Суть, функції та види векселів

Вексель— це складений за встановленою законодавством формою документ, що є цінним папером і розрахунковим засобом, який засвідчує безумовне зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити векселедержателю певну суму грошей у визначеному місці після настання встановленого строку.

Щоб повністю розкрити суть векселю, можна виділити такі його функції:

- оформлення короткострокового кредиту, тобто не маючи певної суми коштів і виписуючи вексель покупець тим самим переносить дату платежу на пізніший термін;

- платіжний засіб, тобто вексель дозволяє отримати гроші, не чекаючи строку платежу. Власник векселю може продати його банку, який сплачує при цьому певну суму, що називається обліковим відсотком. Відповідно така операція називається облік векселя або дисконт. Таким чином банк перебирає на себе функцію кредитора, а при настанні строку оплати стягує борг з векселедавця;

- надання в заставу для отримання кредиту в комерційному банку;

- прискорення розрахунків і грошового обігу;

- контроль за використанням зобов'язань між суб'єктами господарювання;

- скорочення грошової і кредитної маси в обігу;

- стримування темпів інфляції.

Класифікувати векселі можна за багатьма ознаками.

За економічною природою векселі можна поділити на декілька видів.

Комерційні або торговельні (товарні) векселі — це векселі, які видані на підставі товарного боргу, наданих послуг, виконаних робіт тощо.

Фінансові векселі, тобто такі, джерелом яких є фінансові операції та в основі видачі яких лежить одержання грошової позики проти видачі бор­гового зобов'язання.

Казначейські векселі випускаються державними органами управління для покриття дефіциту державного бюджету.

В основі видачі і комерційних, і фінансових векселів завжди є фактична угода, чи то одержання товарного (комерційного) чи грошового (банківського) кредиту. Однак, в обігу бувають і фіктивні, безгрошові векселі, до яких належать дружні та бронзові векселі.

Деколи до таких фіктивних векселів можуть належати зустрічні векселі, за якими кілька суб’єктів є то векселедавцем, то векселедержателем.

До дружніх векселів відносять векселі, які не мають підставою своєї видачі розрахунки векселедержателя з товарних чи грошових угод і які видаються з метою одержання грошей від обліку векселів у банку. До таких векселів відносять видані родичами, близькими, членами і пайовиками одного товариства та інші безгрошові векселі.

До бронзовихвекселів відносяться безгрошові векселі, які видані з метою або поповнення коштів шляхом їхнього обліку в банках, або штучного збільшення боргів шляхом видачі векселів на користь фальшивих кредиторів. На відміну від дружніх векселів, за векселями фіктивними, особи, причетні до їх виникнення, не приймають на себе відповідальність за векселем, оскільки вексель створюється лише з однією метою — ввести в оману кредиторів і шахрайським шляхом отримати у них кошти.

За визначенням одержувача коштів є векселі: іменний (без права його індосації першим векселедержателем іншій особі) та на пред’явника (не вказується назва векселедержателя).

За місцем сплати виділяють векселі: місцевий (підлягає оплаті за місцезнаходження векселедержателя) та іногородній (підлягає оплаті в іншому ніж місцезнаходження векселедержателя населеному пункті).

За кількістю учасників векселі поділяються на простий та переказний.

Простий вексель — це борговий цінний папір, який містить просте, нічим не обумовлене зобов’язання векселедавця сплатити векселедержателю певну суму грошей при настанні певного строку. Прості векселі бувають іменними та на пред'явника. У простому іменному векселі буде вказано, кому саме векселедавець зобов'язується виплатити гроші. У простому векселі на пред'явника ім'я векселедержателя не вказується.

Переказний вексель (тратта) — це борговий цінний папір, який містить нічим не обумовлене письмове розпорядження кредитора, адресоване боржнику, про те, щоб останній виплатив за пред'явленням або в день, вказаний у векселі, певну суму грошей певній особі, або за наказом останнього, або пред'явнику векселя.

Обидва векселі становлять собою безумовні боргові зобов’язання. Однак, при складанні простого векселя беруть участь дві особи: боржник і кредитор, а переказного – три. Крім векселедавця (трасанта), що виступає як особа, яка віддає наказ платити, і першого набувача (ремітента), особи, на користь якої видається вексель, учасником операції є платник (трасат) – особа, якій дається наказ платити за векселем. До настання терміну платежу трасат повинен дати згоду (акцепт) на оплату векселя. Видача векселя на користь ремітента на трасата називається ремітуванням стосовно першого набувача векселя (ремітента) і трасуванням стосовно платника (трасата).

Шляхом передавального напису (індосаменту) ремітент може передати тратту іншій особі, яка буде вважатися наступним векселедержателем, а той - третій за індосаментом і так далі. Тому переказний вексель називають траттою (бігунцем). Боржник повинен сплатити суму коштів, яка вказана в переказному векселі, останньому векселедержателю.

Щодо форм платежу векселі поділяються на платіжні, коли вони підлягають оплаті в термін, і забезпечувальні, які лише забезпечують наданий кредит.

Забезпечувальні векселі зберігаються в банку на спеціальному рахунку та не оплачуються, а викуповуються позичальниками до терміну замість погашення позичкової заборгованості; якщо ж забезпечувальний вексель є стосовно позичальника чужим векселем, то на погашення заборгованості може спрямовуватись й інкасована банком сума за таким векселем.

В міжнародному обігу використовується така класифікація переказних векселів:

торгові тратти – тратти, виставлені експортерами на своїх імпортерів. Коли вони супроводжуються товарними документам, їх називають документарними траттами;

банківські акцепти – тратти, виставлені підприємствами на банки;

фінансові тратти – тратти, виставлені банками на банки.