Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Комплексна стандартизація




Комплексна стандартизація -- це стандартизація, при якій здійснюється цілеспрямоване і планомірне встановлення і застосування системи взаємопов'язаних вимог як до самого об'єкту комплексноЇ стандартизаціЇ в цілому і його основним елементам, так і до матеріальних і нематеріальних чинників, що впливають на об'єкт, в цілях забезпечення оптимального вирішення конкретноЇ проблеми. Вона забезпечує якнайповніше і оптимальне задоволення вимог зацікавлених організацій шляхом узгодження показників взаємозв'язаних компонентів, що входять в об'єкти стандартизаціЇ, і ув'язки термінів введення в дію стандартів.

Комплексна стандартизація забезпечує взаємозв'язок і взаємозалежність суміжних галузей по спільному виробництву продукту, що відповідає вимогам державних стандартів. Наприклад, якість сучасного автомобіля визначається якістю більше двох тисяч виробів і матеріалів -- комплектуючих деталей і механізмів, металів, пластмас, гумотехнічних і електротехнічних виробів, лаків, фарб, масел, палива, виробів легкоЇ і целюлозно-паперовоЇ промисловості і ін. У свою чергу, якість кожного з перерахованих виробів визначається поряд показників, регламентованих стандартами.

Основні завдання, що вирішуються комплексною стандартизацією:

-- регламентація норм і вимог до взаємозв'язаних об'єктів і елементів цих об'єктів (у машинобудуванні, наприклад, -- до деталей, вузлів і агрегатів), а також до видів сировини, матеріалів, напівфабрикатів і т. п., до технологічних процесів виготовлення, транспортування і експлуатаціЇ;

-- регламентація взаємозв'язаних норм і вимог до загальнотехнічних і галузевих комплексів нематеріальних об'єктів стандартизаціЇ (системи документаціЇ, системи загальнотехнічних норм і т. п.), а також до елементів цих комплексів;

-- встановлення взаємопов'язаних термінів розробки стандартів, впровадження яких повинне забезпечити здійснення заходів щодо організаціЇ і вдосконалення виробництва і, зрештою, випуск продукціЇ вищоЇ якості.

Комплексне проведення робіт по стандартизаціЇ спирається в своЇй основі на широке застосування програмно-цільового планування. Таке планування дозволяє здійснювати гнучке управління, контроль, а також змінювати при необхідності тактичні варіанти планових рішень.

У основі розробки програм лежать наступні принципи:

-- системний підхід, що передбачає розробку стандартів на готову продукцію, що комплектують вироби і т. п., а також встановлення взаємозв'язаних вимог з метою забезпечення високого рівня якості;

-- випереджаючий розвиток стандартизаціЇ сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, якість яких надає вирішальний вплив на техніко-економічні характеристики готовоЇ продукціЇ;

-- оптимальні межі програм (по номенклатурі об'єктів комплексноЇ стандартизаціЇ, складу і кількісним показникам параметрів якості);

-- логічна (ієрархічна) послідовність розробки комплексів стандартів;

-- ув'язка з іншими програмами і стандартами, що діють.

Велике значення в справі підвищення якості промисловоЇ продукціЇ має комплексна стандартизація норм проектування (системи допусків і посадок; профілі різьб і зубів, зірочок до приводних ланцюгів; розміри кінців валів; методи розрахунку на точність і міцність; терміни; оформлення креслень деталей і вузлів; методи і засоби контролю і випробувань і т. д.).

Випереджаюча стандартизація

У міру розвитку науки і техніки стандарти старіють і потрібний Їх перегляд з урахуванням довгострокового прогнозу і випередження темпів науково-технічного прогресу.

Випереджаюча стандартизація [19] -- це стандартизація, що встановлює підвищені по відношенню до вже досягнутого на практиці рівня норм, вимог до об'єктів стандартизаціЇ, які згідно прогнозам будуть оптимальними в подальший час. Випереджаюча стандартизація розробляється на науково-технічній основі, що включає: результати фундаментальних, пошукових і прикладних наукових досліджень; відкриття і винаходи, прийняті до реалізаціЇ; методи оптимізаціЇ параметрів об'єктів стандартизаціЇ; прогнозування потреб народного господарства і населення в даній продукціЇ.

Стандарти, що систематично не оновлюються і лише фіксуючі існуючі параметри і досягнутий рівень якості виробів, можуть виявитися гальмом технічного прогресу, оскільки процес розвитку і вдосконалення продукціЇ і поліпшення ЇЇ якості відповідно до потреб суспільства і народного господарства йде безперервно. Для того, щоб стандарти не гальмували технічний прогрес, вони повинні встановлювати перспективні показники якості з вказівкою термінів Їх забезпечення промисловим виробництвом.

Процес випереджаючоЇ стандартизаціЇ безперервний, тобто після введення в дію випереджаючого стандарту відразу ж приступають до розробки нового стандарту, якому належить замінити передуючий.

Різновидом випереджаючого стандарту є ступінчастий стандарт, що містить показники якості різного рівня. На мал. 1.4 як приклад приведені дані по ресурсу праці двигуна до першого капітального ремонту (Т) по термінах Їх впровадження.

 

 

Мал. 1.4. Зміна ресурсу роботи двигуна по роках

Для прогнозування науково-технічного прогресу важливе значення має патентна інформація, що випереджає всі інші види інформаціЇ на 3-5 років. Зазвичай по кількості патентів, виданих в рік, судять про темпи розвитку даного об'єкту. Якщо кількість патентів з року в рік росте, означає дане інженерне рішення прогресивно, а якщо падає, отже, дана ідея реалізована і інженерний принцип себе зжив. Слід зазначити, що стандартизація не може випереджати наукові і технічні відкриття, але вона повинна базуватися на них, прискорюючи процес Їх широкого впровадження в промисловість.

За кордоном існує категорія "попередніх стандартів", в яких оперативно закріплюються результати науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт.

 

Кваліметрія

 

Якість, як характеристика суті об'єктів і Їх властивостей, завжди мала і має для людства велике практичне значення. Тому питання оцінки якості всього, з чим має справу людина, були і залишаються серед найважливіших.

Перші відомі випадки оцінки якості продукціЇ відносяться до 15 століття до н.е. Тоді гончари острова Кріт маркували своЇ вироби спеціальним знаком, що свідчив про виробників і про високу якість Їх продукціЇ. Це була оцінка якості за так званою "шкалою найменувань", або за "адресною шкалою". Фірмові знаки, а також інші знаки якості і зараз служать орієнтиром, оцінною ознакою якості продукціЇ. Пізніше, як різновид експертного методу оцінки якості продукціЇ, використовувався спосіб, заснований на узагальненому досвіді споживачів, - спосіб "колективноЇ мудрості". Якнайдавнішим прикладом експертноЇ оцінки якості є дегустація вин. Всезростаюча необхідність визначення відповідності продуктів праці потребам споживачів привела до виникнення спеціальноЇ науковоЇ дисципліни - товарознавство. Це було обумовлено появою на ринку продажів великоЇ кількості різноманітних товарів, що вимагають класифікаціЇ, а також оцінки Їх якості і вартості. Перша кафедра товарознавства була організована в 1549 р. в ІталіЇ при Падуанському університеті.

Розвиток міжнародноЇ торгівлі вимагав класифікаціЇ продукціЇ по якісних категоріях, а для цього треба було вимірювати не тільки окремі властивості продукціЇ, але кількісно оцінювати ЇЇ якості по сукупності всіх основних споживчих властивостей. У зв'язку з цим в Європі і США в кінці 19-начале 20 сторіччя почали широко використовувати методи оцінки якості продукціЇ за допомогою балів.

Вперше в РосіЇ обґрунтував і застосував аналітичний метод оцінки якості продукціЇ відомий кораблебудівник, академік А. М. Крилов. Він за допомогою відповідних коефіцієнтів, що враховують ступінь виваженості кожноЇ властивості корабля і нерівнозначності Їх, оцінював якість пропонованих проектів будівництва кораблів. Зведення цих коефіцієнтів в єдину систему дозволяло кількісно оцінити якість даних проектів.

У 20-30 роки 20-го сторіччя в СРСР і в інших краЇнах методи кількісноЇ оцінки якості товарів успішно розвивалися і використовувалися на практиці. Так, наприклад, в 1922 р. П. Бріджмен запропонував спосіб зведення до одного показника декількох кількісних оцінок різних параметрів, що характеризують якість. У 1928 р. цю ж проблему вирішив М. Арановіч. В той же час Петром Флоренським були запропоновані нові способи обробки даних при кількісній оцінці якості продукціЇ.

Кваліметрія як самостійна наука про оцінювання якості будь-яких об'єктів сформувалася в кінці 60-х років 20 сторіччя. ЇЇ поява була обумовлена насущною необхідністю ефективнішого і наукового обґрунтування управління якістю вироблюваноЇ продукціЇ.

В роки "холодноЇ війни" двох соціальних систем особливо загострилася не тільки военнополітична, але і конкурентна економічна боротьба різних краЇн і фірм, перемога в якій залежала значною мірою від якості вироблюваноЇ ними продукціЇ.

У першій половині минулого століття в економічно розвинених краЇнах Заходу з'явилися різні емпіричні і в основному статистичні і експертні способи чисельноЇ оцінки якості різноЇ продукціЇ. Аналогічні способи і прийоми оцінок якості використовувалися і в СРСР. Проте для вирішення багатьох практичних проблем потрібні були єдині методики, що дозволяють достовірніше і точно визначати рівні якостей і на цій основі приймати адекватні управлінські, інженерно- технологічні і інші рішення відносно якості продукціЇ.

Крім того, вирішення різних спеціальних проблем техніки, наприклад надійності, технологічності, безпеки, естетичності і ін., підводили учених до усвідомлення необхідності проведення об'єднаних, комплексних оцінок якості по всіх найважливіших параметрах властивостей технічних систем: машин, устаткування, приладів і так далі з іншого боку, були потрібні методики кількісних оцінок різних об'єктів. Все це привело до того, тоді група радянських учених у складі військового інженера-будівельника Г.Г. Азгальдова, інженерів-машинобудівників З.Н. Крапівенського, Ю.П. Кураченко і Д.М. Шпекторова, економістів в області авіабудування А.В. Глічева і В.П. Панова, а також архітектора М.В. Федорова, переконавшись в методичній спільності існуючих різноманітних способів кількісних оцінок різних об'єктів, вирішила здійснити теоретичне узагальнення цих способів шляхом розробки самостійноЇ науковоЇ дисципліни під назвою "кваліметрія".

Це по суті історичне для науки рішення було ухвалене в листопаді 1967 р. на неофіційній зустрічі групи ентузіастів в московському ресторані "Будапешт". Вже в січневому номері 1968г. журнал "Стандарти і якість" була опублікована стаття з викладом колективній позиціЇ "групи", де кваліметрія була представлена як наука, в рамках якоЇ вивчається проблематика вимірювань якостей і розробляються методологія і методи кількісноЇ оцінки якості об'єктів будь-якоЇ природи: матеріальних і нематеріальних, одушевлених і неживих, предметів і процесів, продуктів праці і природи і так далі У статті доводилася принципова можливість виражати якість об'єкту одним кількісним показником, не дивлячись на множинність його різних властивостей і ознак.

У 1971 р. наший краЇні видана перша "Методика оцінки рівня якості промисловоЇ продукціЇ". Того року на 15-ій Міжнародній конференціЇ європейськоЇ організаціЇ з контролю якості (ЕОКК) одна з п'яти секцій була присвячена питанням кваліметріЇ. З основними доповідями виступали наші автори. У 1972г. була проведена в Таллінні перша всесоюзна наукова конференція з кваліметріЇ.

1979 р. - Держстандарт СРСР видає Керівний документ РД 50-149-79 під назвою "Методичні вказівки за оцінкою технічного рівня і якості промисловоЇ продукціЇ".

Починаючи з 1979 р. термін "кваліметрія" є стандартизованим в ГОСТ 15467-79 "Управління якістю продукціЇ. Основні поняття. Терміни і визначення". ЕОКК на своЇх міжнародних з 1971 р. регулярно обговорює питання кваліметріЇ.

У подальші роки до наших днів в краЇні видані десятки монографій, опубліковані сотні статей, проводяться наукові конференціЇ і семінари, захищено багато докторських і кандидатських дисертацій, присвячених проблемам і питанням кваліметріЇ. Кваліметрія викладається студентам багатьох технічних вузів, що готують інженерів за фахом "Метрологія, стандартизація і управління якістю", а також майбутнім інженерам-менеджерам новоЇ спеціальності "Управління якістю". Є підручники і навчальні посібники по кваліметріЇ. Держспоживстандарт періодично видає керівні і методичні матеріали по використанню методів кваліметріЇ на практиці. Методи кваліметріЇ на практиці достатньо ефективно використовуються там, де питання управління якістю продукціЇ або послуг вирішуються на науковій основі, а не тільки організаційно-економічними методами.

Кваліметрія, що зародилася в наший краЇні, конкретніше на Львівському НПО "Електрон" тепер признається і освоюється фахівцями зарубіжних краЇн. Так, наприклад, відомо, що в США в жовтні 1997 р. відбувся міжнародний семінар з навчання менеджерів використанню методологіЇ і способів кваліметріЇ. При цьому викладалися в основному російські напрацювання по теоріЇ кваліметріЇ, починаючи з проведення оцінювань якостей.

Отже, до теперішнього часу кваліметрія є відносно новою, але цілком сформованою наукою і учбовою дисципліною, знання якоЇ необхідні практичним працівникам, що займаються оцінкою і подальшим управлінням якістю різних об'єктів господарювання.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 113; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты