Класифікація артилерійських пострілів.

Артилерійські постріли прийнято ділити на типи за такими найбільш важливими і загальними ознаками.

Рис. 1. Класифікація пострілів.

Бойові постріли призначені для проведення стрільб. Вони повинні складатись з елементів, придатних для стрільби, та повністю задовольняти поставленим до них вимогам. З певного поєднання пострілів різного призначення складаються бойові комплекти гармат.

Практичні постріли призначені для проведення практичних (учбово-бойових) стрільб в військах і на полігонах, при яких вражаюча дія снарядів біля цілі не має особливого значення. Вони відрізняються від бойових пострілів більш простою будовою і менш коштовними у виготовленні снарядами, які забезпечують тільки спостереження вибухів або пробоїн у щитах.

Холості постріли призначені для імітації бойової стрільби на навчаннях і для салютів. Холості постріли не мають снарядів і являють собою спеціальний бойовий заряд в гільзі, яка зверху або обтискується.

Учбові постріли застосовуються для навчання особового складу способам заряджання гармати, поводженню з боєприпасами і для вивчення їх будови. Вони складаються з деталей, які імітують бойові елементи.

Постріли унітарного заряджання складаються з одного предмета, в якому всі елементи пострілу зібрані в одне ціле. Снаряди і бойовий заряд в гільзі з'єднуються між собою жорстко і герметично. Запаскова частина снаряду завжди з натягом вставляється в дульце гільзи, яка закочується в кільцеві канавки на снаряді.

Постріли роздільно-гільзового заряджання складаються з двох предметів: снаряда і бойового заряду в гільзі. Заряджання гармат в цьому випадку проводиться в два прийоми: спочатку пробійником досилається снаряд, а потім рукою досилається бойовий заряд. Бойові заряди таких пострілів завжди виготовляються змінними і складаються безпосередньо перед заряджанням гармати на вогневій позиції в залежності від дальності стрільби і характеру вогневої задачі.

Застосування пострілів роздільно-гільзового заряджання зі змінними бойовими зарядами дозволяє вести стрільбу з однієї вогневої позиції по різним цілям за найвигідніших умов зустрічі снаряду з ціллю, тобто з найбільшою ефективністю при помірному зносі каналу ствола. Застосування гільзи і посиленої кришки з заливкою її герметизуючою сполукою забезпечує достатню герметичність бойового заряду при зберіганні. Крім того, при використанні таких пострілів в гарматах з клиновими затворами досягається висока швидкострільність незважаючи на те, що заряджання гармати проводиться за два прийоми. Недоліком пострілів роздільно-гільзового заряджання є можливість некомплектної подачі пострілів на вогневу позицію, складність автоматизації заряджання та понижена швидкострільність. Постріли роздільно-гільзового заряджання застосовуються в гарматах польової артилерії калібром від 122 до 152 мм.

Постріли роздільно-картузного заряджання складаються з трьох предметів: снаряда, бойового заряду в картузі і засобу запалення – ударної трубки. Заряджання гармати проводиться в три прийоми: спочатку досилається снаряд, потім бойовий заряд, а після закривання затвору в його гніздо вкладається засіб запалення. Відсутність гільзи робить постріл картузного заряджання простим і дешевшим у виготовленні, але потребує застосування спеціальних заходів для герметизації бойових зарядів для зберігання, для обтюрації порохових газів при пострілі і для надання бойовому заряду певної форми і міцності.

Постріли готові – це постріли зібрані з повного комплекту встановлених елементів і отже готові до бойового застосування Вони можуть бути в остаточно-спорядженому вигляді, і в не остаточно-спорядженому вигляді.

Постріли повні – це комплектні, але незібрані постріли, всі елементи яких зберігаються на одному складі артилерійської бази або арсеналу роздільно. Підготовка таких пострілів до стрільби проводиться тільки артилерійськими базами і арсеналами.