Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Нормування оборотних коштів




Для підтримання нормального й безперервного функціонування виробництва необхідно забезпечити підприємство достатньою кількістю оборотних коштів. За допомогою нормування визначається той мінімальний необхідний розмір оборотних коштів.

Норматив (ліміт) оборотних коштів – це мінімальна, однак достатня для безперервної роботи підприємства сума оборотних коштів.

При формуванні величини нормативу оборотних коштів працівникам підприємства доводиться знаходити «золоту середину», обирати між двома крайностями:

1. Якщо запас (норматив) оборотних коштів занизити – це дозволить уникнути їх «заморожування», однак збільшить небезпеку зриву планових завдань (зросте вірогідність простоїв через несвоєчасне постачання сировини або матеріалів, або зниження якості робіт. Дефіцит оборотних коштів примушує шукати найдешевші варіанти постачань ресурсів).

2. Перевищення запасу (нормативу) оборотних коштів підвищує надійність роботи підприємства, але знижує його економічну ефективність. Зростають витрати на збереження (додаткові площі, експлуатаційні витрати на збереження й охорону), збільшується вірогідність непередбачуваних збитків (втрата сировиною своєї якості). Але найголовнішим є те, що Оборотні кошти вилучаються з обігу – «заморожуються».

Найбільш поширені такі три методи нормування оборотних коштів:

1. Аналітичний – ґрунтується на аналізі наявності оборотних фондів підприємства із подальшим коригуванням фактичних запасів залежно від потреб виробництва і вилученням із них надлишкових запасів.

2. Коефіцієнтний – полягає в уточненні фактичних запасів на величину коефіцієнта змін умов виробництва, який розраховується на основі показників динаміки розвитку підприємства впродовж попередніх кількох років.

3. Метод прямого розрахунку – ґрунтується на розрахунках нормативів за кожним нормованим елементом оборотних коштів. Останній метод найпоширеніший.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах визначається як добуток щоденних планових витрат матеріалів на загальну норму запасів матеріалів у днях:

. (7.1)

Норма запасу оборотних коштів – це мінімальна необхідна кількість днів, на яку треба визначити запас матеріалів для нормального функціонування підприємства. Визначається таким чином:

, (7.2)

де Nпот – поточний запас;

Nпід – підготовчий запас;

Nгар – гарантійний запас;

Nсез – сезонний запас;

Nтр – транспортний запас.

Поточний запас – це резервний строк запасу оборотних коштів між двома суміжними поставками (при рівномірних поставках). Він, як правило, дорівнює половині встановленого інтервалу.

Підготовчий запас – це термін, який необхідний для комплектації, лабораторного аналізу, прийняття та доставки матеріалів зі складів і баз. Розраховується з урахуванням специфіки кожного підприємства і технологічних особливостей обробки сировини.

Гарантійний запас – установлюється на випадок порушення планового режиму поставок. Дорівнює половині поточного запасу. (В економічно розвинутих країнах значно нижчий).

Сезонний запас встановлюється для підприємств, розташованих у місцях, де поставки протягом року неможливі.

Транспортний запас – це термін між надходженням платіжних документів і самих матеріалів.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається таким чином:

, (7.3)

де Nсд – середньоденний випуск товарної продукції за її виробничою собівартістю та нормою прибутку;

Т – тривалість виробничого циклу в днях;

Кн. в. – коефіцієнт наростаючих витрат.

Коефіцієнт наростаючих витрат характеризує частку витрат незавершеного виробництва на кінець розрахункового періоду в загальній собівартості продукції. Його можна визначити двома методами.

Метод 1. Для підприємств з обмеженим асортиментом продукції:

, (7.4)

де Ссер – середньоциклічна собівартість продукції;

Сзаг – загальна планова собівартість продукції.

, (7.5)

де Ссер – собівартість виробництва продукції за наростаючим підсумком.

Метод 2. Для підприємств із розширеним асортиментом продукції:

, (7.6)

де Споч – початкові, разові витрати на виробництво;

Сзал – залишкові витрати виробництва.

Норматив оборотних коштів у витратах майбутніх періодів розраховується так:

, (7.7)

де Со.з.п.п. – залишок оборотних коштів на початок розрахункового року;

Со.з.р. – сума потреби в оборотних коштах упродовж розрахункового року;

Со.з.с. – величина майбутнього погашення витрат на оборотні кошти за рахунок собівартості продукції.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається за формулою:

, (7.8)

де Qо.в.п. – вартість одноденного випуску готової продукції;

Т – норма запасу, днів.

У свою чергу, норма запасу складається із кількості днів, яка необхідна для підготовки продукції для реалізації (комплектація, пакування, фасування, відвантаження споживачам, а також виписування та здавання в банк всієї необхідної платіжної документації).


Поделиться:

Дата добавления: 2014-11-13; просмотров: 139; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.008 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты