ПУХЛИНИ СЕРЕДОСТІННЯ

Пухлинисередостіння це велика група новотворів, які походять із тканин та органів розміщених між листками медіастинальної плеври, позаду грудини та спереду грудного відділу хребра, прикритих f.endothoracica. Основними тканинами, які складають межистіння являється жирова основа, лімфоїдна, нервова , сполучна, м'язова тканини та інші.

Пухлини, які розвиваються із стравоходу, трахеї та вилочкової залози прийнято виділяти в окрему групу новотворів. Описано більше 50 різних за будовою пухлини межистіння, які потребують певної систематизації. Запропоновано багато різних класифікацій, які грунтуються на клінічних та морфологічних ознаках захворювання. Але до цих пір не має класифікації, яка задовольнила б клініцистів, рентгенологів та патоморфологів, так як всі вони дуже громіздкі і тому мало використовуються в їх практичній діяльності.

Анатоми умовну розділяють середостіння фронтальною площиною, яка проходить по задній стінці трахеї, на переднє та заднє, а гори-зонтальною площиною, яка проходить на рівні біфуркації трахеї, на верхнє та нижнє. В результаті появляється чотири відділи середостіння: переднє (верхнє та нижнє) та заднє (верхнє та нижнє). В передньо-верхньому середостінні розміщені середостінні лімфатичні вузли та вилочкова залоза. Тому тут з'являються пухлини із лімфоідної тканини (лімфоми) та вилочкової залози (тімома). В заднє-верхньому середостінні найбільш часто зустрічаються пухлини із нервової ткани-ни (неврінома) та з хрящової (хондрома). В передньонижньому середостінні частіше всього появляється дермоідна, та целомічна кісти, в задньо-нижньому пухлини із нервової та хрящової тканини.

Новотвори середостіння зустрічаються доволі часто і складають від 1-3% пухлини людини.

За гістологічною будовою пухлини середостіння розділяють на доброякісні та злоякісні. Ті та інші бувають однаково часто і у човіків, і у жінок, переважно в молодому віці, але зустрічаються в похилому віці і у дітей. Злоякісні новотвори зустрічаються рідше доброякісних, їх відношення складає 1:3.

До злоякісних новотворів середостіння, які зустрічаються часто, відноситься лім4)осаркома, лімфогранулематоз, злоякісна тімома, неврінома, саркома. Значно рідше зустрічається злоякісна тератома, ан-гіома та інші новотвори. Із доброякісних пухлини середостіння найчастіше зустрічається дермоідна кіста і тератома, а також целомічна кіста. Невріома, ангіома та хондрома бувають дуже рідко.

Клінічна картина новотворів середостіння залежить від локалізації пухлини, її гістологічної будови, темпу росту, проростання в сусідні органи або їх стискання.

При повільному рості пухлини захворювання довгий час протікає безсимптомно і виявляють її випадково. Особливо це стосується доброякісних пухлин.

Тільки з ростом пухлини та в силу здавлення нею сусідніх органів з'являються клінічні симптоми і перш за все - біль за грудиною. Він може бути самого різного характеру (колючий, який душить, звичайно непостійний, часто виникаючий при зміні положення хворого). Біль, як правило, не іррадірує, не посилюється вночі і тому хворі часто не звертають на нього уваги. Скоро до болі приєднуються нові симптоми - відчуття здавлення за грудиною, задишка та серцебиття. Часто хворих хвилює сухий, упертий кашель, який не знімається ліками, головний біль та шум в вухах. Це вже грізні симптоми, які свідчать про враження нервових сплетень середостіння, особливо зворотнього нерва, підвищення тиску на судини середостіння.

При подальшому розвиткові захворювання хворі скаржаться на осиплість голосу, значно виражену задишку, безсоння та втрату апетиту, похудіння. У деяких хворих при здавленні стравоходу виникає дисфагія.

При стисканні трахеї, крім кашлю, поступово розвивається асфіксія. В деяких випадках при проростанні пухлини в легені у хворих виникає кровотеча, або кровохаркання. Прорив дермоідної кісти в бронх або в трахею супроводжується відкашлюванням волосся, жиру, або кристалів холестерину.

Досить часто хворих пухлинами середостіння хвилює порушення діяльності серця (стенокардія) або шлунковий дискомфорт. У деяких хворих виникає неврологічна симптоматика: болі в спині, по ходу міжре-берних нервів, парестезія, гіперстезія, парез, що з'язано з проростанням пухлиною нервових закінчень та сплетень. Загальний стан хворих страждає мало.

Здавлення органів середостіння і перш за все судин, проявляється ціанозом, одутлу ватістю лиця та шиї, розширенням вен лиця та шиї і верхньої половини тулуба. В далеко запущеній стадії захворювання з'являються симптоми недостатності серця (збільшення печінки, набряк нижніх кінцівок).

Діагностика. При підозрі на пухлину середостіння обстеження починають із звичайної рентгеноскопії та рентгенографії. При цьому опреділяють тінь пухлини, її локалізації, величину та форму, а також знаходять інші загальні для всіх новотворів середостіння рентгенологічні ознаки: 1) відхилення стравоходу, трахеї та великих судин; 2) зміщення патологічного процесу при ковтанні, глибокому диханні, кашлі. З успіхом також приміняється пневмомедіастінографія та різні види вазографії (аортографія, флебографія, азігографія). Велику допомогу в діагностиці нейрогенних пухлин середостіння дає пневмоторакс з рентгенографією, та комп'ютерна томографія.

Крім рентгенологічних необхідно використовувати і ендоскопічні види дослідження (бронхоскопія, езофагоскопія), які дозволяють уточнити проростання пухлини в трахею, стравохід. В деяких випадках про-водять медіастіноскопію. Всі перечислені вище методи дослідження застосовують індивідуально.

Пухлини середостіння збільшуючись в об'ємі, часто супроводжуються функціональними порушеннями. В зв'язку з цим при вирішенні питання про вибір методу лікування хворих пухлинами середостіння необхідно провести функціональне дослідження легенів.

В складних для діагностики випадках проводять діагностичну торакотомію. При відсутності явних протипоказань виходять із того, що ризик оперативного втручання менший ніж ризик просто спостереження. Діагностична торакотомія може стати лікувальною, пухлину можна видалити радикально.