Сокращения и условные обозначения. Орієнтування вважається загубленим, коли на місцевості не знаходять об'єкти, позначені на карті і не має можливості визначити на карті своє місце

Орієнтування вважається загубленим, коли на місцевості не знаходять об'єкти, позначені на карті і не має можливості визначити на карті своє місце розташування.

При втраті орієнтування варто зупинитися, визначити магнітний азимут напрямку руху, відстань від останнього надійно пізнаного на карті орієнтира (по показанню спідометра або за часом руху) і подумки уявити собі пройдений від нього шлях. На цій підставі встановити максимально можливе відхилення від заданого маршруту й окреслити на карті ймовірний район свого місцезнаходження. Після цього орієнтувати карту по компасу й пізнати на ній у цьому районі найближчі й далекі орієнтири. Причина втрати орієнтування могла полягати в тому, що через неуважне спостереження в шляху за правильністю витримування маршруту відбувся схід з потрібної дороги. Щоб установити ймовірну дорогу, по якій відбувався рух на останній ділянці шляху, корисно зрівняти азимут напрямку руху з напрямком доріг на карті в районі втрати орієнтування.

При наявності, судячи з карти, у районі втрати орієнтування близько розташованого великого майданного або лінійного орієнтира, що перетинає напрямок руху (озера, населеного пункту, ріки, дороги, лінії електропередач і т.п.), доцільно продовжити, якщо дозволяє обстановка, рух до цього орієнтира, вийти до нього й пізнати на карті своє місце розташування. Якщо пізнати місце розташування при цьому відразу не вдається, то це роблять, пересуваючись уздовж орієнтира в ту або іншу сторону. Відновивши в такий спосіб орієнтування, намічають шлях виходу на заданий маршрут або безпосередньо в заданий район. При відсутності таких орієнтирів доцільно повернутися по сліду своєї машини до останнього надійно пізнаного орієнтиру й від нього продовжувати рух по заданому маршруту.

III. Заключна частина