I V m >m У

Середнє значення витрат часу на певний вид діяльності в розрахунку на одного обстеженого /_; визначається як частка від ділення суми часу, витраченого всіма обстеженими на даний вид діяльності Yjtu на кількість обстежених бюджетів часу iV^:

Частота витрат часу на даний вид діяльності /, — загальна кількість випадків витрат часу на даний вид діяльності серед усіх обстежених осіб (TV,-). Даний показник вимірюється або абсолют­ною величиною випадків витрат, або як частка бюджетів часу, у складі яких є витрата на даний вид діяльності, серед усіх обсте­жених бюджетів N_o6:

-0,51

d, -d.

, а також лінійний і квадратичний коефіцієнти струк-

турних розбіжностей:

d, -d,

де d,

dі — витрати часу на т-й вид діяльності, відповідно у

/-Ї тау-ї групах населення; п — число видів діяльності.

Недоліком цих показників є те, що за наявності нижньої межі, яка дорівнює нулю, їх верхня межа або невідома, якщо при їх розрахунку використовуються абсолютні величини, або залежить від кількості градацій ознаки при використанні відносних вели­чин структури. Для того щоб показник структурних розбіжностей змінювався в межах від нуля до одиниці, застосовують спеціальні формули для його розрахунку. Один із таких нормованих показ-

Знаючи сумарний час, який використано на даний вид діяль­ності Yfi і кількість бюджетів, в котрих ця витрата присутня N_t, обчислюється середній час витрати в розрахунку на одну особу, що показала дану витрату:

За допомогою середнього квадратичного відхилення і коефіці­єнта варіації можна дати оцінку сталості різноманітних витрат часу, що має суттєве значення для визначення розмірів вибірки при обстеженнях окремих витрат часу. Чим менший коефіцієнт варіації, тим меншою можна брати вибірку. Коефіцієнт варіації

278

може також використовуватися для оцінки правильності вибору групувальних ознак і формування груп бюджетів часу. При пра­вильній побудові групування за кількома ознаками коефіцієнт варіації усередині груп має бути меншим, ніж коефіцієнт варіації між групами.

Розподіл часу за видами діяльності залежить від безлічі фак­торів, обумовлених як соціально-економічним розвитком суспі­льства, так і різноманітними соціальними і демографічними ха­рактеристиками населення. Статистичні групування бюджетів часу за різними ознаками дають загальне уявлення про залеж­ність між розподілом часу і даних ознак, але не дозволяють оці­нити ступінь такої залежності через одночасний вплив на цей розподіл безлічі інших факторів. Розв'язати цю задачу можна із застосуванням кореляційного аналізу.

Розподіл бюджету часу за видами діяльності не підпорядкову­ється якомусь суворому закону і не визначається однозначно, що дає можливість використовувати при аналізі кореляційний метод, оцінюючи певні можливі витрати часу залежно від зміни інших витрат часу або основних факторів. Кореляційний аналіз дає змо­гу розв'язувати багато задач, які не можна було вирішити за до­помогою статистичних групувань. Розрахунки на основі кореля­ційних моделей поглиблюють аналіз, дають змогу судити про ступінь впливу різних факторів на розподіл часу, виділяти най­більш суттєві фактори й оцінювати спосіб впливу (непрямий або безпосередній) і форму зв'язку (пряма, обернена).

Аналізуючи бюджети часу, використовують такі показники, отримувані за допомогою кореляційного аналізу:

• парний коефіцієнт кореляції, за допомогою якого оцінюєть­
ся істотність і напрям зв'язку між витратами часу на певні види
діяльності і факторної ознаки;

• коефіцієнт детермінації — вимірює частку змін розподілу
часу під впливом певного фактора, коли елімінується вплив ін­
ших факторів;

• коефіцієнт множинної кореляції (сукупний коефіцієнт коре­
ляції) показує інтенсивність або ступінь тісноти лінійного стати­
стичного зв'язку між витратою часу і всією сукупністю чинників,
що впливають на цю витрату;

• частковий коефіцієнт кореляції— вимірює лінійний зв'язок
між певною витратою часу і даним чинником, виключається
вплив інших чинників.

Крім коефіцієнтів кореляції при аналізі розподілу бюджетів часу залежно від різноманітних факторів використовуються кое-

фіцієнти взаємної спряженості, що особливо зручні в разі якісних факторів і факторів, виміряних на інтервальній шкалі. Методи роз­рахунку коефіцієнтів спряженості докладно викладені в розд. 15.

Для виявлення закономірностей у використанні бюджету часу необхідно вивчати й аналізувати взаємозв'язки соціально-еконо­мічних, побутових, культурних та інших факторів із розподілом витрат часу за видами діяльності. Для одержання більш повних і обгрунтованих висновків про використання часу необхідно не лише цілком використовувати всі можливості аналізу, що дають статистичні групування, а й застосовувати більш досконалі мето­ди теорії статистики, прагнути до створення моделей викорис­тання часу. У моделях використання часу відбиваються зв'язки розміру або частот витрат часу на різноманітні види діяльності з рядом найважливіших характеристик особистості й умов життя населення. Моделі будуються на основі систем статистичних таблиць і рівнянь із застосуванням методів статистичних групу­вань, кореляційного аналізу, теорії графів, теорії масового обслу­говування, оптимального програмування.

Побудові моделі передує якісний аналіз і розрахунок коефіці­єнтів кореляції та спряженості. На їх основі виділяються факто­ри, що найсильніше впливають на розподіл бюджету часу. Нема рації розраховувати всі можливі зв'язки, багатьма з них можна знехтувати. Найважливішою задачею наступного етапу аналізу є вимірювання зв'язку між окремими витратами часу, між витра­тами і факторами, що впливають на них. Це дозволяє з'ясувати взаємозв'язки між розділами бюджетів часу, групами і статтями розподілів позаробочого часу; оцінити динаміку розподілу часу на домашню працю і вільний час; виявити залежність розподілу часу від статі, віку, освіти, родинного стану, рівня доходу й ін­ших факторів. На основі даних про склад обстеженого населення, отриманих рівнянь регресії, розділів, груп і окремих статей бю­джету часу одержується система суттєвих зв'язків, що містять у собі значну частину інформації про досліджувані сторони бю­джету часу. Ця система і є моделлю бюджету часу, що показує, як пов'язані між собою різні фактори, які з них є головними, які зв'язки існують між різними статтями бюджету і як вони зміню­ються залежно від тих або інших факторів, який напрям зміни всієї системи та окремих її частин.

Моделювання бюджету часу дає можливість схарактеризувати не тільки його побудову, а й спрогнозувати напрямки і ступінь його можливих змін. Маючи досить представницькі вихідні дані, на основі яких будується модель використання часу, можна" зро-

бити висновки про розмір і частоту тієї або іншої витрати часу в перспективі. Наприклад, як зміниться використання часу, якщо виключити або скоротити якісь витрати часу; як розподілиться час, що вивільнився, між іншими видами діяльності і т. д. Пла­нуючи зміни тих або інших факторів, можна прогнозувати зміну витрат часу.

РОЗДІЛ 15