Уживання дієслів у професійному мовленні

Основні питання теми:

® Значення дієслів.Їх граматичні ознаки.

® Система дієслівних форм.

® Дієслівне керування.

® Правила керування дієслова іменником.

® Особливості вживання дієслів та їх форм у фаховому мовленні.

[Ключові слова: дієслово, неозначена форма дієслова (інфінітив), особові дієслова, безособові дієслова, перехідність/неперехідність, вид, час, спосіб, стан дієслова, дієслова активного і пасивного стану, дієвідмінювання, дієприкметник, дієприслівник.

& Дієслово відіграє важливу граматичну, лексичну, стилістичну роль у забезпеченні чіткості, лаконічності, логічності викладу матеріалу, у дотриманні основних вимог при складанні й оформленні текстів документів, професійних текстів.

Згадаймо, щодієслово– це повнозначна частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес і виражає це значення в граматичних категоріях виду, перехідності / неперехідності, стану, способу, часу, особи, числа.

Поняття граматичної дії різноманітне: конкретна фізична дія (будувати, друкувати, писати), стан емоційної та інтелектуальної сфери (мислити, пізнавати, рахувати), фізичний і психічний стан (хвилюватися, відчувати, нездужати), ставлення (поважати, шанувати), переміщення (ходити, їхати, направляти), вияв різних відношень між предметами довколишнього світу (належати, суперечити, коштувати) тощо.

Маючи різну семантику, дієслово завжди називає дію або стан предмета, тому в мовленні пов’язується зі словами, що називають діяча, носія стану. Таке поєднання виступає предикативною основою речення, наприклад: У процесі виробництва люди створюють блага. Економіка України перебуває в кризовому стані.

Дієслово має систему граматичних форм, а саме:

а) неозначену форму, або інфінітив (писати, відповідати, зробити);

б) власне дієслово: особові форми (працюю, працюєш, працює, працюємо і т.ін.); родові форми (створив, створила, створило);

в) дієприкметник (працюючий, мислячий, збудований);

г) дієприслівник (думаючи, стоячи, зрозумівши);

д) предикативні форми на -но, -то (сказано, прийнято).

Формальною ознакою інфінітива є суфікс-ти (-ть), після якого може вживатися суфікс -ся: читати, знати, сперечатися.

У діловому і науковому мовленні вживається неозначена форма на -ти (паралельна форма на -ть поширена в розмовному та художньому стилях).

Для інфінітива характерні такі загальнодієслівні категорії, як перехідність і неперехідність (читати доповідь – багато читати), вид(доконаний або недоконаний: готувати виступ – підготувати виступ), стан (будувати – будуватися).

Форму інфінітива доконаного виду використовують в ухвальній частині ряду документів, зокрема протоколу, наказу, розпорядження тощо, для вираження наказовості (затвердити на посаді; взяти інформацію до відома; надати матеріальну допомогу).

У реченні інфінітив може виконувати функцію будь-якого члена речення, проте найчастіше виступає в складі простого чи складеного дієслівного присудка, наприклад: Головне завдання – всією діяльністю заслужити та виправдати довіру клієнтів (присудок). Працювати в команді є однією з вимог до банківського працівника (підмет). Самоповага, впевненість у собі, віра в свої сили пов’язані з бажанням досягти мети (означення). Просимо перерахувати дану суму на наш рахунок (додаток). Комісія прибула перевірити стан справ на виробництві (обставина мети).

При вивченні особових дієслів потрібно звернути увагу на категорію способу, що виражає відношення дії до дійсності. Пропонуємо основні правила вживання способових форм у текстах ділових документів та в усному діловому мовленні:

1. У творенні форм наказового способу не вживається допоміжне слово давайте. Вирази типу давайте проголосуємо, давайте привітаємо не є нормативними.

2. Вживаючи форми наказового способу, варто враховувати ситуацію спілкування, зважати на норми мовленнєвого етикету: паралельно із дієсловами наказового способу можна вживати варіантні описові звороти або слова, що пом’якшують категоричність наказу, наприклад: пробачте (пробачте, будь ласка; прошу пробачення); заходьте (прошу заходити).

3. В усному діловому мовленні трапляються випадки, коли форма одного способу вживається у значенні іншого:

– форми дійсного способу вживаються у значенні наказового за умови, коли наказ не викликає будь-яких заперечень (Ви виконаєте доручення і повідомите про результати);

– форми умовного способу вживаються у значенні наказового з цією ж метою (Чи не поновити б нам ділові відносини з фірмою…?);

– форми наказового способу вживаються у значенні умовного (Зверніться ви вчасно по допомогу – збитків можна було б уникнути);

– форминаказового способу вживаються у значенні дійсного, коли йдеться про несподівану минулу дію (А ми візьми і зроби);

– інфінітив у значенні наказового способу вживають для підкреслення категоричності наказу (Виконати терміново).

Категорія часу виражає відношення дії до моменту мовлення про неї.

У діловому мовленні поширені дієслова теперішнього часу із значенням позачасовості – теперішній постійний, виражені формами 1-ої особи множини, 3-ої особи однини та множини (вважаємо за доцільне звернутися до…; рівень інфляції становить…; банк впроваджує нові форми роботи з клієнтами; допускають до участі в конкурсі осіб…).

Часто у професійному мовленні спостерігаються явища вживання форм одного часу в значенні іншого:

1) форми теперішнього часу вживаються у значенні майбутнього, якщо треба підкреслити обов’язковість виконання дії: Нарада розпочинається об 11 годині;

2) форми теперішнього часу – у значенні минулого з метою пожвавлення розповіді, надання їй більшої виразності: Автор статті порушуєпитання реформування економіки;

3) форми минулого часу – у значенні майбутнього, називаючи дії, що обов’язково відбудуться: Ви залишаєтесь на своїх місцях, працюєте, а ми пішли;

Категорія особи виражає відношення дії та її суб’єкта до мовця. Суб’єктом дії може бути сам мовець, його співрозмовник або особа, яка участі в розмові не бере. У граматиці виконавцем дії, носієм її може бути будь-яке слово з предметним значенням.

Особові форми можуть втрачати особове значення і переходити в безособові дієслова – дієслова, які називають дію саму по собі, без участі діяча. Безособові дієслова співзвучні з особовими дієсловами у формі третьої особи однини та середнього роду минулого часу і виражають значення: явище природи (світає, похолодало); стан людини (морозить, не сидиться, хочеться); міра наявності (не вистачає, бракує).

Безособові дієслова не змінюються ні за особами, ні за родами, ні за числами.

У діловому мовленні використання безособових дієслів допомагає звернути увагу на дію, яка формує структурно-граматичне і змістове ціле (Вам бракуєдосвіду; Нам не вистачає спеціалістів у цій галузі).

У текстах ділового спрямування (інструкції, статути тощо) часто використовують безособові дієслова, утворені від особових за допомогою постфікса –ся, з метою констатації факту (не дозволяється, забороняється, не допускається).

Категорія стану –дієслівна категорія, яка виражає відношеннядії до суб’єкта та об’єкта одночасно.

Залежно від характеру відношень між суб’єктом та об’єктом категорія стану знаходить свій вияв у таких його різновидах: активного, пасивного та зворотного.

Дієслова активного стану означають дію суб’єкта-підмета, спрямовану на об’єкт-додаток, виражений формою знахідного відмінка без прийменника або родового відмінка при вживанні дієслова з часткою нечи зі значенням частини від цілого (Банк проводить валютні операції – зн.в. Банк не проводить валютних операцій – род. в., Треба купити палива – род. в.).

Активний стан вживається, коли потрібно виділити суб’єкт дії. Іноді реальний суб’єкт мислиться неозначено (Розрізняють два види власності: приватну та суспільну. Процес виробництва і нагромадження засобів виробництва називають інвестуванням).

Активний стан широко вживається у розпорядницькій документації. Він є обов’язковим у заявах громадян і виправданим у тих випадках, коли треба вказувати винуватця порушення професійної або адміністративної етики. Уживання активного стану додає принциповий тон критиці (Механік заводу Р.І. Гаврилов грубо порушив техніку безпеки).

Дієслова пасивного стану означають дію, спрямовану на об’єкт, який виступає в реченні підметом, а реальний виконавець дії виражений додатком в орудному відмінку (Доповідь готуєтьсястудентом. Нормативи встановлюютьсябанком). Використання дієслів пасивного стану пов’язано з потребою акцентувати увагу не на дії, а на об’єкті. У реченні з дієсловом пасивного стану виконавець дії може й не називатися, якщо факт здійснення дії має більше значення, ніж вказівка на осіб, що вчинили дію (Оплата гарантується.Наказвиконується).

Окрему групу становлять дієслова зворотного стану, в яких суб’єкт дії одночасно є і об’єктом (змагатися, листуватися, радитися, сперечатися).

Дієприкметник –неособова форма дієслова, що виражає ознаку предмета за дією, яку здійснює сам предмет (активні дієприкметники) або зумовлену дією іншого предмета (пасивні дієприкметники): читаючий – прочитаний; виконуючий – виконаний.

У сучасній українській діловій мові вживання активних дієприкметників теперішнього часу обмежене.

Часто вживаються в науковому та діловому стилях пасивні дієприкметники. Вони використовуються для лаконічного вираження думки, ними часто замінюють підрядні речення.

Виступаючи в ролі означення, пасивні дієприкметники уточнюють, конкретизують зміст означуваного слова (Усі кінцеві продукти, виготовленісуспільством за певний час, утворюють валовий внутрішній продукт).

Активні дієприкметники минулого часу та пасивні дієприкметники без обмежень використовуються у професійному мовленні (зміцніла економіка, збанкрутіле підприємство, гарантований дохід, обмежена відповідальність, регульовані ціни, очікувана інфляція, незавершене виробництво, відкрите товариство).

При творенні пасивних дієприкметників перед суфіксом -ен в основі дієприкметника відбуваються чергування приголосних:

зберегти – збережений; знизити – знижений;

оголосити – оголошений; оплатити – оплачений;

узгодити – узгоджений; очистити – очищений;

зробити – зроблений; купити – куплений;

повідомити – повідомлений.

Дієприкметники творяться лише від дієслів, які вживаються без суфікса -ся.

Дієприкметники активно переходять у прикметники, втрачаючи при цьому ознаки дієслова й набуваючи здатності виражати звичайну (не за дією) ознаку предмета (відомий, знайомий, невмирущий, цілющий).

Дієприкметники можуть втрачати ознаки дієслова і прикметника та переходити в іменники (черговий, уповноважений, поранений, вчений, трудящі).

Дієприслівник – незмінна дієслівна форма, яка, пояснюючи основну дію, виражену дієсловом, називає додаткову дію. Дієприслівник недоконаного виду означає таку другорядну, одночасну з основною (розмірковував читаючи).

Дієприслівник доконаного виду означає таку другорядну дію, яка відбулася чи відбудеться раніше від основної (прочитавши, зробив висновки).

До прислівникових ознак дієприслівника належить його незмінність, синтаксична роль обставини і те, що він пов’язується з основним дієсловом синтаксичним зв’язком прилягання. У реченні дієприслівник виступає у ролі обставини часу, мети, причини, умови, способу дії (Підбиваючи підсумки наради, необхідно узагальнити все сказане, сформулювати висновки, визначити завдання на майбутнє – обставина часу; Людина, будучирушійною силою всіх факторів виробництва, виступає головним творцем матеріальних і духовних багатств суспільства – обставина умови).

Дієприслівники іноді втрачають ознаки дієслова і набувають значення прислівників (Зал вітав делегацію стоячи).

Обов’язковою умовою вживання дієприслівника є те, що дві дії, одна з яких виражена дієсловом-присудком, а інша дієприслівником, повинні здійснюватися однією особою. Тому граматично неправомірною є побудова речення типу: Виступаючи, директором порушена злободенна тема.

Правильно буде побудувати речення так: Виступаючи, директор торкнувся злободенної теми.

Дієприслівником (дієприслівниковим зворотом) можна передавати різні етичні моменти (наприклад, зацікавленість у якнайшвидшому завершенні роботи) і сформулювати причини, що стали підставою для ухвалення управлінського рішення. У діловому мовленні дієприслівникові звороти вживаються з метою скорочення тексту і ставляться на початку речення:

Враховуючи …

Вважаючи …

Беручи до уваги …

Зважаючи на …

Предикативні форми на -но, -то –незмінні форми дієслова, які широко вживаються в українській мові і виступають головним членом (присудком) у безособових реченнях.

Використовують форми на -но, -то замість пасивних дієприкметників, коли є потреба наголосити на дії, а не на ознаці (Постанову прийнято одноголосно, а не Постанова прийнята одноголосно. Запрошення розіслано вчасно замість Запрошення розіслані вчасно).

J КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Яка дієслівна форма використовується в розпорядчих документах?

2. Що ви знаєте про вживання форм дієслова одного способу, часу у значенні іншого?

3. Які форми часу дієслів поширені у діловому мовленні?

4. Які значення виражають безособові дієслова? Чи змінюються вони? Чи мають місце вони у діловому мовленні?

5. У яких відмінках дієслова керують іменниками?

6. Які особливості вживання активних і пасивних дієприкметників у професійному мовленні.

7. Які ви знаєте правила вживання дієприслівників у діловому мовленні?

8. Яке значення мають безособові форми на -но, - то?

œ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Завдання 1.Запишіть дієслова групами, об’єднавши однотипні дієслівні форми, у кожній із наведених груп виділіть засоби їх вираження.

Писати, думаю, виконано, прочитаний, відвідавши, прийшов би, задумуватися, буде виступати, здійснюють, згаданий, доповісти, відправлено, готуючи, призначивши, наказую, досягти, розпочнеться, послухав би, доповідатимуть.

Завдання 2.Утворіть і запишіть словосполучення, використовуючи подані у дужках запитання.

Говорити (хто? що? про що? з ким?); говоритися (про що? про кого? в чому? кому? до кого?); обговорювати (що? кого? з ким?); обговорюватися (хто? що? ким? з ким?); сповістити (кому? кого? про кого? про що?); оповіщати (кого? про що?) платити (кому? за що?); оплатити (що? кому?); заплатити (за що? кому? чим?); розплатитися (за що? з ким? чим?).

Завдання 3.Замініть подані дієслівні словосполучення одним словом і навпаки – одне слово – словосполученням:

брати в борг – подякувати –

надавати допомогу - домовитися –

вносити пропозицію – перемогти –

доводити до відома – характеризувати –

дати доручення – підсумовувати –

покласти обов’язки – критикувати –

звернутися з проханням – вказувати –

Завдання 4.Утворіть стійкі словосполучення, правильно поєднавши дієслова з іменниками, запропонованими праворуч:

Завдання 5.Вставляючи пропущену букву, запишіть дані дієслова у дві колонки за належністю до першої і другої дієвідмін. Обґрунтуйте поділ дієслів.

Поважа…ш, ціну…те, принос…ш, очіку…мо, дозвол…те, хоч…мо, залеж…ть, повідомля…те, береж…ть, довод…ш, мовч…ть, їзд…мо, бор…мось, сто…те, твор…ш, навод…ть, клич…ш, біж…ть, прос…ш, сі…ть.

Завдання 6.Утворіть відподаних дієслів усі можливі форми дієприкметників, складіть з ними словосполучення. Поясніть спосіб творення дієприкметників.

Підписати, укласти, проголосити, спостерігати, завершувати, обміркувати, зобразити, обрати, підтвердити, контролювати, запросити, терпіти, призначити, вкрити, стояти.

Завдання 7.Запишіть нижчезазначені словосполучення українською мовою, вживаючи безособові дієслівні форми.

Статья напечатана, задача решена, связь налажена, коллектив награжден, завод построен, выставка открыта, вещи собраны, перевод сделан, план выполнен, книга прочитана, комиссия избрана, работа закончена.

Завдання 8.Від наведених дієслів утворіть дієприслівники. Визначіть їх вид.

1. Підприємство, (здійснювати) свою діяльність і (домагатися) цілей, спрямованих на задоволення попиту споживачів на товари і послуги, застосовує певні засоби. 2. (Аналізувати) товар як інструмент маркетингу, потрібно звернути особливу увагу на концепцію життєвого циклу товару, що ґрунтується на постулаті: кожен товар чи послуга мають свій період дії, протягом якого продукт проходить різні стадії, (починати) з введення товару у виробничу програму і до його виведення з неї. 3. (Простежити) тривалість життєвого циклу товару, можна сказати, що він зумовлений кількома моментами: типом товару, ступенем конкуренції, техніко-технологічними факторами і поведінкою покупця. 4. У сучасних умовах держава (опиратися) на засади ринкової економіки, поступово послабить свою роль у визначенні цієї політики. 5. (Застосовувати) політику єдиних цін, товаровиробник однаково розподіляє товар між покупцями без урахування їх платоспроможності.

Завдання 9.Відредагуйте словосполучення і речення.

А. Прийняти участь, заключити договір, об’явити приказ, здавати іспити, я вибачаюсь, дякую Вас, знаючий студент, головуючий зборів, доповідаючий розказав, підвести підсумки роботи.

Б.1) Просимо вислати на наш адрес пропозиції щодо реорганізації підприємства.

2) Збори акціонерів проголосити відкритими.

3) Договір набирає чинності з моменту його підписання.

4) До порушника були вжиті заходи дисциплінарної відповідальності.

5) На вечорі виступили зі своїми творами початкуючі поети.

6) Керівництво підприємства рахує, що ваша фірма невчасно розрахується за представлені послуги.

7) Спостереження за рослинами – її любима робота.

8) Був заслухан звіт керуючого підприємством.

9) Починаючи цю програму, подумалось, що ми не все ще зробили для поліпшення ситуації.

10) Інвентаризація в установі проведена.

Завдання 10.Перекладіть текст українською мовою. Поясніть особливості перекладу. Визначте морфологічні ознаки дієслівних форм.

Экономика как система общественных отношений развивается вместе с появлением государства. …Государство создало условия для того, чтобы деятельность людей в удовлетворении своих беспрерывно растущих потребностей осуществлялась согласно одобренным обществом нормам, правилам и обычаям.

В мировой экономической науке понятие государственного сектора связано не так с государственной собственностью, как с совокупностью форм присутствия и участия государства в производстве, распределении, обмене и потреблении. В таком понимании государственный сектор является основой, опираясь на которую государство осуществляет свою деятельность. В сфере распределения удельный вес государства очень велик, в производстве вмешательство государства значительно меньше, а в обмене – минимально.

Государственный сектор в традиционном понимании – это совокупность государственных предприятий.

Результативность вмешательства государства в экономику в значительной степени зависит от того, насколько и как последовательно оно опирается на объективные экономические законы. Заметим, что экономические законы являются законами человеческой деятельности. Это обусловливает подход к ним не только как к концентрированному выражению объективной необходимости, но и как к объективной возможности, которую можно более или менее сознательно и полно использовать.

Игнорирование объективных экономических законов, например, попытки «одним скачком» создать рыночную экономику, – это один из видов волюнтаризма. Механизм рынка стимулирует освоение научно-технических достижений, снижение затрат, повышение качества, ориентирует потоки инвестиций и ресурсов, осуществляет селекцию, отбрасывает тех, кто не умеет или не способен вести дело на надлежащем уровне. Однако, идеальной рыночной среды в полном объеме не существует. Тем не менее и с определенными недостатками рынок действует – сочетает интересы потребителей и производителей, заставляет их действовать, ориентируясь друг на друга. Происходит это естественным путем, без команд и приказов. Освобождаясь от распределенческих отношений с юридическими и физическими лицами и переходя к регулированию социально-экономических процессов, государство коренным образом изменяет свою деятельность.

Государство имеет большие возможности влияния на экономику. Оно может стимулировать или тормозить ее развитие, то есть выполнять как прогрессивную, так и регрессивную роль. Но, несмотря на свою относительную самостоятельность, государство не может заставить общество жить по тем нормам, принципам, которые противоречат объективным экономическим законам или для которых еще не созданы соответствующие предпосылки.

# ТЕСТИ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ