Література. 1. Варакута О. Формування в учнів географічних понять // Географія та основи економіки в школі,--2002,--№ 6 с

1. Варакута О. Формування в учнів географічних понять // Географія та основи економіки в школі,--2002,--№ 6 с. 28-30

2. Стадник О.Г. Загальна географія. Методичний посібник для вчителя.—Харків.: вид. група «Основа»,2006.—с.16-56.

Змістовий модуль 4. Засвоєння змісту шкільної географії

Лекція 7. Формування географічних умінь, досвіду творчої діяльності, емоційно- ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання

Студент має знати:

основні типи географічних умінь, послідовність формування географічних умінь і навичок, ознаки засвоєння умінь; особливості творчого мислення і способи його формування, напрями формування емоційно-ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання.

Уміти:

-підбирати прийоми формування географічних умінь;

-відтворювати послідовність формування географічних умінь, обґрунтовуючи методичну доцільність обраних прийомів;

-володіти прийомами організації творчого мислення;

-обробляти навчальний матеріал з географії з метою формування в учнів досвіду емоційно- ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання.

Які уміння є географічними? Які з географічних умінь, отриманих в середній школі, Ви найчастіше застосовуєте у життєвих ситуаціях? Які нові уміння Ви б додали у шкільну програму?

План

1. Формування емпіричних знань (фактів, описів, номенклатури)

2. Географічні уміння і способи їх формування.

3. Досвід творчої діяльності і його роль у змісті освіти

4. Формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу і процесу пізнання.

1. Емпіричні знання—це сукупність фактів, описів, номенклатури (географічних назв). Хоча вони і не складають основного змісту географічних знань, але без фактажу географію уявити неможливо. Водночас, іноді вчителі ставлять більший акцент на емпіричні знання з географії, ніж на теоретичні. Не в останню чергу це пов’язано із простішими способами їх формування та контролю.

Факти (від лат. factum—зроблене)— це дійсна подія, явище, або просто реальність, дійсність. В географічних знаннях факти виконують таку функцію: 1) вони є базою для висновків, узагальнень теоретичного характеру; 2) допомагають конкретизувати теоретичні висновки при дедуктивному підході до формування знань, 3) факти наводять для повноти інформації про об'єкт чи явище, яке вивчається. Це, як правило найважливіші дані про величину території, кількість населення, які потрібно запам'ятати.

Остільки географія володіє потужною фактичною базою, то під час вибору фактів, призначених для засвоєння вчитель має керуватись такими методичними принципами:

· факти мають ілюструвати теоретичні положення,

· їх необхідно осмислювати,

· узагальнювати

· зіставляти між собою, порівнювати (особливо кількісні параметри).

Вивчення географічної номенклатури буде цікавим, якщо не тільки механічно запам'ятовувати назви, але й знати їхнє походження назви, цікаві історії, пов'язані з їх появою.

2. Уміння— це способи діяльності, за допомогою яких учні оперують набутими знаннями, застосовуючи їх для розв’язання навчальних задач і здобуваючи нові знання. В методиці навчання важливо пам'ятати, що вміння є самостійним елементом змісту навчання, який хоч і пов'язаний безпосередньо із знаннями, але не вичерпується ними: знати — ще не означає вміти. Вміння може мати різні рівні—в одному випадку необхідно обдумати спосіб діяльності (наприклад, зорієнтуватись на конкретній місцевості), в іншому— дія здійснюється автоматично, але під контролем уваги (наприклад, визначення географічних координат за картою). Такий рівень вміння ще називають навичкою.

Зміст умінь з географії, як і будь-якого іншого шкільного предмета, визначає навчальна Програма, в якій найчастіше зазначено такі види умінь, як розпізнавання та визначення ознак, аналізування кількісних і якісних параметрів, порівнювання і характеризування об’єктів і явищ.

Діапазон умінь з географії постійно розширюється у зв’язку із впровадженням у навчання та побут новітніх технологій. Так, якщо донедавна вважалось достатнім уміння користуватись компасом, то сучасні школярі все частіше використовують для орієнтування на місцевості GPS-прилади, а для характеристики географічних об'єктів — космічні знімки, цифрові карти тощо.

В методиці навчання географії залишається відкритою проблема типізації умінь, яка особливо актуальна у зв’язку із запровадженням компетентнісного підходу до навчання та розробки основних засад просторової компетентності учнів, як особливого виду інтеграції відомих і творчих способів дій на базі географічних знань.

Виділення основних типів умінь можна здійснити відповідно до предметів і змісту діяльності, на базі яких вони формувались. Очевидно, що під час вивчення географії в учнів формуються інтелектуальні вміння (аналіз, синтез, узагальнення, абстрагування), загально-навчальні уміння (вміння організовувати навчальну працю, роботу з підручником та іншими джерелами навчальної інформації, уміння подавати знання у вербальній та письмовій формі—всі ці три групи умінь можна назвати умінням вчитися, або дидактичними уміннями).

Під час навчання географії формуються й особливі географічні уміння, які пов’язані з оволодінням методами досліджень географічної науки (дослідницькі вміння), з використанням карт (картографічні уміння), відповідних приладів — метеорологічних, топографічних, навігаційних (девайсні уміння—«приладні уміння»), дуже поширене в географії порівняння просторової організації об’єктів (компаративні уміння), дії, спрямовані на створення опису і характеристики просторового об’єкта--….уміння.

Найчастіше уміння формують під час виконання практичних робіт, в рамках яких учитель проводить інструктаж і демонструє зразки діяльності. На здобуття умінь спрямовані і відповідні завдання, які вчитель підбирає для закріплення вивченого матеріалу на уроці, або які є в підручнику чи в робочому зошиті, а також у рамках позакласної роботи — під час екскурсій, літніх практик.

В методичній літературі виділяють такі етапи формування умінь і навиків:

1. Демонстрування значення уміння і настанова на оволодіння ним (наприклад, вчитель ставить перед класом завдання навчитись обчислювати місцевий час залежно від довготи місця, вказуючи на корисність цього вміння у життєдіяльності людини).

2. Ознайомлення із змістом уміння, усвідомлення учнями послідовності виконання дій.

3. Демонстрування вчителем зразка виконання дій з акцентом на можливі помилки під час використання умінь.

4. Тренувальні вправи.

5. Самостійне застосування вміння і перенесення його на новий матеріал чи використання для вирішення нових задач.

Для уміння характеризувати географічні об’єкти необхідно ознайомити учнів з типовими планами, за якими здійснюється опис та встановлюються зв’язки. Ці плани мають бути в шкільному географічному кабінеті в доступному місці.

Остільки в географії часто застосовують уміння порівнювати об’єкти, то необхідно навчити учнів дотримуватись загальної схеми порівняння:

1. Спочатку відібрати ознаки для порівняння (наприклад, порівнюємо гори за висотою, або за віком).

2. Зіставити ці ознаки (найвища вершина Карпат—2655 м, Альп—

3. Зробити висновок про подібність чи відмінність (Альпи вищі за Карпати).

4. Пояснити причину подібностей чи відмінностей (Карпати складені флішем, який швидше руйнується).

Для формування навичок важливо повторити дію багато разів під час вивчення різних курсів географії. Це стосується таких навичок як пошук географічних координат, характеристики географічного положення просторового об’єкта, простого читання карти, орієнтування глобуса, порівняння об'єктів тощо.

Уміння вважається засвоєним, якщо учень:

1. Знає, у якій сфері життєдіяльності можна застосувати це вміння.

2. Знає зміст і послідовність дій.

3. Практично використовує ці дії у будь-якій навчальній ситуації, у т.ч. і в новій.

3. Досвід творчої діяльності є основою географічної компетентності, остільки в ньому в особливий спосіб поєднуються знання, уміння і власна здогадка учня, які формують в ньому креативну особистість. На відміну від знань та умінь цей елемент змісту географічної освіти не детермінується навчальною програмою, а задається самим вчителем і визначається його власною креативністю.

Творчою діяльністю вважається така діяльність, яка здійснюється не за зразком, а відзначається новизною, оригінальністю процесуальної і результативної складової.

Творче мислення включає такі етапи:

· Самостійне перенесення учнем раніше засвоєних знань та умінь на нову ситуацію;

· Бачення нової проблеми в знайомій ситуації;

· Усвідомлення внутрішньої структури об’єкта;

· Пошук нових способів вирішення завдання чи задачі;

· Комбінування раніше відомих способів вирішення проблемних завдань у новій ситуації.

Найбільше можливостей щодо формування цього досвіду дає проблемне навчання, в основі якого лежить пошук відповідей на проблемні запитання і виконання проблемних завдань. Не менш важливо навчити учнів самостійно «бачити» і формулювати проблеми, а це можливо завдяки розумінню ними причинно-наслідкових просторових зв'язків.

В сучасній методичній літературі існує чимало прикладів творчих (проблемних) завдань до різних тем шкільних курсів, з'явились підручники із соціогеографічними практикумами, які дають можливість учням творчо застосувати набуті географічні знання до вирішення реальних проблем суспільства. Наразі необхідним є створення підручників з проблемним викладом знань і відповідним методичним апаратом.

4. Досвід емоційно-ціннісного ставлення до світу, до процессу пізнання—це багатогранний елемент змісту освіти, який охоплює світогляд — погляди, ідеали, переконання, ціннісні установки і чуттєве сприйняття світу, а також самого процесу навчання. Як і досвід творчої діяльності він не регламентується программою, а визначається вчителем, який, залежно від рівня професійної підготовки і особистісної зрілості, визначає, які емоції та цінності можна викликати (виховати) в рамках конкретної теми, використовуючи як зміст навчальної інформації так і відповідні форми чи методи роботи.

Для формуванні цього компоненту освіти географія має чи не найширші можливості порівняно з іншими шкільними предметами. Найвагоміше значення в шкільній географії мають пізнавальні, естетичні та соціальні емоції.