Концепція ERP II

Поєднання традиційної ERP-системи підприємства з Internet-рішеннями для електронного бізнесу привели до створення нового організаційного та управлінського середовища і нової якості системи. У результаті цього у 2004 році на ринку з'явилася концепція систем нового покоління - ERP II. Основна ідея цієї концепції - вихід за межі задач автоматизації внутрішніх бізнес-процесів підприємства, співпраця покупців і продавців, спільне створення товарів і послуг бізнес-партнерами.

ERP II - бізнес-стратегія підприємства, що включає певний набір застосувань, які допомагають клієнтам і акціонерам компанії збільшувати вартість бізнесу за рахунок новітніх IT, підтримки та оптимізації процесів як всередині підприємства, так і ззовні. Як приклад можна навести комплексну інтегровану систему "Технокласс". Система спроектована і розроблена відповідно до концепції ERP II за такими принципами: інформаційне забезпечення всіх процесів у їх взаємозв'язку; одноразове введення даних у місці їх виникнення з прямим застосуванням у всіх функціональних напрямах; застосування єдиної бази даних, правил і процедур; можливості безперервного розвитку відносно нових корпоративних управлінських методів

CRM (Customer Relationship Management) - це орієнтована на побудову конкурентноспроможного бізнесу концепція і бізнес-стратегія, основою якої є клієнто-орієнтований підхід. Ця стратегія, що ґрунтується на використанні нових управлінських та ІКТ, за допомогою яких компанія збирає інформацію про своїх клієнтів на всіх стадіях життєвого циклу спілкування (залучення, утримання, лояльність), здобуває з неї знання і використовує їх на користь свого бізнесу шляхом побудови взаємовигідних відносин з ними.

SCM-система (Supply Chain Management) - система управління ланцюжком постачальників - інтегрована система планування процесів постачання та управління ними, що забезпечує координацію та контроль діяльності всіх учасників ланцюжка постачань. Ланцюжок постачань включає управління ІС, пошук джерел, закупівлю, складання календарних планів виробництва, обробку замовлень, управління товарно-матеріальними запасами, складування, обслуговування споживачів після продажу.

Нині швидко розвивається ринок оренди через Internet різних застосувань ASP (Application Service Providing/Provision). ASP - це технологія використання елементів інформаційних технологій на умовах орендної плати (не плутати з ActiveServer Pages(ASP) - технологією Microsoft для Windows систем, що дозволяє створювати динамічні Web-сторінки).

ASP підтримує кілька мов програмування, найбільш поширеною серед яких є VBScript. Сервер застосувань і сервер бази даних можуть бути встановлені на устаткуванні ASP-провайдера, тоді користувачі ERP-системи можуть працювати з віддаленим сервером застосувань через Internet (рис. 3.1.5). При цьому ASP-провайдер ERP-системи може спеціалізуватися на вертикальних ринках. У такому разі підприємство дістає доступ до ERP-системи, що орінтовпна на певну галузь.

Рисунок 3.1.5 – Структура ASP

Переваги такого підходу очевидні - можливість доступу до багаторівневих застосувань, надійність їх функціонування. Крім того, виключається необхідність витрат на придбання програмно-апаратного забезпечення, оплату послуг впровадження і заміну ІТ-підрозділу для підтримки ERP-системи. Є різні базові способи доступу до застосувань: термінальньїй доступ через Microsoft Windows NT Terminal Edition, через стандартний Web-браузер через Internet, тонкий Java-клієнт.

6 СSRР-система (планування ресурсів, синхронізоване зі споживачем)

CSRP перевизначає практику бізнесу, фокусуючи її на ринковій активності, а не на виробничій діяльності. Всі процеси підприємства синхронізуються з поведінкою покупців.

Реалізація концепції CSRP на конкретному підприємстві дає змогу підприємству ефективніше працювати, що дозволяє управляти замовленнями клієнтів і всією роботою з ними. Стає можливою погодинна зміна графіка поставок, що в умовах ERP не завжди можливо. Детальний аналіз собівартості замовлення і конкретних елементів у його складі стає можливим вже на етапі його оформлення. При розрахунку собівартості можна врахувати всі додаткові операції з адміністративного обслуговування замовлення.

Основний принцип методології CSRP - в інтеграції системи обробки інформації про покупця в систему процесу планування та управління діяльністю підприємства (рис. 3.1.6). У результаті цього покупці можуть здійснювати вплив на ключові бізнес-процеси організації, змінювати її стратегію і послідовність дій щодо реалізації цієї стратегії, отже інформація про покупця - ядро в CSRP-системі планування та управління діяльністю підприємства.

Використовуючи підхід CSRP, продавець має змогу зафіксувати специфічні вимоги до продукту, його ціну та автоматично надіслати цю інформацію в офіс підприємства, де інформація про вимоги до продукту динамічно перетворюється на детальні інструкції з виробництва і планування. Складається список матеріалів і комплектуючих для виробництва, автоматично визначаються виробничі маршрути, матеріали плануються та замовляються і, нарешті, створюється замовлення. Критична для покупця інформація динамічно інтегрується в основну діяльність підприємства.

Після цього інформація про критичні переваги покупця зберігається в центральній БД про покупців, яку можуть використовувати підрозділи обслуговування покупців, технічного обслуговування, досліджень, планування виробництва тощо. Діяльність підприємства підтримується через динамічну бізнес-систему на базі відкритих технологій (Java, XML, Web-сервіси тощо) і синхронізується з потребами покупців.

Покупець використовує браузер для доступу до Web-сервера виробника, щоб ввести замовлення - стандартне чи модифіковане - у будь-який час дня або ночі. Покупець може замінити попередні замовлення, перевірити стан ще не виконаних замовлень або подати новий запит.

Рисунок 3.1.6 - Інформація про покупця

У сучасних умовах методи ведення бізнесу й управління підприємством, побудовані за функціональним принципом, не є ефективними, тому що окремі функціональні підрозділи компанії мають локальне, вузьке бачення проблем, які постають перед підприємством. Ці підрозділи зазвичай не зацікавлені у виконанні робіт, що безпосередньо не входять у їхні функції та обов'язки. Інколи поширюється внутрішня конкуренція, трапляються конфлікти між окремими підрозділами. Крім того, негативну роль відіграє неадекватна структура комунікацій.

Збільшення кількості бізнес-процесів підприємства під час виробництва продукції призводить до ускладнень. Керувати такими процесами стає значно важче. Тому виникає потреба в інтелектуальних автоматизованих інформаційних системах (ІАІС) для підтримки цих процесів.

Завдання, які має вирішувати ІАІС підприємства (рис. 3.1.7): збір, підготовка, подання, обробка даних; аналітична обробка даних; інтелектуальний аналіз даних; прогнозування, імітаційне моделювання, оперативне та стратегічне планування; синтезоване управління підприємством тощо.

Рисунок 3.1.7 - Інжиніринг інформаційних потоків

Переваги використання систем класу CSRP:

− підвищення споживацької цінності продукції, що досягається шляхом вивчення кон'юнктури ринку;

− швидка адаптація до кон'юнктури ринку, що забезпечується удосконаленням виробничого планування;

− зміцнення конкурентних позицій підприємства, що забезпечується координацією бізнес-процесів з покупцями завдяки доступу інформації про замовлення покупців у режимі реального часу;

− підвищення якості товарів, оскільки засоби підтримки покупців поєднуються з ключовими застосуваннями планування, виробництва та управління;

− Web-технології розширюють можливості підтримки покупців, включаючи віддалений, цілодобовий сервіс.

Ключові виконавські системи автоматично змінюються, надаючи покупцям відповіді і послуги швидше.

Контрольні питання

1 Опишіть еволюцію бізнес-стратегій ІС підприємства

2 Охарактеризуйте MRP-систему

3 Назвіть переваги системи MRP ІІ перед MRP-системою

4 Які основні функції ERP-системи?

5 Для чого стала потрібна концепція ERP II?

6 Наведіть переваги СSRР-системи

Тема 3.2 Автоматизація управління проектами на підприємствах

План

1 Сутність та поняття проекту

2 Постановка задачі управління проектами

3 Програмні продукти управління проектами

4 Інформаційні системи

5 Використання систем тримірного моделювання

6 Програмне забезпечення MS Project

1 Сутність та поняття проекту

Робота будь-якої організації може містити в собі два види діяльності: це звичайні роботи (процеси) і проекти. Обидва ці види, однак, можуть взаємодіяти між собою, перетинатися та навіть частково збігатися через те, що вони мають деякі спільні риси. Наприклад, вони виконуються людьми, обмежені в ресурсах, можуть бути сплановані, виконані, перевірені.

Але процеси та проекти мають значні відмінності. І, можливо, головна відмінність між ними в тому, що процеси йдуть постійно та можуть повторюватися, тоді як проекти - це щось унікальне і тимчасове, тобто в проекті обов'язково повинна бути визначена ознака початку проекту та ознака закінчення.

Проект - діяльність, спрямована на створення певного продукту чи послуги впродовж визначеного терміну та за певних фінансових обмежень.

Проекти можуть охоплювати всі рівні організації. У них можуть бути зайняті як одна людина, так і багато тисяч. А тривалість проектів може досягати декількох років. Як приклади проектів можна назвати:

─ створення нових продуктів або послуг;

─ дії, спрямовані на зміну структури, політики або стилю організації;

─ розробка або впровадження нової або модифікованої інформаційної системи;

─ розробка (проектування) нового продукту;

─ політична компанія;

─ розробка нових бізнесів-процесів.

Хоча проекти можуть тривати роками - їх не можна розглядати як щось постійне. Вони тимчасові по своїй суті та повинні бути рано або пізно закінчені. Однак не можна плутати проекти з тимчасовими роботами. Основна відмінність проекту від тимчасових робіт у тому, що він закінчується по досягненню мети проекту, тоді як тимчасові роботи можуть бути закінчені і знову відновлені надалі. Часто навіть команда проекту збирається тільки для досягнення мети проекту та розпускається по його завершенню.

За допомогою проектів створюються унікальні продукти або послуги, яких не створювалося раніше. Такий продукт може належати до відомої категорії продуктів, однак, мати свої специфічні риси, яких немає в інших схожих. Наприклад, офісні будинки, зовні однакові, мають індивідуальне внутрішнє обладнання, різних власників, місце розташування й т.д. Сталість повторюваних елементів не змінює унікальності прикладених для виконання проектів зусиль.

Управління проектами, або проектний менеджмент, розглядається як універсальна мова спілкування між учасниками проекту. Від однозначного розуміння мови проектного менеджменту залежить результат реалізації проекту з огляду на обрані критерії (час, вартість, якість), передусім сприйняття досвіду, підходів, ідей. Програма робіт є сукупністю кількох проектів, спрямованих на досягнення загальної бізнес-мети. Наприклад, програма робіт із впровадження інформаційної системи може включати такі проекти: "Реінжиніринг бізнес-процесів і формування вимог до системи", "Налагоджування модулів системи", "Розгортання інтранет-мережі" "Забезпечення кваліфікованим персоналом", "Нормативно-методичне забезпечення робіт" тощо.

Є кілька основних чинників, що визначають кожний конкретний проект: масштаб, складність, терміни реалізації, обмеженість ресурсів, вимоги до якості тощо.

За термінами реалізації розрізняють проекти короткострокові (менше року), середньострокові (1-3 роки) і довгострокові (понад три роки).

За масштабами у міжнародній практиці проекти поділяють на малі (до 10 млн дол.), середні (10-50 млн дол.), великі (50-100 млн дол.) і масштабні (понад 100 млн дол.).

За складністю розрізняють такі проекти: прості - окремі конкретні проекти з чітко визначеною орієнтацією та масштабом. Вони припускають певні спрощення щодо проектування та реалізації, формування команди проекту тощо; мультипроекти - комплексні проекти, що складаються з простих проектів; мегапроекти - комплексні проекти розвитку регіонів, секторів економіки.

За видами розрізняють проекти комерційні та некомерційні, залежно від мети проекту: отримати прибуток або інший ефект.

За характером і сферою діяльності виокремлюють такі проекти: промислові, економічні, організаційні, дослідницькі, соціальні тощо.

З метою розв'язання всіх необхідних задач за проектом використовують сучасні програмні продукти.

Управління проектами (УП) - методологія організації, планування, управління, координації трудових, фінансових і матеріально-технічних ресурсів протягом життєвого циклу проекту (проектного циклу), спрямована на ефективне досягнення його цілей шляхом застосування сучасних методів, техніки і технології управління для досягнення певних результатів у проекті щодо складу та обсягу робіт, вартості, часу, якості та задоволення учасників проекту. Це діяльність, спрямована на реалізацію проекту з максимально можливою ефективністю при заданих обмеженнях щодо часу, ресурсів і якості кінцевих результатів.

Значного поширення набула процесна концепція управління проектами. Суть її полягає в тому, що складна інтегрована природа УП описується через процеси, з яких воно складається, і їх взаємозв'язок. У цьому випадку процесами називають дії та процедури, пов'язані з реалізацією функцій управління.

Проект завжди націлений на результат, на досягнення певних цілей, на певну предметну область. Реалізація проекту здійснюється керівництвом проекту, менеджером проекту та командою проекту, яка працює з керівництвом, іншими учасниками проекту, котрі виконують специфічні види діяльності, бізнес-процеси проекту. У роботах за проектом можуть брати участь представники лінійних і функціональних підрозділів компаній, відповідальних за виконання покладених на них завдань, видів діяльності, функцій, включаючи планування, керівництво, контроль, організацію, адміністрування та інші загальносистемні функції.

За допомогою методів управління проектами визначають цілі проекту, обґрунтовують його та оцінюють життєздатність; виявляють структуру проекту (підцілі, завдання, роботи, які необхідно виконати); визначають необхідні обсяги та джерела фінансування; підбирають виконавців, зокрема за допомогою торгів і конкурсів; готують і укладають контракти; визначають терміни реалізації проекту; складають графік виконання робіт; розраховують необхідні ресурси, кошторис і бюджет проекту; планують і враховують ризики; забезпечують контроль за реалізацією проекту. Для того, щоб врахувати обмеження в часі, застосовують методи побудови та аналізу сіткових та календарних графіків робіт.

Проміжок часу між моментом ініціювання проекту і закінченням його реалізації називається проектним циклом (життєвим циклом проекту).

Життєвий цикл проекту - це послідовність фаз, через які проходить проект впродовж свого існування. Фазами проекту є ініціювання, планування, виконання, контроль і моніторинг, завершення. Розуміння життєвого циклу проекту відіграє значну роль у процесі ухвалення рішень у ході його реалізації.

Кожен проект незалежно від складності та обсягу робіт, необхідних для його виконання, проходить певні етапи розвитку: від початкового до заключного.

Для інвесторів початок проекту пов'язаний з початком його реалізації та, відповідно, початком вкладення коштів.

Закінченням існування проекту можуть бути: введення в дію об'єктів, початок їх експлуатації та використання результатів виконання проекту; переведення персоналу проекту на іншу роботу; досягнення проектом поставлених цілей; припинення фінансування проекту; початок робіт із внесення у проект серйозних змін, не передбачених початковим задумом (модернізація); висновок щодо експлуатації об'єктів, передбачених проектом.

Звичайно початок робіт і його завершення оформляються офіційними документами. Стани, через які проходить проект, називають фазами (етапами, стадіями). Схема управління проектом наведена на рис.3.2.1.

До основних завдань структурування проекту відносять: поділ проекту на блоки; розподіл відповідальності за елементами проекту і визначення зв'язку робіт зі структурою організації (ресурсами); точне оцінювання необхідних витрат (коштів, часу і матеріальних ресурсів); створення єдиної бази для планування, впорядкування кошторисів і контролю за витратами; встановлення зв'язку між роботами, пов'язаними з проектом і системою ведення бухгалтерських рахунків, представлення комплексів робіт.

Рисунок 3.2.1 - Схема управління проектом

Основними фукціональними можливостями автоматизованих систем управління ІТ-проектами є: засоби опису робіт проектів та зв'язків між ними; засоби інформаційного забезпечення про ресурси і витрати та контролю за виконанням проекту, графічні засоби представлення структури проекту. Найбільш поширені автоматизовані системи управління ІТ-проектами - це Microsoft Project, Primavera Project Planner, Time Line 6.5, Artemis Views, Spider Project, Open Plan.

2 Постановка задачі управління проектами

У вузькому значенні під терміном проект розуміють набір документів конструкторського плану, що описують деякий виріб або технічне рішення. Однак сьогодні це поняття використовують ширше, а саме, як сукупність (комплекс) заходів, в результаті виконання яких на встановлений термін при обмежених матеріальних ресурсах повинна бути досягнута заздалегідь визначена система цілей. Характеристичною властивістю проекту є те, що він являє собою комплекс робіт (операцій), які, як правило, не повторюються.

Загалом кажучи, з позицій сучасних теорій наукового менеджменту процес планування і управління проектами може бути розглянутий на різних рівнях:

─ по-перше, з погляду стратегічного керування фірмою (як самостійним економічним суб'єктом), у рамках якої реалізується проект;

─ по-друге, з погляду оперативного керування, тобто керування, орієнтованого на забезпечення сталого функціонування фірми, створення потенціалу для її розвитку, звичайно в часовому коридорі від місяця до року;

─ по-третє, з погляду поточного керування, основу якого становить реєстрація, збір і аналіз інформації про відхилення керованого процесу від запланованого стану і наступне вироблення і реалізація рішень по усуненню (мінімізації) небажаних відхилень.

Будь-яке керування явно або неявно має на увазі наявність цільової функції, що дозволяє оцінювати його результати й ефективність. Відповідно до традиційних підходів цілі оперативно-календарного планування визначаються як мінімізація тривалості виконання проекту при обмеженнях на наявні ресурси.

Сіткове планування та керування включає три основних етапи: структурне планування, календарне планування і оперативне керування.

У рамках етапу структурного планування провадиться розбивка проекту на окремі операції. Під операцією розуміється діяльність або процес, виконання яких вимагає деяких часових і матеріальних витрат. Потім складається логічна схема сполучень між операціями, або, як ще кажуть, мережна модель.

На етапі календарних планувань будується так званий календарний графік, що призначає моменти початку і закінчення кожної операції. Календарний графік у сукупності з мережною моделлю дозволяє виявити критичні операції, тобто такі операції, зміна тривалості яких може вплинути на строк завершення проекту в цілому.

Завершальним етапом є оперативне керування процесом реалізації проекту. Даний етап має на увазі використання мережної моделі та календарного графіка для формування звітної інформації про хід виконання проекту, з одного боку, і їх можливі коректування за результатами аналізу фактичного становища справ, з іншого.

Логічну послідовність операцій зручно ілюструвати за допомогою графів. У теорії сіткового планування найбільше розповсюдження отримали вершинні та стрілочні графи.

У стрілочних графах операції представляються стрілками (дугами). Їхній напрямок відображає хід часу. Традиційно послідовність стрілок орієнтується зліва направо. Початок і закінчення операцій називають подіями. Події звичайно зображують за допомогою точок (кружків).

Найпростіший стрілочний граф зображений на рис.3.2.2. На ньому для позначення операції використається буква А, а для подій - цифри 1 і 2. Події прийнято нумерувати таким чином, щоб номер попередньої події був менше, ніж номер наступного. Подія не вважається здійсненою, якщо не завершені всі операції, відповідаючи стрілкам, що входять у вузол, що її позначає. Так, на рис. 3.2.3 відображена схема проекту, у якому операція 3 не може початися раніше моменту завершення операцій А і В.

Рисунок 3.2.2 - Зображення операції на стрілочному графі

Рисунок 3.2.3 - Відображення послідовності операцій за допомогою стрілочного графа.

Якщо деякі події безпосередньо не пов'язані між собою реальними спільними операціями, але в силу причин змістовного характеру не можуть відбутися одне без одного, то для опису їх відносин використовують фіктивні логічні операції. Фіктивним операціям приписується нульова тривалість. Наприклад, якщо операція В безпосередньо залежить від операції А, а 3 - від D, але D також не можна почати, поки не закінчена А, то даний проект може бути описаний за допомогою графа, показаного на рис. 3.2.4.

Рисунок 3.2.4 - Приклад використання фіктивних логічних операцій.

Якщо дві і більше операції мають ті самі початкову та кінцеву події, то для того щоб їх було зручно відрізняти друг від друга (останнє особливо важливо при рішенні питань організації інформаційного забезпечення для відповідних програмних пакетів), використовують так звані фіктивні операції ідентифікації. Приклад розв’язання цієї проблеми показаний на рис. 3.2.5.

Рисунок 3.2.5 - Застосування фіктивної операції ідентифікації.

У вершинних графах операції проекту представляються вузлами (вершинами), а їхні взаємозв'язки відображаються за допомогою стрілок. До переваг вершинних графів варто віднести відсутність у них необхідності вводити фіктивні операції, але, у той же час, при використанні важче уявити загальну картину переходу від однієї операції до іншої. На рис. 3.2.6 показані альтернативні подання однакових проектів за допомогою стрілочних і вершинних графів.

Рисунок 3.2.6 - Порівняння подання схем проектів за допомогою стрілочних і вершинних графів

Говорячи про способи подання проектів, не можна не згадати про такий відомий інструменті, як стрічковий (лінійний) графік Ганта (діаграма Ганта). У графіку Ганта терміни початку та закінчення операцій відкладаються на горизонтальній шкалі часу. Відповідно, розміри ліній графіка, що відображають окремі операції, пропорційні їхній тривалості. Недолік даного методу полягає в тому, що він не дозволяє встановлювати залежності між різними операціями. У той же час він добре відображує розподіл ресурсів часу між окремими частинами проекту.