КАТЕГОРИИ:
АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника
ТЕХНІКА І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРОЦЕДУР
Електроди для діадинамотерапії складаються з металевої пластини та гідрофільної прокладки (з тканини або будь-якого гідрофільного матеріалу). Застосовують прямокутні електроди-пластини різних розмірів, а також малі й великі круглі електроди.
У пацієнта визначають ділянку найбільш відчутного болю. Електроди за розмірами та формою накладають у зоні цих ділянок (відстань між електродами повинна бути не меншою, ніж поперечний розмір більшого електрода). На ділянках дрібних суглобів рук і ніг (кисті, стопи) як активні електроди використовують скляні або ебонітові ванночки (температура води — 36—37 °С).
На ділянку болю накладають негативний електрод (катод), який збудливо діє на периферичні нервові закінчення. У разі розміщення однакових за розмірами електродів на ділянках болю використовують основні види струмів (КП, ДП), полярність яких посередині перебігу процедури змінюють на протилежну. Для збільшення інтенсивності впливу та зменшення звикання процедуру проводять із використанням двох—трьох струмів.
Процедуру діадинамотерапії починають із застосування двотактного безперервного або двотактного хвильового струмів (ці струми застосовують на початку процедури протягом 0,5—1 хв як психологічну та фізіологічну підготовку пацієнта до дії струмів).
Двотактний струм має меншу подразнювальну дію, підвищує електропровідність шкіри, готує тканини до основних видів струмів. Після нього використовують струм, модульований короткими періодами (2—3 хв), закінчують процедуру вмиканням струму, модульованого довгим періодом (2—3 хв). Таку послідовність застосування видів струму застосовують при больовому синдромі середньої інтенсивності. При вираженому больовому синдромі перші процедури проводять лише двотактним струмом (2—3 хв); після зменшення відчуття болю застосовують струм, модульований короткими періодами, а потім струм, модульований довгими періодами.
При хронічних процесах спочатку протягом 0,5—1 хв застосовують двотактний струм, а потім струми, модульовані короткими та довгими періодами, збільшуючи тривалість процедури до 6—10 хв (силу струму збільшують до появи у пацієнта чіткої неболючої вібрації). Під час проведення процедури можна діяти струмом не більше ніж на три ділянки, загальна тривалість процедури не повинна перевищувати 20 хв. Курс лікування — 5—10 процедур щодня (у разі інтенсивного болю — 2 рази на День). Повторний курс лікування можна проводити через 10—12 днів.
СПЕЦІАЛЬНІ МЕТОДИКИ ДІАДИНАМОТЕРАПІЇ Таблиця №4.
| МЕТОДИКА | ВИКОНАННЯ |
| Діадинамотерапія при попереково-крижовому радикуліті | Пацієнт лежить на животі. Електроди накладають паравертебрально на попереково-крижову ділянку. Використовують такі струми: ДБ — 2 хв; КП — 3—4 хв (зі зміною полярності). За наявності болю у ділянці сідничного нерва діють уздовж нерва, використовуючи струми: ДБ — 2 хв; КП — 3—4 хв. Силу струму дозують за відчуттям чіткої, але не болючої вібрації. Курс лікування — 10—12 процедур. |
| Діадинамотерапія при хронічному гастриті зі зниженою кислото- і ферментоутворювальною функцією | Електроди площею 200 см² накладають упоперек на проекцію шлунка. Використовують струми: ДБ — 30 с; ДП — 6 хв. Силу струму підвищують до відчуття пацієнтом чіткої вібрації. Процедури проводять щоденно. Курс лікування — 10 процедур. |
| Діадинамотерапія при артриті плечового суглоба | Електроди площею 100—150 см² розміщують упоперек на задній поверхні суглоба (катод — у місці проекції болю). Протягом процедури застосовують три види струмів: ДХ або ДБ — 2—3 хв; КП — 2—3 хв; ДП — 3 хв. Силу струму визначають за відчуттям чіткої, але не болючої вібрації. Процедуру проводять щоденно або через день. Курс лікування — 10 процедур. |
Дата добавления: 2014-12-30; просмотров: 123; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав |