Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Формулювання визначення поняття, що означає певний об'єкт

· ліс являє собою різновид рослинного покриву;

· на відміну від лугу чи степу, ліс являє собою рослинний покрив, утворений деревами, що зростають більш-менш щільно;

· ліс має кілька ярусів рослинності: перший ярус— деревний, представлений деревами (ялина, сосна, ясен, дуб, бук, береза, осика, тополя каштан, вільха чорна, вільха, клен); другий ярус — чагарниковий (ліщина, верба, бузок, жовта акація, смородина, малина, жимолость); третій ярус утворений трав'янистою рослинністю; четвертий — мохово-лишайниковою.

Уявлення, отримані на місцевості, мають закріплюватися на уроках під час роботи з картами. Це необхідно для того, щоб створити образи об'єктів у свідомості учнів, прив'язати їх до конкретного простору.

Можна актуалізувати пам’ять та уявлення дітей з допомогою наочності. Наприклад, вони добре уявляють і можуть описати море, озеро, річку, ліс.

Тому найбільш прийнятний шлях до створення в шестикласника образу географічного об'єкта (явища) базується на уявленнях пам'яті, що утворюються за безпосередньої сприйняття об'єкта або його зображення.

Зазальний алгоритм формування понять, який включає 5 логічних етапів, ми розглянули на лекції із загальної методики. За цією схемою формуємо основні поняття курсу.

Б) Вивчення причинно-наслідкових зв’язків є однією з основ географічного мислення. Розкриття причинно-наслідкових зв'язків приводить до розуміння найбільш істотних ознак географічних об'єктів. Глибина розкриття цих зв'язків багато в чому визначає науковий рівень географічної освіти, її відповідність до вимог науки. Відзначимо, що усвідомлення взаємозв'язків, які існують між географічними об'єктами, є найважливішою умовою формування функціонального мислення школярів.

У «Загальній географії» вивчають зв'язки, що стосуються як однієї, так і кількох оболонок. Землі. Показувати їх слід на доступному для шестикласників рівні, при цьому бажано використовувати засоби наочності. Необхідно прагнути, щоб учні засвоїли зв'язки, подані в підручнику в готовому вигляді або описані вчителем, і навчилися самостійно встановлювати ці зв'язки в знайомій і новій навчальних ситуаціях, у тому числі під час виконання проблемних завдань.

Наприклад, розглядаючи питання охорони атмосфери, учитель говорить про різноманітні функції рослин: «Багато десятиліть людина створює сквери, парки, лісопосадки, газони. Зелені насадження є живими порохотягами, що збирають пил на своїх листках і стеблах. Рослини вилучають з атмосфери вуглекислий газ, а повертають в атмосферу кисень». Потім дає завдання: «Побудуйте ланцюжок причинно-наслідкових зв'язків, починаючи від вирубування лісів і закінчуючи загибеллю життя на Землі. Зверніть увагу на зміну складу атмосфери та неможливість поновлення кисню».



На початковому етапі виконання завдань, спрямованих на встановлення причинно-наслідкових зв'язків, важливо підвести учнів до осмислення понять «причина» і «наслідок». Цьому допомагає схематичне зображення зв'язків, що існують у природі. Можна просто стрілочками: Вирубування лісу ~ зникнення рослин ~ зниження вологості ~ зниження рівня ґрунтових вод~ обміління річок

Можна у вигляді таблиці:

Причини змін рівнин у результаті впливу зовнішніх сил   Як саме змінюється поверхня рівнини
Робота річок Змивають, транспортують і відкладають значні маси твердої речовини, перекочуючи їх по дну та переносячи у зваженому вигляді, утворюють заглиблення
Дощ і талі води Змивають верхній шар ґрунту, утворюють ритви-ни та яри
Робота льодовиків Переміщають тверді речовини літосфери, що вмерзли в його нижню частину, згладжують не­рівності рельєфу
Робота вітру Здуває верхній шар грунту, особливо з піднесе­них місць
Вивітрювання Руйнує та змінює тверду речовину літосфери під впливом коливань температури повітря, води та живих організмів

 



Розкриття причинно-наслідкових зв'язків становить суть формування поняття «природний комплекс» (ПК). Це поняття — одне з найважливіших у географії й водночас одне з найбільш складних, особливо для шестикласників.

На початковому етапі шестикласники мають усвідомити, що будь-який природний комплекс складається з природних компонентів: гірських порід, води, повітря, грунтів і живих організмів, які створюють єдину нерозривну систему. Природні компоненти перебувають у складній взаємодії, і будь-яка зміна одного з компонентів природного комплексу призводить до зміни інших, що зумовлює перетворення комплексу загалом.

Наведемо приклад розповіді, яку можна використовувати для того, щоб пояснити взаємодію компонентів природи у природному комплексі на доступному для шестикласників рівні.

Уявімо, що природні компоненти — це будівельні матеріали, а природний комплекс — це будинок. Перед вами лежать цеглини, цемент, пісок, черепиця. Ці будівельні матеріали не створюють єдиного цілого, тому, якщо ми приберемо частину цегли або черепиці, то з цементом або піском нічого не станеться. Але варто нам із будівельних матеріалів побудувати «природний комплекс» — будинок, як усі моментально зміняться.

Подивіться: тепер ми не можемо без завдання шкоди прибрати кілька цеглин або зняти частину черепиці: якщо ми пошкодимо стіну або дах, то в будинок потраплятиме вода, почне гнити підлога, будуть сиріти стіни та стеля. Отже, будинок складається із «взаємозалежних» будівельних матеріалів — «компонентів», що утворюють єдине ціле. Будь-яка зміна одного з його «компонентів» призведе до зміни інших, а отже, зміниться й сам будинок.

Те саме відбувається й у природі — зміни в одній із земних оболонок впливають на стан інших оболонок. Наприклад, вулканічна діяльність, що відбувається у верхній частині літосфери та на земній поверхні, супроводжується викидами значних мас вулканічного попелу. Унаслідок цього явища зростає запиленість атмосфери. Це є причиною зменшення кількості сонячного тепла, що надходить на земну поверхню, зумовлює зниження температури, що, у свою чергу, позначається на рослинах і тваринах біосфери. Отже, велике виверження вулкана є початком довгого ланцюжка змін у географічній оболонці: викид вулканічного попелу — зростання запиленості атмосфери — зниження температури — пригнічений стан рослин і тварин. Це схоже на гру: ставиш кісточки доміно на ребро, потім штовхаєш першу і... постукуючи, одна за одною, всі вони валяться ніби підкошені.

В) Засвоєння фізико-географічних закономірностей — надзвичайно важливе і дуже складне завдання. Воно передбачає виявлення повторюваних зв'язків, що існують між їхніми окремими компонентами, та пов'язані з ними зміни об'єктів, з'ясування причин існування закономірності, вільне володіння знаннями про закономірності під час розв'язання навчальних задач. При цьому використовуються такі важливі прийоми, як зіставлення, порівняння, встановлення причинних зв'язків.

Наведемо приклад формування знань про широтну зональність.

На першому етапі слід запропонувати учням згадати про кліматичні пояси, напрямки їх зміни, кліматичні показники, характерні для кожного з поясів. Подамо їх у формі таблиці.

На другому етапі зіставляються і порівнюються кліматичні показники, характерні для різних кліматичних поясів, виявляються відмінності між ними.

Так, порівнюючи екваторіальний і тропічний пояси, шестикласники звертають увагу на те, що існують великі розбіжності в кліматичних показниках цих поясів. Представимо ці відмінності з допомогою таблиці.

 

Кліматичні показники Екваторіальний пояс Тропічні пояси
Темпера- тура Відсутні істотні розбіжності в температурах по сезонах. Високі температури повітря упродовж року (+24.. .+28 °С) Існують відмінності в температурах по сезонах. У теплу пору року температури досягають +30 °С і більше, а в прохолодну опускаються до +15 °С і нижче. Відзначено рекордно високі температури повітря
Атмосферний тиск Знижений атмосферний тиск Підвищений атмосферний тиск
Опади Велика кількість опадів (1000-3000 мм на рік), випадають вони рівномірно протягом усього року Украй мала кількість опадів, у середньому 100—200 мм, випадають вони нерівномірно

 

На третьому етапі актуалізуються знання про причини розбіжностей між кліматичними показниками розглянутих поясів, установлюється зв'язок між кліматом та іншими компонентами природи (насамперед рослинністю, тваринним світом і грунтами. Застосовуємо розповідь:

Вивчаючи атмосферу, ми з'ясували, що із широтою змінюється температура повітря, атмосферний тиск, кількість опадів, що випадають. Головна причина цих змін — зміна кількості одержуваного сонячного тепла залежно від широти (від якої залежить кут падіння сонячних променів). Знання про природні комплекси дозволяють нам скласти ланцюжок наслідків зміни

кількості одержуваного сонячного тепла: зміна температури — зміна тиску — зміна кількості опадів — видозміна живих організмів — зміна грунтів.

Розглядаючи біосферу, ви переконалися, що в природі існує широтна зональність розподілу рослин, тварин і грунтів, а познайомившись із поняттям «природний комплекс», ви зрозуміли, що компоненти будь-якого природного комплексу взаємозалежні. Це дозволяє зробити висновок про існування зональності в географічній оболонці, що виявляється у зміні всіх компонента природи залежно від широти.

Отже аж на четвертому етапі формулюється закон зональності як найважливішої закономірності географічної оболонки.

На п'ятому етапівідбувається закріплення знань про географічну зональність і розширення знань про природні комплекси. Найбільш доцільно зробити це на прикладі розгляду розташування природних зон на рівнинах. Наведемо приклад розповіді вчителя про природні зони (вона має супроводжуватися ілюструванням з допомогою географічних карт і картин).

Г) Географія вивчає величезні простори, на яких розташовані сотні тисяч різних об'єктів. Тому в шкільному курсі використовуються численні факти, до яких відносять:

· географічну номенклатуру;

· відомості та цифрові дані, що ілюструють географічні об'єкти (на­приклад, величина, вік, структура, склад);

· відомості про видатних мореплавців, мандрівників, учених.

У шкільній практиці процес засвоєння фактів часто зводиться до мимовільного запам'ятовування (заучування), тоді як до довільного запам'ятовування вчителі звертаються нечасто.

Сучасна педагогіка стверджує, що не існує прямого зв'язку між кількістю повторень і міцністю знань, що міцність знань зумовлена дією багатьох факторів, наприклад, їх значущістю, наявністю до них інтересу.Тому ставлячи завдання засвоїти якийсь факт, учитель вдається до порівнянь з такими параметрами чи якісними властивостями, які учням відомі чи близькі емоційно. Наприклад, необхідно запам’ятати площі океанів. Вчитель у розповіді використовує такі порівняння: Світовий океан складається з чотирьох величезних частин — океанів. Океани розмежовані материками й островами, їхні узбережжя є межами океанів. По воді межі, як правило, проходять по меридіанах або найкоротшій відстані між ділянками суші. Найбільший океан на Землі — Тихий. Його площа — близько 180 млн км кв., це більше, ніж уся суша, і майже в 300 разів більше за територію України! Тихий океан омиває береги всіх материків, крім Антарктиди. Це найглибший океан на Землі. Його середня глибина — 3980 м, що майже вдвічі більше, ніж висота г. Говерли.

Засвоєнню географічних фактів сприяють такі прийоми: установка на запам'ятовування; навчання раціональних прийомів запам'ятовування, наприклад складання плану, таблиці, схеми, групування, систематизація; накладання інформації на опори, наприклад символи, умовні знаки. Так, після розгляду частин Світового океану з метою засвоєння географічних фактів можна запропонувати такі види робіт:

1. Перелічіть океани по черзі залежно від займаної площі.

2. Побудуйте діаграму площі океанів, використовуючи такі дані: Тихий — 50%; Атлантичний — 25%; Індійський — 21%; Північний Льодовитий — 4%.

3. Знайдіть на фізичній, а потім на контурній карті розміщення географічних об'єктів, що згадуються в розповіді, і підпишіть їх назви.

4. Знайдіть на фізичній карті моря Тихого океану, згрупуйте їх залежно від того, внутрішнє це море чи окраїнне.

Наведемо приклад творчого завдання, спрямованого на засвоєння знань про географічні факти про частини Світового океану.

Використовуючи карти атласу, укажіть три можливі морські шляхи з Одеси (Україна) у Токіо (Японія). Докладно опишіть один з морських шляхів. Укажіть: океани, моря, затоки і протоки, через які проходить ваш маршрут; материки, півострови й острови, повз які ви пропливатимете.

Одним з основних джерел пізнання географічних об'єктів, явищ і закономірностей є цифрові показники. Так, важливими показниками, що характеризують географічні об'єкти, можуть бути деякі абсолютні величини, наприклад висоти, глибини. Найбільше значення мають ті з них, що передають кількісний бік явищ у нерозривному зв'язку з їх якісним боком: наприклад, найвищі гори, як правило, молоді; найбільші глибини Світового океану відповідають глибоководним жолобам, де одна літосферна плита підповзає під іншу.

Незгруповані, поодинокі цифри також можна співвіднести між собою. Важливо, щоб цифра «заговорила», а для цього необхідно побачити її місце в колі інших. Для розв'язання цієї задачі потрібно подавати її в порівнянні, зіставленні. Цифра, що не зіставляється з іншими цифрами, не може дати істинного уявлення про об'єкт або явище, стає невиразною, погано запам'ятовується. Особливо важливо використовувати зіставлення для осмислення величини незнайомих, прихованих від безпосереднього спостереження об'єктів. При цьому слід грунтуватися на цифрах і співвідношеннях, які характеризують більш близькі об'єкти, або використовувати зрозумілі шестикласникам методи вимірювання. Наведемо приклад таких зіставлень.

1. Радіус Землі становить 6370 км. Якщо уявити собі можливість дістатися центра планети, просуваючись по 40 км на день, то мандрівка тривала б понад п'ять місяців (6370 : 40 = 159,2). При цьому в літосфері ми перебували б від півтора до п'яти днів, у мантії — понад два місяці, а ядром довелося б рухатися близько трьох місяців.

Про засвоєння географічних фактів можна говорити в тому випадку, якщо школяр самостійно використовує їх, у тому числі підтверджуючи теоретичні положення або роблячи на їх основі висновки.

Д) Уміння — це способи діяльності, з допомогою яких школярі оперують отриманими знаннями, застосовуючи їх під час розв'язування навчальних задач і набуваючи нових знань. Для формування вмінь характерні три шляхи: стихійний, цілеспрямований і самоформування. В умовах школи переважає цілеспрямоване формуванням в учнів комплексу вмінь. Основою вмінь є знання про географічні об'єкти, процеси та явища, без яких будь-які прийоми формування вмінь самі по собі не можуть стати засобом правильного орієнтування в дійсності. Звідси випливає, що ступінь володіння вміннями залежить від рівня володіння основними теоретичними знаннями.

Під час добору вмінь, які мають найбільше значення під час вивчення «Загальної географії», слід спиратись на вимоги програми.


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 92; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Критерії оцінки ефективності уроку | Процес формування вмінь містить три етапи.
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.011 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты