Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Управління фінансовою санацією підприємства




У системі проведення фінансової санації підприємств розрізняють три основні функціональні блоки:

1. Розробка плану санації.

2. Санаційний аудит.

3. Менеджмент санації.

Як правило, розробкою санаційної концепції та плану санації, з доручення власників чи керівництва підприємства займаються консалтингові фірми в тісному взаємозв'язку із внутрішніми службами контролінгу (якщо такі є на підприємстві). Санаційний аудит проводиться аудиторськими компаніями на замовлення потенційних санаторів, кредиторів та інших осіб, які можуть взяти участь у фінансуванні санації.

Вирішальне значення для успішного проведення фінансового оздоровлення підприємства має організація ефективного менеджменту санації. Сутність менеджменту санації можна розглядати з двох позицій: інституціональної та з функціональної.

З інституціональної позиції до менеджменту санації можна віднести всіх фізичних осіб, яких уповноважено власниками суб'єкта господарювання чи силою закону провести фінансову санацію підприємства, тобто фактично керувати підприємством на період його оздоровлення. Досить часто до банкрутства підприємство доводить саме невміле чи навмисно неправильне управління. Зрозуміло, що керівництво підприємства, яке призвело його до фінансової кризи, як правило, не в змозі ефективно управляти фінансовою санацією. Звідси випливає необхідність заміни керівництва підприємства або передачі повноважень щодо санації третім особам. У Великобританії, наприклад, щорічно з 60 тисяч порушених справ про банкрутство близько 90% закінчується зміною керівництва. Загалом, до осіб, які можуть бути носіями менеджменту санації, слід віднести контролюючі органи (наприклад, департамент банківського нагляду НБУ, страхнагляд тощо), консультантів, аудиторів, керуючих санацією, які призначаються відповідно до рішення арбітражного суду, представників банківських установ чи інших кредиторів, досвідчені менеджери, а також і колишнє керівництво підприємства. Розв'язання питання щодо призначення менеджменту санації є одним із першочергових заходів у рамках фінансового оздоровлення.

З функціональної позиції менеджмент санації - це система ан-тикризового управління, яка має на меті ефективне використання фінансового механізму для запобігання банкрутству та проведення фінансового оздоровлення підприємства. Функціональні сфери менеджменту санації можна розглядати як окремі фази управлінського циклу, причому в процесі санації підприємства такі цикли перманентне повторюються при досягненні певних стратегічних чи тактичних цілей.

До функціональних сфер менеджменту санації слід віднести такі:

а) постановка цілей;

б) формування та аналіз проблеми (головна проблема - фінансова криза);

в) пошук альтернатив, прогнозування та оцінка наслідків їхньої реалізації (підбір та оцінка необхідного каталогу санаційних заходів);

г) прийняття рішення;

д) реалізація (проведення конкретних санаційних заходів);

е)контроль;

є) аналіз відхилень.

Важливою складовою організації дійового менеджменту санації є запровадження ефективної системи контролінгу. Вирішальним при цьому є створення системи інформаційного забезпечення, планових, аналітичних та контрольних служб. Треба зауважити, що не існує стандартних рецептів організації менеджменту санації підприємства. Кожен випадок фінансової кризи потребує індивідуального підходу до управління процесом її подолання.

Економічно розвинуті країни по-різному вирішують проблеми санації та банкрутства підприємств відповідно до особливостей економічного й соціального розвитку, принципів побудови національних фінансових систем та їхніх складових - фінансів підприємств. Цілісною системою проведення фінансового оздоровлення окремого підприємства є так звана класична модель санації, яка широко використовується як основа для розробки механізму фінансової санації конкретних суб'єктів господарювання в країнах із розвинутою ринковою економікою.

Згідно з класичною моделлю санації, функціональну схему якої зображено на рис., процес фінансового оздоровлення підприємства починається з виявлення (ідентифікації) фінансової кризи. Наступним етапом санації е проведення причинно-наслідкового аналізу фінансової кризи. На підставі комплексного аналізу господарської діяльності підприємства визначаються зовнішні та внутрішні фактори кризи, вид кризи, її глибина та якість фінансового стану фірми.

Під час аналізу здійснюється експертна діагностика фінансово-господарського стану підприємства, визначаються його сильні та слабкі сторони. На підставі результатів причинно-наслідкового аналізу, згідно з класичною моделлю санації, робиться висновок про санаційну спроможність підприємства, а відтак - про доцільність чи недоцільність санації даної господарської одиниці. Якщо підприємство перебуває в глибокій кризі, не сумісній із дальшим його існуванням, то приймають рішення про консервацію та ліквідацію суб'єкта господарювання. Інакше санація означатиме лише відстрочку часу ліквідації підприємства і нічого, крім додаткових збитків, власникам та кредиторам не дасть. Ліквідація може здійснюватися на добровільній основі або в примусовому порядку. У разі, коли підприємство має справді реальні надії на виправлення становища, приймають рішення про розробку санаційної концепції з метою проведення фінансового оздоровлення, з одночасним визначенням цільових орієнтирів. Що раніше на санаційне спроможному підприємстві розпочнеться санація, то більші шанси на її успіх.

Рис. Класична модель санації

 

У разі прийняття рішення на користь санації слід здійснити невідкладні заходи щодо поліпшення ліквідності, платоспроможності підприємства та оптимізації структури капіталу в напрямку зменшення питомої ваги кредиторської заборгованості. З цією метою доцільно реалізувати так звану шокову (Crach) програму.

Головною стратегічною метою санації є відновлення ефективної діяльності підприємства в довгостроковому періоді. Для досягнення цієї мети слід узгодити тактичні цілі, а саме:

- сферу діяльності, асортимент продукції та її споживачів;

- основні вартісні цільові показники (виручка, прибуток, ліквідність тощо).

Лише за умови досягнення консенсусу щодо тактичних цілей між сторонами, відповідальними за прийняття рішень, можна досягти головної стратегічної мети санації. Стратегія - це, власне, узагальнена модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей через координацію та розподіл ресурсів компанії. Конкретні оперативні заходи в санаційній стратегії не відображаються. Кінцева мета санаційної стратегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних вигод, які б забезпечили компанії високу рентабельність. Суть її полягає у виборі найліпших варіантів розвитку фірми та в оптимізації політики капіталовкладень.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система запрогнозованих, взаємозв'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення стороннього капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обгрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів. Менеджмент підприємств повинен своєчасно виявляти та використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об'єктивні кваліфіковані рішення для подолання можливих перешкод під час здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контролінг, який синтезує інформаційну, планову, консалтингову, координаційну та контрольну функції. Завданням санаційного контролінгу є контроль за ходом реалізації плану санації, ідентифікація оперативних результатів, аналіз відхилень та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів та подолання додаткових перешкод.

 

 

План санації підприємства

Розробка плану фінансового оздоровлення здійснюється, як правило, фінансовими та контролінговими службами підприємства, яке перебуває у фінансовій кризі, представниками потенційного санатора, незалежними аудиторськими та консалтинговими фірмами. Об'єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо.

Структурно-логічна схема плану фінансового оздоровлення підприємства подана на рис.

 

 

 
 

 


Рис.2. Структурно-логічна схема плану фінансового оздоровлення підприємства

 

Структура та зміст третього розділу подані в табл.1

 

 

Таблиця 1- Структура та зміст третього розділу плану санації

План Зміст плану
А фінансові фактори, що впливають на збут, мотивація реалізації; галузеві ризики, ситуація на аналогічних ринках; перспектива збільшення реалізації; перерахування конкурентів, їх переваги та недоліки; схема реалізації, методи стимулювання реалізації; оптимальне співвідношення ціни і собівартості; антимонопольне законодавство
Б показники використання основних засобів; витрати, пов'язані з відновленням основних засобів (модернізація, реконструкція); можливості оренди чи лізингу; вузькі місця у виробничому процесі; постачальники сировини, стан відносин з ними; характеристику технології, "ноу-хау", умови та термін придбання
В організаційна структура підприємства; можливості реструктуризації (реорганізація та перепрофілювання; персонал, пропозиції щодо скорочення кількості та підвищення якості
Г прогноз обсягів випуску та реалізації продукції; баланс грошових надходжень і витрат; зведений баланс активів і пасивів (до початку санації, в окремі періоди під час санації, після завершення санації); точка беззбитковості підприємства; потреба в інвестиціях; форми та джерела мобілізації фінансових ресурсів; графіки освоєння, окупності та повернення фінансових ресурсів

 

У цьому розділі також зазначають суму витрат на розробляння плану санації та здійснення санаційного аудиту (якщо є така необ­хідність).

На підставі фінансового плану визначають потребу підпри­ємства у залученні фінансових ресурсів з зовнішніх джерел.

План санації під час провадження справи про банкрутство має певні відмінності порівняно з планом, що розробляється у разі досудової санації.

 

 

5.Джерела фінансування санації підприємства

Використання внутрішніх джерел фінансування дає змогу подолати внутрішні причини кризи, і, крім того, знизити залежність підприємства від зовнішніх джерел фінансування. Однак на під­приємствах, які перебувають у фінансовій кризі, відсутні такі дже­рела самофінансування, як прибуток та амортизація. Тому мобіліза­ція внутрішніх резервів фінансової стабілізації підприємства спрямо­вана насамперед на підвищення (або відновлення) його платоспро­можності та ліквідності. Цього можна досягти збільшенням обсягів вхідних грошових потоків та зменшення вихідних (табл. ).

Способи збільшення вхідних і зменшення вихідних грошових потоків підприємства у ході санації

Збільшення вхідних грошових потоків Зменшення вихідних грошових потоків
• збільшення виторгу від реалізації; • реструктуризація активів • зниження собівартості продукції (послуг); • уникнення штрафів; • зменшення чи заморожування інвестицій тощо

 

Для реалізації санаційних заходів виробничо-технічного харак­теру залучають фінансові ресурси з зовнішніх джерел (табл.).

Зовнішні джерела фінансування санації підприємства

Кошти власників підприємства Кошти кредиторів Кошти працівників підприємства
• внески на збіль­шення статутного фонду підпри­ємства; • позики підпри­ємству; • безповоротна фі­нансова допомога • реструктуризація наявної забор­гованості (трансформація боргу у власність, конверсія короткостро­кової заборгованості в довгостро­кову, пролонгація термінів сплати заборгованості); • часткове або повне списання за­боргованості; • надання санаційних кредитів • відтермінування або відмова від винагороди за виробничі ре­зультати; • позики підпри­ємству; • купівля акцій підприємства

 

Основну участь у фінансуванні антикризових заходів беруть власники підприємства. Однак в балансі підприємства можуть бути відображені непокриті збитки, в зв'язку з чим чисті активи є меншими за розмір статутного капіталу, а отже, розрахунковий та реальний курси акцій є нижчими від номінального. Це унеможлив­лює збільшення статутного капіталу.

У тому разі, коли для покриття збитків вичерпано всі відкриті та приховані резерви, здійснюють санацію балансу (чисту санацію). її здійснюють за рахунок санаційного прибутку. Його використовують для покриття непокритих збитків та збільшення резервного фонду.

Санаційний прибуток виникає внаслідок таких дій:

• викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим від номінальної вартості цих прав (таке відхилення називають дизажіо);

• безкоштовного передавання корпоративних прав до ану­лювання;

• зниження номінальної вартості корпоративних прав;

• одержання безповоротної фінансової допомоги у першому випадку санаційний прибуток становить різницю між номінальною вартістю корпоративних прав та ціною їх викупу емітентом і затратами, пов'язаними з процедурою викупу прав і зменшення статутного фонду.

У разі безкоштовного передавання корпоративних прав до анулювання санаційний прибуток дорівнює номінальній вартості наданих до анулювання прав за мінусом витрат, пов'язаних зі змен­шенням статутного капіталу.

У разі зниження номінальної вартості корпоративних прав санаційний прибуток дорівнює різниці між старою та новою номі­нальними вартостями, а також витратами, пов'язаними зі зменшен­ням статутного капіталу.

Четвертою складовою санаційного прибутку є безповоротна фінансова допомога, яка може здійснюватися:

• власниками корпоративних прав на основі надання підпри­ємству фінансових ресурсів для покриття збитків та здійснення санації;

• кредиторами підприємства в разі повного або часткового списання заборгованості;

• іншими особами, зацікавленими в санації підприємства-боржника.

Фінансова допомога не оподатковується в тій частині, яка спря­мовується на покриття збитків підприємства. Сума, яка залишається після погашення збитків, оподатковується на загальних підставах.

Санація балансу спрямована на формальне покриття відобра­жених у балансі збитків. У результаті цієї процедури статутний капітал підприємства приводять у відповідність до його чистих активів.

Цивільним кодексом України в такій ситуації передбачено такі дії для товариств з обмеженою відповідальністю (п. 4. ст. 144) та акціонерних товариств (п. З ст. 155): якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вар­тість чистих активів товариства виявиться меншою від статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку. Якщо вартість чистих активів товариства стає меншою за мінімальний розмір статутного капіталу, встанов­лений законодавством, товариство підлягає ліквідації.

За п'ятнадцять днів до закінчення санації керуючий санацією зобов'язаний надати зборам кредиторів письмовий звіт, який пови­нен містити:

• баланс боржника на останню звітну дату;

• рахунок прибутків і збитків боржника;

• відомості про наявність у боржника коштів, які можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів боржника;

• відомості про дебіторську заборгованість на дату подання звіту та про незадоволення вимог боржника;

• інші відомості про можливості погашення кредиторської заборгованості.

Одночасно зі звітом керуючий санацією вносить на збори кредиторів одну з таких пропозицій:

• про дострокове припинення процедури санації у зв'язку з відновленням платоспроможності боржника;

• про укладання мирової угоди;

• про продовження процедури санації;

• про визнання боржника банкрутом і початок ліквідаційної процедури.

Недосконалість українського законодавства, що регулює про­цедури банкрутства, створює умови для зловживань. Зокрема, часто рішення про банкрутство та ліквідацію приймають стосовно санаційноспроможних підприємств.

Виділяють такі види банкрутства підприємств:

1.Реальне - повна нездатність підприємства відновити в найближчому періоді свою фінансову стійкість і платоспроможність у зв'язку з реальними втратами використовуваного капіталу.

2.Технічне - неплатоспроможність підприємства зумовлена істотним протермінуванням його дебіторської заборгованості, при­чому сума дебіторської заборгованості перевищує розмір кредитор­ської заборгованості, а сума активів підприємства значно перевищує величину його фінансових зобов'язань.

3.Умисне - свідоме доведення суб'єкта підприємницької діяль­ності до стійкої фінансової неплатоспроможності, яка виникає внаслі­док того, що власник або посадова особа підприємства з корисливих міркувань вдається до протиправних дій або не виконує чи неналежно виконує свої службові обов'язки, завдаючи істотної шкоди державним або громадським інтересам чи законним правам власників і кредиторів.

4. Фіктивне - свідомо неправдиве оголошення підприємством про свою неплатоспроможність з метою отримання від кредиторів відтермінування виконання своїх кредитних зобов'язань або знижен­ня суми кредитної заборгованості.

Факти умисного та фіктивного банкрутства належать до еконо­мічних злочинів, і повинні переслідуватися в кримінальному порядку.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 154; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.006 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты