Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації.

Сутність і основні структурні елементи економічної системи. Економічна система — це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя.

Характерні ознаки економічної системи:

- ієрархічність: визначене місце й підпорядкованість системи елементів;

- цілісність, самодостатність: наявність необхідних і достатніх елементів для саморозвитку, самовідтворення;

- органічність: внутрішня єдність елементів системи;

- мобільність: здатність системи адекватно, вчасно й комплексно реагувати на зміни середовища.

Основні підсистеми економічної системи:

- продуктивні сили;

- економічні відносини;

- механізм господарювання.

Економічна система включає такі елементи: 1) переважний тип власності на ресурси; 2) основні групи суб'єктів суспільного виробництва й відносини між ними; 3) економічна форма результатів виробництва; 4) принципи організації виробництва, розподілу, обміну й споживання; 5) загальні економічні закони.

Класифікація економічних систем та її критерії. Класифікація економічних систем в економічній літературі здійснюється по-різному, вона залежить від різних критеріїв.

Що ж до економічної системи, то вона тлумачиться як сукупність трьох складових: 1) відносин між господарюючими суб’єктами, котрі забезпечують виробництво, розподіл, обмін і споживання товарів (послуг); 2) системи координації їх взаємодії; 3) системи мотивації і контролю.

В узагальненому виді критерії економічних систем можна поділити на:

1. Структуроутворюючі - економічні системи класифікуються на основі структурних елементів, які представляють предмет політекономії.

2. Соціально-економічні (змістовні): на основі виділення ключових змістовних сторін економічної системи (наприклад, за способом об'єднання виробництва і споживання, що визначає спосіб координації економічної діяльності).

3. Об'ємні і динамічні: здійснюється по ступені складності систем і їх мінливості (наприклад, однорідні або різнорідні системи, динамічні системи)

Відповідно, економічні системи за цими критеріями розділяються на:

1) економічні системи виробничих відносин, системи функціональних зв'язків, інституціональні системи;

2) економічні системи за формами господарювання, за формаційними ознаками, за цивілізаційними ознаками і за типом технологічного розвитку;

3) економічні системи "чисті" і "змішані", статичні та динамічні.

Таким чином, економічна система — це сукупність видів еконо­мічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на вироб­ництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства.

Формаційний підхід і класифікація типів економічних систем. У вітчизняній політичній економіці тривалий період панував формаційний підхід до класифікації економічних систем, який розроблено і обґрунтовано у працях К. Маркса.

К. Маркс досить детально розкрив сутність таких економічних формацій (способів виробництва), як первіснообщинна, рабовлас­ницька, феодальна, капіталістична і комуністична. Це сукупності специфічних соціально-економічних відносин у взаємодії з рівнем і характером розвитку продуктивних сил.

З точки зору формаційного підходу доцільно в курсі політичної економії розглядати дві протилежні, можна сказати антагоніс­тичні економічні системи або формації — капіталістичну у вигляді моделі чистого капіталізму і комуністичну (соціалістичну).

Основні економічні формації (типи економічних систем):

1) Чистий капіталізм характеризується приватною власністю на ресурси і використанням системи ринків для координації економічної діяльності та управління нею. У такій системі поводження кожного її учасника мотивується його особистими, егоїстичними інтересами. Кожна економічна одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуального прий­няття рішень. Ринкова система за чистого капіталізму функціонує як меха­нізм, за допомогою якого індивідуальні рішення та уподобання є гласними і координуються. Той факт, що товари і послуги виробляються, а ресурси пропонуються в умовах конкуренції, означає, що існує багато самостійно діючих покупців і продавців кожного продукту і ресурсу. У результаті економічна влада широко розосереджена. За такої моделі капіталізму роль держави в економіч­ному регулюванні зведена до мінімуму.

2) Комуністична економіка характеризується суспільною власніс­тю практично на всі матеріальні ресурси, централізованим прий­няттям рішень та їх реалізацією через директивне планування, інструкції і команди. Підприємства є державною власністю і здійснюють виробництво на основі централізованих планових показників. Ринок робочої сили відсутній. Виробничі і фінансові ресурси розподіляються централізовано між галузями і підприємствами. Роль товарно-грошових відносин в економічних відносинах мінімізована.

3) Змішані системи. У реальній дійсності сучасні економічні системи розміщуються десь між цими крайнощами. Зараз немає ні чистого капіталізму, ні чистого комунізму (соціалізму). Правда, економіка одних країн більше відноситься до моделі чистого капіталізму, а інших — більше до чистого комунізму на його соціалістичній стадії. Так, економіка США ближче ніж економіка Франції до чистого капіталізму. Навпаки, економіка Швеції та Австрії ближче до економіки соціалізму. Соціалістичною країною вважається Китайська Народна Республіка.

Цивілізаційний підхід до класифікації економічних систем. В останні роки у вітчизняній економічній науці дедалі важливіше місце посідає цивілізаційний підхід, який по-іншому визначає закономірні ступені розвитку економічної системи.

Систематизуючим елементом цивілізаційного методу є розвиток продуктивних сил і такої їх складової, як технологічний спосіб виробництва. Він являє собою знаряддя праці в поєднанні з матеріалами, технологіями, енергією, інформатикою та організацією виробництва.

Типи економічних систем (цивілізаційний підхід):

1. Аграрна (традиційна) економіка.

2. Індустріальна економіка.

3. Постіндустріальна економіка.

У традиційній економіці панівним було сільське господарство та натуральний характер виробництва. За індустріальної економіки панівною є промисловість, а загальною формою організації виробництва є товарне виробництво. За постіндустріальної економічної системи основою є нематеріальне виробниц­тво, інформація і знання.

Взаємозв’язок продуктивних сил і виробничих відносин підпорядковується загальному економічному закону розвитку як економічної, так і суспільно-економічної формації чи системи. Цей закон називають загальним економічним законом відповідності: усі структурні елементи економічних відносин за якісними параметрами і співвідношеннями між собою мають відповідати досить адекватно рівню розвитку і характеру продуктивних сил.

Кожному новому етапу технологічного розвитку даного типу продуктивних сил відповідає свій щабель модифікації виробничих та інших економічних відносин. Кожному якісно новому типу продуктивних сил відповідає якісно новий тип виробничих відносин, нова економічна формація і нова економіч­на система.