Теория абсолютногопреимущества А. Смита. В сучасну епоху проблема сенсу життя набуває особливої гостроти

В сучасну епоху проблема сенсу життя набуває особливої гостроти. В умовах, коли відбувається глобальна переоцінка усіх цінностей та ломка традицій, дедалі більш виразніше виявляється хиткість, нестійкість людського буття, втрата, відсутність сенсу народжує у людини стан екзистенційного вакууму і призводить до важких наслідків, аж до психічного розладу та самогубства. Людину дедалі більш поглинає потік масової культури, масового споживання, масових стандартів. І щоб не захлинутися у ньому, не втратити ідентичності, людина потребує вироблення певної життєвої позиції, яка б ґрунтувалася на особистих уявленнях про сенс життя. Хоча сенс життя окремої людини є унікальний та неповторний, кожний власноруч вирішує питання про сенс життя, але й тут виявляється певна «єдність всупереч багатоманітності», якісь загальні основи, передумови ставлення та вирішення питання. Адже від того, що життя переживається людиною суб'єктивно, все ж життя не втрачає власних об'єктивних характеристик.

Центральна ідея, що спрямовує всі пошуки сенсу життя в історії філософії - це розуміння того, що задоволення лише віртуальних потреб не може надати осмислення людського буття. Ще Сократ зазначав, що людина живе не для того, щоб їсти, пити, одягатися, а навпаки - вона їсть, п'є тощо для того, щоб жити. У буддизмі ця ідея висловлена з особливою силою. Тут є навіть протиставлення життя та справжнього буття. Життя є страждання, які народжуються пристрастями, потягом до чуттєвих насолод. Тільки відмовившись від них, можна досягти повного спокою (нірвани) та злиття з абсолютом, цим ряд страждань розірветься, зруйнується, а буття набуде справжності та сенсу.

Але звідси стає зрозумілою й цілковита дезорієнтованість нашого часу в поглядах на життя та в його організації. Наш час став набагато сліпі – ший щодо тих вищих, духовних цінностей, з якими пов'язаний сенс життя. Суспільство охопила духовна розгубленість.

Сучасна культурна або, краще сказати, цивілізована людина живе переважно в площині нижчих, чуттєвих цінностей, що стосуються людини тією мірою, якою вона є як природна істота. Це — цінності економічні (згадаймо поклоніння перед грішми), технічні ("наш Бог — техніка")2, віталістичні (йдеться про нинішнє переоцінювання й перебільшення спортивних розваг) і цінності насолоди (згадаймо всі ті ознаки нашого часу, що спонукають нас говорити про "сексуалізм"). Поширюється консумізм як споживання заради споживання, який стає «смислом», що заміняє смисл з великої букви. Але консумізм сам по собі є деструктивним через те, що відволікає людину від її покликання, розсіюючи зусилля, поглинаючи її репродуктивний період, не говорячи вже про надлишкове споживання, що шкодить здоров'ю. Люди втрачають можливість жити «вертикально», тобто в устремлінні до смислу. В людей бувають «маленькі смисли», які прив’язують їх до життя, до світу: любов, хобі тощо. Для цього розв’язують кросворди, накопичувати гроші, які дають почуття впевненості та влади, спорт, шопінг тощо.

Теория абсолютногопреимущества А. Смита

А. Смит в своей книге «Исследование о природе и причинах богатства народов» (1776 г.) сформулировал теорию абсолют­ного преимущества и показал, что страны должны быть заинте­ресованы в свободном развитии международной торговли, пос­кольку могут выигрывать от нее независимо от того, являются они экспортерами или импортерами.

Суть теории абсолютного преимущества состоит в следую­щем: если какая-либо страна может производить того или иного товара больше и дешевле, чем другие страны, то она обладает абсолютным преимуществом. Эти абсолютные преимущества

могут, с одной стороны, порождаться естественными фактора­ми - особыми климатическими условиями или наличием ог­ромных природных ресурсов. С другой стороны, преимущества в производстве различной продукции (прежде всего, в отраслях обрабатывающей промышленности) зависят от сложившихся производственных условий: технологии, квалификации работ­ников, организации производства и т. д. В условиях, когда вне­шняя торговля отсутствует, каждая страна может потреблять только те товары и такое их количество, которое она произво­дит. Цены этих товаров на рынке определяются национальны­ми издержками их производства.

Иначе обстоят дела при наличии внешней торговли. В силу различий в обеспеченности факторами производства, использу­емых технологий, квалификации рабочей силы и т. д., внутрен­ние цены на одни и те же товары в разных странах всегда раз­личны. Чтобы внешняя торговля была выгодной, цена товара на внешнем рынке должна быть выше, чем внутренняя цена на тот же товар в стране-экспортере. Выгода, получаемая странами от внешней торговли, будет заключаться в приросте потребления, которое может быть обусловлено специализацией производства.

Вывод: каждая страна должна специализироваться на про­изводстве того товара, по которому она обладает исключитель­ным (абсолютным) преимуществом.