Полтава - 2011

Кафедра педіатрії №1 з дитячими інфекційними хворобами

Гельмінтози

Методична розробка

Для студентів медичного факультету

полтава - 2011

Затверджено на навчально-методичному засіданні кафедри педіатрії №1 з дитячими інфекційними хворобами

"29" серпня 2011року. Протокол №1.

Автори:

• доцент кафедри педіатрії №1 з дитячими інфекційними хворобами, к.мед.н. Прилуцький К.Ю.;

• асистент, к.мед. н. Пікуль К.В.

Друкується по рішенню ЦМК Української медичної стоматологічної академії

" " вересня 2011 року. Протокол № 1.

Гельмінтози на порозі 21 століття залишаються актуальною проблемою, яка несе загрозу здоров‘ю та життю дітей. На долю школярів та дітей молодшого шкільного віку на Україні припадає 90-95% всіх хворих на ентеробіоз, 65,1% - на аскаридоз. Інфікованість лямбліями в дитячих колективах може досягати 50-80%. У США в 21% дітей, які відвідують дитячі колективи знаходять цисти лямблій. В Україні щорічно реєструється 30-40тис. випадків лямбліозу, серед яких 65% складають діти. По даним ВОЗ ураження гельмінтами та паразитами дитячого населення планети, в порівнянні з дорослими переважає в 5-6 разів. За оцінкою Всесвітнього банку економічний збиток від кишкових гельмінтозів посягає четверте місце серед втрат, які наносять усі хвороби і травми. Враховуючи важливість боротьби з паразитарними хворобами для багатьох країн, 54 сесія Всесвітньої асамблеї охорони здоров‘я у 2001 році схвалила стратегію боротьби з геогельмінтозами до 2010 року [1-5].

У нашій вітчизняній медицині склалась парадоксальна ситуація: якщо господар просить провакцинувати собаку чи кішку у ветеринара, то тварині спочатку проведуть дегельмінтезацію, тому що в протилежному випадку ефект від щеплення може бути не значним. Коли ж мама звертається в медичний заклад для проведення планового щеплення своєї дитини, лікарі навіть не підозрюють про можливу невдачу від імунізації у зв‘язку з паразитарним захворюванням і тому не проводять обстеження на гельмінти та наступну дегельмінтезацію. Гельмінти мають імуносупресивну, карцерогенну дію на організм. Проблема онкогенності паразитів стає все більш актуальною у зв‘язку із забрудненням середовища існування та продуктів харчування, а також розширенням ареалів багатьох паразитів[6,7].

Гельмінтози – велика група хвороб, які викликають паразитичні черв‘яки (гельмінти). У даний час відомо більш 320 видів гельмінтів, які зареєстровані у людини. На території України розповсюджені дуже нерівномірно і зустрічаються близько 30 видів. Відповідно до трьох класів паразитичних червів виділяють три групи хвороб, викликаних ними: нематодози, цестодози, трематодози. У групу нематодозів входять: ентеробіоз, аскаридоз, трихінельоз, дракункульоз, токсокароз, стронгілоідоз, вухереріоз, бругіоз, лоаоз, трихоцефальоз, онхоцеркоз. До цестодозів відносять: альвеококоз, ехінококоз, гіменолепідоз, дифілоботріоз, теніархоз, теніоз. Групу трематодозівсклали – шистомоз, клонорхоз, метагонімоз, опісторхоз, парагонімоз, фасциольоз[8-10].

трематодози – група зазворювань, які викликаються смоктальщиками (трематодами). Загальними властивостями цієї групи є:

· Своєрідна форма тіла – сплюснуті в дорсовентральному напрямку;

· Невеликі розміри, які не перевищують 10мм;

· Трематоди – гермафродити;

· Вони є біогельмінтами, розвиток яких відбувається за участі проміжного господаря (іноді двох);

· Всі вони мають диференційовану систему травлення.

Опісторхоз – біогельмінтоз, природновогнещевий зооноз, для якого характерно переважне ураження печінки, жовчного міхура, підшлункової залози, що обумовлено особливотями локалізації статевозрілих гельмінтів. Збудник – «кошачий смоктальщик». Зараження відбувається при вживанні погано термічно обробленої риби, а також від хворих котів та собак. Хвора людина для здорової ризику не представляє. Інкубаційний період складає 2-4 тижні. За перебігом захворювання може бути гострим, підгострим (більше 2 міс.), хронічним (декілька років).

Критерії діагнозу:

· Анамнез, який свідчить про проживання в регіоні, неблагоприємному відносно опісторхозу;

· Звичка вживати в їжу сиру, малосолену, непрожарену рибу;

· «немотивована» еозинофілія, іноді в поєднанні з субфебрилитетом, кропив’янкою, диспесичнии проявами;

· Довготривалі ознаки гепатиту в поєднанні з еозинофілією;

· Відсутність ефекту від антибактеріальної, противовиразкової терапії;

· При наявності жовтяниці – явні ознаки холестазу (підвищення рівня лужної фосфатази при невисокому рівні АлАТ);

· Довготривалий перебіг;

· Діагноз підтверджують при визначенні яєць гельмінтів в дуоденальному вмісті та фекаліях.

Лікування: основним антигельмінтним препаратом є хлоксил в дозі 0,2-0,3 г/кг ( три-, п’яти- десятиденний курс). Оптимальною є 5-денна схема лікування. Ранком після легкрго сніданку (чай, хліб) хворому дають хлоксил. При цьому добову дозу ділять на 3 порції, кожну з порцій розмішують в ½ стакану молока і випивають з інтервалом 10 хвилин. Через 2-3 години дитина може снідати, а ще через 2-3 години дають жовчогінні трави та спазмолітики. Контроль ефективності проведеного лікування проводять через 4-6 місяців. Повторний курс при необхідності проводять через 6 місяців (не більше 4-5 курсів). Можна використовувати для лікування пракзиквантель 50-75 мг/кг на 3 рази на протязі 1дня. Диспансерний нагляд складає 1 рік.

Фасциольоз – зоонозний біогельмінтоз, який характеризується переважним ураження печінки та жовчовивідної системи з хронічним перебігом. Фасциольоз включає 2 захворювання – печінковий фасциольоз та гігантоз, який зустрічається в країнах з жарким кліматом.

Збудник печінкового фасциольозу – печінкова двоустка довжиною 30мм. Статевозрілі гельмінти паразитують в печінці та жовчовивідних шляхах домашніх та диких травоїдних тварин. Людина є облігатним заключним господарем паразита. Хвора людина та тварина епідеміологічної шкоди для оточуюючих не представляють. Людина заражається при вживанні в їжу різних водних рослин та городних овочів для поливу яких використовують забруднену воду. Пік захворюваності – літо.

Інкубаційний період 1-8 тижнів. Захворювання розпочинається гостро, проявляється лихоманкою (до 40⁰С) постійною, хвилеподібною, гектичною, а також міалгією, атралгією, шкірним свербіжем, висипкою. Приєднується біль в епігастрії, збільшена печінка, жовтяниця, рідкі випорожнення, еозинофілія. В підгостру стадію прояви зменшуюються та майже зникають. Через 3-6 місяців на перший план виступають органні порушення печінки та жовчовивідних шляхів.

Критерії діагнозу:

· Епіданамнез (звичка вживати немиті овочі, проживання на території з підвищеним ризиком захворюваності);

· Підвищення температури в поєднанні з алергічними проявами (висипка, атралгія, еозинофілія);

· Біль в панкреато-дуоденальній зоні та проекції жовчного міхура;

· Збільшення печінки іноді жовтяниця;

· Лейкоцитоз.

У хронічну фазу:

· Довготривалий перебіг;

· Повторні напади болю в животі з локалізацією в печінці, жовчному міхуреві, підшлунковій залозі;

· Збільшення печінки, жовтяниця;

· Діарея, прогресуююча втрата ваги;

· Порушення функції печінки (підвищена активність АлАТ, АсАТ, зменшення кількості білку, диспротеїнемія);

· Поєднання лейкоцитозу, еозинофілії, анемії;

· Підтвердження діагнозу відбувається при виявленні яєць гельмінтів у дуоденальному вмісті, фекаліях, а також специфічних антитіл.

Лікуванняаналогічне тому що при опісторхозі. Особливістю патогенетичної терапії є призначення глюкокортикоїдів.

Цестодози– група гельмінтозів, яка викликається цестодами, що мають наступні загальні властивості:

· Відсутність шлунку (харчуються через покриви);

· Структура тіла – головка (сколекс), шийка, гермафродитні членики (проглотиди);

· Стрічкоподібне, плоске, розчленовате тіло (стробіла);

· Велика плідність (деякі види цестод здатні продукувати до 600 міліонів яєць у рік);

· Довжина цестод варіює від частки міліметра до 30 метрів;

· Цикл розвитку цестод відбувається зі зміною хазяїна, тобто вони відносяться до пероральних біогельмінтів.

Ехінококоз – це хронічний гельмінтоз, що може розвиватись в організмі дитини багато років. Основне джерело інвазії – домашні собаки, коти, вовки. Статевозрілі форми паразитують в тонкому кишечнику. Проміжні господарі– вівці, коні, свині, зайці, білки, людина. Шляхи передачі – контактно-побутовий, водний, аліментарний. Хвороба у неускладненому вигляді проходить роками і може бути виявлена випадково при плановій флюорографії. При розриву ехінококових кіст перебіг ускладнюється міокардитом, алергічним ураженням легень, печінки, нирок, ЦНС. Часто виникають набряк обличчя, м‘язові болі, висипка. Рідше зустрічається ехінококоз головного мозку, середостіння, молочної залози, кишечнику, підшкірної клітковини. При здавлюванні судин портальної системи виникають ознаки портальної гіпертензії, інвалідність, летальні випадки.

Гіменоліпідоз – антропонозний гельмінтоз з переважним ураженням ШКТ. Зростанням інвазивності населення сприяє безконтрольна торгівля рибою та м‘ясом. Джерелом гельмінтозу є людина. Діти уражаються в 67,5% випадків. Клінічно характеризується дане захворювання щоденними нападами болю з перервою в декілька днів, діареєю, розвитком схуднення, зниженням гемоглобіну та еозинофілією.

Дифілоботріоз – гельмінтоз, що протікає з ознаками розладу шлунково-кишккового тракту та розвитком мегалобластної анемії. Довжина лентеця широкого складає до 9 метрів. Поширення дифілоботріозу пов‘язують з прісноводними водоймами, недостатньо просоленою ікрою та сирою рибою. Кінцевим господарем паразита є людина, собаки, коти, свині, лисиці, ведмеді, проміжним господарем є прісноводні рачки та риба. Інкубаційний період складає до 60 днів. Клінічна картина проявляється помірними розладами ШКТ, розвитком гіповітамінозу В₁₂, анемією, порушенніям серцево-судинної та нервової системи.

Найбільш розповсюджені на Україні нематодози, зокрема ентеробіоз та аскаридоз. Збудникоментеробіозу є гостриця, яка заражає близько 90% дітей. Людина проковтує зрілі яйця з продуктами харчування, гельмінт паразитує в тонкому та початкових відділах товстого кишечника. У хворих на ентеробіоз часто відбувається аутоінвазія – повторне зараження збудником уже наявним у організмі у результаті забруднення пальців рук при сверблячці анусу. Основний симптом – свербіж у ділянці заднього проходу вночі, що продовжується кілька днів та повторюється через 3-4 тижні. Хвороба проявляється порушенням сну, зниженям працездатності, розладом апетиту, сухістю у роті, нападоподібний біль у животі, розлади випорожнення. Масивна інвазія гострицями може призвести до гострого апендициту, пієлонефриту, цистіту, нічного нетримання сечі.

Аскаридоз– розповсюджений гельмінтоз, проявами якого є свербіж, уртикарні висипи, еозинофілія, інфільтрати в легенях, порушення органів травлення. Збудником є людська аскарида, самка якої має довжину тіла до 25 см. Аскаридоз найчастіше проходить з мало вираженими симптомами: диспепсичними розладами, схудненням, неврастенією, зниженням працездатності. Але іноді перебіг набуває тяжкого характеру – спостерігається осередкове ураження легень, кропивниця, лихоманка, можуть розвиватися непрохідність кишечнику, абсцеси печінки, апендицит. Аскаридоз сприяє переходу дизентерії в хронічну форму, погіршує перебіг туберкульозу[11-13].