Методи навчання

Лекція – це логічно вивершений, науково обґрунтований і систематизований виклад певного наукового або науково-методичного питання, ілюстрований, за необхідності, засобами наочності та демонстрацією дослідів.

Лекція є однією з основних організаційних форм навчальних занять і, водночас, методів навчання у вищій школі. Вона покликана формувати у студентів основи знань з певної наукової галузі, а також визначати напрямок, основний зміст і характер усіх інших видів навчальних занять та самостійної роботи студентів з відповідної навчальної дисципліни.

Лекція повинна охоплювати все нове, що є в літературі, в нормативно-правових актах, проявляються на практиці, висвітлювати динаміку змін та деякі суперечливі питання. При викладенні лекційного матеріалу можуть використовуватись результати науково-дослідної роботи самого лектора та викладачів кафедри, лекція має носити проблемний характер. Лекції проводяться лекторами – професорами та доцентами, як виняток, викладачами університету, а також провідними науковцями або спеціалістами, запрошеними для читання лекцій.

Лектор зобов’язаний дотримуватися навчальної програми щодо тем лекційних занять, але не обмежуватися в питаннях трактування навчального матеріалу, формах і засобах доведення його до студентів.

Лектор, якому доручено читати курс лекцій, зобов’язаний перед початком відповідного семестру подати на кафедру складений ним конспект лекцій (авторський підручник, навчальний посібник), контрольні завдання для проведення поточного, підсумкового контролю, передбаченого навчальним планом і програмою для даної навчальної дисципліни.

Лектор, який вперше претендує на читання курсу лекцій, може бути зобов’язаний завідувачем кафедри до проведення пробних лекцій за участю викладачів кафедри.

Проблемні лекції – спрямовані на розвиток логічного мислення студентів і характеризуються тим, що коло питань обмежується двома – трьома ключовими моментами, увага студентів концентрується на матеріалі, що не знайшов відображення в підручниках, використовується досвід закордонних навчальних закладів з роздаванням студентів під час лекції друкованого матеріалу та виділенням головних висновків з питань, що розглядаються. При читанні лекцій студентам даються питання для самостійного розмірковування, проте лектор сам відповідає на них, не чекаючи відповідей студентів. Система питань в ході лекції відіграє активізуючи роль, примушує студентів сконцентруватися і почати активно мислити в пошуках правильної відповіді.

Семінарське заняття – форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до яких студенти готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань.

Семінарські заняття можуть проводитися у формі бесіди, рецензування та обговорення рефератів і доповідей, дискусій тощо.

Семінарські заняття проводяться в аудиторіях або в навчальних кабінетах з однією академічною групою.

Перелік тем семінарських занять визначається робочою навчальною програмою дисципліни.

На кожному семінарському занятті викладач оцінює підготовлені студентами виступи, активність у дискусії, уміння формулювати і відстоювати свою позицію тощо.

Оцінки, отримані студентом за окремі семінарські заняття враховується при виставленні поточного модульного контролю та підсумкової оцінки даної навчальної дисципліни.

Семінари-дискусії – передбачають обмін думками і поглядами учасників з приводу даної теми, а також розвивають мислення, допомагають формувати погляди і переконання, виробляють вміння формувати думки і висловлювати їх, вчать оцінювати пропозиції інших людей, критично підходити до власних поглядів.

Мозкові атаки – це метод розв’язання невідкладних завдань за дуже обмежений час. Суть його полягає в тому, щоб висловити якнайбільшу кількість ідей за невеликий проміжок часу, обговорить й здійснити їх селекцію.

Кейс-метод (метод аналізу конкретних подій) – дає змогу наблизити процес навчання до реальної практичної діяльності спеціалістів і передбачає розгляд виробничих, управлінських та інших ситуацій, інцидентів у процесі вивчення навчального матеріалу.

Презентації (виступи перед аудиторією) – використовуються для представлення певних досягнень, результатів роботи групи, звіту про виконання індивідуальних завдань, інструктажу, демонстрації нових товарів та послуг.

Рольові ігри (інсценізація) – форма активізації студентів, за якої вони задіяні в процесі інсценізації певної виробничої ситуації у ролі безпосередніх учасників подій.

Модерація – це такий спосіб проведення обговорення, який швидко приводить до конкретних результатів, дає можливість всім присутнім брати участь в процесі знаходження рішень проблеми, відчуваючи при цьому повну відповідальність за результат. Модерацією називають спробу одного або, краще, двох людей зробити можливим і полегшити процес навчання групи, при цьому не втручаючись в його суть.

Коучинг – це процес, спрямований на підтримку поліпшення навичок, вмінь, потенціалу та креативності, якими вже володіє студент (слухач). Головною відмінною рисою коучингу є те, що він не спирається на знання, досвід, мудрість чи передбачення коуча, а, головним чином, на здатність людини вчитися самому і творчо діяти.

Дидактичні ігри – метод імітації (наслідування, відображення) прийняття управлінських рішень в різноманітних ситуаціях шляхом гри (програвання, розігрування) за правилами, що вже вироблені або виробляються самими учасниками, який реалізується через самостійне вирішення студентами поставленої проблеми за умови недостатності необхідних знань, коли він змушений самостійно опанувати новий зміст або шукати нові зв’язки в уже засвоєному матеріалі.

Індивідуальне навчальне заняття – проводиться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей.

Індивідуальні навчальні заняття організуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін.

Види індивідуальних навчальних занять, їх обсяг, форми та методи проведення, форми та методи поточного і підсумкового контролю (крім державної атестації) визначаються індивідуальним навчальним планом студента.

Консультацiя - форма навчального заняття, при якiй студент отримує вiдповiдi для викладача на конкретнi запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектiв iх практичного застосування.

Консультацiя може бути iндивiдуальною або проводитися для групи студентiв, залежно вiд того, чи викладач консультує студентiв з питань, пов’язаних iз виконанням iндивiдуальних завдань, чи з теоретичних питань навчальноi дисциплiни.

Обсяг часу, вiдведений викладачу для проведення консультацiй з конкретноi дисциплiни, визначається навчальним планом.

Iндивiдуальнi завдання з окремих дисциплiн (реферати, розрахунковi, графiчнi, курсовi, дипломнi проекти або роботи тощо) видаються студентам в термiни, передбаченi вищим навчальним закладом. Iндивiдуальнi завдання виконуються студентом самостiйно при консультуваннi викладачем. Допускаються випадки виконання комплексної тематики кiлькома студентами.

Курсовi проекти (роботи)виконуються з метою закрiплення, поглиблення i узагальнення знань, одержаних студентами за час навчання та їх застосування до комплексного вирiшення конкретного фазового завдання. Тематика курсових проектiв (робiт) повинна вiдповiдати завданням навчальної дисциплiни i тiсно пов'язуватися з практичними потребами конкретного фаху.

Порядок затвердження тематики курсових проектiв (робiт) їх виконання визначається вищим навчальним закладом. Керiвництво курсовим проектом (роботою) здiйснюється, як правило, найбiльш квалiфiкованими викладачами. Захист курсового проекту (роботи) проводиться перед комiсiєю у складi двох-трьох викладачiв кафедри (предметнi або цикловi комiсii) за участю керiвника курсового проекту (роботи). Результати захисту курсового проекту (роботи) оцiнюються за чотирибальною шкалою ("вiдмiнно","добре", "задовiльно", "незадовiльно"). Курсовi проекти (роботи) зберiгаються на кафедрi (предметнiй або цикловiй комiсii) протягом одного року, потiм списуються в установленому порядку.

Дипломнi (квалiфiкацiйнi) проекти (роботи)виконуються на завершальному етапi навчання студентiв у вищому навчальному закладi i передбачають: - систематизацiю, закрiплення, розширення теоретичних i практичних знань зi спецiальностi та застосування їх при вирiшеннi конкретних наукових,технiчних, економiчних, виробничих та iнших завдань; - розвиток навичок самостiйноi роботи i оволодiння методикою дослiдження та експерименту, пов’язаних з темою проекту (роботи). Студенту надається право обрати тему дипломного проекту (роботи), визначену випускаючими кафедрами (предметними або цикловими комiсiями),або запропонувати свою з обгрунтуванням доцiльностi її розробки. Керiвниками дипломних проектiв (робiт) призначаються професори i доценти (викладачi) вищого навчального закладу, висококвалiфiкованi спецiалiсти виробництва. Порядок захисту дипломних проектiв (робiт) здiйснюється вiдповiдно до пункту 3.12.3.3. даного Положення. Дипломнi проекти (роботи) зберiгаються в бiблiотецi вищого навчального закладу протягом п’яти рокiв, потiм списуються в установленому порядку.

Самостiйна робота студента є основним засобом оволодiння навчальним матерiалом у час, вiльний вiд обов’язкових навчальних занять.

Навчальний час, вiдведений для самостiйної роботи студента, регламентується робочим навчальним планом i повинен становити не менше 1/3 та не бiльше 2/3 загального обсягу навчального часу студента, вiдведеного для вивчення конкретної дисциплiни.

Змiст самостiйної роботи студента над конкретною дисциплiною визначається навчальною програмою дисциплiни, методичними матерiалами, завданнями та вказiвками викладача.

Самостiйна робота студента забезпечується системою навчально-методичних засобiв, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисциплiни: пiдручник, навчальнi та методичнi посiбники, конспекти лекцiй викладачiв, практикум тощо. Методичнi матерiали для самостiйної роботи студентiв повиннi передбачати можливiсть проведення самоконтролю з боку студента. Для самостiйної роботи студенту також рекомендується вiдповiдна наукова та фахова монографiчна i перiодична лiтература.

Самостiйна робота студента над засвоєнням навчального матерiалу з конкретноi дисциплiни може виконуватися у бiблiотецi вищого навчального закладу, навчальних кабiнетах, комп’ютерних класах (лабораторiях),а також в домашнiх умовах. У необхiдних випадках ця робота проводиться вiдповiдно до зазделегiдь складеного графiка,що гарантує можливiсть iндивiдуального доступу студента до потрiбних дидактичних засобiв. Графiк доводиться до вiдома студентiв на початку поточного семестру.

При органiзацiї самостiйної роботи студентiв з використанням складного обладнання чи устаткування, складних систем доступу до iнформацiї (наприклад, комп’ютерних баз даних, систем автоматизованого проектування тощо) передбачається можливiсть отримання необхiдної консультацiї або допомоги з боку фахiвця.

Навчальний матерiал навчальної дисциплiни, передбачений робочим навчальним планом для засвоєння студентом в процесi самостiйної роботи виноситься на пiдсумковий контроль поряд з навчальним матерiалом, який опрацьовувався при проведенi навчальних занять.

Практична пiдготовка студентiв вищих навчальних закладiв є обов'язковим компонентом освiтньо-професiйноi програми для здобуття квалiфiкацiйного рiвня i має на метi набуття студентом професiйних навичок та вмiнь. Практична пiдготовка студентiв здiйснюється на передових сучасних пiдприємствах i органiзацiях рiзних галузей господарства, науки, освiти, охорони здоров’я, культури, торгiвлi i державного управлiння.