Ф. Бекон “Про батьків і дітей”.

Книгу "Досвіди чи настанови моральні й політичні", схожу за назвою і структурою з книгою М. Монтеня, написав відомий англійський філософ Ф. Бекон (кінець XVI — початок XVII ст.). У цій праці Ф. Бекон з психолого-педагогічних та соціальних позицій аналізує питання про істину, про смерть, про єдину релігію, про помсту, про доброту, про забобони, про мистецтво володарювання та ін.

У творі "Про батьків і дітей" вчений висловлює поради: не балувати дітей, не розпалювати суперництва між братами чи сестрами, розумно й заздалегідь обирати кар’єру для кожної дитини і навчати її відповідно до майбутніх потреб.

Пояснюючи важливість виховання віруючої особистості ("Про безбожність"), Ф. Бекон пише: "Людина, коли покладається на божественні захист і прихильність і впевнена у них, накопичує таку силу й віру, якої людська натура сама по собі ніколи не змогла б досягти. Безбожність ненависна в усіх відношеннях. Вона позбавляє людську натуру засобу піднятись над людською марнотою".

В іншій книзі "Про манери і пристойності" Ф. Бекон досліджує оптимальні підходи до формування у дитини манер. Учений дає численні рекомендації щодо того, як навчити дитину правильно діяти й триматись у різних ситуаціях. Він намагається подати не загальну систему виховання, а аналізує найбільш складні, актуальні життєві ситуації, які часто повторюються. Аналіз відбувається з позицій вигоди для вихованця дотримуватись заздалегідь спланованого стилю поведінки.

Аналізується також вміння обрати правильний психологічний підхід до оточуючих. Автор пояснює ефективний спосіб навіювання певних думок під виглядом люб’язності, який приносить виняткову користь, якщо вміло його застосовувати. Перебуваючи серед старших за становищем, можна бути впевненим у тому, що зіткнешся з деякою фамільярністю, тому добре бути більш стриманим. Знаходячись серед нижчих за становищем, зустрінеш шанобливе ставлення, тому добре бути ледь фамільярним.

Педагогічну позицію Ф. Бекона можна охарактеризувати так. Виховання це спосіб зберегти наступність поколінь і забезпечити розвиток традицій нації. Дитина виховується, втілюючи у власному досвіді результати досягнень загальнолюдської історії. Соціальна стабільність у суспільстві досягається завдяки засвоєнню індивідом загальнолюдського досвіду, а соціальний прогрес — видозміною і нарощуванням традицій через зусилля індивіда. Молода людина змушена призвичаюватись до мінливого оточення, адже мислення та соціальне середовище постійно змінюються. Тому завдання нового виховання — забезпечити людині оптимальну здатність пристосовуватись до змін. На нашу думку, сучасна педагогіка та педагогічна й практична психологія могли б істотно збагатитись, використавши напрацювання Ф. Бекона в галузі формування комунікативної культури особистості.