Структура державного бюджету України.

Система фінансових відносин різних рівнів та інститутів, що забезпечують їхнє функціонування, утворюють фінансову систему країни.

Державний бюджет –це:

ü головний фінансовий план країни;

ü найбільший централізований грошовий фонд, що перебуває у розпорядженні уряду;

ü грошове виреження збалансованості надходжень та видатків до державної казни за певний період.

Функції державного бюджету:

v фіскальна (полягає у вилученні за допомогою податків та інших джерел частини доходів громадян, підприємств, установ, організацій для утримання державного апарату,, виробництва суспільних благ, тобто забезпечення тих видів діяльності, які не мають власних джерел доходів, або ж мають недостатні для забезпечення належного рівня розвитку);

v розподільча (грошові засоби уряд використовує для перерозподілу) ;

v стимулююча (змінюючи базу та ставки оподаткування, використовуючи пільги, тарифи, уряд здійснює стимулюючу (обмежену) політику, впливаючи на циклічні коливання економіки, зміну її структури);

v контрольна (бюджет у грошовому вираженні віддзеркалює відтворювальний суспільний процес, виявляє економічні пропорції, відхилення від рівноваги).

Державний бюджет країни – це зведений план надходжень держави та використання отриманих коштів на покриття всіх видів державних витрат. Державні бюджети затверджуються вищою законодавчою владою країн, а за виконання бюджетів відповідають уряди. Кожна країна має свою структуру доходів і видатків, яка залежить від державного устрою, рівня економічного розвитку тощо. Але можна виділити загальні закономірності. Так, доходна частина бюджету складається в основному з податкових надходжень і частково – з неподаткових, наприклад, надходжень від зовнішньоекономічної діяльності, від продажу держмайна тощо. Серед державних витрат виділяють витрати на утримання соціальної сфери, соціальний захист населення, на державні капіталовкладення, на оборону, на утримання гілок державної влади тощо.

Оскільки основна маса бюджетних надходжень – це податки, то на перший погляд здається очевидним такий висновок: чим вища ставка оподаткування, тим більші надходження до держбюджету. Насправді це не зовсім так. Якщо ставка оподаткування менша за оптимальний розмір (приблизно третина доходу), то її підвищення на певному етапі дійсно може привести до зростання рівня надходжень до держбюджету. Але якщо ставка податку перевищує оптимальний рівень, база оподаткування зменшується, тобто фізичним особам та підприємцям стає вигідніше “йти у тінь”, приховувати свої доходи, ніж чесно сплачувати державі занадто високі податки; частина підприємств, не витримавши податкового тягаря, стає банкрутами; нові підприємства не створюються, бо це стає економічно недоцільним. Тоді загальна сума надходжень до бюджету не зростає, як очікувалось, а починає зменшуватися.

Бюджети формуються на різних рівнях. Бюджет кожного рівня спеціалізується на своїх надходженнях і видатках. В Україні йде процес надання більшої самостійності місцевим бюджетам у вирішенні нагальних проблем місцевого самоврядування.

Державний бюджет країни часто буває дефіцитним, тобто його витрати перевищують надходження. Дефіцит державного бюджету – це така фінансова ситуація, коли державі потрібно здійснити витрати на суму, що перевищує можливу величину всіх її надходжень. Відповідно, бюджетний надлишок (профіцит) – це заощадження державного сектору, перевищення надходжень над витратами.

Існують такі основні методи подолання дефіциту держбюджету: