Закон самозбереження.

Закон говорить, що будь-яка організаційна система прагне зберегти себе як цілісне утворення, а значить економніше витрачати свій ресурс. Важливою умовою збереження системи є забезпечення її рівноважного функціонування. Рівновага неживих систем пов’язана з досягненням максимального рівня ентропії.

Ключовими поняттями для розкриття змісту закону самозбереження є життя, виживання, рівновага, стійкість.

Функціонуюча організація може прагнути до досягнення рівноваги, наприклад, в стабільності кадрів, підтримці рівня запасів, фінансів тощо. З розвитком організації пов’язана проблема динамічної рівноваги, тобто рівноваги зі зміною структури під впливом зовнішніх або внутрішніх факторів. Важливим аспектом рівноваги, пов’язаним з виживанням, є стійкість функціонування системи. Стійкість може бути відносно структури системи або до функцій, що визначають її функціонування. Розрізняють також стійкість першого роду, коли система може повернутися у вихідне положення після виходу з рівноваги та стійкість другого роду, коли система виходить з стану рівноваги для переходу на нову траєкторію (виток) розвитку. Нестійкість системи, тобто ті, які не можуть перейти в новий стан або повернутися у попередній стан після дії негативних факторів, руйнуються.

Одним з критеріїв самозбереження системи є її уміння (здатність) адаптуватися до зміни факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Розрізняють наступні види адаптації: короткочасну і довгочасну; структурну (в статиці) і функціональну (в динаміці); активну і пасивну.

Одним з факторів самозбереження системи є вміння долати перешкоди, які поділяються на розбіжності і протиріччя (конфлікти).

Розбіжності – це розрив між тим, якою бачить себе сама організація, і тим, що вона являє собою в дійсності. Вони бувають п’яти видів:

1- з приводу цілей організації;

2- з приводу засобів їх досягнення;

3- відносно методів менеджменту;

4- відносно факторів зовнішнього середовища (погроз і можливостей);

5- відносно факторів внутрішнього середовища (слабості сили).

Конфлікт визначається тим, що свідома поведінка однієї з сторін (особистість, група, організація) вступає у протиріччя з інтересами іншої сторони. З точки зору причин конфліктної ситуації виділяють: конфлікт цілей, конфлікт поглядів, виробничий конфлікт та ін.

Механізм дії закону самозбереження характеризують такі висновки:

1. Самозбереження є виживання системи через підтримання її цілості, стану рухової рівноваги і стійкості, економного використання її потенціалу.

2. Самозбереження безпосередньо пов’язане з адаптацією системи.

3. Необхідною умовою самозбереження є розвиток організації.

Знання та урахування законів організації у практичній діяльності дозволяє забезпечити створення ефективної організаційної структури та налагодження оптимального процесу і функціонування системи в цілому.