Розділ І. Загальні положення про інтелектуальну власність. на той час країнах рішуче вступає у силу патентна система

на той час країнах рішуче вступає у силу патентна система. Пер­ший патентний закон у 1790 р. приймають Сполучені Штати Аме­рики, у 1791 р. такий самий закон приймає Франція. Французький патентний закон заклав принципово важливу засаду. Стаття 1 французького патентного закону від 7 січня 1791 р. проголосила: «Будь-яке відкриття або новий винахід у будь-якому виді вироб­ництва є власністю його автора; внаслідок цього закон повинен га­рантувати йому всебічне і повне використання ним відповідно до умов і на строк, які будуть встановлені далі»¹. У вступній частині цього закону підкреслювалося: «Будь-яка нова ідея, проголошен­ня і здійснення якої може бути корисним для суспільства, нале­жить тому, хто її створив, і було б обмеженням прав людини не розглядати промисловий винахід як власність його творця»².

Ідея визнання за творцем права власності на його творчий ре­зультат була ще раніше проголошена у США — в законі штату Массачусетс від 17 березня 1789 р. зазначалося: «Немає влас­ності, що належить людині, більшої, ніж та, яка є результатом її розумової праці»³. Цей пропрієтарний принцип дістав своє визнання також у законодавстві Саксонії, Пруссії, Данії, Нор­вегії та інших країн.

З принципу, закладеного у французькому патентному законі 1791 p., випливало кілька важливих засад: 1) будь-який творчий результат визнавався об'єктом права власності; 2) винаходом ви­знавався творчий результат у будь-якому виді доцільної діяльності людини за умови його відповідності вимогам закону; 3) держава гарантувала охорону прав творця шляхом видачі охоронного доку­мента — патенту; 4) вводилася обов'язкова державна реєстрація винаходів попередньою експертизою заявки по суті. Проте па­тентні закони тих часів були далеко не ідеальними. Та новела 1793 p., що була внесена до патентного закону США, встановила правило, за яким патенти видавалися лише громадянам США. Французький патентний закон визнавав патент, виданий у

¹ Цитується за книгою «Основи інтелектуальної власності». — К.: Ін Юре, 1999. — С. 27.

² Пиленко А. Право изобретателя. — СПб, 1902. — Т. 1. — С. 84.

³ Азбука авторского права. - М.: ЮНЕСКО, 1982. - С. 22.

Глава 1. Інтелектуальна діяльність як складова творчого процесу...

Франції, недійсним, якщо цей самий запатентований у Франції винахід після цього патентувався в зарубіжній країні. Винахідни­ками визнавалися й ті особи, які лише запозичували зарубіжну техніку.

Промислова революція, що відбулася у низці країн наприкінці XIX — на початку XX ст., зумовила різке зростання винахідницької активності. Кількість виданих патентів також невпинно збіль­шується. У період 1815—1820 рр. США, Франція, Британія видава­ли по 100 патентів на рік, а в період 1850—1854 pp. кожна з назва­них країн уже видавала більше 1000 патентів на рік.

Патентна система охорони промислової власності все більше поширюється у світі й одночасно удосконалюється. Промисловці, які просто завозили зарубіжну техніку і впроваджували у себе на батьківщині, перестали визнаватися винахідниками. Водночас розробляється і впроваджується принцип новизни винаходу. Все ж патентування одного і того самого винаходу в кількох країнах здійснюється ще досить рідко.

Проте патентування мало і негативні наслідки. Воно певною мірою обмежувало свободу торгівлі, адже запатентовані вироби, в яких було використано запатентований винахід, не можна було ввозити до країни патентування без дозволу патентовласника.

Так поступово виникали і складалися передумови ідеї міжна­родної охорони винаходів. Спочатку німецькі країни ще до об'єднання і створення імперії утворили Митний союз німецьких держав. Відповідно до статуту цього союзу патентовласник втрачав право забороняти імпорт товарів, у яких використано його ви­нахід, за умови, що ці товари були виготовлені в одній із країн за­значеного Митного союзу. Ідея міжнародної охорони винаходів вступила у гостру суперечку з принципом свободи міжнародної торгівлі. Здавалося, патентна система охорони промислової влас­ності рухне, не витримавши натиску торговців з Англії та інших країн. Рішучий опір цьому натиску організували промисловці ра­зом із винахідниками, висунувши і стверджуючи ідею міжнародної охорони промислової власності. Зазначена ідея була реалізована 20 березня 1883 р. у формі Паризької конвенції, якою було засно­вано Союз із промислової власності.