Об'єктивне та суб'єктивне право.

Розглядаючи поняття права, ми говорили про різні можливі підходи до його визначення. Незважаючи на всі ці можливі підходи, є один, який, умовно кажучи, вертикально поділяє все право на дві частини. Коли йдеться про право, як абстрактну систему правових норм, — це одна з цих частин. Тобто, це те право, яке зафіксоване у законодавстві, в різних нормативних актах. Але, у той же час, можна говорити, і у повсякденному житті, власне, частіше доводиться стикатися з ним, про право конкретного індивіда, яке полягає в його можливості вчиняти певні дії, вимагати від інших осіб вчинення певних дій, охороняти свої права. Очевидно, що при цьому кожна особа повинна претендувати на можливість задоволення своїх інтересів у межах, визначених законодавством. Це право, оскільки воно є правом конкретного індивіда, відокремлюють від об'єктивного права в окремий вид — суб'єктивне право. Між об'єктивним і суб'єктивним правом нема відмінностей у просторі і предметі регулювання. Об'єктивне право складається з норм цивільного, кримінального, адміністративного та іншого права. Тією ж мірою, кожен окремий суб'єкт може використовувати свої права у кримінальному аспекті, зокрема вимагати від держави охорони від протиправних небезпечних посягань інших осіб, так само, як і в разі скоєння злочину вимагати призначення покарання в межах, встановлених чинним законодавством; у цивільному — охороняти та звертатися за примусовим забезпеченням певних прав у договірних відносинах, вимагати дотримання авторського права і т.д. Тобто, можна абстрактно розглядати всю систему права, окремі галузі чи норми права, можна говорити про адміністративне право взагалі, як сукупність норм чинного законодавства, які регулюють відносини у сфері управління, чи про окремий закон, констатуючи, що такий закон є і має певний конкретний зміст, наприклад Закон “Про пенсійне забезпечення”; з другого боку, можна говорити про конкретні права конкретного суб'єкта на охорону чи на задоволення його певних правових інтересів. Наприклад, право на пенсію конкретного гр.Н., якому, власне, буде призначена пенсія на підставі Закону “Про пенсійне забезпечення”. Розглядаючи ці два аспекти єдиного правового явища, власне і можна побачити поділ права на об'єктивне і суб'єктивне. Отже, суб'єктивне юридичне право особи — це закріплені у правових нормах певні можливості щодо використання та захисту прав особи.

Володіючи суб'єктивним юридичним правом, особа набуває таких можливостей:

– самій чинити певні активні дії, тобто право на свої дії;

– вимагати від інших суб'єктів вчинення певних дій, тобто право на чужі дії;

– звертатися до держави за захистом, примусовим забезпеченням свого права, тобто право на дії держави.