Підходи та принципи бюджетної політики на місцевому рівні

Органи місцевого самоврядування умовах нормативного розподілу ресурсів мають можливості формувати власну бюджетну політику, хоча при цьому обмежується їх автономність і вони працюють у рамках, визначених загальнодержавними нормативними актами. Запорукою успіху місцевої бюджетної політики може бути лише прозоре та відкрите формування проектів бюджетів та отримання підтримки й схвалення місцевим населенням.

До недоліків системи формування місцевих бюджетів в Україні можна віднести високий рівень концентрації фінансових ресурсів у державному бюджеті, що знижує значення місцевих бюджетів у вирішенні життєво важливих для населення завдань. У цьому зв’язку найважливішими завданнями, які слід вирішити в найближчі бюджетні періоди, є:

1) підвищення впливу органів місцевого самоврядування на процес формування та виконання місцевих бюджетів;

2) стимулювання нарощування власної дохідної бази місцевих бюджетів;

3) створення можливостей для використання ринкових механізмів залучення додаткових коштів для розвитку територіальних громад.

Чинний розподіл між наповненням кошиків доходів не стимулює органи місцевого самоврядування впливати на формування підприємницького клімату в межах своєї юрисдикції. Якщо підприємства почнуть працювати краще та, відповідно, зросте їх прибуток і заробітна плата працівників, то в бюджеті зростуть доходи, які приховуються при визначенні трансфертів.

Така ситуація потребує перегляду порядку фінансового вирівнювання, і одним з основних принципів, який мав би бути в ньому закладений, є стимулювання органів місцевого самоврядування здійснювати заходи, б сприяли поліпшенню роботи підприємств, що знаходяться на їх території, а також залученню в них інвестицій.

У ході перебудови механізму формування бюджетів повинна бути вирішена низка питань, в тому числі: яка частка бюджетних доходів повинна спрямовуватись до державного бюджету, яка залишатись на місцях; у зв’язку з цим – яким повинен бути норматив відрахувань від територіальних бюджетних доходів (що знайде своє відображення у нормах відрахувань від загальнодержавних податків і зборів). З цього приводу можливі такі варіанти:

1) норматив відрахувань у відсотках від загальної суми територіальних бюджетних доходів встановлюється для бюджету території, а частина коштів, що залишилась, спрямовується до вищих бюджетів;

2) за встановленими нормативами у відсотках від загальної суми територіальних бюджетних доходів кошти спрямовуються до вищих бюджетів, а частина коштів, що залишилась, до відповідних місцевих бюджетів;

3) фіксований норматив (у грошових одиницях) коштів, що перераховується до вищих бюджетів, всі інші кошти спрямовуються до бюджету відповідної території.

В сучасній економічній літературі відсутні єдині підходи до трактування принципів розробки та реалізації бюджетної політики на місцевому рівні, дані питання розглядаються поверхово, внаслідок чого не забезпечується єдності теорії і практики у такій важливій сфері функціонування суспільства.

Так, наприклад, Пасічник Ю. вважає, що «...принципи бюджетної політики є похідними від принципів бюджетної системи». Таке твердження є дискусійним. З одного боку, бюджетна політика реалізується за допомогою бюджетної системи. Тому без сумніву між цими поняттями існує тісний взаємозв’язок. Однак за змістом і призначенням ототожнювати бюджетну політику і бюджетну систему не можна. У зв’язку з цим принципи побудови бюджетної політики та бюджетної системи будуть відрізнятися.

Дещо відмінний від попередніх економістів підхід до формулювання принципів бюджетної політики використовує Булгакова С. З одного боку, вона відносить до таких принципів наступні: реалістичність; відповідальність держави за безумовне виконання взятих на себе зобов’язань; перетворення бюджету на збільшення доходів, але не за рахунок зростання податкового тягаря, а за рахунок більш рішучого здійснення заходів по легалізації підприємницької ініціативи; деталізація цілей бюджетної політики.

А з іншого боку, Булгакова С. основні методологічні принципи проведення бюджетної політики на місцевому рівні ототожнює з управлінням бюджетними коштами, виділяючи при цьому такі принципи: залежність від кінцевої мети; макроекономічна збалансованість територій; відповідність інтересам усіх членів суспільства; використання економічних законів; врахування економічних умов на підставі реальних можливостей.

Формулюючи принципи, розробка яких є важливою складовою формування бюджетної політики, слід виходити з того, що під принципами слід розуміти «...основні, вихідні положення теорії, основні правила діяльності; встановлені, загальноприйняті, поширені правила господарських дій і властивостей економічних процесів». Таким чином, принципами бюджетної політики є такі основні засади, ідеї, положення, які є орієнтирами, вимогами її проведення, відображають сутність місцевих бюджетів.

Важливість правильного підбору і використання таких принципів обумовлена тим, що за їх допомогою визначаються основи функціонування бюджетних відносин, норми бюджетного права, елементи бюджетного механізму, вони є критеріями оцінки найважливіших рішень органів місцевого самоврядування, дій юридичних і фізичних осіб, формулюють фінансове мислення та фінансову культуру, «цементують» бюджетну систему країни.

Зважаючи на таке велике значення принципів бюджетної політики, слід їх поділити на загальні та спеціальні. До загальних принципів можна віднести ті, що відображають рівень використання у політиці системи цінностей, властивих суспільству в цілому (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй, суспільних груп, окремих територій тощо; єдності особистих та суспільних інтересів; гуманізму; рівності юридичних і фізичних осіб перед законом; демократизму; законності; взаємної відповідальності держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб).

На відміну від загальних, спеціальні принципи бюджетної політики: конкретизують перші; у концентрованому вигляді визначають основні параметри бюджетної політики; конкретизуються у законах, інших нормативно-правових актах, кодексах, свідомості фахівців і суспільства у цілому; є критеріями оцінки результатів політики, рівня професійної культури фахівців, основою їхнього професійного мислення; забезпечують результативний, ціннісно­орієнтаційний, інформаційний, психологічний вплив на соціально-економічні процеси, що відбуваються у суспільстві.

Виходячи з цього, до спеціальних ми відносимо такі принципи: єдності теорії і практики у формулюванні засад та реалізації бюджетної політики на місцевому рівні; взаємозв’язку; об’єктивності; конкретності; розвитку; ефективності; закономірності; соціальної справедливості і неупередженості; вертикальної й горизонтальної справедливості; зіставності та порівняльності; історизму; матеріалізму; стабільності; директивності, обов’язковості; безперервності; повноти; реальності; планомірності і пропорційності; наукової обґрунтованості; інтуїтивності та передбачувальності; демократії; компетентності; гнучкості; системності; пріоритетності; економії; матеріальної зацікавленості; матеріальної відповідальності; гласності, публічності і прозорості; бюджетного контролю; морально­етичні.

Як загальні, так й спеціальні принципи бюджетної політики на місцевому рівні мають використовуватися відповідними суб’єктами при розробці законів, нормативних актів Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування з питань цієї політики, зокрема, функціонування бюджетної системи, бюджетного процесу, бюджетного нормування, бюджетного планування, бюджетного прогнозування, бюджетного програмування, оподаткування, бюджетного фінансування, бюджетного контролю, бюджетної звітності, бюджетного регулювання.