РЕГІОНАЛЬНІ ТОРГОВЕЛЬНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

6.3.1. Північноамериканська зона вільної торгівлі (НАФТА)

Північноамериканська зона вільної торгівлі — НАФТА (North-American Free Trade Area — NAFTA) — почала свою дія­льність 1 січня 1994 p., коли набрала чинності Угода між Кана­дою, США та Мексикою, підписана ще в 1992 р. Створення цієї організації відбувалося поступово. У 1965 р. була укладена Угода між США та Канадою про торгівлю продукцією автомобільної промисловості. 1 червня 1989 р. набрала чинності американсько-канадська Угода про вільну торгівлю, яка передбачала усунення

до 1998 р. всіх обмежень у взаємній торгівлі. Але зовнішні тари­фи кожна з країн встановлювала самостійно.

Згідно з Угодою про створення Північноамериканської зони вільної торгівлі протягом наступних 15 років майже всі торгове­льні та інвестиційні бар'єри між країнами — учасницями НАФТА мають бути ліквідовані, а мито скасоване. В канадсько-американській торгівлі торговельні бар'єри вже скасовані. У від­носинах з Мексикою відбувається поступове зниження мита: з 1994 р. зменшується мито у взаємній торгівлі промисловими і продовольчими товарами; решту мита має бути скасовано до 2003 р. Ці заходи відкривають доступ високотехнологічної про­дукції, передусім продукції електроніки та автомобільної проми­словості, з США і Канади на мексиканський ринок. Мексика за­бороняє участь іноземних компаній у розробці, видобутку та виробництві нафти і нафтопродуктів, у розвідці та видобутку ра­діоактивних руд, транспортній і комунікаційній інфраструктурі на своїй території. Що стосується інших галузей економіки, Мек­сика зобов'язалася пом'якшити обмеження на участь американ­ських та канадських інвесторів в акціонерному капіталі своїх компаній та відмінити обмеження на участь іноземного капіталу в банках і страхових компаніях. Угода передбачає заходи щодо охорони довкілля в Мексиці і міграції робочої сили.

Створення НАФТА спрямоване на різні аспекти підприємни­цької діяльності в Північній Америці, а саме: доступ до ринків, інвестиції, гарантії, послуги, права інтелектуальної власності, державні закупівлі, дотримання стандартів, тимчасовий в'їзд для бізнесменів, розв'язання суперечок тощо.

Обсяги зовнішньої торгівлі країн, що входять до складу НАФТА, зросли протягом останніх 40 років майже у 42 рази (див. табл. 6.2). Ця тенденція зберігалась як до створення НАФТА, так і після. Треба відмітити більш інтенсивне зростання імпорту в останньому деся­тиріччі й відповідну зміну співвідношення обсягів експорту та ім­порту (від'ємне сальдо торговельного балансу).

6.3.2. Південний спільний ринок (МЕРКОСУР)

Південний спільний ринок — МЕРКОСУР (Southern Common Market) — створений у 1991 p. Аргентиною, Бразилією, Парагва­єм та Уругваєм на основі Асунсьонського договору з метою створення зони вільної торгівлі і митного союзу. Договором пе­редбачається скасування всіх видів мита і нетарифних обмежень у взаємній торгівлі між чотирма країнами; вільний рух капіталів і робочої сили; введення єдиного спільного зовнішнього тарифу;

координація політики в галузі промисловості, сільського госпо­дарства, транспорту і зв'язку, валютно-фінансовіи сфері.

З часу заснування організації обсяг торгівлі між країнами-членами збільшився втричі, що підтвердило ефективність ство­рення зони вільної торгівлі і, відповідно, доцільність залучення нових партнерів на своєму континенті. Тому в перспективі пла­нується на основі розширення МЕРКОСУР створення Латино­американської зони вільної торгівлі (ЛАФТА), до якої приєднаю­ться інші латиноамериканські країни.

Порівняння динаміки обсягів зовнішньоторговельного оборо­ту показує його значне зростання в останньому десятиріччі XX ст., тобто після створення МЕРКОСУР (див. табл. 6.3).

6.3.3. Латиноамериканська асоціація інтеграції (ЛАІ)

Латиноамериканська асоціація інтеграції — ЛАІ (Latin American Integration Association — LAIA) — створена в 1980 p. одинадцятьма латиноамериканськими країнами на основі Дого­вору Монтевідео, який набрав чинності в 1982 p., з метою розвит­ку і активізації співробітництва, спрямованого на розширення ринку. ЛАІ замінила собою Латиноамериканську асоціацію віль­ної торгівлі (ЛАВТ), яка була створена в 1960 p. Членами ЛАІ є:

Аргентина, Болівія, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Мексика, Па­рагвай, Перу, Уругвай, Чилі, Еквадор.

Завданнями ЛАІ визначені: сприяння і регулювання взаємної торгівлі між країнами регіону; поетапне створення латиноамери­канського спільного ринку стимулюванням утворення зони еко­номічних преференцій.

Сукупний зовнішньоторговельний оборот країн — членів ЛАІ з 1960 до 1997 p. збільшився більш як у ЗО разів (див. табл. 6.4). Незважаючи на те, що обсяг імпорту зріс більше, ніж обсяг експорту, сальдо торговельного балансу в різні пері­оди мало різні знаки: в 1960, 1970 та 1990 pp. — додатне, а в 1980 і 1997 pp. — від'ємне.

6.3.4. Митний та економічний союз Центральної Африки (МЕСЦА)

Митний та економічний союз Центральної Африки — МЕСЦА (Central African Customs and Economic Union — CACEU) — ство­рений у 1966 p. шістьма африканськими державами на основі Браззавільського договору з метою поетапного створення і роз­витку спільного ринку Центральної Африки. МЕСЦА став наступ­ником Екваторіального митного союзу. Членами організації є:

Габон, Камерун, Конго, Центрально-африканська республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея.

Діяльність МЕСЦА спрямована на визначення найважливіших напрямів і координацію митної, податкової та економічної полі­тики держав-членів, особливо переговорів з тарифних питань з третіми країнами і застосування загальних тарифів.

У 1989 p. МЕСЦА запропонував нову стратегію економічної інтеграції — «Створення справжнього економічного союзу», яка включала питання пільгових тарифів у міждержавній торгівлі;

механізмів компенсації втрат, пов'язаних з оподаткуванням; пе­регляду загальних митних тарифів щодо третіх країн тощо. В 1991 p. було прийнято Регіональну програму реформ, розроблену у тісному співробітництві МЕСЦА з Всесвітнім банком за участі Міжнародного валютного фонду, ЄС та Франції, яка включала два протоколи: з податкових і митних питань та питань транс­порту і транзиту.

У 1994 p. було прийнято рішення про створення Економічного та валютного співтовариства Центральної Африки, метою якого визначено консолідацію досягнень держав-членів у сфері валют­ного і економічного співробітництва.

6.3.5. Спільний ринок Східної і Південної Африки (СРСПА)

Спільний ринок Східної і Південної Африки — СРСПА (Comon Market for Eastern and Southern Africa — COMESA) — утворений в 1994 p. як наступник Преференційної зони торгівлі держав Східної і Південної Африки на основі відповідного Дого­вору з метою забезпечення стійкого зростання і розвитку. Члена­ми організації є: Ангола, Бурунді, Заїр, Замбія, Зімбабве, Кенія, Коморські острови, Лесото, Маврикий, Мадагаскар, Малаві, Мо­замбік, Намібія, Руанда, Свазиленд, Судан, Танзанія, Уганда, Ерітрея, Ефіопія.

Співробітництво країн-членів у рамках СРСПА здійснюється в таких напрямах:

—лібералізація торгівлі і створення митного союзу після 10-річного перехідного періоду шляхом ліквідації мита й інших збо­рів за ввезення товарів; скасування нетарифних бар'єрів; введен­ня спільних зовнішніх тарифів на товари, що імпортуються з тре­тіх країн, встановлення режиму найбільшого сприяння; митне співробітництво в межах спільного ринку; спрощення і гармоні­зація торгової документації і процедур;

—у валютно-фінансовій сфері — створення платіжного союзу з єдиною валютною і розрахунковою одиницею — ЕСКАУ, дося­гнення конвертованості валют; узгодження валютної та податко­вої політики; розвиток банківської справи і ринку капіталів; віль­ний рух капіталу тощо;

—розвиток галузей економіки: промисловості, енергетики, науки і техніки; сільського господарства і сільських районів;

природних ресурсів і охорони навколишнього середовища; транс­порту і зв'язку; туризму, телекомунікаційних послуг;

— стандартизація і гарантія якості продукції;

—сприяння розвитку приватного підприємництва; співробітницт­во між торговими палатами й підприємницькими об'єднаннями;

—заохочення і захист інвестицій;

—забезпечення вільного пересування окремих осіб, робочої сили, послуг:

—координація діяльності з Південноафриканським співтова­риством розвитку.