Схема головних потоків журналістської інформації

Подієва інформація- оперативні повідомлення про все. що відбу­вається у світі. Подієва інформація зі стислим оперативним коментарем є хлібом насущним журналістики, без якого не може обійтись щоденна газета і навіть тижневик. Без цього інформаційного хліба неможливе успішне функціонування радіо, а також телебачення, що мас величезну перевагу над іншими: змогу не тільки сказати, але й показати.

Домінуючу роль у передачі оперативної подієвої інформації відіграють сьогодні потужні інформаційні агентства світу - технічно добре оснащені комунікаційні гіганти з цілою системою кваліфікованих репортерів у найважливіших, найгарячіших точках Землі. В Україні, крім державного інформаційного агентства "Укрінформ"', діє низка незалежних інформ­аційних агентств, зокрема "Inter-Fax Україна", Українська пресова агенція. Найпоширенішим і найавторитетнішим універсальним за характером інформації та її достовірністю с УНІАН (Українське незалежне інформ­аційне агентство новин). Дедалі більше значення у поширенні найрізно­манітнішої інформації, зокрема опублікованої та переданої в ефір, мас неоднозначно оцінюваний з правового та етичного погляду Інтернет.

Якщо ж йдеться про оперативне донесення новин до аудиторії, то тут поза конкуренцією радіо і телебачення. Газета, яка тривалий час була моно­полістом у повідомленні новин, в умовах широкого поширення елект­ронних засобів інформування опинилась у досить скрутному становищі, з якого ліпші періодичні видання знаходять свої шляхи виходу. По-перше, га­зети переорієнтовуються на аналітичну інформацію, грунтовніше комен­тують найвагоміші новини. Програючи в оперативності, якісні газети виграють у достовірності й компетентності, документальній точності (мож­ливість звірити, повернутись ще раз до інформації, запам'ятати цифру, прізвище тощо). По-друге, ліпші газети, тижневики прагнуть знайти і по­відомити такі новини, яких немає в офіційних повідомленнях інформ­аційних агентств, на екранах телевізорів і комп'ютерів. У гіршому випадку намагаються знайти непомічені нюанси, ширший погляд на уже відомі події. Найбільш достовірну і точну, найширшу і найдетальнішу інформацію про трагічне вбивство в Донецькому аеропорту в 1996 році родини Щербанів можна було одержати із газети "День"¹. Так само з різних поглядів подала ця ж газета повідомлення "Авіакатастрофа в Підмосков’ї. Нещасний випадок чи трагедія?""

Значною мірою завдяки добре поданій інформації здобули популярність у читача і відповідно високі тиражі київські газети "Факты и комментарии" та "Сегодня". Вмішувана на їхніх шпальтах подієва інформація є актуальною, всебічною, широкою за тематикою, кваліфіковано і цікаво поданою.

Див.: Політика з летальним фіналом - День. - 1996. - 5 лист. День. - 2000. - 10 берез.

Кожна газета но-своєму подає оперативну інформацію. "Молодь Украї­ни", наприклад, найважливіші на думку редакції події стисло друкує під традиційною рубрикою "Факт". Дещо ширші повідомлення переважно офі­ційною характеру газета об'єднує під загальною шапкою "Коли верстався номер". Львівська регіональна газета "Високий Замок" має постійну рубри­ку "Дуже коротко", популярна в Україні "Комсомольская правда" - "Ко­ротше не можна". У газеті "День" у кожному номері є інформаційні рубрики "Цей день в історії". "Соціологічна служба "Дня".

Власне публіцистика- тобто аналітичні авторські матеріали різних жанрів - від стислого коментаря. полемічної замітки до значних за обсягом статей, оглядів, есе, політичних портретів, нарисів, памфлетів, у яких трак­туються гострі суспільно-політичні питання з метою прямого впливу на громадську думку. Це найкваліфікованіший вид журналістських виступів, який потребує від автора відповідного обдарування та досвіду. Пуб­ліцистика, яка, з огляду на історичні умови, має в українській журналістиці та літературі багаті традиції, є своєрідним згустком громадської мужності й політичної енергії. Про неї мова в окремому розділі.

Науково-просвітницька інформація- різноманітні, дуже популярні сьогодні виступи фахівців, позаштатних авторів на теми історії, культури, мистецтва, науки, економіки, політики, філософії тощо. Важко знайти чітку межу між власне публіцистикою і науково-просвітницькою інформацією усучасних ЗМІ. Науково-просвітницька інформація вирізняється насамперед меншою порівняно з публіцистикою політичною заангажованістю, більшою об'єктивністю, освітницькою. пізнавально-науковою, ніж прямо політично-спонукальною, характерною для власне публіцистики, функцією.

Типовим прикладом такої інформації може бути рубрика "XX століття: українські акценти", яку в газеті "Голос України" протягом років вели та­лановиті журналісти Віталій Абліцов. Віталій Жежера, Володимир Красно-демський, ґрунтовні публікації, "круглі столи" газети "День", тижневика "Дзеркало тижня".

Ділова інформація- різноманітні поради, консультації, виступи спе­ціалістів, скажімо, лікарів, агрономів, екологів, педагогів, юристів, присвя­чені найширшому колу практичних питань - від побутових (наприклад, як ліпше вирощувати помідори на балконі) до глобальних, таких як за­побігання зараженню СНІДом. Відповідно до профілю, специфіки видання чи мовлення ця інформація може вирізнятися за характером і подаватись по-різному. У певної категорії читачів чи глядачів ця інформація викликає більший інтерес, аніж подієва чи публіцистика.

Найбільша за тиражем газета "Сільські вісті" цікава не тільки гострою публіцистикою, кваліфікованими виступами на теми сільського життя, але й порадами численній армії любителів природи, дачників. Популярністю користуються спеціальні сторінки й особливо додатки, наприклад, "Здо-

ров'я". "Добрий господар". "Зроби сам" тощо. Крім того, сьогодні популярні спеціалізовані видання, зокрема "Порадниця". "Ваш сад і город". "Народ­ний лікар" та інші, які мають великі тиражі.

Естетично-розважальна інформація.Сьогодні це колосальний масив специфічної й дуже різноманітної інформації. Якщо у XIX і на початку XX століть естетична інформація у вигляді прозових і поетичних творів, репро­дукцій картин зосереджувалась переважно у журналах, частково потрапля­ла на шпальти газет, то з виникненням радіо й особливо телебачення есте­тична інформація пісня, музика, художній фільм, а також суто розважаль­ні програми у формі найрізноманітніших шоу. ігор, музичних змагань становить значну частину ефірного часу. Аналіз виявив, що, по-перше, есте­тично-розважальна інформація значно переважає всі інші потоки інформації на радіо і телебаченні, є домінуючою в окремих програмах, а по-друге, саме розважальна інформація мас найбільшу аудиторію. Як би ми критично, скептично не ставились до так званої масової культури. її реальність оче­видна. А з реальною аудиторією "мильних опер" ненашого виробництва і ненайвищої якості не може конкурувати навіть аудиторія міжнародних фут­больних матчі» Припинити цей об'єктивний процес, який має глибокі еко­номічні, психологічні причини, не можна. Однак можна і треба ставити зас­лін низькопробній, шкідливій для морального і навіть фізичного здоров’я нації, народу, людства інформації, індустрії космополітичних розваг. Еколо­гія інформаційного середовища - серйозна проблема нашого часу. Для її розв'язання потрібні добре і різнобічно підготовлені кадри працівників ЗМІ.

Довідкова інформація,здавалось би, не належить до найважливішої у журналістському середовищі. Реципієнт же нерідко ставить її чи не на перше місце. Прогноз погоди, повідомлення про курси валют, програми телебачення, інформація про театральні вистави і концерти, гастролі естрадних знаменитос­тей та інша довідкова інформація є серйозними, іноді навіть вирішальними стимулами звертання до мас-медіа. Не випадково, мабуть, усі інформаційні програми радіо і телебачення починаються і закінчуються зведеннями про погоду, а читач газети неминуче звертає увагу на карту погоди і неодмінно купує газету з телевізійною програмою. Зрозумівши це. редакції солідних видань запровадили додатки "Телебачення".

Рекламадавно уже стала одним із самостійних різновидів публічної інформації. Реклама у ЗМІ є лише одним, правда, дуже важливим, різновидом потужної рекламної індустрії у сучасному світі. У ст. 1 Закону України "Про рекламу" вона визначається як "спеціальна інформація про осіб чи продук­цію, яка розповсюджується в будь-якій формі і в будь-який спосіб з метою прямото або опосередкованого одержання прибутку". Виробництво реклами, звичайно, здійснюється на замовлення спеціальними рекламними агентст­вами чи підрозділами редакції. У Законі "Про реклам)" виробником реклами називається особа, яка повністю чи частково здійснює виробництво реклами.

Як на нашу думку, в наведеному вище визначенні пропущений дуже важливий момент: реклама поширюється не тільки з метою одержання при­бутку, але й з метою поширення, популяризації відповідного виду товару чи послуг, а у політичній чи соціальній рекламі ще й певних осіб, груп осіб, партій тощо, що не завжди вимірюється одержанням навіть опо­середкованого прибутку.

Звичайно, реклама - дуже специфічний різновид інформації, який по­требує своєрідного літературного обдарування й особливої підготовки. Однак, потрапляючи у контекст інших потоків інформації, яка передається мас-медіа, вона відіграє свою роль у змісті газети, телебачення, радіо. Оприлюднення реклами - важливий засіб прибутку редакції. Та насамперед журналісти повинні дбати про те, щоб реклама не шкодила тому чи іншому виду ЗМІ, не відштовхувала, як це нерідко буває, аудиторію, споживача журналістської інформації.

Схематично подаючи потоки багатоманітної інформації, ми мали на увазі не тільки вербальну(словесну) інформацію, а й візуальну.Як слуш­но наголошують дослідники, ці види інформації по-різному впливають на людину, оскільки обробляються різними півкулями головного мозку, що сприяє гармонізації сприйняття¹.

Слово і відображення відіграють різну роль і перебувають у різному співвідношенні у газетно-журнальному тексті й на екрані телевізора, де зображувальний ряд, якщо не домінує, то є рівноправним із словесним. Та це вже питання типів дискурсів".

Отже, літературна праця у ЗМІ характеризується певними ознаками, що вирізняють її з-поміж інших видів творчої роботи. Необхідний диферен­ційований підхід до масиву інформації, що його несуть засоби масового зв'язку. Відсутність такого підходу, по-перше, спричиняє творчі невдачі, оскільки різні закономірності виявляються під час написання, скажімо, подієвої інформації й аналітичного художньо-публіцистичного твору. По-друге, не можна за одними і тими ж критеріями оцінювати публіцистику і ділову інформацію. Оцінка буде неадекватною, що нерідко виявляється на практиці.

3. Характерні особливості журналістського твору: актуальність, оперативність, інформаційна насиченість, документальна точність, соціальна гострота, практична спрямованість, постійна повторюваність тем тощо.

4. Головні потоки журналістської інформації: офіційні документи, по-
дієва інформація, власне публіцистика, науково-просвітницька інформація,
естетично-розважальна. ділова, довідкова інформація, реклама.