Підстави господарсько-правової відповідальності, передбачені законодавством та договором.

Питання підстав господарсько-правової відповідальності недостатньо висвітлено у вітчизняній науковій літературі. Це пов’язано передусім із тривалим невизнанням господарської відповідальності як самостійного виду юридичної відповідальності. Ситуація змінилася лише з набуттям чинності у 2004 р. Господарського кодексу України, де і було вперше на законодавчому рівні закріплено господарську відповідальність та, зокрема, підстави її настання. Недосконалість такої норми зумовила численні наукові пошуки у цій проблематиці. Зокрема виникли такі проблемні питання: відсутність законодавчо закріпленого терміна господарського правопорушення та його складу; відсутність вичерпного переліку підстав господарської відповідальності тощо.

У ч. 1 ст. 218 ГК України зазначається, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Під правопорушенням слід розуміти порушення учасником господарських відносин норм законів (підзаконних нормативних актів), що регулюють господарські відносини, або порушення умов договору при виконанні взятих на себе зобов'язань.

При цьому підставою для притягнення до адміністративно-господарської відповідальності може бути порушення норм і правил здійснення господарської діяльності, встановлених лише нормативними актами, а не договором.

Склад господарського правопорушення включає:

1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання;

2) наявність шкідливих наслідків (збитків);

3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою;

4) вину правопорушника.

Як і будь-яка інша юридична відповідальність, господарсько-правова відповідальність ґрунтується на певних правових підставах. Це, по-перше, нормативні підстави, тобто сукупність норм права про відповідальність учасників господарських відносин. Другою правовою підставою є господарська правосуб’єктність правопорушника (боржника) і потерпілого (кредитора).

Господарська правосуб’єктність – визнана державою за певним суб’єктом господарювання можливість бути суб’єктом права (мати і здійснювати господарські права та обов’язки, відповідати за їх належне виконання і мати юридичну можливість захищати свої права та законні інтереси від можливих порушень).

Очевидно, що ця характеристика в обов’язковому порядку має передувати настанню господарської відповідальності. Проте виникає запитання: хіба може йти мова про будь-які господарські правовідносини, якщо хоча б одна зі сторін не наділена правосуб’єктністю? Окрім того, абсолютним фактом є те, що більшість науковців відносять цю характеристику до обов’язкових ознак, якими має бути наділений суб’єкт господарювання. Відтак можна зробити висновок, що господарська правосуб’єктність не може бути включена до переліку обов’язкових підстав господарської відповідальності, оскільки вона є необхідною передумовою ще на початковій стадії господарських правовідносин.

Сторонами правовідношення щодо застосування відповідальності цього виду можуть бути суб’єкти господарювання, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також інші учасники господарських відносин (ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 216 ГК України). Третя підстава називається юридично-фактичною. Вона встановлена ч. 1 ст. 218 ГК України, згідно з якою підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Це можуть бути протиправні дії або бездіяльність особи – господарського правопорушника, що порушують права та законні інтереси потерпілої особи (кредитора) чи заважають їх реалізації.

Ця підстава складається з чотирьох елементів, які в теорії права називаються умовами господарсько-правової відповідальності:

1) факт господарського порушення, тобто порушення норми закону, умови договору, державного контракту тощо, внаслідок чого завдаються збитки або інша шкода майновим правам та інтересам потерпілого (кредитора). Господарське порушення є наслідком протиправної поведінки господарського порушника. Така умова визначається у господарському праві в широкому розумінні. Це може бути як дія, так і бездіяльність, що порушують правову норму, планове завдання, умови договору тощо;

2) збитки, завдані порушеннямгосподарського зобов’язання або установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності;

3) причинний зв'язокміж протиправною поведінкою порушника і завданими потерпілому збитками. Йдеться про так званий причинно-необхідний зв'язок, коли протиправна дія чи бездіяльність є об’єктивною причиною такого наслідку, як збитки або інша шкода, завдані потерпілому (кредиторові). Цей зв'язок необхідно доводити відповідними доказами;

4) вина правопорушника– учасника господарських відносин.

Це негативне суб’єктивне ставлення правопорушника до прав і законних інтересів потерпілого. При цьому слід мати на увазі застереження закону, згідно з яким учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено договором або законом, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за певних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставини, зокрема, порушення зобов’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Сукупність (склад) чотирьох названих умов утворює юридично-фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Для застосування майнової відповідальності у вигляді відшкодування збитків необхідна наявність усіх чотирьох умов, тоді як для застосування неустойки (штрафу, пені), оперативно-господарських та адміністративно-господарських санкцій досить лише одного з них – факту господарського правопорушення.

В. Ортинський зазначає, що господарсько-правова відповідальність настає лише за наявності відповідних підстав. Розрізняють юридичні та фактичні підстави господарсько-правової відповідальності.

Юридичні підстави – той правовий документ, що характеризує певну поведінку суб’єкта господарювання як протиправну та передбачає за неї форму та розмір відповідальності: такими підставами в господарському праві є закон і договір.

Фактичні підстави – це ті життєві ситуації, котрі характеризуються законом або договором як неправомірні. Їх називають складом господарського правопорушення.

Ч. 4 ст. 219 ГК України встановлено, що сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через їх надзвичайний характер є підставою для звільнення сторін від господарської відповідальності у разі порушення зобов’язання через ці обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин. Очевидно, що тут йдеться про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини).

Проте єдиного поняття або вичерпного переліку таких обставин чинне законодавство не містить.

За правом країн континентальної Європи звільнити боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання можна через форс-мажорні обставини. Ознаки та перелік таких обставин, як правило, сформульовані судовою практикою і доктриною різних країн, що мають свої особливості при вирішенні подібних питань. До таких обставин належать події, що сталися незалежно від волі боржника, такі, наприклад, як стихійні лиха, природні явища, воєнні дії тощо, які неможливо було передбачити і попередити.

Крім того, відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку. Згідно із Цивільним кодексом не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов’язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов’язання.

Норми ст. 218 ГК України, в якій зазначені підстави господарсько-правової відповідальності, кореспондуються з відповідними нормами цивільного законодавства, присвяченого регулюванню відповідальності суб’єктів цивільного обігу, зокрема ст. 617 ЦК України.

Ч. 2 ст. 218 ГК України встановлене загальне правило, згідно з яким учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського порушення.

Іншими словами, особа, яка порушила господарське зобов'язання, вважається винною, і тягар доведення відсутності вини покладається на неї.

Якщо зобов'язання не має особистого характеру, до його виконання боржник може залучити третю особу. Підставою покладення виконання на таку особу може бути договір зобов'язаної особи із субпідрядником, постачальником, перевізником тощо.

При цьому відповідальність перед кредитором несе сам боржник, якщо договором не передбачена відповідальність безпосередньо виконавця.

Пряма відповідальність перед покупцем за неякість продукції, що постачається, може бути передбачена, наприклад, безпосередньо для третьої особи-виробника. У такому разі претензії та позови мають заявлятися виробникові.

У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за певних умов здійснення господарської діяльності. Обставини непереборної сили ще називають „форс-мажорними” обставинами.

Перелік можливих форс-мажорних обставин наведено у Законі України „Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 4 жовтня 2001 р., Правилах користування тепловою енергією, затверджених спільним наказом Міненерго України та Держбуду України від 28 жовтня 1999 р. та деяких інших.

Названі обставини можуть бути поділені на дві групи:

1) природні стихійні явища (пожежа, землетрус, різкі зміни температури, паводок, замерзання моря, закриття морських проток, інші стихійні лиха);

2) окремі обставини суспільного життя (воєнні дії, блокада, страйк, епідемія, заборонні акти органів державної влади та управління про оголошення карантину, заборони в'їзду до країни, здійснення торговельних операцій з окремими країнами тощо).

Боржник повинен підтвердити наявність таких обставин відповідними засобами доказування (довідками державних органів, метеорологічних служб, медичних установ тощо) та довести, що зазначені обставини спричинили невиконання зобов'язань.

Не є непереборною силою: порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, інші виробничі труднощі і технічна складність прийнятих до виконання зобов'язань.

Можливість існування таких обставин – звичайний підприємницький ризик, якого зазнає боржник.

Разом з тим ст. 219 ГК України надає можливість учасникам господарських відносин за взаємною згодою встановити додаткові, порівняно із законодавством, підстави звільнення від відповідальності.

Для правильного застосування норми, що коментується, слід уважно аналізувати ознаки та характер подій, на які посилаються сторони, щоб не допустити безпідставного звільнення від відповідальності.

Норми ст. 218 ГК України, в якій зазначені підстави господарсько-правової відповідальності, кореспондуються з відповідними нормами цивільного законодавства, присвяченого регулюванню відповідальності суб'єктів цивільного обігу, зокрема ст. 617 ЦК України.

Запитання для самоконтролю

1. Дайте визначення підстав господарсько-правової відповідальності.

2. Назвіть підстави господарсько-правової відповідальності.

3. Що таке „господарське правопорушення”?

4. Що включає в себе склад господарського правопорушення?

Завдання для самостійної роботи

1. Назвіть проблеми визначення підстав господарсько-правової відповідальності.

2. Охарактеризуйте склад господарського правопорушення.

3. Дайте правову оцінку юридичним та фактичним підставам господарсько-правової відповідальності.