Методика вивчення ставлення батьків до родинних стосунків

Методики надають інформацію про інтегральні ознаки ставлення до сім’ї і родинних стосунків.

1. Усе, що я роблю, я роблю заради моєї дитини.

2. У мене часто не вистачає часу зайнятися з дитиною чимось цікавим, піти кудись разом, поговорити.

3. Мені доводиться дозволяти моїй дитині таке, чого не дозволяють інші батьки.

4. Не люблю, коли дитина приходить до мене із запитаннями. Краще, щоб здогадалася сама.

5. Наша дитина має більше домашніх обов’язків, ніж більшість її однолітків.

6. Мою дитину дуже важко примусити що-небудь робити в оселі.

7. Завжди краще, якщо діти не думають над тим, чи правильними є погляди їхніх батьків.

8. Моя дитина повертається додому тоді, коли захоче.

9. Якщо хочеш, щоб твоя дитина стала людиною, не залишай без покарання жодного її поганого вчинку.

10. При найменшій можливості намагаюся не карати дитину.

11. Коли я в гарному настрої, нерідко прощаю своїй дитині те, за що за інших обставин покарала б.

12. Я люблю свою дитину більше ніж дружину (чоловіка).

13. Маленькі діти мені подобаються більше ніж діти старшого віку.

14. Якщо моя дитина довго гнівається, виявляє впертість, я починаю відчувати, що повелася з нею неправильно.

15. У нас довго не було дитини, хоч ми її дуже хотіли.

16. Спілкування з дітьми загалом дуже стомлює.

17. У моєї дитини є деякі риси, що дуже нервують мене.

18. Виховання моєї дитини здійснювалося б значно ефективніше, якби мій чоловік (моя дружина) не заважав (ла) мені.

19. Більшість чоловіків легковажніші, ніж жінки.

20. Більшість жінок легковажніші, ніж чоловіки.

21. Моя дитина для мене – найголовніше у житті.

22. Часто буває, що я не знаю, де моя дитина.

23. Намагаюся купувати своїй дитині такий одяг, який вона хоче, навіть якщо це дорого.

24. Якщо дитина мене не зрозуміла відразу, мені легше самій зробити, ніж їй роз’яснювати.

25. Моєму синові (доньці) часто доводиться (доводилося раніше) доглядати за молодшим братом (сестрою).

26. Нерідко буває так: нагадую дитині, щоб зробила те, що я просила, а потім махну рукою та роблю сама.

27. Батьки ні в якому разі не повинні виявляти перед дітьми свої слабкості та недоліки.

28. Моя дитина сама вирішує, із ким їй дружити.

29. Діти повинні не тільки любити своїх батьків, а й боятися їх.

30. Я дуже рідко сварюся зі своєю дитиною.

31. У нашій суворості до дитини ми непослідовні. Іноді ми дуже суворі, а іноді все дозволяємо.

32. Дитині легше порозумітися зі мною, ніж із батьком (матір’ю).

33. Мене засмучуєте, що моя дитина занадто швидко стає дорослою.

34. Якщо дитина не слухається тому, що нездужає, краще зробити так, як вона хоче.

35. Дитина росла слабкою і хворобливою.

36. Якби в мене не було дітей, я б досягла у жилі значно більшого.

37. У моєї дитини е слабкості які не зникають, хоч я наполегливої ними борюсь.

38. Нерідко буває, що, коли я покарала дитину, мій чоловік починає дорікати мені в надмірній суворості й утішає дитину.

39. Чоловіки більш схильні до подружньої зради, ніж жінки.

40. Жінки більш схильні до подружньої зради, ніж чоловіки.

41. Турботи про дитину займають більшу частину мого часу.

42. Мені багато разів доводилося пропускати батьківські збори в школі: (садку).

43. Намагаюся купувати дитині все, що вона хоче, навіть якщо це дуже важко.

44. Якщо довго бути з моєю дитиною, можна страшенно стомитися.

45. Я багато разів доручала моїй дитині важливі й складні справи.

46. На мою дитину не можна покластися у серйозній справі.

47. Головне, чого батьки мають навчити своїх дітей, - це бути слухняними.

48. Мій син (донька) сам (сама) вирішує, палити йому (їй) чи ні.

49. Чим суворіші батьки з дитиною, тим краще для неї.

50. У мене м’який характер.

51. Якщо моїй дитині щось від мене потрібно, вона намагається вибрати момент, коли я в гарному настрої.

52. Коли я думаю про те, що моя дитина виросте і я буду їйнепотрібною, мені стає моторошно.

53. Чим діти старші, тим важче з ними порозумітися.

54. Найчастіше впертість дитини пояснюється тим, що батьки не вміють правильно до неї підійти.

55. Я постійно переживаю за здоров’я дитини.

56. Якби у мене не було дітей, моє здоров’я було б значно кращим.

57. Деякі дуже серйозні недоліки моєї дитини ніяк не зникають, незважаючи на всі заходи.

58. Моя дитина не любить мого чоловіка - свого вітчима.

59. Чоловік гірше може зрозуміти почуття іншої людини, ніж жінка.

60. Жінка гірше вміє зрозуміти почуття іншої людини, ніж чоловік.

61. Заради моєї дитини мені багато від чого довелося відмовитись.

62. Бувало, що я не знала про зауваження або двійку в щоденнику сина (доньки) лише тому, що не подивилась у щоденник.

63. Я витрачаю на свою дитину значно більше грошей, ніж на себе».

64. Не люблю, коли моя дитина щось просить. Сама краще знаю, що їй потрібно.

65. Моїй дитині живеться важче, ніж більшості її ровесників.

66. Я суворіше ставлюся до своєї дитини, ніж інші батьки до своїх.

69. Від покарання мало користі.

70. Члени нашої родини неоднаково суворі з дитиною: одні все дозволяють, інші все забороняють.

72. Я хочу, щоб моя дитина нікого не любила, крім мене.

73. Коли моя дитина була маленька, вона мені подобалася більше, ніж зараз.

74. Я часто не знаю, як правильно поводитися з моєю дитиною.

75. У зв’язку зі слабким здоров’ям дитини в її ранньому дитинстві ми багато чого їй дозволяли.

76. Виховання дітей - важка і невдячна праця, їм віддаєш усе, а натомість не дістаєш нічого.

77. Моя дитина не сприймає доброго слова. Єдине, що на неї впливає, - це постійні суворі покарання.

78. Мій чоловік намагається настроїти дитину проти мене.

79. Чоловіки частіше, ніж жінки, діють нерозсудливо, не обміркувавши наслідки.

80. Жінки частіше, ніж чоловіки, діють нерозсудливо, не обміркувавши наслідки.

81. Я постійно думаю про свою дитину, про її здоров’я, справи, настрій.

82. Нерідко доводиться (доводилося) розписуватись у щоденнику за кілька тижнів одразу.

83. Моя дитина вміє добитися від мене, чого захоче.

84. Мені більше подобаються тихі й спокійні діти.

85. Моя дитина багато допомагає мені.

86. У моєї дитини мало домашніх обов’язків.

87. Якщо навіть дитина впевнена, що батьки не мають рації, вона

повинна робити так, як вони скажуть.

88. Коли моя дитина виходить із дому, то рідко каже мені, куди йде.

89. Бувають випадки, коли найкращий спосіб покарання - це пасок.

90. Багато недоліків у поведінці дитини із часом минають.

91. Коли наша дитина щось накоїть, ми беремося за її виховання. Якщо все тихо, залишаємо її в спокої.

92. Коли б мій син не був моїм сином, а я була б молодшою, то я б, напевне, закохалася у нього.

93. Мені цікавіше розмовляти з малими дітьми, ніж із великими.

94. У тому, що моя дитина має такі недоліки, я сама винна, бо не вміла її виховувати.

95. Тільки завдяки нашим величезним зусиллям наша дитина залишилася живою.

96. Нерідко заздрю тим, хто живе без дітей.

97. Якщо дати моїй дитині волю, вона негайно використає її на шкоду собі та іншим.

98. Нерідко буває так: я кажу нашій дитині одне, а чоловік навмисне каже протилежне.

99. Чоловіки частіше, ніж жінки, бувають егоїстами.

100. Жінки частіше, ніж чоловіки, бувають егоїстами.

103. Бажання моєї дитини для мене закон.

104. Коли моя дитина була маленькою, вона дуже полюбляла спати в одному ліжку зі мною.

105. У моєї дитини хворий шлунок.

106. Батьки потрібні дитині, поки вона не виросла. Потім вона згадує про них усе рідше.

107. Заради моєї дитини я пішла б на будь-яку жертву.

108. Моїй дитині потрібно приділяти значно більше часу, ніж я можу.

109. Моя дитина вміє бути такою любою, що я їй усе прощаю.

110. Мені б хотілося, щоб син одружився якомога пізніше - після 30 років (донька вийшла заміж після 25 років).

111. У моєї дитини часто бувають холодними руки і ноги.

112. Діти - маленькі егоїсти: вони зовсім не думають про здоров’я і почуття своїх батьків.

113. Якщо не віддавати моїй дитині весь час і сили, то все може закінчитися погано.

114. Коли все гаразд, я менше цікавлюся справами дитини.

115. Мені дуже важко відмовити в чому-небудь своїй дитині.

116. Мене засмучує, що я все менше потрібна своїй дитині.

117. Здоров’я моєї дитини гірше, ніж у більшості її ровесників.

118. Багато дітей відчувають занадто мало вдячності до батьків.

119. Моя дитина не може обійтися без моєї постійної допомоги.

120. Велику частину свого вільного часу моя дитина проводить поза домівкою.

121. У моєї дитини дуже багато часу на розваги.

122. Крім моєї дитини, мені ніхто на світі не потрібен.

123. У моєї дитини уривчастий і неспокійний сон.

124. Нерідко думаю, що я занадто рано вийшла заміж.

125. Усіх своїх успіхів (у навчанні, роботі) моя дитина досягла завдяки моїй постійній допомозі.

126. Справами дитини в основному займається мій чоловік.

127. Зробивши уроки, мій син (моя донька) займається тим, що йому (їй) подобається.

128. Коли я бачу чи уявляю сина з дівчиною (дочку з хлопцем), у мене псується настрій.

129. Моя дитина часто хворіє.

130. Сім’я не полегшує, а ускладнює моє життя.

Ви, звичайно, помітили, що даний тест складено переважно для жінок. Чоловікам, які захочуть перевірити себе, доведеться перефразувати деякі твердження.

За підсумками тесту розраховуються 20 показників, важливих для розуміння особливостей стосунків у родині. Враховуються знаки «+», поставлені до таких тверджень:

1-й показник- 1,21,41,61 81,101,107,113,119,125.

2-й показник-2,22,42,62,82,102, 108, 114,120,126.

3-й показник-3,23,43,63,83, 103, 109,115, 121,127.

5-й показник - 5,25,45, 65, 85.

6-й показник - 6, 26,46,66, 86.

7-й показник - 7, 27,47, 67, 87.

8-й показник-8,28,48, 68, 88.

9-й показник-9,29,49, 69, 89.

10-й показник- 10, 30, 50,70 90.

11-й показник-11, 31, 51, 71, 91.

12-й показник-12,32,52,72,92,104,110,116,122,128.

13-й показник-13, 33, 53, 73, 93.

14-й показник - 14,34, 54, 74, 94.

15-й показник-15,35,55,75,95,105,11 ІД 17,123,129.

16-й показник – 16,36,56,76,96,106,112,118,124,130.

17-й показник-17,37, 57,77,97.

18-й показник-18,38,58,78,98..

19-й показник - 19,39, 59,79,99.

20-й показник - 20,40,60,80,100.

Перша пара показників (1 і 2) - це полярні значення рівнів сформованості батьківського (материнського) почуття.

Незважаючи на стереотип про первісну силу почуття батьків, його фактична величина може коливатися між двома полюсами: від максимально позитивного до байдужості.

1. Гіпертрофія материнського почуття. Дитина для вас - головне. Вона заповнює все ваше життя, усі ваші почуття, думки, плани, концентрує на собі всю вашу енергію. Якщо у вас забрати цю турботупро дитину або передати її іншій людині (про що ви сьогодні й не припускаєте), життя втратить для вас сенс. Але попереду - неминуче послаблення зв’язків між вами і дорослою дитиною; її цілком природне віддалення і відособлення стануть для вас трагедією. При помірних значеннях показника (до 8 позитивних відповідей) Ви ще поєднуєте гарячу любов до дитини зі здоровим глуздом. При значеннях критичних (8 і більше) Ви, можна сказати, утрачаєте голову від любові до дитини, повністю зрікаєтеся себе, приносите себе в жертву маленькому кумирові й можете зіпсувати її характер, спотворити подальше життя, виховуючи примхливе, інфантильне створіння.

2. Гіпотрофія материнської відповідальності. Це друга крайність (критична при 7 і більше позитивних відповідях). Недосвідчену, невмілу дитину фактично кинуто напризволяще і відкрито для всіх зовнішніх (зокрема негативних) впливів. Ви занадто рано звалюєте на дитину повну відповідальність за її долю. Як наслідок, поруч із вами може виявитися людина, яка ігноруватиме всі ваші спроби вплинути на неї, виправити становище.

3. Поступливість. Ви намагаєтеся не просто виконати кожне бажання дитини, а й перевершити її сподівання своєю щедрістю. У своєму прагненні зробити їй приємне ви не зупиняєтеся ні перед чим, забуваючи про свої потреби. Не перейдіть критичну межу (6 знаків «+»),після якої ваші ентузіазм і безкорисливість приведуть до невтримного дитячого егоїзму.

4. Непоступливість.Ви уникаєте або обмежуєте контакти з дитиною, спілкування з якою створює для вас ситуації підвищеної напруженості, емоційного дискомфорту. Вам би хотілось, щоб дитина росла, виховувалась «сама собою», щоб її проблеми вирішувалися без вашої участі.

5. Гра у життя сім’ї через трудову діяльність, Ви вважаєте, що виховання дитини полягає у залученні її до праці. Дитина має постійні обов’язки, за виконання яких вона повністю відповідає. Ви впевнені у здатності дитини виконувати відповідальні доручення. Але, якщо відповідей 4 і більше, то вам слід замислитись, чи Ви не перевантажуєте дитину, чи даєте їй посильні завдання. Перевірте, чи залишаються у вашої дитини час і сили для дитинства. Адже навряд чи вам хочеться сформувати «маленького дідуся», позбавленого друзів і дитячих радощів. Згадайте, які важливі психологічні якості закладаються під час гри, спілкування з ровесниками, й уважно проаналізуйте, чи не витіснила праця з життя дитини все інше.

6. Відсторонення дитини від сімейних проблем, ізолювання її від щоденних клопотів батьків. Дитина зростає байдужою до сімейних справ і клопотів, і Ви не можете на неї покластися, щось доручити. Ступінь відчуженості дитини від сім’ї високий при 4-5 відповідях.

7. Закритість від дитини, встановлення між нею і батьками психологічної дистанції. Авторитет батьків вважається непорушним і незаперечним незалежно від їхніх чеснот і недоліків. Така позиція

фактично знімає з батьків відповідальність за власну поведінку: вони перекладають її на саму дитину. Якщо Ви набрали 4-5 балів, то потрібно замислитися, чи не перетворюєтеся Ви на домашнього тирана, чи не намагаєтеся сховатися за батьківським (материнським) авторитетом від необхідності контролювати свою поведінку, давати їй об’єктивну оцінку.

8. Самостійність дитини, надання їй права самій вирішувати свої проблеми. Та чи не втрачаєте Ви роль значущого дорослого для дитини? Якщо Ви набрали 3-5 балів, проаналізуйте, що переважає у поведінці вашої дитини - самостійність чи небажання зважати на Вас, нехтування вашими оцінками. Встановивши, що переважає друге, не вдавайтеся до звинувачень і докорів. Спробуйте поволі, тактовно і чуйно увійти в коло дитячих інтересів, відновити свій авторитет.

9-10. Різні орієнтації у вихованні. Перша орієнтація - вважати тиск на дитину головним методом виховання. Ви прагнете регламентувати всі вчинки дитини, заступити її життєвий досвід своїм. Якщо набрали 4-5 відповідей за дев’ятим показником, подумайте: звідки у Вас ця жорстокість до власної дитини? Може, від життєвих стереотипів, коли Ви, придушуючи в собі жалість, керуючись чужою думкою, удаєтеся до постійних покарань дитини? А може, караючи дитину, Ви прагнете самоствердитися за рахунок неї, слабкої і беззахисної, бо не в змозі зробити це у більш гідний спосіб?

Друга орієнтація - повністю відмовитися від тиску як методу виховання. Але, набравши 4-5 відповідей, замисліться: а чи не потураєте Ви дитині, чи не зумисне уникаєте конфліктів, боячись відштовхнути її від себе? Уседозволеність рідко дає позитивні результати, а відсутність суворості, принциповості, послідовності у вихованні може привести до того, що дитина ігноруватиме Ваші поради, вказівки та справедливі вимоги.

11. Непослідовність, несталість. Найнерозумніший стиль виховання, який руйнує психіку дитини,- це несталість, непослідовність поведінки батьків, перехід від однієї крайності до іншої. За таких умов дитина втрачає стійкі орієнтири поведінки і чи то нєвротизується, живе відповідей.

12. Батьківські ревнощі. Поява дитини порушує стосунки, що склалися в сім’ї. Часто дитина стає не лише центром сімейного життя, а й «яблуком розбрату».

У родині починається боротьба за дитячу любов. Інші члени сім’ї сприймаються як конкуренти. Бажання стати і залишитися для дитини «центром усесвіту» - егоїстичне, воно не лише відчужує вас від інших членів сім’ї, а й робить дитину нещасною. Якщо Ви набрали критичні бали (4-5), то скажіть собі відверто: чи не мучите ви свою дитину, вимагаючи любові у відповідь, ] чи не здається Вам, що вона збайдужіла до Вас. Чи не дорікаєте їй за те, що вона приділяє увагу іншим членам сім’ї, а не тільки Вам?

13. Продовження «дитячої» форми стосунків. Повна залежність дитини від дорослої людини викликає в останньої почуття власноїзначущості. Тому деякі батьки прикро почуваються, коли дитина підростає і починає звільнятися від своєї повної залежності від батьків. Вони опиняються перед потребою шукати нові форми самоствердження. Прагнення повернути стосунки із підлітком на попередній рівень однобічної залежності (сильне при 45 відповідях) свідчить про нездатність змінитися самому, шукати й встановлювати новий рівень стосунків, доводити свою значущість не прямих формах впливу, а в емоційних контактах, у духовній спорідненості, взаємоповазі.

14. Провина. Жертовна позиція у стосунках із дитиною може привести до того, що Ви починаєте відчувати провину за те, що не можете забезпечити максимальну відповідність створеному Вами ідеалу взаємин батьків із дітьми. При цьому Ви з власної волі опиняєтесь у дуже невигідному становищі, тому що берете на себе обов’язок створювати винятково комфортні умови дію дитини, знімаєте з неї всяку відповідальність за ситуацію, а отже, заохочуєте й ті форми її поведінки, яких слід позбутися. Критичне значення балів (4-5) свідчить про те, що Ви постійно відчуваєте дискомфорт у стосунках із дитиною і свою провину в тому, що вони складаються далеко не ідеально.

15. Батьківська (материнська) іпохондрія, зниження фонового рівня стосунків за рахунок об’єктивних причин. Вашу «планку» батьківських вимог щодо дитини опущено дуже низько, і ви це виправдовуєте її слабким здоров’ям або винятковістю. Природна занепокоєність матері (батька) станом здоров’я дитини стає (7 і більше відповідей) постійним тлом стосунків, і дитина також живе у постійному страсі). Ви блокуєте активність, дитини, підриваючи цим її життєстійкість, здатність долати недоліки й труднощі в майбутньому. Звичка жити напівсидячи, берегти себе завдасть шкоди Вашій дитині в її дорослому житті. Ви ж не хочете сформувати з неї скиглія та іпохондрика? Можливо, варто трохи зменшити обережність, перестати постійно побиватися з приводу слабкого здоров’я дитини і спробувати його зміцнити? Це принесе дитині більше користі й радості.

16. Нерозвиненість батьківського (материнського) почуття. Критичне значення - 7-10 відповідей. Батьки жалкують, що не повністю реалізували себе, свої можливості в інших царинах життя і діяльності. Дитина може допомогти батькам позбутися цього незадоволення собою, щоб їм не довелося визнавати свою неспроможність (здібності жалю до себе, замість дорікати дитині, яка, по суті, не винна, що ви її народили на світ, чи не простіше спробувати сьогодні відновити втрачені перспективи, і не мучити дитину постійними вимогами віддачі й вдячності, а знайти підтвердження своїй значущості в інших сферах самореалізації?

17. Доведення необхідності постійного контролю. Якщо виховання не дало позитивних наслідків (дитина не стала тим ідеалом, про який мріяли батьки), то дитину оголошують розпещеною. Тепер тиск батьків, обмеження дитини, диктаторство у ставленні до неї можна виправдати: адже ця дитина не здатна відповідати за свої вчинки. І вжене треба шукати підходи, розширювати арсенал засобів впливу, обирати тактику і стратегію виховання. Якщо Ви набрали високі бали (4-5), то це означає, що Ви повністю ігноруєте всі позитивні якості дитини, не визнаєте можливості її зміни в майбутньому, підриваєте її віру в себе.

18. Конфліктність у родині. Один член сім’ї звинувачує іншого (інших) у неправильному, неефективному вихованні дитини. Це один із прийомів психологічного захисту. Відбувається, як і в попередній ситуації, переадресування провини, відповідальності на інший об’єкт - уже не на саму дитину, а на чоловіка (дружину) чи на бабусю.

19-20. Соціальні стереотипи визначають ставлення до виховання та його організацію.

Показник 19. Дружина повністю заперечує роль чоловіка у вихованні.

Показник 20. Чоловік не визнає, що дружина може правильно виховувати. Аналізуючи дані показників, слід враховувати стать анкетованого. Так, якщо жінка виділяє нездатність чоловіків до виховання, то це полегшує їй боротьбу за лідерство у сімейному вихованні, конкуренцію і віддалення батька від дитини. Якщо ж вона вважає жінок недостатньо впливовими у вихованні, то це може свідчити про небажання звалювати на себе додаткове навантаження і відповідальність за поточні та перспективні стосунки з дитиною. Аналогічно розцінюються і відповіді чоловіків. В обох випадках (і для жінок, і для чоловіків) високі значення (4-5 відповідей) свідчать про конфліктні стосунки у сім’ї. Наприклад, якщо чоловік вважає, що жінка не здатна виховувати дитину, а жінка так само думає про чоловіка, то це свідчить про посилення боротьби за вплив у сім’ї. Якщо ж і він, і вона знімають із себе відповідальність, то дитині приділяється мало уваги.

Нелегка робота, яку ви виконали, відповідаючи на питання тестів, сподіваємось, допоможе вам пізнати себе, зрозуміти особливості стосунків у родині й не завершиться простою фіксацією позитивних чи негативних якостей. Самопізнання - це лише перший крок до самовдосконалення.

Не засмучуйтесь, якщо тестування дало вам неприємні для вас характеристики, а подумайте про перспективи розвитку.