Юридичний процес та юридична процедура.

У літературі звертається увага на циклічний, процедурно-проце­суальний характер юридичної діяльності. Цей аспект має велике теоре­тичне і практичне значення, оскільки відображає юридичну діяльність як систему взаємозалежних, спеціально впорядкованих, послідовних дій та операцій, що підпорядковані загальній меті і призводять до конкрет­ного результату. Ця циклічність значно формалізована, опосередкована процесуально-правовими вимогами, які офіційно встановлюють умови, порядок і режим діяльності компетентних органів.

Прихильники вузького підходу до поняття юридичного процесу про­тиставляють поняття «процедура» і «процес*, вважаючи, що перше — більш широке і охоплює всі сфери процедурної регламентації, а друге, як зазначалося, характерне тільки для правосуддя. Проте світова практика сприймає ці терміни як синоніми. Наприклад, у Франції замість Кримінально-процесуального кодексу 1808 р. було прийнято в 1958 р. новий, який має назву Кодекс кримінальної процедури. У США в 1985 р. видано коментар з цивільного процесу «Цивільна процедура».Інституціоналізація влади в правовій державі потребує юридичних механізмів, які можуть додати державно-правовим інститутам легітим­ного, цілісного, системного та функціонально ефективного характеру. В сучасній юриспруденції таким механізмом є юридичний процес. Останнім часом усе наполегливіше утверджується тенденція до роз­ширення сфери і уніфікації використання інструментарію традиційних юридичних процесів: адміністративного, цивільного, кримінального та господарського. Набули свого статусу бюджетний, конституційний, правотворчий процеси. У науці виділяються трудовий, пенсійний, житловий, екологічний, установчий, контрольний процеси, а законо­давчий і виборчий процеси одержали конституційний статус.

Юридичний процес — це система нормативно встановлених процесуальних форм упорядкування діяльності органів держави, спря­мованих на вирішення соціально-правової ситуації, забезпечення та гарантування інтересів суб 'єктів права.

Цей процес притаманний будь-якій юридично значущій діяльнос­ті, містить її програму і виступає суттєвою гарантією точного додер­жання та результативного здійснення правових приписів. Процесуаль­на форма як наукова конструкція розкриває структурно-технологічну характеристику правової форми діяльності. Це система передбачених процесуальним правом юридичних засобів, дій та операцій, за допомогою яких урегульовуються всі питання, що виникають в юридично­му процесі.

Основу процесуальної форми становлять багаторазова повторюва­ність певних юридичних дій і операцій, способів і засобів їх здійснен­ня, їх стабільність і навіть стереотипність за наявності відповідних суспільних відносин і передумов.

Процесуальна форма належить до числа головних чинників, які систематизують юридичну діяльність. Вона закладає програму, алго­ритм юридичної діяльності, забезпечує порядок, чітко орієнтований рух суб' єктів та учасників до наміченої цілі. Процесуальна форма ви­значає завдання, які стоять перед певним різновидом юридичної ді­яльності в цілому і на окремих його етапах, коло суб' єктів і учасників, обсяг їх процесуальних прав і обов'язків, процесуальний режим, стадії і провадження, строки та час здійснення дій, процесуальні гарантії, умови і процедуру прийняття та виконання рішень, інші процедурні вимоги, що зв' язують у єдине ціле елементи юридичної діяльності.

.