Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Розвиток гувернерства на території Київської Русі у 18 столітті. Козацьке виховання. Гувернер Григорій Савич Сковорода.




Давньоруські літописи домонгольської доби засвідчують, що українська шкільна освіта в період розквіту Київської Русі знаходилась на досить високому рівні. Політичний та економічний занепад у XII столітті Візантії, з якою Київська Русь мала тісні економічні та культурні стосунки, князівські усобиці й половецькі напади руйнують політичну та економічну системи Русі, шкодять розвиткові освіти. Тому у XIII столітті, а особливо після татарської навали, наше культурне життя відчутно занепадає. Його осередок з наддніпрянських земель пересувається на захід — на Волинь та Галичину. Приєднання у 1363 році Волині й Наддніпрянщини до Литви, а Г аличини у 1366 році — до Польщі посилює зв’язок української культури й освіти з європейською. Культурне зростання Західної Європи істотно впливає на розвиток української культури в цілому та педагогічної думки й педагогічної практики зокрема. Зазначений вплив має водночас позитивні й негативні наслідки. Позитивною є поява нових типів навчальних закладів, розвиток вищих шкіл. Негативним є те, що викладання у школах, які вважаються престижними і де навчаються діти вищих станів населення, здійснюється латинською та польською мовами. Це відриває українських дітей від рідної мови й віри, фактично знищуючи їхню національну свідомість. Як наслідок, провідною в українській історії стає проблема відсутності численної національної еліти.

Спробою захисту української мови й православної церкви та створення умов для виховання національної інтелігенції було укладення в 1596 році Брестської унії. Відкрилися уніатські школи, які орієнтувалися на західні педагогічні системи, але навчання у яких відбувалось українською мовою. З кінця XVI століття відкриваються також початкові та "підвищені" школи, засновниками яких були братства, братські школи.

Братські школи активно підтримувало українське козацтво. Козацтво взагалі приділяло велику увагу освіті й вихованню в Україні: будувалися січові та парафіяльні школи, фінансувалося видання шкільних підручників, на землях війська Запорозького діяли школи полкової музики.

Провідне місце у козацьких родинах посідало моральне виховання дитини. Їй прищеплювалися основні цінності козацької моралі: відданість Батьківщині й християнській вірі, братерська любов до друзів, глибока шана до громади, вірність обов’язкові захищати рідну землю й християнську віру.

Заможні козаки запрошували для виховання своїх дітей домашніх вчителів, але обов’язково з українців і християн. Особливо поширеним було індивідуальне навчання синів та доньок грі на музичних інструментах. До нас дійшли окремі відомості про домашніх наставників у козацьких родинах.; У 1710 році у сотника синявського Мандрики працював писарем мандрівний дяк (поняття "мандрівний дяк" далі буде докладно розкрите), співак і регент Ілля Турчиновський, який був домашнім учителем його сина Петра. Протягом 1718 року "служив при дітях полковника Г амолеєнка" мандрівний дяк, вчитель і скрипаль Степан Стегайненко. У 1715 році доньку сотника новомлицького Григорія Шишкевича домашній учитель навчав гри на гуслях.

У складних історичних умовах в Україні під впливом західноєвропейських традицій інтенсивно розвивається гувернерство. Про період з XIV по XVI століття до нас дійшло обмаль інформації, та й то переважно через записи, датовані XVI століттям. Проте достовірно відомо, що у цей період заможні люди досить часто не віддавали дітей до школи, а навчали й виховували їх вдома. З цією метою запрошували дяка, якого іще називали "дидаскал", "магістер" чи "бакаляр". Наприклад, у заповіті брацлавського каштеляна Василя Загоровського (1577 рік) викладене прохання до опікунів його синів запросити дяка Дмитра для навчання дітей "руській науці ... в мойому домі".

Діяльність братських шкіл сприяла розвиткові вітчизняної педагогічної думки. Основою цієї діяльності стала ідеологія просвітництва. З’являються українські педагогічні книги для гувернерів та батьків. Так, ректор Львівської й Київської братських шкіл Й. Борецький видає широковідомі твори "Про виховання чад" та "Пересторога", пройняті волелюбним духом українського козацтва. Автор критикує тих, хто перейшов на бік католиків, наголошує на важливості освіти та цілеспрямованого виховання для усвідомлення народом своєї ролі у боротьбі з католицизмом.

Випускник Київської братської школи Єпіфан Славицький пише популярний у XVI столітті педагогічний твір "Громадянство звичаїв дитячих" (за іншими джерелами — "Громадянство вдачі благої"). Збірник укладений у вигляді запитань та відповідей і містить 164 правила добропорядної поведінки. Дітям даються докладні настанови, як пристойно триматися (аналізуються пристойні пози, міміка, жести). Звертається увага на етикет при перебуванні за столом, при зустрічі з іншими людьми, в іграх.

Педагогічні праці з проблем домашнього й шкільного навчання і виховання пише у цей період Симеон Полоцький (Самуїл Омелянович Петровський). Це такі твори, як: "Праця", "Честь", "Вдача", "Обід душевний", "Вечеря душевна".

За часів Козацької України носіями культури й освіти стають мандрівні дяки. Ними були переважно студенти-бурсаки, вихованці українських духовних шкіл XVII-XVIII століть, які не мали осілого місця проживання і постійної служби. Вони мандрували містами й селами України, заробляючи на прожиття вчителюванням, декламуванням віршів, показом вертепу.

Серед заможної частини українців поширюється звичай запрошувати мандрівних дяків домашніми наставниками для своїх дітей. Мандрівні дяки користувались високим авторитетом серед учнів і батьківської громадськості, бо навчали дітей зрозумілою рідною мовою із застосуванням доступних засобів народної педагогіки, в дусі народних чеснот і норм християнської моралі; не цурались фізичної праці, допомагали батькам учнів у господарюванні. Висока ефективність навчально-виховної діяльності мандрівних дяків була також наслідком того, що вони вміли враховувати національну вдачу української дитини, вселяти життєвий оптимізм, використовувати влучний гумор.

Образи мандрівних дяків постають у літературних творах М. В. Гоголя "Вій", І. К. Карпенка-Карого "Чумаки", Г. Ф. Квітки-Основ’яненка "Пан Халявський", В. Т. Наріжного "Бурсак".

Талановитим домашнім наставником був всесвітньо відомий український філософ Г. С. Сковорода. Навесні 1753 року київський митрополит Т. Щербацький посилає Г. С. Сковороду як найкращого студента Києво- Могилянської академії домашнім учителем у село Каврай до свого друга поміщика Степана Томари. Відомо, що заняття з учнем Василем Томарою Григорій Савич проводив переважно у формі бесід. Він спонукав вихованця висловлювати власні враження й погляди, думати, а не повторювати з чужих вуст чи книжок. Відсутність підкреслено шанобливого ставлення гувернера Г. С. Сковороди до матері учня призвело до того, що йому відмовили у роботі. Коли після численних подорожей Г. С. Сковорода в лютому 1755 року опиняється у Переяславі, на нього очікує там Степан Томара, украй засмучений втратою незвичайного вчителя. Поміщик вибачився і з великими труднощами умовив Г. С. Сковороду продовжити гувернерську діяльність у своєму домі. Іще понад три роки присвятив великий філософ своєму вихованцеві Василеві, аж поки тому настав час йти до офіційної школи. Останні 25 років свого життя Г. С. Сковорода був мандрівним учителем.

У другій половині XVIII століття домашнє навчання і виховання дітей панівної верхівки стало однією з широко розповсюджених форм початкової освіти в Лівобережній Україні. Відомо, що, окрім вихованців Києво-Могилянської академії, батьки запрошували гувернерами іноземців.

Узагальнимо викладену інформацію. В період з XIV по XVIII століття гувернерство перетворюється на вагомий напрям педагогіки, представлений педагогічною практикою і підкріплений науково-методичними теоретичними працями. Епоха Ренесансу зумовила реформування освіти, а XVII століття ознаменувало виокремлення педагогіки як самостійної галузі наукових знань. Одними з перших теоретично обґрунтованих педагогічних праць стали роботи, присвячені домашньому вихованню. Вже лише це вказує на непересічну роль гувернерства в суспільстві.


Поделиться:

Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 251; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты