Поняття ринку. Історія ринкових відносин.

У результаті виникнення суспільного поділу, приватної власності на засоби виробництва й економічного відокремлення товаровиробників суспільне виробництво набуває товарної форми. Економіка, в якій товарно-грошові відносини є пануючими, отримала назву «ринкової економіки». Ключовим елементом конструкції «ринкова економіка» є ринок.

Ринок – це обов’язковий компонент товарного господарства, без ринку немає товарного виробництва.

Об’єктивна необхідність ринку викликана тими ж причинами, які обумовили необхідність існування товарного виробництва, а саме: розвинутий суспільний поділ праці; економічна відокремленість ринкових суб’єктів, що обумовлена наявністю різних форм власності, тісний зв'язок із світовою економікою через зовнішню торгівлю, потреба виходу національної економіки на світовий економічний простір з метою її подальшого економічного зростання.

Історично ринки виникли ще в рабовласницькому суспільстві.

Але до ХІІ ст. міста з округами були відокремленими економічними районами і мало залежали від ввозу продуктів харчування, сировини.

У ХІІ ст. починає розвиватися обмін між містами. В них відбуваються численні регулярні ярмарки. Так, у середині ХІІ ст. ярмарки у великих містах Франції відбувалися по 6 разів на рік. Це свідчило про початок формування єдиного внутрішнього ринку. Отже, поняття «ринок» спершу означало місце, де продавалися і купувалися товари. Ось чому у багатьох слово «ринок» асоціюється з базаром – місцем обміну вироблених благ.

У давнину перед тим, як зустрітися на ринковій площі з покупцями, продавці спершу розселялися із своїм товаром на околиці міста і лише в дні ярмарку завозили його на площу.

В ході поглиблення суспільного поділу праці і розвитку товарного виробництва поняття ринок набуває все більш складного тлумачення, що находить відображення у світовій економічній літературі.

Так, французький економіст-математик О.Курно вважає, що під терміном «ринок» слід розуміти не яку-небудь ринкову площу, а в цілому будь-який район, де відносини покупців і продавців вільні, ціни легко і швидко вирівнюються. В цьому визначенні ринку зберігається його просторова характеристика, але вона не є вичерпною.

З подальшим розвитком товарного обміну, появою грошей, товарно-грошових відносин виникає можливість розриву купівлі-продажу у часі. Формується нова структура суспільного виробництва – сфера обігу, яка характеризується відокремленням матеріальних і трудових ресурсів, затрат праці з метою виконання специфічних для обігу функцій. В результаті виникає нове розуміння ринку як форми товарно-грошового обміну (обігу), яке тримало найбільше розповсюдження у вітчизняній економічній літературі.

З точки зору ринкових суб’єктів Ф.Котлер розуміє ринок, як сукупність покупців, а А.Маршал – як сукупність груп людей, що вступають в тісні ділові контакти і укладають великі угоди з приводу будь-якого товару.

З урахуванням відтворювального аспекту поняття «ринок» розширюється до розуміння його як елемента відтворення сукупного суспільного продукту, як форми реалізації, руху основних складових частин цього продукту.

Ринок розглядають також як тип господарських зв’язків між суб’єктами господарювання. Характерними рисами товарних відносин є взаємні згоди сторін, що обмінюються, еквівалентність обміну, вільний вибір партнерів, наявність конкуренції.