Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтомобилиАстрономияБиологияГеографияДом и садДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеталлургияМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРелигияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияТуризмФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника



Шкідливість онанізму підлітків

Читайте также:
  1. Охорона праці жінок та підлітків.

Онанізм(мастурбація) - протиприродне (поза статевим актом) подразнення статевих органів для досягнення статевого збудження і задоволення статевої потреби. Як і статеві надмірності, частий і тривалий онанізм шкідливо впливає на здоров'я юнаків.

Причин виникнення цієї шкідливої звички багато. Онанування підлітків досить часто пов'язане з раннім статевим дозріванням і загостренням статевих почуттів. У дітей онанізм може бути спричинений носінням тісного одягу, наявності глистів, гостриків, внутрішніх і шкірних захворювань, які супроводжуються свербінням шкірних покривів та подразненням статевих органів. Онанування, як правило, припиняється, коли юнак (дівчина) вступає в нормальне статеве життя.

Наслідком частих і тривалих мастурбацій є ослаблення організму юнака (в'ялість, блідість, безсоння, втрата апетиту), перенапруження функцій нервової (неврастенії), серцево-судинної та інших систем організму. Часте онанування може бути причиною сповільнення фізичного розвитку, зниження фізичної і розумової працездатності підлітків.

Профілактичні заходи щодо фізичного онанізму юнаків повинні зводитись перш за все до роз'яснювальної роботи про його суть, зокрема про його негативний вплив на здоров'я. Разом з тим, хворим хронічним простатитом, які не мають стабільного статевого партнера і не мають можливості стабілізувати статевий режим, рекомендується час від часу вивільняти простату від секрету мастурбацією (М.Лєвін, 2001). Автор стверджує, що при простатиті корисним є не стільки сам статевий акт, скільки сім'явиверження (еякуляція), якою він завершується. Адже саме при еякуляції внаслідок скорочення тазової мускулатури створюються сприятливі умови для природного масажу простати. За таких умов продовження статевого життя (одна еякуляція протягом 1-7 днів) є необхідною передумовою терапії простатиту. В розвинених країнах Заходу мастурбація є однією із форм сексуальної активності, ефективною секс-терапевтичною процедурою.

 

3. Методи оздоровлення.

Суттєві зміни побутових і соціально-культурних умов життя населення призвели до зменшення фізичної активності організму людини. В результаті детренованості знижуються функції і резерви всіх органів, виникає функціональна неповноцінність серця з вираженими атеросклеротичними змінами коронарних судин.



ОЗДОРОВЧА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА суттєво покращує функції основних органів і систем людини. Аеробна здатність організму, а тому й витримування фізичних навантажень залежить від стану систем транспортування кисню. Вона визначається ЧСС, серцевим викидом, здатністю раціонального перерозподілу регіонального кровообігу при фізичних навантаженнях і кількістю відновленого гемоглобіну в крові, який повертається в легені. Фізичні тренування збільшують функціональну здатність кожної з цих ланок.

Необхідні регулярні тренування, оскільки нетреннованість виникає вже через 2 тижні після припинення занять.

Тривалу гіподинамію можна розглядати як один з шляхів передчасного старіння. Шести тижневий ліжковий режим удвоє знижує здатність здорової людини витримувати фізичні навантаження, розвивається атрофія м’язів, негативний азотний баланс, демінералізація кісток, збільшується виділення калія з сечею, камні у нирках, знижується основний обмін, обмін крові тощо.

Основною метою фізичних тренувань є поліпшення серцево-судинної, дихальної, м’язевої, а також інших систем організму.



Численними фізіологічними дослідами доведено, що вправи, на яких базуються тренування ССС і дихальної системи, повинні бути ізотонічними (дирамічними), а не ізометричними (статичними), аеробними, а не анаеробними, перевними, а не безперервними, субмаксимальними, а не максимальними.

Тренування повинно тривати не менше 30хвилин, бажано щоденно, але не рідше 5разів на тиждень. Важливе значення має регулярність занять.

Максимально допустима ЧСС при вправах:

 

Вік,роки ЧСС за 1 хв.
менше 30
30-39
40-49
50-59
60 і більше

 

Виконувати фізичні вправи треба ввечері, щоб зменшувати апетит.

 

МЕДИКО-БІОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ВІДНОВЛЕННЯ. Особливе місце серед засобів відновлення, які підвищують життєдіяльність людини посідає раціональне харчування, фармакологічні препарати (вітаміни), лікарські рослини, оксигена терапія, фізіотерапія, гідротерапія, масаж, використання спеціальних мазей і кремів, загартування.

ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСОБИ ВІДНОВЛЕННЯ – психотерапія, психопрофілактика, психогігієна.

Психотерапія включає м’язову релаксацію, спеціальні дихальні вправи, гіпнозотерапія.

Психопрофілактика – це автогенне тренування, яке дає змогу захистити психіку самому і настроїтися на переборення труднощів, це використовування тестів, засобів самонавіювання.

Психогігієна включає мистецтво взаємовідносин між людьми, духовну гармонію між людиною і природою.

 

4. «Детка» – пам’ятка Порфирія Іванова.

Духовна гармонія Людини і Природи втілена у вченні Порфирія Іванова. Півстоліття свого життя П.К.Іванов присвятив справі оздоровлення, пошуку шляхів до розуміння природи людського здоров'я. Він залишив нам знання і мудрість, надію страждаючим, методи, якими він щедро ділився з усіма. Стрижнем учення Порфирія Іванова є пам'ятка - своєрідне «сердечне прохання» під назвою «Дєтка», в основі її 12 положень способу людського життя.

1. Двічі на день купайся в холодній природній воді, щоб тобі було добре Купайся де можеш: в озері, річці, ванні, ставай під душ чи обливайся. Це твої умови. Гаряче купання завершуй холодним. Важлива не тривалість купання, а регулярність. Могутня, але короткочасна доза холодної дії на організм посилює процеси, підвищує захисні сили організму. Виливши на себе одне або два відра води, можна зігрітися. Після купання краще не витиратися, а обсохнути на повітрі. Можна при цьому виконувати фізичні вправи.

2. Перед купанням або після нього, а якщо можна, то й водночас із ним вийди на природу, стань босоніж на землю, а взимку на сніг, хоча б на 1-2 хв. Вдихни через рот декілька разів повітря і подумки побажай собі та всім людям здоров’я.

3. Не вживай алкоголю і не кури.

4. Намагайся хоч би раз на тиждень обходитися без їжі і води, з п'ятниці (з 18-20 год) до неділі (12 год). Якщо тобі важко, то тримайся хоча б добу. Система не передбачає обов'язкового голодування. Йдеться про свідоме утримування від їжі та води після «ситих» днів. За 42 год. утримування організм повністю очищається від шлаків, і лише - при активному русі, на лоні природи. Люди, які живуть за системою, худнуть лише тоді, коли мали надлишкову масу, і навпаки, добирають маси, якщо були худими. Нервова система сама починає прагнути до гармонії.

5. О 12 год. дня в неділю вийди на природу босоніж, подихай і помисли, як написано вище. Це свято твого тіла. Після цього можеш їсти все, що тобі подобається. Щодо їжі система не має обмежень. Важливо лише не завантажувати шлунок, їсти без поспіху, ретельно пережовувати їжу.

6. Люби навколишню природу. Не плюй довкола і не випльовуй із себе нічого. Звикни до цього: це твоє здоров'я. Не треба позбуватися мокротиння, слини, бо разом з продуктами розпаду виведеш з організму речовини, необхідні для перетравлювання їжі, і антитіла - захисні сили в боротьбі з хворобою. Ціла фабрика імунітету тратить енергію на утворення мокротиння. Викидати цю енергію нерозумно.

7. Вітайся з усіма навколо і завжди особливо з літніми людьми. Хочеш мати у собі здоров'я - вітайся з усіма. Бездуховна людина перетворюється в неповноцінне створіння.

8. Допомагай людям чим можеш, особливо бідному, хворому, скривдженому, нужденному. Роби це з радістю. Відгукнись на його нужду душею і серцем.

9. Подолай у собі жадібність, лінощі, самовдоволення, користолюбство, лицемірство, гордощі. Вір людям і люби їх. Не говори про них несправедливо і не бери близько до серця несправедливих думок про них. Людські вади так чи інакше впливають на здоров'я, бо фізіологія людини залежить від психіки, а все, що негативне, впливає на нервову систему, сприяє захворюванням.

10. Звільни свою голову від думок про хвороби, немочі, смерть. Це твоя перемога. Постійні думки про нездужання розвивають в людини вигадки, ведуть до посилення хвороб як у фізичному, так і в моральному плані.

11. Думку не відокремлюй від діла. Прочитав - добре, але найголовніше – роби.

12. Розповідай і передавай досвід цієї справи, але не хвались і не звеличуйся у цьому. Будь скромним.

Треба виконувати всі правила: тільки комплексне дотримання системи гарантує повне видужання. Знаннями з людьми треба ділитися щиро. Ставши здоровим, допоможи іншому. Тільки взаємодопомога здатна повернути здоров'я людям.

 

ПРИНЦИПИ РАЦІОНАЛЬНОГО ХАРЧУВАННЯ.

Їжа є важливим фактором забезпечення життєдіяльності людини, росту та розвитку підростаючого організму, запобігання та лікування хвороб. Вона є не лише джерелом енергетичних ресурсів організму, з її речовини утворюються гормони та ферменти – біологічні регулятори обміну речовин у тканинах.

Принципи раціонального харчування:

- перший – енергетична цінність раціонального харчування повинна відповідати енергетичним затратам організму;

- другий – відповідність хімічного складу їжі фізіологічним потребам організму в харчових продуктах;

- третій – це різноманітність споживання продуктів.

Щоденна потреба калорій повинна бути розподілена так: 50% - вуглеводи, 20% - білки, 30% - жири.

Дотримуйтесь правила «25-50-25» (25% калорій на сніданок, 50 – на обід, 25 – на вечерю.)

Виконуйте фізичні вправи наприкінці дня перед вечерею, щоб зменшити апетит.

Використовуйте формулу для визначення ідеальної маси тіла за формулою Лоренца:

М = Р – 100 + , де Р – зріст людини.

 

6. ПЕСТИЦИДИ, ЇХ ТОКСИЧНІСТЬ.

Пестициди (лат. реstis - зараза, чума; сіdus - вбиваючий) - загальна назва різних хімічних засобів, призначених для боротьби з шкідливими організмами рослинного та тваринного походження, або для зміни фізіологічного стану с/г культур. У процесі застосування пестицидів всього 1,0-1,5% активних речовин попадає безпосередньо на організми, проти яких вони використовуються, решта - на грунт (95%) і рослини (3,5-4%). Отрутохімікати володіють ембріотоксичністю, мутагенною і канцерогенною дією. Потрапляючи в грунт, атмосферу, воду і харчові продукти, пестициди та гербіциди створюють небезпеку для здоров'я людини.

Багато пестицидів здатні до кумуляції, тобто нагромадження в організмі. Існує два типи кумуляції: матеріальна і функціональна. Матеріальна кумуляція характеризується нагромадженням в організмі токсичних речовин та їх метаболітів; функціональна кумуляція, супроводжується нагромадженням патологічних ефектів.

 

 

7. Отруєння ФОС, ХОС, РОС.

З отрутохімікатів в нашій країні знайшли застосування фосфорорганічні (ФОС), хлорорганічні (ХОС), ртутьорганічні (РОС), нітрофенольні сполуки, а також біологічні препарати.

Отруєння ФОС(меркопрофос, октаметил, метафос, тіофос, фосфамід, хлорофос, карбофос, аванін, метилацетофос) можливе на виробництві, в сільському господарстві та побуті. ФОС потрапляють в організм людини через ор­гани дихання, шкіру і травний канал. ФОС є нейтральною отрутою, вони наділені кумулятивною дією і вражають переважно парасимпатичну частину вегетативної нервової системи та чинять загальнотоксичну дію на ЦНС.

Перша допомога при отруєннях полягає у негайному припиненні контакту з ФОС. Якщо отрута потрапила в травний канал, потерпілому дають випити декілька склянок води, бажано з карбаміном чи гідрокарбаміном натрію (1 чайна ложка на 1 склянку води), тоді викликають блювання. Промивання повторюють 2-3 рази.

Отруєння хлорорганічними сполуками (ХОС). До цієї групи отрутохімікатів входять: ДДТ, гексахлорциклоген (ГХЦГ), гептахлор, хлориндан, поліхлорпінен, поліхлоркамфен, хлорбензол. Відмінною особливістю препаратів цієї групи є те, що вони довго зберігаються в організмі внаслідок значної стійкості до дії температури, вологості, мікроорганізмів. Найбільш стійкими є ДДТ та ГХЦГ.

Усі ХОС нерозчинні у воді, але добре розчиняються в жирах та органічних розчинниках. Вони можуть потрапляти в організм через органи дихання, через травний канал (у разі забруднення ХОС рук, води та харчових продуктів) і через неушкоджену шкіру, що звичайно буває пов'язано із забрудненням одягу. При вдиханні ХОС спостерігається токсичне ураження верхніх дихальних шляхів - гострий фаринголаринготрахеіт, який проявляється кашлем, загрудинним болем, гіперемією та набряком слизових оболонок уражених ділянок. Клінічні прояви характеризуються насамперед ураженням нервової системи. ХОС належать до печінкових отрут. Вони мають також алергійну дію, що може проявитися розвитком бронхіальної астми та алергічних дерматитів.

ПД при отруєнні препаратами ХОС полягає у припиненні контакту з отруйними речовинами та нейтралізації отрути, що потрапила до організму. Якщо отрута потрапила в шлунок, його слід промити - краще з додаванням активованого вугілля (20-30 г на 1 склянку води). Після цього треба дати сольове проносне (20 г на 0,5 склянки води).

Отруєння ртутьорганічними сполуками (РОС). Препарати групи РОС (гранозан, меркуран, меркургексин) використовують в основному для протруєння насіння зернових культур. Отруєння РОС може статися як у виробництві, так і внаслідок випадкового вживання в їжу протруєного насіння.

РОС мають високу токсичність і здатні затримуватись у мозковій тканині. Клінічна картина гострого отруєння характеризується відчуттям металевого присмаку в роті, печінням, головним болем, проносом. Перша допомога при гострому отруєнні полягає у застосуванні антидоту-унітіолу. Якщо РОС потрапили в травний канал, необхідно терміново провести рясне промивання шлунка теплою водою із наступним прийманням активованого вугілля (1-2 столові ложки) чи унітіолу (50-100 мг 5% розчину) з повторним промиванням через 10-15 хв.

Для сприскування рослин та протруєння насіння використовують фунгіциди, що містять мідь (мідний купорос, сульфат міді, бордоська рідина, хлорокис міді, трихлор-фенолят міді).

Потрапляючи в організм, ці препарати виявляють гемолітичну та капі-ляротоксичну дію. Перша допомога при гострому отруєнні фунгіцидами полягає в негайному промиванні шлунка 0,1 %-ним розчином перманганату калію. Потім хворому дають багато пити, зокрема молоко, активоване вугілля.

 

8. ОТРУЄННЯ НІТРАТАМИ, НІТРИТАМИ ТА НІТРОЗАМІННИКАМИ.

Нітрати - це солі азотної кислоти. Найбільш поширеними серед них є нітрат натрію (NаNО3), нітрат калію (КNO3), нітрат кальцію (СаNO3) та нітрат амонію (NH4NO3.

Нітратний та амонійний азот є основним джерелом азотного харчування рослин. Тому щоденне вживання людиною нітратів з продуктами харчування неминуче. Небезпечним є надходження в організм надмірної кількості нітратів.

Механізм токсичної дії нітратів полягає у кисневому голодуванні клітин, внаслідок порушення транспортування кисню кров'ю, а також у пригніченні ферментативних систем тканинного дихання. Нітрити - це солі азотної кислоти, що утворюються з нітратів. Проте утворення нітритів значно активізується при надмірному вмісті нітратів у рослині. Високих токсичних властивостей нітрати набувають в організмі, коли створюються умови для відновлення іонів NО-2 у високо реакційні сполуки окису NО і двоокису NО2.

Для зменшення нітратів і нітритів у харчових продуктах належить оптимізувати процес використання азотних добрив, суворо дотримуватись технологій вирощування с/г культур, використовувати арсенал заходів технологічної обробки рослинної сировини - миття, вимочування, варіння, смаження, квашення, маринування.

Високі концентрації нітратів у питній воді чи продуктах харчування можуть спричинити гострі отруєння. Особливо чутливі до нітратів діти молодшого шкільного віку, люди з функціональною недостатністю серцево-судинної системи.

Вміст нітратів іноді не залежить від їх кількості в грунті, продуктах рослинного походження чи воді. Значну кількість їх можуть накопичувати різні продукти тваринного походження (яйця, молоко, м'ясо) в тому випадку, якщо тварини поїдали корми з високим вмістом нітратів.

Відомо, що нітрати з тонкого кишечнику швидко потрапляють у кров і відновлюються в нітрити (солі азотної кислоти). Отруєння є наслідком впливу комбінації нітратів і нітритів. Чим більше утворюється нітритів, тим сильнішою є токсична дія. Взаємодіючи з гемоглобіном еритроцитів, нітрати утворюють стійку сполуку - метгемоглобін, яка не здатна зв'язувати та переносити до тканин кисень. Смерть може настати вже після прийняття всередину 3,5 г нітрату натрію.

Нітрати харчових продуктів викликають більш виражені клінічні прояви з боку травного тракту, серцево-судинної системи і ЦНС, нітрати води - з боку дихальної системи та ЦНС. Перші ознаки отруєння серед дітей спостерігають уже за концентрації 100 мг на 1 л води або овочевого (фруктового) соку. Важкі отруєння виникають у випадках, коли вміст нітратів у харчових продуктах, воді, напоях становить 1200 мг і більше на 1 л або на 1 кг прийнятих продуктів чи напоїв.

Перша допомога при отруєнні нітратами полягає перш за все у промиванні шлункового тракту, і негайному транспортуванні потерпілого до лікарні.

Різні рослини мають неоднакову здатність до накопичення нітратів. Найбільше їх акумулюють кріп, салат, петрушка, столові буряки, значно менше - капуста та морква, ще менше - картопля. Концентруються нітрати в рослинах також по-різному. У капусті їх найбільше в центральній частині та у верхніх листочках, в огірках, патисонах - у шкірці, у картоплі - всередині, у моркві, буряках, кабачках - у нижній частині плоду. Кількість нітратів у очищеній картоплі значно зменшується, якщо її

потримати деякий час у воді.

Гранично допустима концентрація нітратів (у мг/кг за нітрат-іоном) і у картоплі - 80, капусті та моркві - 300, помідорах - 60, цибулі - 60, огірках - 150, кавунах і динях - 45, буряках - 140.

У відвари переходить 50% і більше (у капусти - 70%) початкової кількості нітратів, особливо якщо овочі порізані. Корені і шкірку овочів завжди варто викидати. Наполовину зменшують вміст нітратів у овочах соління, маринування, квашення.

У продуктах харчування завжди містяться нітрозаміни, аміди, аміни та нітрозуючі агенти. Виключити їх з харчових продуктів практично неможливо. Нітрозаміни - це речовини, що містять у собі нітрозогрупу у сполуці з атомом азоту. Вони належать до найсильніших хімічних канцерогенів, які утворюються внаслідок взаємодії нітритів із вторинними амінами. N -нітрозодиметиламін (радикали - СН3) і N - нітрозодіетиламін (радикали - СН3 — СН2) проявляють сильну канцерогенну дію на печінку та дихальні шляхи, характеризуються високою мутагенністю та ембріотоксичністю.

Для зниження синтезу нітрозосполук в організмі людини до харчових і продуктів додають аскорбінову кислоту та її нейтральні солі.

Шкідливим для організму є вживання продуктів забруднених важкими і рідкісними металами. Умовно їх поділяють на ессенціальні (хром, марганець, цинк, кобальт, мідь, залізо, молібден, селен, ванадій тощо) і неессенціальні (кадмій, свинець, ртуть, миш'як, берилій, титан, алюміній, барій, олово, сурма тощо).

 

9. ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ.

Гриби є небезпечними продуктами харчування, споживання яких може призвести до отруєння, а іноді й смерті. Отруйними компонентами грибів є токсини, алкалоїди та сполуки важких металів.

Основні причини отруєнь - вживання отруйних грибів, неправильне приготування умовно їстівних грибів, вживання старих і зіпсованих їстівних грибів, а також грибів, що мають двійників або змінилися внаслідок мутацій (на смітниках, в лісопосадках автострад тощо).

Симптоми отруєння: нудота, блювання, біль в животі, посилене потовиділення, зниження артеріального тиску, серцево-судинна недостатність. Перші ознаки отруєння з'являються через 1-4 год. після вживання грибів. Біль та напади нудоти повторюються декілька разів через 6-48 год. Смерть настає через 5-10 днів після отруєння.

Перша допомога при отруєнні грибами:

викличте "швидку медичну допомогу";

до її прибуття негайно промийте шлунок (випийте 5-6 склянок кип'яченої води або блідо-рожевого розчину парманганата калію, натисніть пальцями на корінь язика, щоб викликати блювоту; коли вода стане чистою, дайте хворому 5-6 пігулок активованого вугілля);

після надання першої допомоги дайте потерпілому пити чай або підсолену воду, на живіт і до ніг покладіть теплі грілки;

з'ясуйте, хто разом з постраждалим вживав гриби, проведіть профілактичні заходи.

Забороняється вживати будь-які ліки та їжу, особливо алкогольні напої, молоко, - це може прискорити всмоктування токсинів у кишечнику.

Використовуючи гриби як продукти харчування, належить пам'ятати (І.М.Пархоменко та ін., 2001):

збирайте і купуйте тільки ті гриби, про які вам добре відомо, що вони їстівні;

не збирайте гриби поблизу транспортних магістралей, на промислових пустирях, колишніх смітниках, і хімічно та радіаційно небезпечних зонах. Не купуйте гриби на стихійних ринках;

не збирайте старих , в'ялих, червивих грибів;

не збирайте "шампіньйони" та "печериці" у яких пластинки нижньої поверхні шапки гриба мають біле забарвлення;

не порівнюйте зібрані гриби із зображенням в різних довідниках, вони не завжди відповідають дійсності;

не куштуйте сирі гриби на смак;

принесені додому гриби, особливо зібрані дітьми, ще раз перевірте. Усі сумнівні - викидайте, решту - ретельно промийте, у маслюків та мокрух зніміть слизьку плівку;

при тривалому зберіганні в грибах утворюється трупна отрута, тому їх піддають кулінарній обробці в день збирання;

при термообробці гриби кип'ятять 10 хв, у воді, відвар зливають, тоді варять або смажать;

гриби, які використовують для соління (грузді, вовнянки), неодмінно вимочують, таким чином ви позбудетесь гірких речовин, котрі вражають слизову оболонку шлунка;

ні в якому разі не пригощайте грибами дітей, літніх людей та вагітних жінок;

гриби (зеленушка, синяк-дубовик тощо) містять отруйні речовини, які в шлунку не розчиняються. У взаємодії з алкоголем отрута розчиняється і викликає бурхливе отруєння;

значна частина їстівних грибів містить в собі мікродози отруйних речовин. Якщо вживати їх декілька днів поспіль - можна отруїтись;

суворо дотримуйтесь правил консервування грибів. Неправильно приготовлені консервовані гриби можуть викликати дуже важке захворювання - ботулізм. Гриби, які довго зберігалися, обов'язково прокип'ятіть 10-15 хв.

Пам'ятайте про можливість таких помилкових тлумачень:

"Усі їстівні гриби мають приємний смак".

"Отруйні гриби мають неприємний запах, а їстівні - приємний".

"Усі гриби в молодому віці їстівні".

"Личинки комах, черви й равлики не чіпають отруйних грибів".

"Опущена у відвар з отруйними грибами срібна ложка або срібна монета чорніє".

"Цибуля або часник стають бурими, якщо варити їх разом з грибами, серед яких є отруйні".

"Отрута з грибів зникає після кип'ятіння протягом кількох годин".

"Сушка, засолювання, маринування, теплова кулінарна обробка знешкоджують отруту в грибах".

 

10. БОТУЛІЗМ.

При вживанні продуктів, заражених анаеробною спороносною бацилою ботулізму, виникає важке харчове отруєння. Ботулізм - гостре інфекційне захворювання, при якому відбувається враження нервової системи токсинами, які виділяють бацили. Найчастіше ботулізмом заражуються продукти, виготовленні без термообробки (в'ялене і копчене м'ясо та риба, ковбаси, старі м'ясні, рибні та овочеві консерви). Тривалість періоду від прийняття зараженої їжі до початку захворювання - близько доби Ознаки хвороби: головний біль, загальна слабкість, головокружіння, здуття живота (відсутність стулу); через добу виникають двоїння в очах, косоокість, параліч м'якого неба (нечіткий голос), порушується ковтання. При відсутності надання медичної допомоги через 5 діб хворий вмирає від паралічу дихального центра і серцевої слабкості.

Перша допомога при ботулізмі також, як і при інших харчових отруєннях: промивання шлунка, очисні клізми, багаторазове прийняття рідини (чай, молоко) і звичайно хворого необхідно негайно доставити в лікарню.

 

11. ХАРЧОВІ ДОБАВКИ ЯК МОЖЛИВІ ЗАБРУДНЮВАЧІ.

 

До харчових добавок належать речовини, які не є основними харчовими продуктами, а спеціально вводяться до складу продуктів для подовження терміну їх зберігання, покращення зовнішнього вигляду тощо. До харчових добавок відносять речовини, які (В.М.Заплатовський, 1999):

покращують зовнішній вигляд продуктів (барвники, освітлювачі, загусники, в'яжучі речовини тощо);

подовжують термін зберігання продуктів (консерванти, інгібітори, антиоксиданти, синергічні речовини);

змінюють фізичні властивості продуктів (поверхнево-активні речовини);

поліпшують смак і аромат (ароматичні, підкислюючі речовини, кислоти, цукри тощо);

підвищують харчову цінність продуктів (мікро- і макроелементи, вітаміни, біологічно активні речовини).

Чимало синтетичних харчових добавок є токсичними, а тому забороненими для використання. Використання синтетичних харчових добавок може бути частково виправдане лише тоді, коли досягається значний технологічний, економічний та соціальний ефект і коли їх не можна замінити.

 

Харчування в умовах радіонуклідного забруднення

Захист внутрішнього середовища організму від потрапляння радіоактивних речовин - одна з найактуальніших проблем екології після Чорнобильської катастрофи. Чорнобильська катастрофа за масштабами забруднення навколишнього середовища була найбільшою у світі. Як відомо, 32 райони шести областей України різною мірою потерпіли під радіоактивного забруднення. Забруднення поширилось на Європу й за її межі.

Радіонукліди, потрапляючи в організм з харчовими продуктами і водою, формують основне дозове навантаження і тим самим істотно впливають на стан здоров'я людини. Тривалий час споживання забруднених продуктів є основним видом опромінювання. Однак цей шлях радіаційного впливу доступний для регулювання.

Сучасна концепція радіозахисного харчування (за В.І.Смоляром) базується на трьох основних положеннях: максимально можливе зменшення надходження радіонуклідів з їжею; гальмування процесу всмоктування і нагромадження радіонуклідів в організмі і, нарешті, дотримання принципів раціонального харчування. Зменшити надходження радіонуклідів в організм з їжею можна, знижуючи їх вміст у продуктах за допомогою різних технологічних прийомів, а також складаючи раціон з продуктів, що вміщують мінімальну кількість радіонуклідів. Для цього потрібно споживати більш чисті продукти, замінюючи дуже забруднені і на менш забруднені або ж звільняючи продукти від радіонуклідів. Широке застосування агро- і зоотехнічних заходів для одержання чистих продуктів ставить перед гігієною харчування низку додаткових завдань, зокрема, щодо вивчення впливу застосовуваних дезактиваційних методів на харчову та біологічну цінність одержуваних продуктів, на концентрацію в них природних і сторонніх речовин. Гальмування процесу всмоктування і нагромадження радіонуклідів в організмі можна досягти за допомогою створення спеціальних раціонів спрямованої дії, включаючи до них сполуки, що виявляють радіозахисну дію.

Погіршення стану здоров'я в умовах підвищеного радіаційного впливу може зумовлюватися не тільки забрудненням продуктів радіонуклідів, але й порушенням у харчуванні. Експериментальні дослідження показали, що нестача в раціоні білків, вітамінів, мінеральних речовин призводить до накопичення радіоактивного цезію і стронцію в організмі, і навпаки, збагачення раціону молочним білком вітамінами групи В і С сприяє їх виведенню. Недостатнє споживання харчових речовин може призводити до розвитку так званих хвороб дефіциту, до яких належать гіповітамінози, гіпомікроелементози, а також функціональні порушення в організмі, що передують вираженим патологічним процесам.

Тому насамперед необхідно дотримуватись таких принципів раціонального харчування: а) чіткої відповідальності між енергоспоживачами і енергозатратами; б) оптимального співвідношення і достатнього споживання усіх життєво необхідних продуктів; в) максимального урізноманітнення харчування; г) дотримання правильного режиму харчування.

При організації радіозахисного харчування передусім ми повинні подбати про постачання організму повноцінними білками. Вибираючи м'ясні продукти, доцільно надавати перевагу м'ясу кроликів, птиці, яловичині, оскільки ці продукти містять менше жиру, який гальмує процеси травлення.

Серед круп перевага надається вівсяній і гречаній: обидві містять багато повноцінного білка, незамінних амінокислот, зокрема метіоніну, лізину; вівсяна крупа, окрім повноцінного білка й амінокислот, містить багато рослинного жиру з полінасиченими жирними кислотами (ПНЖК) - близько 6%, солей магнію, поліфенолів, що виявляють протирадіаційну дію. Тому в раціональному харчуваванні слід широко вживати страви з вівсяної та гречаної круп не тільки на вечерю, а й на сніданок.

Серед молочних продуктів краще споживати страви з сиру, які вже звільнилися від радіонуклідів у процесі їх виробництва (більшість нуклідів лишається в молочній сироватці). Крім того, наявність у сирі сірковмісних амінокислот і кальцію, що чинять радіозахисну дію, робить ці продукти незамінними у щоденному харчуванні. Морська риба та інші продукти моря, на відміну від прісноводної риби, менше забруднені радіонуклідами. Страви з морської риби та інших продуктів моря потрібно використовувати у щоденному харчуванні; ними можна повністю замінити м'ясо. Білки риби нітрохи не гірші за білки м'яса, а засвоюється риба легше, ніж м'ясо, бо практично не має сполучної тканини. Крім того, у риб'ячому жирі багато ПНЖК і ретинолу, що мають протирадіаційні властивості.

Картопля, завдяки високому вмісту калію і аскорбінової кислоти, повинна бути у щоденному радіозахисному раціоні. Слід врахувати, що взимку і ранньої весни картопля - основне джерело аскорбінової кислоти. Добове споживання її у дорослих повинно становити 350-400 г.

Важливе значення у радіозахисному харчуванні мають овочі та фрукти. Сучасна наука розглядає їх як істотну і малозамінну частину радіозахисного раціону. Адже практично лише з рослинних продуктів організм одержує аскорбінову кислоту, каротин, біофлавоноїди, пектинові речовини, органічні кислоти. З овочами людина одержує значну кількість мінеральних речовин, особливо солей калію і мікроелементів. Овочі та фрукти володіють неповторними особливостями у поєднанні з вітамінами, мікроелементами та іншими дуже важливими для організму харчовими речовинами. Аскорбінова кислота в капусті раціонально поєднується з біофлавоноїдами, а це означає, що цей продукт цінний як радіозахисний засіб. У капусті, крім того, містяться також каротин і холін.

У радіозахисному харчуванні особливого значення набувають пряні овочі -цибуля, часник, петрушка, кріп, селера, хрін. Завдяки фітонцидам, що містяться в них, ефірним оліям, глікоалкалоїдам, аскорбіновій кислоті, каротину, вони можуть не тільки вбивати гнильні мікроби, але й підвищувати стійкість організму до інфекцій та інших шкідливих факторів навколишнього середовища, зокрема до радіонуклідів. Лізоцим хріну здатний розчиняти мікроорганізми, що дає змогу розглядати його як антибіотик. Значна кількість лізоциму є і в інших рослинних продуктах, особливо багато його в редьці, капусті, ріпі.

Листяні форми пряних рослин багаті на аскорбінову кислоту: у 100 г листя петрушки міститься 290 мг цього вітаміну, тобто 3 добові дози. Зелень кропу більш ніж утричі багатша за лимони на аскорбінову кислоту. Хрін, цибуля, часник петрушка, кріп містять не тільки аскорбінову кислоту, але й лізоцим, фітонциди, легкі ефірні олії, глікоалкалоїди, що виявляють протимікробну, зміцнювальну та радіозахисну дію.

Оранжеве забарвлення - це зовнішня ознака насичення овочів і фруктів каротином. Багато каротину є у моркві, томатах, буряках, абрикосах, гарбузах. Однак немало його і в листяних рослинах, де зелений хлорофіл маскує оранжевий колір (петрушка, кріп, салат тощо). Корисними є продукти, що мають синій колір за рахунок пігментних речовин, - антоціанів з радіозахисною дією (чорна смородина, чорноплідна горобина, столові буряки, темні сорти винограду). Крім антоціанів, у цих продуктах міститься багато аскорбінової кислоти, каротину, органічних кислот. Загальне добове споживання овочів не повинно бути менше 400-500 г, причому не менше чверті з них - морква. Терту моркву добре їсти у вигляді салату з тертими яблуками. Сумарна кількість пряних овочів у радіозахисному раціоні повинна бути трохи більша (не менше 50 г на добу) ніж у загальному раціональному харчуванні. Особам із захворюванням системи травлення збільшення кількості пряних речовин і овочів у щоденному харчуванні потрібно погодити з лікарем. Кавуни і дині - сезонні продукти. Однак їх слід максимально використовувати у харчуванні, враховуючи, що вони є джерелам калію, органічних кислот, пектинових речовин, каротину.

В умовах підвищеного забруднення навколишнього середовища радіонуклідами корисно вживати більше бобових (гороху, квасолі тощо). Крім повноцінного білка, метіоніну, цистину, ПНЖК, у цих культурах є багато магнію, необхідного для оптимального засвоєння кальцію.

Фрукти у щоденному радіозахисному харчуванні також мають дуже важливе значення. Яблук необхідно вживати щодня не менше 150-200 г, оскільки вони є джерелом пектинових речовин, харчових волокон, аскорбінової кислоти, легкозасвоюваного заліза та органічних кислот. Улітку та восени асортимент фруктів, зрозуміло, різноманітний. Але при можливості вибору слід надавати абрикосам, сливам, персикам, вишням (вони містять багато пектину, каротину, аскорбінової кислоти та органічних кислот). Якщо порівнювати з фруктами, то ягоди за вмістом радіонуклідів часто в десятки разів брудніші, що пов'язано з біологічними особливостями їх кореневої системи, розташованої у поверхневих шарах грунту. Ягоди можуть бути забруднені часточками грунту, в якому перебувають радіонукліди. Крім того, багато ягід мають нерівну, шорстку поверхню. що погано відмивається від радіонуклідів.

У радіозахисному харчуванні корисні різні види горіхів, у яких міститься чимало повноцінних білків і рослинного жиру, багатого на ПНЖК і токоферол.

Досить поширене помилкове уявлення про радіозахисні властивості алкоголю. Алкоголь не має специфічних радіозахисних властивостей і не є радіопотектором. Як і багато інших токсичних речовин, він може спричинити погіршення постачання тканин мозку киснем, а відтак більш-менш виражену гіпоксію цих тканин, що іноді пояснюється неправильно як засіб підвищення їх радіостійкості. Однак при цьому алкоголь зумовлює істотні негативні зміни як у центральній нервовій системі, так і в інших органах. Тому використання його в сучасних умовах як засобу протирадіаційного захисту не має серйозних наукових підстав.

Тенденція до підвищення радіонуклідів в організмі зберігалась і при помірному вживанні алкоголю. Водночас не вдалося виявити істотної різниці вмісту цезію-137 залежно від частоти вживання алкоголю. Виявлено лише деяку тенденцію до збільшення концентрації радіонуклідів у осіб, які зловживали алкоголем. Аналогічні дані одержано в лабораторіях, де в експериментальних умовах досліджували тварин. Отже, дані дослідження не зазначають позитивного впливу алкоголю на виведення цезію-137 з організму. Зіставлення результатів визначення цезію-137 в організмі осіб, які зловживають алкоголем (200-500 мл горілки двічі-тричі на тиждень), а також тих, які вживають таку ж кількість напоїв раз на тиждень (помірне вживання алкоголю) і раз на 2-4 тижні (вживання алкоголю рідко), показало, що в останньому випадку вміст цезію-137 в організмі був нижчий.

Тривале вживання міцних алкогольних напоїв неприпустиме й з інших позицій, бо спричиняється до порушень у слизовій оболонці травного каналу. В результаті можуть порушуватись процеси всмоктування багатьох харчових речовин, особливо вітамінів. І, як наслідок, порушення радіорезистентності організму. Споживання у невеликій кількості натурального вина може зумовити деяке підвищення резистентності організму, що пояснюється наявністю в ньому флавоноїдів. Однак немає жодної необхідності вживати червоне натуральне вино як радіозахисний продукт, оскільки флавоноїди у значно більшій кількості містяться у багатьох рослинних продуктах, особливо багато їх у чаї і винограді. Крім того, у натуральних винах є кислоти, які можуть збільшувати біологічну доступність радіонуклідів, а з алкоголю в організмі утворюється оцтовий альдегід, токсичність якого у 20-30 разів перевищує токсичність спирту.

Отже, раціональне харчування є, по суті, найважливішим фактором, який сприяє нормалізації в організмі процесів, що змінюються під впливом іонізуючого випромінювання.

Значному зниженню вмісту радіонуклідів у продуктах, з яких складається добовий раціон, сприяє їх правильна технологічна і кулінарна обробка, її доцільно починати з механічної очистки продуктів і харчової сировини від забруднення землею, що містить радіонукліди. Всі продукти насамперед необхідно старанно вимити теплою, краще проточною водою. У зв'язку з тим, що поверхня багатьох овочів і фруктів містить клейкі речовини, які можуть утримувати різні шкідливі речовини, зокрема, патогенні для людини мікроорганізми та радіонукліди, доцільно їх розчинити і видалити, застосувавши лужний розчин. З цією метою звичайно застосовують розчин питної соди. Після цього необхідно добре промивати оброблені овочі і фрукти чистою теплою водою. Перед миттям деяких овочів (капусти, ріпчастої цибулі, часнику тощо) слід видалити верхнє, більш забруднене листя. Механічна обробка м'ясної сировини полягає у видаленні забруднених ділянок, сполучної тканини. Після миття бульби та коренеплоди очищають від шкірки і повторно миють теплою проточною водою. Фрукти також необхідно старанно помити й обчистити, особливо ділянки поверхні, що мають нерівності, тріщини. Адже у зовнішніх шарах фруктів і овочів міститься більше радіонуклідів, ніж у м'якоті (у зовнішніх шарах концентрується до 50% їх загальної радіоактивності).

Наступний етап обробки - вимочування у чистій воді протягом 2-3 год. Цей етап особливо рекомендується для продуктів, дуже забруднених радіонуклідами (гриби свіжі й сухі, ягоди, особливо лісові тощо). Різні види свіжих грибів, зібраних у Київській і Житомирській областях у 1990 р., містили в середньому від 636 до 2553 Бк/кг, лісові ягоди - 413 Бк/кг (культурні - 53 Бк/кг). Вимочування грибів протягом 2 год дає змогу видалити 80% радіоактивності (за рахунок цезію-137).

Єдиним доцільним способом термічної обробки продуктів і харчової сировини в умовах підвищеного забруднення їх радіонуклідами є варіння. При відварюванні значна частина радіонуклідів та інших шкідливих хімічних речовин (нітрати, важкі метали та ін.) із продуктів переходить у відвар. Із буряків, капусти, гороху, щавлю, грибів у відвар переходить до 60,80,45,50, і 85% цезію137 відповідно. Отже, в умовах підвищеного забруднення продуктів радіонуклідами використовувати перший відвар у їжі не можна. Проваривши продукт протягом 5-10 хв, слід злити воду, а потім продовжувати варити у новій порції води, яку й використовувати в їжу як відвар (бульйон). Цей спосіб прийнятний для приготування перших страв, гарнірів, але не з грибів, які у зв'язку зі значним забрудненням їх радіонуклідами доцільно варити двічі по 10 хв, щоразу зливаючи відвар.

М'ясо і особливо прісноводну рибу перед варінням необхідно попередньо вимочити у воді протягом 1-2 год, потім порізати невеликими порціями і варити у чистій воді без солі при слабкому кипінні протягом 10 хв. Далі злити воду і, заливши новою порцією, варити до готовності.

Смажити продукти у зв'язку з підвищеним забрудненням їх радіонуклідами недоцільно. Під час смаження практично всі радіонукліди залишаються у продукті, а через випаровування рідини їх концентрація навіть збільшується. При бажанні після відварювання продукти можна засмажити в духовці або на сковороді додаючи приправи, сіль і спеції за смаком. На смак їжа буде не гіршою, а радіонуклідів міститиме значно менше.

Зазначимо, що на вихід радіонуклідів з продуктів харчової сировини у відвар (бульйон) впливає сольовий склад, рН води. Так, вихід стронцію-90 у відвар (бульйон) з м'яса і картоплі становить: у дистильованій воді 30%, у водопровідній 57%, у водопровідній воді з молочнокислим кальцієм - 85%. Якщо термічна обробка продуктів здійснюється без додавання води або при невеликій її кількості випікання, смаження, тушкування, то концентрація радіонуклідів у готових продуктах фактично не змінюється або навіть підвищується, що пов'язано зі зменшенням їх вологості.

Важливе значення має правильна кулінарна обробка прісноводної риби, що містить значно більше радіонуклідів порівняно з морською рибою та іншими продуктами моря. Причому хижі види прісноводних риб нагромаджують більше радіонуклідів, ніж планктоноїдні. У процесі розробки риби з лускою, нутрощами, зябрами видаляється близько 16% цезію-137. 3 решти 84% приблизно 50% цезію-137 міститься у кістках, плавниках та інших неїстівних тканинах. Тому зниження цезію-137 у рибі залежить від ретельності подальшої кулінарної обробки. Вивільнивши риб'яче м'ясо від кісток і плавників, вміст цезію-137 зменшується на 40-42%. Вибір виду термічної обробки прісноводної риби значною мірою визначає рівень цезію-137 у готовому продукті. Під час варіння риби у воді з її тушки у бульйон потрапляє до 70% цезію-137.

Отже, здійснення усіх згаданих операцій дає змогу позбавитись приблизно від 90% початкового вмісту цезію-137 у рибі. Значна частина цезію-137 переходить з харчового продукту у відвар (бульйон) під час варіння в результаті руйнування структури його тканини під впливом високої температури, пари і води та у відвар (бульйон) легкорозчинних фракцій хімічних елементів, зокрема активного цезію. Ступінь переходу цезію-137 у відвар (бульйон) значною мірою залежить від конкретних умов (ступеня подрібнення м'яса, риби, овочів, мінерального складу води, особливо від вмісту в ній хлоридів, тривалості варіння, рН рідини тощо). Дослідження інституту гігієни харчування показали, що під час варіння м'яса основна маса радіонуклідів потрапляє у бульйон протягом перших 5хв. При цьому вміст цезію-137 в 1 кг вареного м'яса через 5 хв. знижується порівняно з вихідним рівнем (від 18500 до 5920 Бк/кг). Вміст цезію-137 у бульйоні підвищується через 5 хв. від 0,418 до 1147 Бк/л через 1 год - до 2590 Бк/л. Кухонна сіль у кількості, що забезпечує нормальні смакові якості очищеної вареної картоплі (6 г/л) збільшує перехід радіонукліду у відвар на 45% проти 7% без кухонної солі. Ефект переходу знижується (до 36%) у тому випадку, якщо вариться неочищена від лушпиння картопля. Отже, у результаті видалення відвару, в якому варилася обчищена картопля, вміст цезію-137 у готовій страві можна зменшити вдвічі проти вихідного його вмісту. При додаванні кухонної солі така ж кількість стронцію-90 переходить з очищеної картоплі у відвар. При відварюванні з нього видаляється від 20 до 50% цезію-137. Крім того, у бульйон переходить близько 50% стронцію-90 (з кісток - тільки десяті частки, декілька відсотків). М'ясо, попередньо вимочене у прісній воді, а потім витримане протягом трьох місяців у 25% розсолі і після цього зварене, втрачає близько 90% цезію-137, що міститься в ньому. Такий спосіб маринування м'яса поширений серед населення і доцільний в умовах підвищеного забруднення продуктів радіонуклідами.

Дуже часто цікавляться рекомендаціями щодо виготовлення бульйону з кісток. Якщо кістки добре очищені від м'яса, то вони практично не містять радіоактивного цезію. Стронцій же щільно замурований у кісткову тканину, тому під час варіння кісток у бульйон потрапляють лише десяті його частки. Виходячи з цього, можна зробити висновок, що бульйон із кісток практично не містить радіонуклідів і його можна сміливо споживати.

Якщо розсіл використовують у їжу, наприклад, розсіл квашеної капусти, то про будь-який радіозахисний ефект говорити не доводиться. Його можна сподіватися при засолюванні огірків, томатів, кавунів, яблук, грибів, розсіл з яких не використовується. При засоленні овочів, фруктів і грибів кількість цезію-137, що споживається з засоленими продуктами, буде вдвічі меншою, ніж його кількість у вихідних свіжих продуктах.

Під час переробки зерна на борошно і крупи видаляються зовнішні частини, що містять значну кількість радіонуклідів. У зв'язку з цим вміст стронцію-90 у борошні та крупах на 60-90% менший, ніж у зерні.

Істотного зниження вмісту радіонуклідів у молочних продуктах можна досягти шляхом одержання із незбираного молока жирових і білкових концентратів. Із молока у домашній та інші сири потрапляє лише 10-21% цезію-137, у масло і сметану -1,5 і 9% відповідно. Стронцій-90 переходить у домашній сир у кількості 27%, у вершки - 5%. З молока у вершки переходить тільки 16% йоду-131, у масло - 3,5%. Виявлено зворотну залежність між жирністю вершків і вмістом у них стронцію-90. У вершках 30% жирності виявлено 7,1% стронцію-90, 50% - 3.1%. Вміст радіонуклідів у домашньому сирі залежить від кількості сироватки, що залишилась при його виготовленні. У домашньому сирі вологістю 67% виявлено 20,9% стронцію, а в домашньому сирі вологістю 51,4 -14,5% стронцію-90. Певна кількість радіонуклідів може нагромаджуватись у яйцях. При підвищеному забрудненні продуктів радіонуклідами основна їх частина концентрується у шкаралупі (50-85%) і лише 15-50% - у білку та жовтку. Причому у жовтку міститься у 20-50 разів більше радіонуклідів, ніж у білку.

Найбільше радіонуклідів міститься у грибах. Максимальну їх кількість виявлено у грибах, що ростуть у північних районах України, південних районах Білорусі, а також у Брянській, Орловській, Тульській і Калузькій областях Росії. При цьому у згаданих районах рівень цезію-137 у грибах може бути значним навіть там, де забруднення лісових територій невисоке (менше 5 Ки/км2 по цезію-137).

Кулінарна і технологічна обробка грибів дає змогу знизити вміст у них радіонуклідів. Промивання свіжих грибів проточною водою видаляє з них від до 32% цезію-137. Вимочування сухих польських грибів протягом 2 год знижує активність цезію-137 на 81%, а білих - на 98%. Одноразове варіння протягом 10 хв знижує вміст цезію-137 у них на 81%, а дворазове по 10 хв на 97%. Варіння грибів практично звільняє їх від радіонуклідів. Природно, цього не відбувається, якщо гриби смажити.

Значна частина цезію-137 може споживатися з рідкою частиною страв, у яку потрапляють радіонукліди під час приготування їжі. Тому, виключаючи з меню відвари з овочів і трибів, бульйони від варіння м'яса й риби, розсіл від квашеної капусти, молочну сироватку після збивання масла й приготування домашнього сиру, можна істотно зменшити надходження радіонуклідів до організму.

 

Лекція №7


Дата добавления: 2014-12-03; просмотров: 113; Нарушение авторских прав


<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Статеві надмірності | Корпоративна безпека.
lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2018 год. (0.059 сек.) Главная страница Случайная страница Контакты