Тема1.Поняття інтелектуальної власності.

Правове регулювання інноваційної діяльності має комплексний характер, тому що воно представлено нормативно-правовими актами ряду галузей законодавства. Основою правового регулювання інноваційної діяльності є цивільне законодавство, що включає в себе законодавство про авторські суміжні права, патентне й інше законодавство про інтелектуальну власність, закони про підприємництво, інноваційну діяльність. Правове регулювання інноваційної діяльності погодиться з трудовим законодавством, законодавством про бюджетний процес і пристрій, законодавством про постачання продукції для найважливіших державних нестатків і законодавством про державну і комерційну таємницю.

Нормативно-правова база інноваційної діяльності підприємств містить у собі нормативні акти трьох рівнів:

• законодавчі (акти вищої юридичної чинності — конституційні і державні закони, а також укази Президента України);

• підзаконні (урядові постанови і відомчі акти — накази і постанови міністерств і відомств України);

• локальні (представлені системою актів індивідуального характеру — різні цивільно-правові договори й адміністративні акти учасників інноваційної діяльності).

Центральне місце в правовому регулюванні інноваційної діяльності займають правові аспекти охорони інтелектуальної власності, під якою розуміється сукупність авторських і інших прав на результати цієї діяльності, охоронювані законодавчими актами держави. Матеріально-речовинну основу інтелектуальної власності складає інтелектуальний продукт як результат творчих зусиль його творців (окремої особистості чи наукового колективу), що виступає в різних формах: наукові відкриття і винаходи; результати НДДКР, технологічних і проектних робіт; зразки нової продукції, нової техніки і матеріалів, отримані в процесі НДДКР, а також оригінальні науково-виробничі послуги; оригінальні консалтингові послуги наукового, технічного, економічного, управлінського характеру, включаючи сферу маркетингу;нові технології, патенти і т.ін.

Зміст і призначення правового регулювання інтелектуальної власності в широкому змісті полягають в охороні і стимулюванні розвитку інтелектуального потенціалу країни. З огляду на розмаїтість об'єктів інтелектуальної власності і вимог по їхній охороні, правове регулювання підрозділяється на ряд самостійних функціональних сфер: авторське право, патентне право і засекречування.

Авторське право являє собою сукупність норм права, що регулюють правовідносини, зв'язані зі створенням і використанням визначеного інтелектуального продукту. Авторське право передбачає виключне право автора оригінальних наукових, літературних, художніх і інших добутків розмножувати їх будь-якими методами і продавати. Авторське право належить автору довічно і діє не менш 70 років після його смерті. Воно поширюється на будь-які творчі результати незалежно від форми, призначення і достоїнств інтелектуального продукту. Це можуть бути: технічні описи, книги і брошури, інструкції з експлуатації, програмна продукція, фірмові позначення і т.ін. — усе те, що підлягає захисту проти можливого несумлінного використання і конкуренції. Особливо важливо забезпечити правову охорону таємниць виробництва (ноу-хау), що містять у собі результати творчої інтелектуальної діяльності, у тому числі комерційні, технологічні і конструкторські таємниці виробництва, усілякі посібники до використання, специфікації, формули і рецептури, характеристики технологічного процесу, знання і досвід в області маркетингу, розробки планів розвитку і реорганізації виробництва. На практиці правова охорона ноу-хау здійснюється по нормах Цивільного кодексу про промислову конфіденційну інформацію.

Для цілей правового регулювання в законодавстві виділяються види і типи об'єктів інтелектуальної власності, що вимагають правового захисту й особливих форм її здійснення. Специфіка окремого об'єкта інтелектуальної власності і механізм її правового захисту значною мірою визначаються сутністю створеного інтелектуального продукту і фазою інноваційного циклу (наукові дослідження-розробки-виробництво-збут-споживання), на якій цей продукт був отриманий.

Так, інтелектуальна власність на стадії фундаментальних і пошукових досліджень виступає у формі нових наукових знань, теорій, наукових відкриттів і ін., поєднуваних поняттям результату наукової діяльності. Специфічними ознаками наукової діяльності є:

• самостійність, що припускає особисту участь суб'єкта цієї діяльності в створенні її результату;

• творчий характер позначає, що дана діяльність створює результат, який не має на даний момент аналогів. Наприклад, теорія як інтелектуальна власність може бути представлена у виді системи нових ідей у даній галузі знань. Наукове відкриття — це встановлення невідомих раніше об'єктивно існуючих закономірностей, властивостей і явищ у тієї чи іншій життєво важливій галузі діяльності.

Прикладні дослідження спрямовані на використання результатів фундаментальних досліджень для рішення практичних задач. На цій стадії інтелектуальна власність виступає у формі різноманітної науково-технічної продукції.