Обговорення основних теоретичних положень. Діалогічне навчання — це пізнання сутності предмета чи явища у процесі обміну смислами різних суб'єктів розуміння Воно здійснюєть­ся різними шляхами

Діалогічне навчання — це пізнання сутності предмета чи явища у процесі обміну смислами різних суб'єктів розуміння Воно здійснюєть­ся різними шляхами, найефективніший з яких — бесіда Коли вчитель вибирає лекцію, розповідь чи пояснення (монолог як прихований діа­лог), він може забезпечити інтелектуальну та емоційну активність шко-

ляра, а бесіда ще й стимулює його мовленнєву та рухову активність, даючи учневі можливість стати співавтором пізнавального пошуку

Бесіда — метод навчання, який передбачає розмову вчителя з учнями й організується за допомогою продуманої системи запитань

Бесіда доцільна за наявності знань і життєвого досвіду учнів і дає дітям змогу побачити нові зв'язки, осягнути нові закономірності на ґрунті відомого

Порівняно з лекцією, розповіддю та поясненням бесіда — тривалі ший, але продуктивніший шлях у навчанні, бо саме вона більше забезпе­чує можливості активного самостійного пошуку учнів

Відповідно до прийнятих у педагогіці рівнів пізнавальної активності учнів (Ю Бабанський, В Лозова, І Лернер, В Онищук, Т Шамова та ін) вирізняють бесіди репродуктивну й евристичну

Порівняльну характеристику рівнів пізнавальної активності учнів можна подати схематично

Евристична бесіда — метод навчання, коли вчитель не повідом ляє учням готових знань, а логічно пов'язаними запитаннями залучає їх до розв'язання проблеми на ґрунті здобутих ними знань, власних спостережень, життєвого досвіду.

Характерні ознаки евристичної бесіди

1 Основа здобуття нових знань — аналіз досвіду дітей, організова­
них на у році спостережень, знань, здобутих раніше

2 Керівництво роботою учнів учитель здійснює за допомогою логічно
пов'язаних запитань

3. Запитання мають проблемний характер — формують інтерес до
вирішення завдання і забезпечуюють активне залучення школярів до
роботи.

4. Учитель не повідомляє висновків, а підводить думку учнів до них,
допомагаючи знайти відповідь самостійно.

5. Результат бесіди — доказове логічне розв'язання проблеми та
інтелектуальний розвиток учнів.

Щоб організувати діалогічну взаємодію під час бесіди, потрібно ґрун­товно підготуватися до неї.

Технологія побудови евристичної бесіди:

— виокремити в матеріалі для вивчення інформаційні блоки;

— обдумати можливості використання досвіду учнів: визначити, на
які вже засвоєні раніше знання дітей можна спиратися;

— визначити характер пізнавальної активності учнів (пошуковий,
творчий, елементи репродуктивного);

— уявити, якої думки мають дійти школярі, які зробити висновки
внаслідок своїх роздумів;

— обміркувати стрижневі запитання, що стосуються головних ас­
пектів матеріалу, та навідні, які спрямовують, стимулюють думку класу;

— визначити послідовність запитань залежно від логіки самого ма­
теріалу та від особливостей опанування його учнями;

— конкретизувати, коректно сформулювати запитання, які мають сто­
суватися одного об'єкта;

— «прогнозувати відповіді дітей та їхні можливі запитання до вчителя.
Щоб організувати активну взаємодію, вчителеві доцільно дотриму­
ватися такої послідовності в евристичній бесіді:

перше завдання чи запитання в бесіді має бути проблемно-пошуко­вим, цікавим, не залишати учнів байдужими та змусити замислитися;

актуалізувати опорні знання, досвід учнів для підсилення мотивації пізнавальної діяльності;

створити проблемну ситуацію, щоб учні усвідомили мету пошуку;

спонукати школярів висловлювати припущення щодо вирішення проблеми;

звертатися з проханням довести виголошену думку;

кожне наступне запитання вчителя слід «прибудовувати» до попе­редньої відповіді дитини, щоб учні розуміли, куди спрямовано спільну думку в ході бесіди;

зважати на думку дітей, вести її, а не йти за нею. Для цього потрібно підтримувати ті думки, які ведуть до правильного рішення (зосереди­ти увагу класу на слушній відповіді, попросити учня повторити ще раз його твердження, повторити самому правильне міркування); стави­ти навідні запитання, продумані заздалегідь або сформульовані екс­промтом, під час самої бесіди;

організувати узагальнення й систематизацію опрацьованого, щоб підкреслити головні висновки.

Майстерність учителя у веденні бесіди як діалогу виявляється в таких його діях:

— учитель, утримуючи головне завдання бесіди, цілковито зосере­
джений на дітях, має постійний зоровий контакт, що забезпечує «зчиту­
вання» характеру пізнавальної діяльності учнів (чи розуміють діти,
про що йдеться, чи залучені до роботи, зацікавлені нею, чи прагнуть
висловити думку тощо;

— слухаючи учня, демонструє важливість думки дитини, за потреби
допомагає висловитися, підхоплює думку співрозмовника;

— виявляючи зацікавленість роботою учнів, демонструє зацікавленість
самою проблемою, висловлює своє ставлення до неї;

— своїм ставленням до учнів і до проблеми створює атмосферу за­
доволення від спільного пошуку, від їхніх самостійних думок, забезпе­
чуючи цим сприятливий емоційний фон уроку;

— щоб не гальмувати активність дітей у процесі спільного пошуку,
коригуючи думку учнів, не дає оцінки «правильно» чи «неправильно»,
адже до спільного пошуку залучено всіх у класі. Доцільно користуєть­
ся такими висловами: «Цікава думка. А як ви гадаєте?», «Які будуть
ваші версії?», «Хто хоче вступити в полеміку з ..?», «У кого є бажання
додати до цього визначення щось істотне?»;

— залучає до роботи всіх дітей (щоб працювали не лише найсильніші
та найактивніші);

— уважно слухаючи учнів, застосовує прийоми рефлексивного й
нерефлексивного слухання, демонструючи цим своє вдумливе ставлен­
ня до праці дітей і даючи приклад поведінки в діалозі;

— не полишаючи відповідь учня без уваги, дотримується принципу
взаємодії у спілкуванні «петелька — гачечок»: спираючись на відповідь
учня, формулює нове запитання або узагальнення;

— інтригує учнів запитаннями, засобами особистої техніки (жеста­
ми, мімікою, позою, інтонацією): виразом обличчя передає зацікавленість
відповіддю, інтригуючою інтонацією вводить у деталі проблеми, рухами
надає динаміки обговоренню, жестом запрошує до відповіді чи регу­
лює черговість висловлювань тощо;

— відчуває утруднення класу, висловлює розуміння й організовує
допомогу для підведення підсумків;

— емоційно завершує пошук, збуджуючи почуття вдоволення склад­
ною працею.

Ефективна пізнавальна діяльність учнів під час бесіди здійснюється за умови створення позитивного емоційного фону уроку — єдності емоційного стану вчителя та учнів у процесі навчання, що забезпечу­ється творчим самопочуттям педагога, його комунікативними вміння­ми, суб'єкт-суб'єктним характером стосунків з учнями, темпоритмом уроку.

Якими мають бути критерії ефективності педагогічної взаємодії під час бесіди (з позиції учня)?

₁₂«46 361

1. Учневі цікаво працювати, він залюбки бере активну участь в обго­
воренні проблеми.

2. Навчальна мета сприйнята ним як особистісно значуща, він вбачає
сенс у її досягненні;

3. Учень персоналізується в процесі навчання, відчуваючи своє осо-
бистісне зростання, сприйняття його вчителем та однокласниками.