Розділ III. Патентне право. Глава 14. Об'єкти патентного права

Глава 14. Об'єкти патентного права

6. Які акти міжнародного законодавства становлять основу патентно­го права?

7. Розкрийте основний зміст Договору про патентну кооперацію.

Глава 14 Об'єкти патентного права

§ 1. Винахід

1.1. Поняття винаходу

Визначення поняття «винахід» (Invention, Erfindung) має важ­ливе практичне значення для будь-якої правової системи і стано­вить значні складності, оскільки в ньому відбивається одна зі сторін розумової діяльності людини. Зарубіжні автори дають визначення поняття винаходу, акцентуючи увагу на його утилітар­ності. Так, І. Я. Хейфец трактує винахід як творче вирішення тех­нічного завдання. Але найбільш загальне і об'єктивне визначення сформулював І. Е. Маміофа: «Винахід може бути визначений як нове відношення предмета до мети».

Відповідно до Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» (далі — Закон) винаходом є результат інтелекту­альної діяльності людини в будь-якій сфері технології (абзац 4ст. 1у редакції Закону № 850-IV від 22 травня 2003 p.).

Попередня редакція Закону визначала винахід як техно­логічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патен-тоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

Відповідно до ч. 1 ст. 459 ЦК України винахід вважається при­датним для набуття права інтелектуальної власності на нього, як­що він, відповідно до закону, має винахідницький рівень і придат­ний для використання.

Відповідно до ч. 2 ст. 459 ЦКУкраїни об'єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес у будь-якій сфері технологій.

Продукт як об'єкт технології — це матеріальний об'єкт як ре­зультат діяльності людини. Таким продуктом, зокрема, є пристрій, механізм, система (комплекс) взаємодіючих пристроїв, споруда, виріб, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини та інший біологічний матеріал, у тому числі трансгенна рослина і тварина.

Пристрій — найбільш поширений об'єкт винаходу. Пристроєм називають агрегати, машини, механізми, знаряддя праці, інстру­менти та інші продукти уречевленої праці, призначені для вико­нання виробничих і технологічних процесів, для впливу на приро­ду або для задоволення будь-якої потреби суспільства.

Для характеристики пристрою використовують такі ознаки:

• конструктивний (конструктивні) елемент (елементи). В усіх
випадках пристрій як матеріальний об'єкт характеризується
наявністю конструктивних елементів (деталей, вузлів тощо),
з'єднаних між собою певним чином для одержання потрібного
технічного результату при його застосуванні;

• зв'язки між елементами. Ці ознаки забезпечують праце­здатність пристрою. Наявність зв'язку між елементами, як ознака, майже завжди присутня у формулі винаходу, оскільки не буває елементів, вузлів, не зв'язаних один з одним;

• однак є об'єкти — пристрої, окремі частини яких не мають конструктивних зв'язків і взаємодіють за допомогою фізичного

¹ Наказ МОН України № 22 від 22 січня 2001 р. «Про затвердження Правил складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель» (зі змінами, внесеними згідно з на­казами МОН № 154 від 26 лютого 2004 p., № 223 від 14 квітня 2005 р.) // Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 лютого 2001 р. за № 173/5364.

Розділ III. Патентне право

середовища (наприклад електромагнітного поля). До таких належать система радіопередавач — радіоприймач, системи для ге­офізичних досліджень тощо, в яких окремі частини розосереджені у просторі;

• форма виконання зв'язків між елементами. Ця ознака може бути конструктивною, функціональною, змішаною;

• взаємне розташування елементів. Ознаки взаємного розташу­вання елементів характеризують об'єкт — пристрій в цілому і зумовлюють його відтворюваність. У пристрої ці ознаки необхідні для правильного складання об'єкта і його функціонування згідно з призначенням;

• форма виконання елемента (елементів) або пристрою в ціло­му. Форма виконання конструктивного елемента може бути оха­рактеризована: відомим технічним засобом; складаною деталлю; геометричною фігурою або геометричною лінією; математичною залежністю;

• параметри та інші характеристики елемента (елементів) та їх зв'язок. Взаємозв'язок параметрів та інших характеристик елемен­та (елементів) виражається як співвідношення розмірів, об'ємів, площ тощо, а також із використанням математичних формул;

• матеріал, з якого виготовлено елемент (елементи) або при­стрій в цілому. Матеріал як ознака пристрою може бути охаракте­ризований його властивостями, функцією, структурою, якісним і кількісним складом його компонентів. При цьому ознаки, що характеризують матеріал з якого виконаний конструктивний елемент пристрою, повинні обов'язково бути взаємозв'язані з ознаками цього елемента;

• середовище, що виконує функцію елемента. Речовина, що перебуває в рідкому, сипучому або газоподібному стані в низці пристроїв може виконувати функцію конструктивного елемента. У цьому випадку речовина може бути охарактеризована назвою (коли вона відома), зазначенням її фізичного стану, властивостей, якісним та кількісним складом.

Пристрій, що являє собою електричну схему. У вигляді електрич­них схем може бути подано більшість пристроїв у радіотехніці, електроніці, обчислювальній техніці, автоматиці. Під електрич-

Глава 14. Об'єкти патентного права

ною схемою розуміється спрощене графічне зображення прист­рою, в якому відбувається перетворення електричних сигналів (струмів напруг), що дають уявлення про взаємозв'язок окремих елементів пристрою, без їх конструктивного оформлення.

Складовими електричної схеми є елементи, які виконують певну функцію і не можуть бути розділені на частини, що мають самостійне функціональне значення. Сукупність елементів, що виконують загальну функцію, може бути об'єднана в єдину конст­рукцію, що утворює блок, вузол, плату тощо. Якщо таке об'єднан­ня відбувається без конструктивного оформлення, то говорять про функціональну групу елементів.

Основними типами електричних схем, що характеризують пристрій, є принципові схеми, структурні та функціональні блок-схеми.

Речовина. До речовин як об'єктів винаходу належать: індивіду­альні хімічні сполуки;' композиції (сполуки, суміші, розчини, сплави тощо); продукти ядерного перетворення.

Індивідуальні хімічні сполуки. Для їх характеристики, зокрема, використовують:

• для низькомолекулярних сполук — якісний склад (атоми пев­них елементів), кількісний склад (кількість атомів кожного елемен­та); зв'язок між атомами, взаємне розташування їх у молекулі, вира­жене хімічною структурною формулою, чи в кристалічній решітці;

• для високомолекулярних сполук — хімічний склад і структу­ру однієї ланки макромолекули, структуру макромолекули в ціло­му (лінійну, розгалужену), періодичність ланок, молекулярну масу, молекулярно-масовий розподіл, геометрію і стереометрію макро­молекули, її кінцеві та бокові групи;

• для індивідуальних сполук із невизначеною структурою — фізико-хімічні та інші характеристики, у тому числі ознаки спосо­бу одержання, що дають змогу їх ідентифікувати;

• для індивідуальних сполук, що належать до об'єктів генетичної інженерії, — послідовність нуклеотидів (для фрагментів нуклеїно­вих кислот) або фізичну карту (для рекомбінантних нуклеїнових кислот і векторів), а також послідовність амінокислот, фізико-хімічні та інші характеристики, що дають змогу їх ідентифікувати.

РозділIII. Патентне право

Глава 14. Об'єкти патентного права

Композиції. Для характеристики композицій, зокрема, викори­стовують: якісний (інгредієнти) склад; кількісний (вміст інг­редієнтів) склад; структуру композиції; структуру інгредієнтів.

Композиції невизначеного складу. Для характеристики компози­цій невизначеного складу, зокрема, використовують фізико-хіміч-ні, фізичні та утилітарні показники та ознаки способу одержання.

Речовини, одержані шляхом ядерного перетворення. Для їх харак­теристики, зокрема, використовують: якісний (ізотопний) склад елемента, кількісний склад (число протонів та нейтронів); основні ядерні характеристики: період напіврозпаду, тип та енергію ви­промінювання (для радіоактивних ізотопів).

Штам мікроорганізму, культура клітин рослин і тварин. Штам (від нім. Stamm — покоління, потомство) — це сукупність клітин, що ма­ють спільне походження і характеризуються однаковими стійкими ознаками. До штамів мікроорганізмів, культивованих клітин рослин і тварин належать: індивідуальні штами мікроорганізмів, культиво­ваних клітин рослини і тварини; консорціуми мікроорганізмів.

Штами мікроорганізмів можуть використовуватися безпосе­редньо як мікробна маса або як виробничі штами, що продукують корисні речовини. Крім того, штами є вихідними для селекції виробничих штамів. Для характеристики штамів мікроорганізмів, культур клітин рослин і тварин використовують ознаки, що дають змогу їх ідентифікувати. Детальний перелік цих ознак наведено у Правилах.

Консорціуми мікроорганізмів, культур клітин рослин і тварин. Згідно з Міжнародним кодексом номенклатури бактерій кон­сорціум — це сукупність або асоціація двох або більше організмів. У разі патентної процедури термін «консорціум» дозволяє ввести одноманітність при позначенні і описі двох основних типів асоціації мікроорганізмів: штучно складених змішаних культур (сумішей) і культур, виділених із природних джерел як функціо­нально неподільне ціле (асоціацій). Тобто до консорціумів мікро­організмів належать змішані штами мікроорганізмів та асоціації мікроорганізмів.

Основою поділу на типи є походження консорціумів як цілісної одиниці (штучне — в першому випадку і природне — у другому).

Особливе місце посідають традиційні консорціуми, що викорис­товуються в молочній промисловості, так звані закваски. Серед них трапляються як суміші штамів, що штучно створюються, так і природні асоціації мікроорганізмів (наприклад, кефірні грибки).

Спосіб.До способів як об'єктів винаходів належать процеси ви­конання дій над матеріальним об'єктом (об'єктами) за допомогою матеріальних об'єктів. Спосіб як об'єкт винаходу характеризується лише діями над матеріальними об'єктами (сировиною, заготовкою тощо), що виконуються в певному часовому порядку. На відміну від статичної характеристики пристрою (що і як зроблено) характе­ристиці способу притаманна динамічність (що і як роблять).

Слід відзначити, що Закон України «Про охорону прав на вина­ходи і корисні моделі», на відміну від законів деяких країн, не містить обмежень щодо можливості захисту патентами способів профілактики, діагностики або лікування захворювань людей та тварин.

Спосіб, як і пристрій, характеризується такими притаманними тільки йому ознаками.

Наявність дії або сукупності дій. Це головна ознака способу як об'єкта винаходу. Вказати дії (операція, прийоми) — означає визначити основні стадії процесу. Без сукупності прийомів не мо­же бути і ознак інших груп (послідовність, режим тощо).

Порядок виконання дій у часі. Цей вид ознак забезпечує відтво-рюваність (здійсненність) способу відповідно до його призначен­ня, оскільки зміна послідовності дії (операцій, прийомів) може привести до того, що здійснити процес буде неможливо.

Умови виконання дій. До них належать: режим використання речовин (вихідної сировини, реагентів, каталізаторів тощо), при­строїв (пристосувань інструментів, устаткування і т. ін.), штамів мікроорганізмів, культивованих клітин рослин або тварин.

Застосування раніше відомого продукту чи способу за новим призначенням. Винаходи «на застосування» — вид винаходів, який відрізняється від інших походженням, пов'язаним із певним характером винахідницької діяльності.

Якщо більшість винаходів спрямована на створення нового за­собу задоволення суспільної потреби у вигляді пристрою, способу,