Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Про­дукти, що містять багато ароматичних речовин, повинні запако­вуватися у тару, через яку ці речовини не можуть проникати.




 

Зміна температури продуктів - може здійснюватися шля­хом віддачі або поглинання теплоти із зовнішнього повітря.

Більшість продтоварів має низьку температуропро­відність - цим пояснюється повільне зниження температури про­дуктів, особливо якщо на зберігання розміщуються великі партії товарів.

 

Підвищення температури при зберіганні викликає розплавлення й витікання жирів з продуктів, збільшення об'ємів рідких продуктів (вино, пиво), стимулює у харчових продуктах інші процеси (хімічні й біохімічні).

Зниження температури може викликати руйнування емульсії майонезу, помутніння пива, олії внаслідок випадання в осад де­яких складових; перетворення води в лід у рідких і багатих водою продуктах.

 

При зберіганні деяких продуктів можуть відбу­ватися процеси кристалізації - мед при зберіганні може набувати зернистої структури внаслідок кристалізації глюкози, ніжна консистенція помадних цукерок стає грубою, м'якокришталевою завдяки збільшенню кристалів сахарози.

 

При черствінні хліба спостерігається ретроградація крохмалю (відновлення його кристалічної структури). У свіжому хлібі крохмаль міститься в аморфному, клейстеризованому вигляді, але через кілька годин відбувається частковий зворотний перехід крох­малю в кристалічний стан, який супроводжується стисканням і зменшенням його об'єму, переходом зв'язаної води у вільну.

 

Значні втрати відбуваються внаслідок механічних ушкоджень тари і продукту - биття яєць, скляної тари, ламання макаронних виробів, печива, дефор­мація хліба, кондитерських виробів.

 

Статичне навантаження - тиск верхніх шарів товару на нижні - викликає деякі вади або пошкодження товару - дефор­мація хліба, плодів, перетирання макаронних виробів, кусків цук­ру, злежування борошна, цукру-піску.

 

Біохімічні процеси - можуть відбуватися під впливом ферментів, які містяться у са­мих продуктах, а також ферментів, які є продуктами життєдіяль­ності, що потрапляють у продукти.

 

Дихання- найбільш характерний для хар­чових продуктів, які є живими організмами (зерно, плоди, овочі, ягоди), або частинами живих організмів (борошно, крупи),пов'язане з діяльністю окислювально-відновних ферментів і є важливим джерелом енергії, необхідної для обміну речовин.

Дихання відбувається в усіх живих клітинах. Енергетичними центрами клітин є мітохондрії. Саме в них здійснюється окис­лення органічних речовин, а енергія, що при цьому утворюється, запасається в доступній для різноманітних реакцій формі або виділяється у вигляді теплоти. У живій клітині енергія акуму­люється у вигляді аденозинтрифосфатної кислоти (АТФ). У міру необхідності ця енергія використовується клітиною для різних життєвих процесів.

Процес дихання складається з довгого ланцюга послідов­них окислювально-відновних реакцій, внаслідок яких відбувається поступове окислення органічних речовин. При цьому утворюєть­ся багато проміжних продуктів / можна розглядати як ос­колки молекул речовин, що окислюються. Ці осколки ма­ють високу хімічну активність і служать матеріалом, з якого синтезуються різноманітні і важливі в біохімічному значенні сполуки, необхідні для утворення й заснування живої клітини.

Дихання відіграє важливу захисну роль у боротьбі рос­лин з мікроорганізмами, забезпечуючи їх енергією, а проміжні продукти дихання використовуються для синтезу речовин, які можуть паралізувати токсини і ферменти мікробів, а в деяких випадках - для утворення покривних тканин, що закривають місця механічних ушкоджень.

Дихання може відбуватися у присутності кисню (аеробне) і без нього (анаеробне):

 

С6Н12О6 + 6О2 → 6СО2 +6Н2О + 2800 кДж,

 

С6Н12О6 → 2С2Н5ОН+ 2 СО2 +118 кДж.

 

Аеробне дихання призводить до швид­шого підвищення температури, оскільки виділяється значно більша кількість енергії і, підвищується вологість продукту. Для процесу дихання використовуються вуглеводи, можуть витрачатися органічні кислоти, жири, білки та інші сполуки.

 

Коефіцієнт дихання - це відношення об'ємів вуглекислого газу, який виділяється внаслідок дихання, і кисню, що поглинається при диханні. Якщо процес аеробного дихання проходить цілком відповідно до наведеного рівняння, то коефіцієнт дихання дорівнює 1,0.

Коефіцієнт дихання до певної міри дозволяє судити про характер дихання і про те, які органічні речовини використову­ються для дихання. Якщо це сполуки, багаті киснем (низькомо­лекулярні органічні кислоти, вуглеводи), то коефіцієнт дихан­ня дорівнює або більший 1,0. Якщо ж для дихання витрача­ються хімічні сполуки, у складі яких небагато кисню (тригліцериди, високомолекулярні жирні кислоти), то коефіцієнт ди­хання значно менший 1,0.

Інтенсивність дихання окремих плодів і овочів неоднакова і залежить від їхнього фізіо­логічного стану та зовнішніх умов (табл. 2).

 

Таблиця 2 Показники дихання деяких овочів і плодів

Продукти Газообмін, мг, на 1 кг продукту за 1год Коефіцієнт дихання
Поглинання кисню Виділення вуглекислого газу
Картопля 9,4 10,1 1,08
Морква 16,1 17,3 1,07
Цибуля ріпчаста 12,0 12,7 1,06
Яблука 12,1 13,9 1,15
Лимони 3,3 4,4 1,33

 

Процес дихання супроводжується втратою маси продукту, зміною складу повітря в сховищі, виділенням вологи і теплоти. Втрати маси рослинних продуктів можуть досягати значних розмірів, тому що тепло й волога, які при цьому виділяються, каталізують інтенсивність дихання, а також створюють сприят­ливі умови для життя і розвитку мікроорганізмів.

Інтенсивність дихання залежить від ряду факторів: від кількості вологи у продукті, температури і газо­вого складу повітря у сховищах.

Так, деякими дослідниками вста­новлено, що для зерна, яке має вологість 17%, інтенсивність ди­хання зростає в 20-30 разів порівняно з інтенсивністю для зерна, вологість якого становить 14%. Підвищення в повітрі вмісту вуглекислого газу і зниження вмісту кисню значною мірою зменшує інтенсивність дихання.

Незважаючи на те, що інтенсивний процес аеробного ди­хання може призвести до самозігрівання і навіть до самозапа­лювання великих мас продуктів (зерно, соняшник, борошно), повністю виключити кисень з повітря сховищ неможливо, тому що живі організми почнуть пристосовуватися до несприятли­вих умов. Це пристосування буде супроводжуватись анаероб­ним диханням, яке за хімічною природою є спиртовим бродін­ням. Анаеробне дихання призводить до нагромадження ацетальдегіду, спирту, які згубно діють на живі тканини, отруюю­чи їх. Коефіцієнт дихання при анаеробному процесі різко збільшується.

У зв'язку з тим, що на процес дихання витрачаються цінні органічні речовини, знижується енергетична цінність продуктів, погіршуються їхні смакові властивості, змінюється консистен­ція. Тому дослідження вчених, спрямовані на пошуки оптималь­них режимів зберігання рослинних продуктів, мають важливе значення. Певний інтерес може викликати зберігання плодів і ягід у модифікованому газовому середовищі.

Гідролітичні процеси - каталізуються ферментами класу гідроліз. Інтенсивність цих процесів зале­жить від хімічного складу продуктів, наявності й активності ферментів, умов зберігання. Гідролітичні процеси можуть здійснювати позитивний і негативний вплив на якість продуктів. На першій стадії зберігання, коли у плодах і овочах відбувають­ся процеси дозрівання, крохмаль перетворюється в цукри, не­розчинний протопектин - у пектин, ці зміни носять позитив­ний характер, тому що дозрілі плоди і овочі стають солодшими і м'якшими. Але при подальшому розвитку цих процесів, коли відбувається повний гідроліз протопектину, а частина пектину перетворюється в пектові кислоти, тканини плодів стають дуже м'якими, розвалюються, майже зовсім втрачають товарний ви­гляд і доброякісність.

При зберіганні борошна, круп та зерна відбуваються фосфороліз вуглеводів і утворення з крохмалю цукрів, що позитивно впливає на хлібопекарні властивості бо­рошна.

При зберіганні жирів або продуктів, які містять багато жиру, здійснюється гідроліз тригліцеридів. Якщо до складу тригліцеридів, які гідролізувалися, входили високомолекулярні жирні кис­лоти, то нагромадження цих вільних жирних кислот не викликає погіршення смакових властивостей продукту, а супроводжується лише збільшенням кислотного числа. Якщо до складу тригліцеридів входили низькомолекулярні жирні кислоти, то внаслі­док гідролізу не тільки збільшується кислотне число, але й про­дукти набувають згірклого смаку внаслідок нагромадження низь­комолекулярних жирних кислот (масляної, капронової тощо).

Гідролітичні процеси, якщо вони проходять при зберіганні готових для споживання продуктів, негативно впливають на їхню харчову вартість — зменшується енергетична цінність, можуть погіршуватися органолептичні властивості (смак, за­пах).

 

Автоліз - процеси, які проходять у тканинах м'яса і риби за участю тканинних фер­ментів (від грецьк. autos - сам, lisis - розчиню­вання):

ферментативні процеси - гліколіз (пе­ретворення глікогену в молочну кислоту в анаеробних умо­вах), протеоліз (розщеплення білків до амінокислот) і ліполіз (гідроліз жиру до жирних кислот і гліцерину).

 

Автолітичні зміни, які відбуваються в м'ясі і рибі, можна поділити на посмертне заклякання і дозрівання. На першій стадії у м'язах м'яса і риби нагромаджується молочна кислота, реакція середовища переміщується в кислий бік, що призводить до змен­шення кількості АТФ, внаслідок чого утворюється нерозчинний білковий комплекс - актоміозин.

На другому етапі іде розпад фосфоровмісних азотистих речовин з нагромадженням органічних кислот, фосфорної кислоти, гіпоксантину. Збільшення кількості кислот зумовлює зміни фізико-хімічного стану білків: частина білків втрачає розчинність, а інша дає сполуки, що надають специфічного смаку і аромату м'ясу, яке дозріло. Ніжність і соковитість м'яса зумовлюється, з одного боку, пом'якшенням і набуханням колагену при дії на нього утворених органічних кислот, а з другого боку - швид­ким набуханням колагену під впливом амінокислот, що утвори­лися внаслідок ферментивного гідролізу білків при дозріванні. Внаслідок цих процесів м'ясо стає більш ніжним, соковитим, поліпшується його смак і запах.

При глибокому автолізі відбувається подальший розпад білків, жирів, легше відділяється м'ясний сік, з'являється неприєм­ний кислий смак.

Усі біохімічні процеси можна уповільнити зниженням тем­ператури зберігання.

Мікробіологічні процеси - зумов­лені розвитком мікроорганізмів, які викликають бродіння, пліснявіння, гниття та інші види псування продуктів - не тільки знижують харчову вартість продуктів, роб­лять їх непридатними, а іноді й небезпечними для споживан­ня.

 

Бродіння - це розпад безазотистих органічних речовин під впливом ферментів, які виділяються мікроорганізмами. Го­ловним субстратом, який використовують мікроорганізми для розвитку, є вуглеводи.

При зберіганні продуктів час­тіше відбуваються бродіння - спиртове, молочнокис­ле, маслянокисле, оцтовокисле, пропіоновокисле тощо.

 

Спиртове бродіння - може стати причиною псування фруктово-ягідних соків, компотів, варення, які містять менше60% цукру; продукти внаслідок бродіння змінюють смак, консис­тенцію у зв'язку з наявністю вуглекислого газу, а соки і компо­ти стають мутними.

Під впливом ферментів, які виділяються дріжджами роду Saccharomyces і деякими пліснявими грибами (наприклад Mucor), моносахариди при температурах 20-30°С перетворюються у спирт і вуглекислий газ:

 

С6Н12О6 → 2С2Н5ОН + 2СО2 + Q

 

Зниження температури бродіння проходить під впливом гомоферментативних (Streptococcus lastic і cremoris, lactobacterium bulgaricum) і гетероферментативних (Str. Citovorus, Str. diacetilactis) бактерій.

 

Гомоферментативні бактерії викликають молочнокисле бро­діння, при якому моносахариди перетворюються у молочну кис­лоту:

С6Н12О6 → 2 CH3СНOHCOOH.

Гетероферментативні бактерії при молочнокислому бродінні сприяють утворенню не тільки молочної кислоти, а й таких ре­човин, як спирт, оцтова кислота, ацетоїн, діацетил. Молочнокислі бактерії найчастіше викликають псування молока, пива, солод­ких кріплених вина та ін., призводячи до скисання.

 

Маслянокисле бродіння - складний біохімічний про­цес перетворення бактеріями виду Clostridium sacharobuturicum в анаеробних умовах вуглеводів, спиртів та інших органічних сполук у масляну кислоту.

 

С6Н12О6 →С3Н7СООН + 2 СО2 + 2 Н2.

При цьому виді бродіння, крім масляної кислоти, утворю­ються бутиловий та етиловий спирти, ацетон, оцтова, капронова, каприлова кислоти.

Маслянокисле бродіння виникає при зберіганні консервів, молока, борошна, при дозріванні сичужних сирів, квашеної капу­сти. Масляна кислота надає продуктам неприємного різкого згірклого смаку і запаху, під впливом газів, які виділяються при бродінні, у продуктах може утворюватись піна, зокрема в молоці, квашеній капусті.

 

Оцтовокисле бродіння викликається бактеріями, об'єдна­ними в рід Acedobaster. Ці мікроорганізми сприяють перетво­ренню спиртів на оцтову кислоту.

С2 Н5ОН → СН3СООН+ Н2.

 

Оцтовокисле бродіння можливе тільки в анаеробних умо­вах у продуктах, які містять небагато спирту (столові вина, пиво, квас). Оптимальна температура дії оцтовокислих бак­терій 28 -35°С.

Продукти, в яких пройшло оцтовокисле бродіння, мають смак і запах оцтової кислоти, стають мутними, ослизнюються.

 

Пропіоновокисле бродіння може бути супутником оцтово­кислого. Наприклад, у винах відбувається перетворення цукрів у такі продукти, як оцтова і пропіонова кислоти, вуглекислий газ і вода.

 

С6Н12О6 —-► 4 С2Н5СООН + 2 СН3СООН + 2 СО2 + Н2О + Q

Цукор Пропіонова Оцтова

кислота кислота

 

 

Хімізм цього бродіння схожий на типове молочнокисле бродіння з тією різницею, що молочна кислота, яка утворюється при цьому бродінні, не кінцевий, а проміжний продукт. Вона пе­ретворюється в пропіонову та оцтову кислоти:

2Н4ОНСООН → 2С2Н5СООН + CH3OOH + СО2 + Н2О + Q

Молочна Пропіонова Оцтова

кислота кислота кислота

 

Збудниками цього бродіння є пропіоновокислі бактерії Baccterium acidi ргоріоnісі, які дуже близькі до молочнокислих бактерій і часто разом з ними розвиваються. Пропіоновокисле бродіння викликає псування виноградних вин, внаслідок чого вони втрачають приємний смак і аромат, змінюють колір і ста­ють мутними. Разом з тим пропіоновокисле бродіння має вели­ке значення при формуванні смакових властивостей сичужних сирів у процесі дозрівання.

 

Гниття - глибокий розпад білків, який супро­воджується утворенням сполук, що мають неприємний запах, починається з гідролізу білків під впливом протео­літичних ферментів, які виділяються гнильними мікроорганізма­ми (Proteus vulgarus, Clostridium sporogenes, Вас. tesrntericus).

Якщо розпад білків завжди починається (незалежно від виду мікроорганізмів, амінокислотного складу) з гідролізу білків і утворення поліпептидів і амінокислот, то подальший розпад цих сполук залежить від виду мікроорганізмів, амінокислотного складу білків, від умов у яких проходить процес.

В аеробнихумовах амінокислоти окислюються до повної мінералізації і кінцевими продуктами гниття є аміак, вуглекис­лий газ, сірководень, вода, водень.

В анаеробних умовах не відбувається повного окислення проміжних продуктів розпаду амінокислот, внаслідок чого, крім аміаку і вуглекислого газу, нагромаджуються органічні кислоти, спирти, аміни й інші органічні сполуки. Одні з них надають продукту неприємного запаху, інші є отрутою для організму. Наприклад, діамінокислоти, які утворюються при гідролізі білків, при певних умовах зазнають декарбоксилювання без дезамі­нування, внаслідок чого утворюються діаміни і вуглекислий газ.

Амінокислота лізин перетворюється у кадаверин, а орнітин - у путресцин. Кадаверин, путресцин й інші подібні орга­нічні луги - отрути, мають неприємний запах. Карбоциклічні амінокислоти (тирозин, фенілалалін) і гетероциклічні (трипто­фан) також утворюють отруйні сполуки, які теж мають не­приємний запах: крезол, фенол, індол, скатол. Гниття - ха­рактерний вид псування для харчових продуктів, які багаті білками і водою (м'ясо, риба, яйця).

 

Пліснявіння - відбувається внаслідок розвитку різних видів пліснявих грибків (Mucor, Aspergillus, Cladosporium, Rhisopus, Botrytis). Ферменти цих грибків здатні розщеплювати одночасно вуглеводи, білки і жири.

На поверхні ушкодженого продукту утворюється міцелій гриба у вигляді пухкого нальоту білого, сірого, чорного або зеле­ного кольору. При цьому виникає неприємний пліснявілий і затхлий запах. Кінцевими продуктами розпаду органічних спо­лук під впливом пліснявих грибків є афлотоксини - речовини, токсичні для людини.

Зменшення відносної вологості повітря, збільшен­ня в атмосфері вмісту вуглекислого газу, зниження температу­ри - ці фактори запобігають розвитку плісняви.

 

Шкідники харчових продуктів - завдають великої шко­ди при зберіганні. Вони знищують продукти, забруднюють їх своїми виділеннями і трупами, заносять у продукти мікроорганіз­ми, часто переносять збудників інфекційних захворювань.

У харчових продуктах зустрічаються комахи (жуки, мете­лики, кліщі, двокрилі) і гризуни (миші і пацюки). Комахи пошкоджують бакалійні та кондитерські товари. Найбільш розповсюджені борошняний кліщ, рисовий довгоносик, великий борошняний хрущак, хлібний трач, амбарна міль. Сирна муха пошкоджує головним чином солоні риботовари. Шкоди завдає не сама муха, а її личинка, яку називають стрибунчиком.

Гризунине тільки знищують продукти, а й забруднюють їх, розповсюджують кліщів та інших комах. Вони пошкоджують майже всі продовольчі товари.

Хімічні процеси - пов'язані зі зміною органолептичних властивос­тей продуктів внаслідок окислення жирів, барвних і дубильних речовин, старіння білків та процесу меланоїдиноутворення, процеси проходять без участі ферментів і мікроорганізмів.

Внаслідок хімічних реакцій утворюються і нагромаджуються речовини, які знижують їх харчову цінність, погіршують смак, запах, забарвлення.

Найбільш небажані і поширені зміни відбуваються при окислювальних процесах - окислювання жирів, яке при­зводить до значного погіршення органолептичних показників якості самих жирів і жировмісних продуктів.

Складні хімічні перетворення, що відбуваються з тригліцеридами і вільними жирними кислотами, призводять до згіркнення й осалювання жирів унаслідок нагромадження низькомолекулярних кислот, альдегідів, кетонів, оксикислот та ін. Деякі продукти окислен­ня токсичні для людини.

При окисленні барвних речовин знижується інтенсивність забарвлення рослинних олій, вин, лікерів; вони можуть стати повністю безбарвними.

Окислення дубильних речовин супроводжується утворен­ням темнозабарвлених речовин- меланінів.

При зберіганні сушеної картоплі, томатопродуктів, овоче­вих консервів, згущеного молока спостерігаються процеси мела­ноїдиноутворення, внаслідок яких змінюється колір (від світло- коричневого до темно-коричневого), з'являється сторонній за­пах і смак.

При зберіганні консервів у металевій тарі можлива хімічна взаємодія металу банки з речовинами продукту, при цьому в продукті збільшується вміст олова, а в міру утворення солей іде нагромадження водню. Останнє викликає роздування банки, тобто хімічний бомбаж. При цьому на стінках банок утворюються матові плями. Хімічний бомбаж не завжди призводить до зміни зовнішнього вигляду і запаху консервів. Але наявність бомбажу і плям на внутрішній поверхні банки може бути причиною збільшення вмісту металу в консервах. При зовні бездоганно­му стані консерви, які містять олова більше 200 мг на 1 кг продукту, можуть бути небезпечними для здоров'я.

 

Умови зберігання товарів

Умови зберігання харчових продуктів залежать від їхньо­го хімічного складу і властивостей. Відповідно до цих фак­торів продовольчі товари можна поділити на три групи.

Перша група - містять багато води: плоди, овочі, м'ясо, молоко. Крім води, вони мають білки, вуглево­ди, жири, мінеральні елементи, що створює сприятливі умови для розвитку мікроорганізмів; в них активно ідуть біохімічні й хімічні процеси.

Друга група - з порівняно низьким вмістом води: зерно, борошно, крупи, цукор,типовими є фізичні й хімічні процеси. Такі товари добре зберігаються.

Третя група - мають консервувальні речовини:сіль (наприклад, в оселедцях), цукор (у варенні), спирт (у лікеро-горілчаних виробах). До цієї групи входять також консервовані продукти, тривале зберігання яких зумовлене термічною оброб­кою. Для них характерні фізичні й хімічні процеси.

 

Сприятливі умови зберігання створюються відповід­ною температурою, вологістю і газовим складом повітря, освіт­леністю, вентиляцією та хорошим санітарним станом сховища.

Температура повітря - один з важливих факторів, які визначають характер та інтенсивність тих процесів, що можуть відбуватися в товарах при зберіганні. Вона може певним чином впливати на фізичний стан продуктів. Так, при кімнатній темпе­ратурі деякі жири (яловичий, баранячий) мають твердий стан, але при підвищенні температури вони пом'якшуються і, коли переходять у рідкий стан, можуть витікати через щілини негерметичної тари. Навпаки, при значному зниженні температури олії стають густими і їх важко виймати з тари.

Температура повітря при зберіганні впливає не тільки на фізичний стан продукту і його структурні зміни, а й на швидкість хімічних, біохімічних і, особливо, мікробіологічних процесів.

Залежно від холодильної обробки і температури в товщі продуктів їх поділяють на:

· охолоджені (з температурою в масі продукту від +4°С до кріоскопічної точки[1]),

· переохолоджені (з температурою в масі продукту від кріоскопічної точки до - 8°С)

· заморожені (температура в масі продукту нижча -8°С).

Температури зберігання охолоджених продуктів від +8°С до -2°С не припиняють мікробіологічних, а тим більше фермен­тативних процесів, при цих температурах активно ідуть сорбційні процеси.

Строки зберігання охолоджених про­дуктів порівняно невеликі: для яловичини вони становлять 10 діб, дрібнокускових напівфабрикатів - 1 добу, ковбас варе­них, сметани - 3 доби, сиру - 1,5 доби.

При зберіганні заморожених продуктів основним регуль­ованим параметром є температура. Міжнародний інститут хо­лоду вважає температуру -12°С допустимою для зберігання заморожених продуктів, а -18°С рекомендує для зберігання більшості продуктів.

Особливо важливим є підтримання низь­кої температури при зберіганні продуктів, які містять багато жиру. Строки зберігання заморожених продуктів у багато разів більше, ніж охолоджених. Наприклад, при температурі -18°С і нижче яловичина 1 категорії може зберігатися 18 місяців, сви­нина - 15, кури - 10, субпродукти - 6. У таких умовах збері­гання майже повністю виключаються мікробіологічні, біохімічні й хімічні процеси, значно зменшується втрата маси продукту.

Однією з головних вимог при зберіганні охолоджених і заморожених продуктів є постійна стабільність температури. Порушення температурного режиму відразу ж відбивається на вологості повітря, що призводить до інтенсифікації мікробіологіч­них і біохімічних процесів.

Особливо треба уникати коливань температури замороже­них продуктів, оскільки це викликає перекристалізацію крис­талів льоду, при якій збільшується їх розмір, що призводить до порушення цілісності клітин і тканин та витікання клітин­ного соку після розтавання.

Для харчових продуктів з малим вмістом вологи (борош­но, крупи, цукор, сіль, чай, прянощі) температурні межі зберіган­ня досить широкі — від низьких (-20°С) до підвищених (+20°С). При цьому строки зберігання майже не коливаються.

Вологість повітря при зберіганні харчових продуктів має таке ж значення, як і температура.


Поделиться:

Дата добавления: 2015-04-05; просмотров: 89; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.007 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты