Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Тема 3. Мета і зміст географічної освіти в сучасній школі

Читайте также:
  1. II. Сучасний стан розвитку освіти
  2. IV. Зміст навчального матеріалу
  3. Nbsp;   зміст
  4. Opasnoy@meta.ua ЗМІСТ
  5. Quot;Просвіти" та їх роль у культурному процесі
  6. А. Дістервег “Дороговказ до освіти німецьких вчителів”.
  7. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3. Базова культура особистості: зміст і шляхи формування. 3.1. Виховання громадянської культури.
  8. В МАЛОКОМПЛЕКТНІЙ ШКОЛІ
  9. Вимоги до змісту й оформлення документів
  10. Вищої освіти в Україні

Студент має знати:

· поняття: «компетенція», «компетентнісний підхід в освіті», «профільне навчання»;

· зміст, мету, завдання, структуру шкільної географії.

Уміти:

· -критично аналізувати принципи формування базового змісту шкільної географії;

· -формулювати завдання шкільної географії з позицій компетентнісного підходу;

· -аналізувати структуру курсів шкільної географії з позицій актуальних напрямків сучасної географічної науки;

- пропонувати власні обґрунтовані ідеї вдосконалення змісту шкільної географії.

 

План

1. Визначення змісту загальної географічної освіти як складна наукова проблема.

2. Компетентнісний підхід до освіти та його реалізація в шкільній географії.

3. Мета і завдання базової шкільної географічної освіти.

4. Структура шкільної географії.

 

1.Проблема змісту шкільної географії пов’язана з проблемою її структури і підготовкою вчителів цього давнього предмета до викладання нових за змістом курсів. Проблема що вивчати з географії в рамках загальноосвітньої школи постає через галузеву багатовекторність сучасної географії та її високий рівень узагальнення (ще вищий має тільки філософія, але її в школі не вивчають), величезну інформативну базу, яка й надалі зростає в інформаційну епоху.

З одного боку, географічні знання неймовірно різноманітні (як і географічний простір), широкі і самі по собі не структуровані (бо все що відбувається на Землі – від виверження вулкана до споживання їжі за столом відбувається в геопросторі і все, навіть у глобалізованому світі, має якусь територіальну особливість, отже претендує на географічне знання). В якому ж обсязі і в якій послідовності пропонувати ці знання учням, зважаючи на життєві потреби людини постіндустріального суспільства?

З іншого боку, через свій комплексний, інтегрований характер географія «розповзається» по інших дисциплінах: вона інтегрує дані з фізики, хімії, математики, біології, соціології, демографії, економіки, історії.. І якщо в географії як науці сьогодні існує понад 100 міждисциплінарних напрямів в яких географічний аспект досліджень приносить наукові плоди, то як бути в цьому випадку зі шкільною географією?

Якщо бути послідовним щодо інтегративної функції географії, то і фізичну й економічну географію необхідно вивчати у старших класах, після того, як учні здобудуть знання з фундаментальних предметів природничо-гуманітарного циклу. Навчаючи учнів за тією структурою шкільних курсів, яка прийнята зараз і за якою українські учні вчаться вже багато десятиліть, вчитель неминуче стикається з нерозумінням учнями 6-го класу складних кліматичних чи геофізичних явищ, бо це питання загального землезнавства, яке студенти вивчають на 1-му курсі паралельно з такими дисциплінами, як вища хімія, вища фізика, вища математика, астрономія, геологія та ін. У 8-му класі чимало проблем з ландшафтознавством, остільки не передбачено ознайомлення з реальними типами ландшафтів чи природно-територіальних комплексів нижчого рангу. То чи не краще б вивчати в основній (6-9 класи) школі краєзнавчі дисципліни, як це практикують в окремих країнах, щоб навчити учнів спостерігати, сприймати, окультурювати свою місцевість?



Отже проблема складного предмета породжує проблему визначення місця географії у навчальній вертикалі загальноосвітньої школи.

Певні напрацювання у царині вирішення цієї проблеми пропонують російські педагоги – автори моделі так званого розвивального навчання Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, яка передбачає на початку оволодіння учнями інструментом географічного пізнання довкілля, а потім – заповнення змісту географічної освіти пізнанням закономірностей і фактів, які розкривають різноманітність геопростору на різних рівнях – регіону, країни, материка, світу. Така структура, на думку цих авторів, дає змогу шкільній географії перейти від пояснювального опису до оволодіння основними поняттями географічної науки, тобто забезпечить справжнє розвивальне навчання.



Інша грань проблеми інтегративного характеру географії – внутріпредметна диспропорція, яка виникла між фізичною та соціально-економічною географією та слабкий місток причинно-наслідковиих зв’язків між цими вітками єдиної науки. Чи доводилось вам чути у 9-му чи 10-му класі, як впливає клімат на одяг, стиль житла, побут і ментальність, культуру українців, чи інших народів? Якщо зв’язки і висвітлені, то вони торкаються переважно природи і виробничої сфери.

Можна стверджувати, що сьогодні більше проблем викладання має економічна і соціальна географія, порівняно з фізичною, адже в першій центральне місце повинна займати людина, яка через комуністичну ідеологізацію радянської географії, розглядалась в ній, насамперед, як фактор виробництва і в меншій мірі як споживач (усереднене, безлике й абстрактне «населення» і «трудові ресурси», як правило, вивчалось після природно-ресурсного потенціалу регіону, країни). Це викликало асиметрію антропогеографії, яка за суттю була тільки економічною географією. Таке ж спрямування мала й природнича географія, яка вивчала рельєф, клімат, грунти, води з позицій ресурсів виробництва. Вся радянська географія – це географія індустріального суспільства, а постіндустріальної географії, в якій би домінував гуманітарно-соціальний компонент, по суті ще немає ні в Росії, ні в Україні. Російські географи називають співвідношення дисциплін фізичної географії до соціально-економічної в академічних інститутах як 70 % до 30. Асиметрія на користь першої властива й українській шкільній географії, тоді як у світі пропорція між фізичною та соціальною географією у школі 50:50, а у вищій школі і в науці – 30:70. В Іспанії географія суміщена з туризмом, в американців – з бізнесом (оцінка ринків збуту, демографія), австралійці з розвивають віртуальну географію – вони створюють новий простір у віртуальній реальності – модельну географію, в Росії, яка за розмірами не країна, а «континент», ще зберігається наголос на ресурсну географію. В Україні, враховуючи особливості нашої території, перспективу має логістична географія (транзитне положення), агрогеографія (чорноземи), туристична географія. Ці напрямки повинні мати проекцію і на зміст шкільної географії.

Проблема оновлення змісту географії, як науки так і шкільного предмета, впирається в ще одну суттєву проблему – підготовка нового вчителя, який відповідає духові і змісту модернізованої і по давньому захоплюючої, через відкриття нового, дисципліни.

Зміст і структура нинішньої шкільної географії визначається тимизавданнями,які суспільство ставить перед нею як шкільним предметом. До них належить:

· предметна грамотність (елементарний рівень)

· кругозір(концептуальний рівень),

· передпрофесійна підготовка (профільне навчання для тих, хто має намір вибрати географічну чи суміжну з нею спеціальність).

Географічна грамотність це орієнтування в найближчому просторі, в якому людина живе, тобто знання його особливостей, розуміння їх генезису, вміння в ньому поводитись, цінувати і любити його. Географічна грамотність повинна формуватись на базі знань про місцевість. Є думка, що це відбувається у 4-5 класі в рамках природознавства, але згідно існуючої програми цієї дисципліни – це не зовсім так, та й не географію вивчають учні у 4-5 класі. На нашу думку, у 6 класі мав би бути предмет «Географія рідного краю, але не з такою структурою змісту, яку він мав до того, як взагалі зник, а з пізнанням основ спостереження та особливостей рідного простору. У 7-му класі мав би бути простір рідної країни – «Географія України», де був би власне простір – природний, розселення (сільська і міська території), особливості проживання в цих середовищах; виробничий, культурний, рекреаційний. У 8-му класі – основи фізичної географії: поняття і закономірності та їх прояв на рівні краю, країни, материків Землі. У 9 класі – основи суспільної географії на рівні країни і світу. На цьому завершується основна школа. Для старшокласників – інтегральні конструктивні курси, спрямовані на формування компетенцій: «Географія і бізнес», «Медична географія», «Географія поведінки», «Географія культури», «Географія і туризм», «Рекреаційна географія», «Сакральна географія» та ін.

Отже три рівні компетентності та інтегративний характер географії логічно визначають таку структуру цього шкільного предмета, за якої він має займати «верхні поверхи» навчання – старшу школу (10-11 класи). Фізична має бути інтегратором фізики, хімії, біології, екології; суспільна – історії, основ економіки, безпеки життєдіяльності.

2. Оновлення змісту, і навіть структури, шкільної освіти вимагають динамічні зміни сьогоднішнього інформаційно-ринкового глобалізаційного світу. Саме його вимоги стали поштовхом до запровадження у європейському освітньому просторі компетентнісногопідходу до навчання.

Термін «компетентність» походить від латинського слова «сотреtens» (сотреtentic), що в перекладі означає «належний», «здібний». В широкому розумінні компетентність – це певна сума знань в особи, які дозволяють їй судити про що-небудь, висловлювати переконливу, авторитетну думку. Компетентний – це знаючий, обізнаний у певній галузі; що має право за своїми знаннями або повноваженнями робити чи вирішувати що-небудь, судити про щось. Ці обидва поняття відображають результат навчання.

В педагогічній літературі, з притаманною їй поліваріантністю дефініцій, ці два поняття розділяють. Наприклад, А. Хуторський, під компетенцією розуміє норми, вимоги освітньої підготовки, а під компетентністю – вже реально сформовані якості особистості та її досвід.

Проте часто зміст, вкладений в ці терміни майже тотожний ( таблиця ..).

 

Компетенція Компетентність
-сукупність взаємопов'язаних якостей особистості (знань, умінь, навичок, способів діяльності), які є заданими до відповідного кола предметів і процесів та необхідними для якісної продуктивної дії і стосовно них (за А. Хуторським);   -здатність розв'язувати проблеми, що забезпечується не лише володінням готовою інформацією, а й інтенсивною участю розуму, досвіду, творчих здібностей учнів (за С. Бондар) -володіння людиною відповідною компетенцією, що містить її особистісне ставлення до предмета діяльності (за А. Хуторським); -здатність особистості діяти (за С. Бондар); -специфічна здатність, необхідна для ефективного виконання конкретної дії у певній галузі (за Д. Ревеном); -індивідуальна характеристика ступеня відповідності вимогам професії (за А. Марковою)

 

Згідно з визначенням, яке Міжнародний департамент стандартів для навчання та освіти запровадив у 2006 р., компетентність розглядається як здатність кваліфіковано здійснювати діяльність, виконувати завдання або роботу. При цьому поняття компетентності містить набір знань, навичок та відношень, що дають змогу особистості ефективно здійснювати діяльність або виконувати певні функції, спрямовані на досягнення певних стандартів у галузі професії або виді діяльності.

Компетентнісний підхід в освіті передбачає зміщення акцентів від «знаю що» до «знаю як».

Отже компетентність – це здатність, завдяки опанованим знанням та умінням, набутому досвіду творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до світу, ефективно вирішувати ті завдання, які ставить щоденне життя і фах людини. В педагогічній літературі часто змішують поняття «компетенція» та «компетентність». Компетенція – це коло повноважень якої-небудь установи або особи; коло питань, у яких дана особа має знання, досвід.

До життєвих компетентностей, якими має володіти випускник школи і до формування яких докладає зусилля шкільна географія, належать:

Пізнавальна компетентність:

• навчальні досягнення, інтелектуальні завдання, уміння навчатися та оперувати знаннями.

Особистісна компетентність:

• розвиток індивідуальних здібностей і талантів;

• обізнаність у власних сильних та слабких сторонах;

• здатність до рефлексії;

• динамічні знання.

Самоосвітня компетентність:

• здатність до самонавчання, організація власних прийомів самоосвіти;

• відповідальність за рівень власної самоосвітньої діяльності;

• гнучкість застосування знань, умінь, навичок в умовах швидких змін;

• постійний самоаналіз, самоконтроль за власною діяльністю.

Соціальна компетентність:

• співпраця, робота в команді, комунікативні навички;

• здатність приймати свої рішення і прагнути до розуміння власних потреб і вимог;

• соціальне єднання, вміння визначити особисті ролі в суспільстві;

• ціннісні орієнтації;

• розвиток особистісних якостей, саморегуляції;

• культура міжособистісних відносин.

Здоров'я особистості:

• соматичне здоров'я;

• клінічне здоров'я;

• фізичне здоров'я;

• психічне здоров'я;

• рівень валеологічних знань.

Творча компетентність:

• здатність до виявлення і постановки проблем;

• здатність до висловлювання ідей;

• гнучкість – здатність до висловлювання різноманітних ідей;

• оригінальність – здатність нестандартно відповідати на подразники;

• здатність удосконалити об'єкт, долаючи деталі;

• здатність вирішувати проблеми, тобто до аналізу і синтезу.

Серед цих компетентностей можна виділити ключові,які дають змогу учням стати господарями власної долі і суб'єктами життя. До них належать:

• політичні й соціальні компетенції: здатність і бажання брати на себе відповідальність, брати участь у прийнятті рішень у групі, розв'язанні конфліктів мирними способами, бажання сприяти функціонуванню й зміцненню демократичних інститутів;

• компетенції, які стосуються життя у полікультурному суспільстві – прийняття відповідальності, повага до інших і вміння жити з людьми інших культур, мов або релігій;

• компетенції, які належать до усної чи письмової комунікацій;

• компетенції, пов'язані з виникненням інформаційного суспільства: володіння технологіями (технікою), розуміння їх застосування, а також здатності до критичного мислення стосовно інформації, яка поширюється засобами масової інформації і рекламою;

• здатність навчатися впродовж усього життя, що складає базу професійного та життєвого самовизначення.

Географія – єдиний предмет в школі який самостійно може забезпечити формування усього комплексу компетентностей. Для цього необхідно, на наш погляд, додати конструктивності географії у старших класах і змінити структуру географії у 5-7 класах.

Загальногеографічнимикомпетентностями можуть бути такі (за Л.Б. Паламарчук):

Просторова – передбачає вміння учнів орієнтуватися в географічному просторі. Напрямами набуття цієї загальнопредметної компетенцій є:

· визначення географічного положення об’єктів на певній території;

· характеристика природних умов та природних ресурсів території;

· аналіз політичної, економічної, соціальної сфери розвитку регіону;

· користування географічними картами як основним джерелом інформації;

· визначення особливостей території і факторів навколишнього середовища.

Хронологічна –передбачає вміння учнів орієнтуватися в історико-географічному часі:

· розглядати природні і суспільні явища в розвитку та в конкретних історико-географічних умовах;

· зіставляти географо-геологічні події, суспільні явища з геологічними періодами, орієнтуватися в науковій періодизації та класифікації в географії;

· використовувати періодизацію та класифікацію як засіб пізнання географічної картини світу.

Інформаційна – передбачає вміння учнів працювати з джерелами географічної інформації:

· критично аналізувати й оцінювати географічні інформаційні джерела, виявляти об’єктивність і необ’єктивність інформації, її достовірність і науковість;

· користуватися довідковою літературою, Інтернетом для самостійного пошуку інформації;

· самостійно інтерпретувати зміст географічної інформації та відбиті в ній факти, явища, події;

· оцінювати, порівнювати, пояснювати факти і явища на основі інформації, отриманої з різних джерел знань;

· розрізняти інші погляди, визнавати та сприймати цю різноманітність.

Мовленнєва – будувати усні та письмові висловлювання щодо географічних фактів, подій і явищ.

Усно учні можуть: розповідати про факти і явища, описувати їх, давати оцінку відповіді однокласника, оцінювати власну відповідь; готувати повідомлення, доповіді, виступати перед однокласниками; брати участь у дискусії, аргументувати, посилаючись на джерела, відстоювати свою позицію.

Письмово учні можуть: писати коротке повідомлення про подію, факт, складати різні типи планів характеристик географічних об’єктів; писати есе з викладенням власної позиції; готувати доповіді, реферати, складати тези, розгорнутий та опорний конспекти й будувати відповідь на цій основі; давати письмову рецензію на текст, відповідь чи виступ інших учнів.

Усно та письмово учні можуть: надавати усну та письмову характеристику об’єктів, явищ, подій, видатних дослідників; складати таблиці та схеми й будувати відповідь на основі схеми чи таблиць; висловлювати власну думку, формулювати й захищати власну позицію під час усної та письмової дискусій.

Логічна – аналізувати, пояснювати, формулювати теоретичні поняття, положення, концепції:

· аналізувати, систематизувати й узагальнювати значний обсяг інформації у певній системі;

· користуватися науково-географічною термінологією;

· застосовувати поняття як інструмент пізнання нового;

· визначати роль дослідника, вміти аналізувати теорії та гіпотези дослідження;

· визначати причини, сутність і наслідки природних явищ, розкривати сутність законів та закономірностей у географічній оболонці;

· проводити навчальні дослідження, спостереження за явищами природи та в суспільстві.

Аксіологічна – формулювати гіпотези та давати оцінки природних явищ та суспільних явищ, пізнавати світ:

· порівнювати, пояснювати, узагальнювати та критично оцінювати природні й суспільні явища, події, факти, процеси, спираючись на набуті знання, власну систему цінностей, з позицій загальнолюдських і націоальних цінностей;

· виявляти суперечності в позиціях, різні інтереси в системі «природа– людина – суспільство»;

· оцінювати різні версії та думки про природу географічних явищ, об’єктів, фактів.

Предметно-географічними(спеціальними) компетентностями із вищезазначених є хорологічна і хронологічна до яких можна додати ще картознавчу, краєзнавчу, соціокультурну,екологічну, українознавчу тощо.

Картознавча компетентність є важливою предметною компетенцією, яку сучасне суспільство вважає однією із найважливіших життєвих компетенцій особистості, адже здатність володіти картографічними знаннями, вміннями і навичками та готовність їх застосовувати необхідна в сучасному житті кожному громадянинові соціуму.

 

 

3.Загальною метою шкільної географічної освіти є формування у школярів географічної картини світу. Мета реалізується через розв'язання наступних головних завдань:

· формування в учнів цілісного географічного образу Землі через розкриття регіональних та планетарних закономірностей і процесів;

· розкриття ролі географії у вирішенні економічних, екологічних і соціальних проблем суспільства;

· розвиток у школярів геопросторового мислення та вміння логічно викладати свої думки, що співвідносяться з реально пізнаваними географічними об'єктами;

· обгрунтування доцільності наукового підходу до природокористування, єдності навколишнього середовища, людини та її діяльності в територіальному аспекті;

· формування картографічної грамотності й культури;

· виховання національно свідомого громадянина, патріота, дбайливого господаря, грамотної, освіченої людини, гуманіста і природолюба;

· вироблення в учнів умінь практично застосовувати здобуті географічні знання, користуватися джерелами географічної
інформації, самостійно шукати, аналізувати і передавати її;

· розвиток здатності до співробітництва при виконанні практичних робіт та екскурсій;

· заохочення до самореалізації своїх здібностей, інтересів та життєвих планів засобами географії

За широтою і різноманітністю цілей географія займає одне з провідних місць серед інших навчальних предметів у школі, як наслідок того, що у її предметну сферу входять і природні, і суспільні об’єкти та явища.

Знаючи цілі навчання географії в цілому і з кожного курсу географії зокрема, вчителеві легше правильно визначати мету окремих тем уроків.

Щоб визначити освітню мету, необхідно здійснити аналіз змісту теми і скласти його логічну схему. Розвивальна мета визначається змістом навчально-пізнавальної діяльності учнів. Ця діяльність зумовлена, по-перше, предметним змістом; по-друге, можливостями учнів виконувати її з різною мірою самостійності. Виховна мета визначається і реалізується як самим географічним змістом, так і змістом навчально-пізнавальної діяльності учнів, методами її організації, засобами виконання, формою сумісної діяльності, емоційним кліматом, характером спілкування, формою цілісного процесу навчання.

Шкільна географія спрямована на формування в учнів просторового уявлення про земну поверхню та розвиток умінь усвідомлено орієнтуватися в соціально-економічних, суспільно-політичних і геоекологічних подіях у державі та світі. Географія є не тільки джерелом нових відомостей про Землю, а й основою для формування гуманістичного світогляду, виховання дбайливих господарів, любові до рідного краю, набуття умінь і навичок адаптації до навколишнього середовища, адекватної поведінки в ньому. Якщо враховувати компетентнісний підхід до навчання, то можна сказати, що мета і завдання географії як навчального предмета – формування просторових та інших життєво важливих компетентностей учня.

Головні риси змісту сучасної шкільної географії – системність, гуманізація, екологізація, плюралізм, історизм, міждисциплінарна інтеграція, варіативність.

5. Структура шкільної географії.Модернізація української освіти в дусі вимог часу, який ставить завдання підготовки в школі конкурентноспроможної компетентної особистості зумовила перехід до трирівневого навчання географії в сучасній загальноосвітній школі.

За навчальним планом шкільної освіти в Україні з 2010- 2011 н. р. географія викладається на рівні стандарту, який складає обов’язковий мінімум географічного знання і не передбачає подальшого їх вивчення; рівні академічному, спрямованому на достатню підготовку випускників шкіл до вступу у профільні вищі навчальні заклади; рівні профільної підготовки, під час якої предмети географічного змістувивчаються поглиблено, тому що передбачається оволодіння знаннями для подальшої професійної природничо наукової чи суспільно-політичної діяльності. Саме до цієї групи курсів відно сяться курси за вибором – елективні, чиї функції полягають у поглибленні і розширенні змісту профільних предметів, забезпеченні профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання

Послідовність вивчення окремих курсів географії на рівні стандарту та академічному наступна:

5-6 класи – «Природознавство» (по 35 год., 1 год. на тиждень, всього 70 год.);

5 клас «Географія рідного краю» (34 год.) (факультатив);

6 клас – «Загальна географія» (68 год., 2 год. на тиждень);

7 клас – «Географія материків і океанів» (70 год., 2 год. на тиждень);

8 клас – «Фізична географія України» (52 год., 1,5 год. на тиждень);

9 клас – «Економічна і соціальна географія України» (52 год., 1,5 год. на тиждень);

10 клас – «Соціальна і економічна географія світу» (рівень стандарту) (52 год., 1,5 год. на тиждень);

10 клас – «Соціальна і економічна географія світу» (академічний рівень ) (52 год., 1,5 год. на тиждень);

10-11 класи – профільний курс «Географія» (420 год., 4 год. на тиждень), курси за вибором

Шкільний курс «Природознавство» (5-6 класи) є інтегрованим, пропедевтичним курсом для природничих предметів, головну мету якого становить формування в учнів уявлень про цілісність природи та місце людини в ній, засвоєння знань, що складають основу для подальшого вивчення систематичних курсів астрономії, біології, географії, екології, фізики, хімії.

Завдання курсу:

• розвиток у школярів пізнавального інтересу до вивчення предметів природничого циклу;

• формування ключових компетенцій: соціальних, культурних, інформаційних, комунікативних, саморозвитку та самоосвіти;

• розвиток навчальних і спеціальних умінь, способів діяльності щодо вивчення природи (загальнопредметні компетенції);

• формування емоційно-ціннісного ставлення учнів до навколишнього середовища на основі знань про природу.

Вступним географічним курсом є «Рідний край» (5 клас), який вивчають факультативно, паралельно з природознавством, за рахунок годин варіативного навчального плану школи. Цей курс дає учням початкові географічні знання про природу, населення, культурний розвиток і господарство своєї місцевості. В ньому учні набувають саме тих знань, які сприятимуть сприйманню географії у старших класах .

Весь зміст курсу підпорядковується єдиній ідеї: природа – необхідна умова життя людини, вона впливає на її працю і відпочинок; разом із тим людина змінює природу, бережно відноситься до неї, створюючи нові ландшафти.

Курс «Загальна географія» (6 клас) закладає основу для систематичних курсів географії. Його основними завданнями є знайомство з географією як наукою, з оболонками земної кулі та географічними процесами і явищами, формування знань про існуючі у природі взаємозв’язки і закономірності.

В курсі «Географія материків і океанів» (7 клас) основну увагу зосереджено на вивченні фізико-географічних умов океанів та материків як цілісних природних утворень. Зміст курсу створює необхідну основу для розуміння учнями ролі географічної оболонки в житті людини і впливу суспільства на природні умови.

Комплексний курс «Географія України» (8-9 класи) є основною складовою географічної освіти в Україні. Вивчення географії України спрямоване на формування цілісної науково-географічної картини своєї держави. Особливості природи розглядаються як умови життя та господарської діяльності людини. Особлива увага приділяється розгляду і всебічній оцінці природних умов і ресурсів території, детальному вивченню картографічної інформації, природних комплексів України.

Для здійснення краєзнавчого підходу головна увага приділяється аналізу природи своєї області, її багатствам.

Соціально-економічна частина курсу формує знання про свою країну, як суб’єкт міжнародного поділу праці, економіки і геополітики, світового простору. Вивчається економіко-географічне та геополітичне положення України, її адміністративно-територіальний устрій, історико-географічне формування території. Значна увага приділяється розміщенню населення. його природному і механічному руху, національному складу. Детально вивчається географія галузей господарства країни, зовнішньоекономічних зв’язків, комплексна характеристика економічних районів. цей курс є також початковим етапом економічної освіти школярів, сприяє їхній адаптації до життя в умовах ринкової економіки.

Курс «Соціальна і економічна географія світу» вивчається на рівні стандарту та академічному. Відмінність змісту програм цих двох рівнів незначна і полягає в тому, що академічний рівень передбачає виконання трьох творчих робіт (есе). Курс, яким завершується навчання географії в допрофільній школі, спрямований на формування в учнів цілісного уявлення про навколишній світ, показує глибокий взаємозв’язок природи, населення, господарства земної кулі. Пріоритетна увага приділяється проблемі взаємодії суспільства ї природного середовища.

Профільне навчання в старшій школі полягає в тому, що учні 10-11 класів, враховуючи свої освітні потреби, інтереси, здібності вибирають ті предмети, які необхідні для їхньої подальшої професійної підготовки. Географія має тут широкий спектр пропозицій: старшокласники, залежно від вибраного профілю, вивчають профільні курси, та курси на власний вибір.

Зміст профільного загальноосвітнього предмета «Географія» реалізується за рахунок варіативної та інваріантної складових типового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів. Детальніше про профільне навчання географії в загальноосвітній школі ви дізнаєтесь в рамках вивчення окремої методики.

 

Запитання і завдання для самостійної роботи та самоконтролю

 

1. Які проблеми покликана вирішувати методика географії як наука, визначаючи зміст шкільної географії?

2. У чому полягає загальноосвітня цінність шкільної географії?

3. Охарактеризуйте загальну мету і головні завдання шкільної географії.

4. В чому суть компетентнісного підходу до навчання?

5. Назвіть просторові компетенції, яких ви набули у загальноосвітній школі і які вам знадобились в житті.

6. Що таке профільне навчання і які його завдання?

7. Які конструктивні курси з географії Ви б запропонували для профільної школи?


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 167; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Дидактичний текст №2 | Змістовий модуль 2. Засоби навчання в географічній освіті
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.042 сек.) Главная страница Случайная страница Контакты