так і не сприятливими, бо кожному шансу щодо одержання прибутку протистоїть можливість зазнати збитків. Отже, отримати прибуток можна лише в тому випадку, якщо можливості зазнати збитків (втрат), тобто ризик, будуть передбачені заздалегідь (зважені) та підстраховані.

Виправданий ризик — необхідний атрибут у стратегії та практиці ефективного менеджменту. Прогностичний та індикативний сенс планів та економічних рішень, що містять ідею ризику, може бути виявлений лише розробкою та застосуванням методів його врахування та вимірювання.

У кожній ситуації, що пов'язана з ризиком, виникає питання що означає виправданий (допустимий) ризик, де проходить межа, що відділяє допустимий ризик від нерозумного. Відповісти на ці запитання означає, що треба знайти рівень «прийнятного ризику», кількісну та якісну оцінки конкретних ризикованих рішень.

Економічний ризик — об’єктивно - суб’єктивна категорія, що пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуацiї неминучого вибору і відображає міру (ступінь) досягнення сподіваного результату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням виливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв'язків.

Все це визначає системний підхід до категорії ризику вплив на систему внутрішніх чинників, конкуруючих систем та надсистеми в цілому.

Важливою є розробка методик стосовно оцінювання ризиків в різних сферах економічної діяльності, розвиток відповідного механізму контролю та керування економічним ризиком на принципах системного аналізу.

Системний аналіз — це методологія дослідження об'єктів та метою визначення найбільш ефективних методів керування ними.

Основними елементами ризику є об'єкт, суб'єкт та джерело ризику.

Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

Під суб'єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в результатах керування об'єктом ризику і має компетенцію приймати рішення щодо об'єкта ризику.

Джерело ризику — це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів (конфліктність).

Для аналізу ризику використовують критерії, запропоновані, зокрема, відомим американським експертом Б. Берлімером:

збитки від ризику незалежні; один від одного;

збитки за одним напрямком із «портфеля ризиків» не обов'язково збільшують імовірність збитків за іншим (за виключенням форс-мажорних обставин);

максимально можливі збитки не повинні перевищувати фінансових можливостей суб'єктів, що беруть участь у даному виді економічної діяльності.

Аналіз ризику проводять у такій послідовності:

§ визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

§ аналіз виявлених чинників;

§ оцінювання певного виду ризику за двома підходами:

§ а) визначення фінансової доцільності (ліквідності);

§ б) визначення економічної доцільності (ефективності вкла­дених засобів);

§ встановлення допустимого ступеня ризику;

§ аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

§ розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.

Аналіз ризиків поділяють на два взаємодоповнюючі один одного види: якісний та кількісний.

Якісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності Його головна мета—визначити чинники ризику, області ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.

Кількісний аналіз ризику, тобто кількісне (числове) визначення ступеня окремих ризиків і ризику даного виду діяльність (проекту) в цілому, що є теж досить складною проблемою.

Організація робіт для аналізу ризику включає ряд етапів:

· підбір досвідченої групи фахівців;

· підготовка відповідного переліку питань;

· вибір техніки аналізу ризику;

· встановлення (ідентифікація) чинників ризику та їх на­слідків;

· побудова моделі механізму дії ризиків;

· встановлення взаємозв'язку окремих ризиків і інтегрованого ефекту від їх дії;

· розподіл ризиків серед сторін, які залучені до даного проекту(об'єкта);

· розгляд результатів аналізу ризику.

За результатами аналізу ризику складається звіт (доповідна записка) з такою інформацією:

· опис ризиків, механізм їх взаємодії і інтегрований ефект заходи щодо необхідного захисту від ризиків, інтереси всіх зацікавлених сторін у подоланні загрози надто обтяжливого ризику оцінка виконаних експертами процедур аналізу ризику використаних ними даних для одержання висновків;

· опис «структури ризику», тобто ступеня впливу кожного з складових на інтегрований ефект розподілу відповідальності міх різними суб'єктами, що беруть участь в даному заходi (проекті). При цьому можуть бути обумовлені аспекти щодо компенсаційних заходів за збитки, професійне страхування, боргове зобов'язання тощо.