Чинники та резерви росту продуктивності праці

Чинниками росту продуктивності праці називаються рушійні сили або причини, під впливом яких змінюється її рівень. Зростання продуктивності праці полягає в тому, що частина витрат живої праці в продукті зменшується, а частина витрат минулої (уречевленої) праці – збільшується, але таким чином, щоб загальна кількість праці в кожній одиниці продукту також зменшується.

Збільшення обсягів виробництва можна досягати за рахунок різних чинників. Зокрема, за рахунок екстенсивних чинників виробництва, які проявляються в кількісному збільшенні всіх виробничих ресурсів (засобів виробництва, робочої сили). Зростання обсягів виробництва на основі розширення чинників виробництва має свої межі, оскільки кожна країна має обмежені виробничі можливості (певна чисельність робочої сили, землі, сировини) і в короткий термін не може вийти за їх межі.

Коли обсяг національного виробництва досягає потенційного свого рівня і можливості суспільства розвиватися за рахунок збільшення праці та капіталу вичерпуються, темпи росту продуктивності праці залежать лише від прискорення науково-технічного прогресу та інноваційного розвитку. Тільки останній є невичерпним джерелом росту випуску продукції. На його основі відбуваються зміни в кількості праці і капіталу, а також у величині сукупної продуктивності чинників виробництва.

Крім того, слід зазначити, що продуктивність праці не обмежується лише вищезазначеними чинниками. В великій мірі вона залежить від працівників. Як суб'єкти трудової діяльності, люди розглядаються з погляду біологічних, психологічних і соціальних властивостей, які впливають на результати трудового процесу. Це стать, вік, стан здоров'я, знання, уміння, досвід, винахідливість, свідомість, дисциплінованість тощо. Ефективність праці залежить також від умов трудової діяльності. Стан середовища, в якому працюють люди, впливає на них, визначає рівень їх фізичних, інтелектуальних і моральних сил, відношення до праці.

Чинники росту продуктивності праці підрозділяються на три групи:

1) Матеріально-технічні, до яких належать:

- комплексна механізація і автоматизація виробництва;

- упровадження прогресивних технологій;

- упровадження нових технологічних процесів;

- поліпшення конструкторських властивостей виробів;

- підвищення якості сировини і нових матеріалів тощо.

2) Організаційні чинники включають:

- удосконалення організації праці і виробництва, структури управління;

- механізацію і раціоналізацію праці в управлінні;

- упровадження наукової організації праці;

- удосконалення нормування праці;

- підвищення або зменшення питомої ваги окремих видів продукції з різним рівнем трудомісткості.

3) Соціально-економічні чинники включають:

- підвищення освітнього рівня працівників;

- підвищення виробничої кваліфікації;

- поліпшення характеру і умов праці;

- стимули, мотиви і мотивацію до трудової діяльності.

Під резервами росту продуктивності праці розуміють можливості більш повної реалізації продуктивної сили праці за рахунок поліпшення використання всіх чинників її підвищення.