Культурологічна теорія Юнга

К. Юнг (1876-1961) - представник психоаналітичного напряму у вивченні культур. Його аналітичний спосіб дослідження культур відрізняється від концепції Фрейда двома основними рисами: відмовою від пансексуализма і розробкою змісту поняття "колективне несвідоме". Внесок К. Юнга у вивчення культури більш різноманітний і значний в порівнянні з іншими психоаналітиками культури. Основні теми, найбільш розроблені в аналітичній теорії К. Юнга, - це проблема співвідношення мислення і культури, шляхи розвитку культур на Заході і Сході, роль біологічно успадкованого та культурно-історичного в житті народів і, звичайно, аналіз містичних явищ в культурі, з'ясування значення міфів, казок, переказів, сновидінь. Образ культури у К. Юнга в цілому більш ірраціональний і містичний, ніж, наприклад, у Е. Тайлора або у Б. Малиновського. К. Юнг критично налаштований по відношенню до детермінізмові XIX ст.; Предметом його досліджень нерідко стають випадкові події, які не отримали ніякого пояснення в науці. У поле його зору знаходиться не тільки логіка, а й інтуїція. Вивчення інтелекту як культурного феномену доповнюється прагненням зрозуміти глибинні почуття людини і людства. За образним висловом одного сучасника, К. Юнг - "пророк, який зумів стримати всеохоплюючий натиск раціоналізму і дав людині мужність знову знайти свою душу" (5). Самому Юнгом належить цікаве висловлювання про те, що людина без міфології стає продуктом статистики.
Багато в чому слідуючи в психотерапевтичній практиці Фрейду, К. Юнг істотно розходився з ним у розумінні культури. Ще раз підкреслимо істотні відмінності теорії К. Юнга від класичного психоаналізу культури. Це неприйняття пансексуализма Фрейда та еротичної інтерпретації всіх явищ культури, модифікована структура особистості і поняття "колективного несвідомого" поряд з "індивідуальним несвідомим". І, мабуть, найсуттєвіша відмінність від Фрейда в аналізі культури: у Фрейда культура включена в Над-Я, що стоїть в опозиції до Воно (вмістище несвідомого); у К. Юнга свідоме і несвідоме доповнюють один одного. Більше того, обидва вони є джерело культури.
К. Юнг приділив значне місце аналізу проблеми "Мислення і культура". Цьому питанню присвячені роботи "Психологія і релігія" та "Психологія і Схід". Відповідно до його поглядів, є два типи мислення - логічне й інтуїтивне. Першому віддавала пріоритет європейська (західна) культурна традиція. У розвитку цього типу мислення К. Юнг вирішальну роль відводив такому феномену культури середньовічної Європи, як схоластика, який підготував категоріальний апарат науки.
К. Юнг увійшов в історію науки також вивченням більш камерних культурних феноменів, зокрема аналізом особливостей змісту сновидінь, пошуком в них архетипових сенсу, дослідження випадкових збігів одномоментних подій, не пов'язаних один з одним. (Наприклад, смерть родича і одночасно тривожний сон; збіги подій у близнюків, тривалий час не мали контактів один з одним; прояв сверхінтуіціі, як це було зі шведським філософом Сведенборгом, відчув на великій відстані пожежа у себе в будинку) К. Юнг пояснював це синхронністю і пов'язував з архетипами, що проявляються водночас ментально і фізично. Вони дають людині доступ до абсолютного знання.
Протягом тривалого часу К. Юнг вивчав важкозрозумілі явища, що відбуваються з людиною, що знаходиться в трансі. У стані трансу людина проявляє здібності і демонструє знання, відсутні в нього в звичайному стані. На подібні факти вказував ще Е. Тайлор у "Первісна культура". К. Юнг описував події, що трапилися з його далекою родичкою. У трансі вона розмовляла мовою, якої не знала, і детальним чином виклала концепцію гностиків-Валентиніан II ст. Дані факти, що належать реальності самих різних культур, можна пояснити, лише вдавшись до концепції архетипів Юнга, що контакт із колективним несвідомим. Аналітична концепція культури К. Юнга є оригінальною теорією культур, не в усьому прийнятої прихильниками ортодоксальної науки. Багато в чому вона служить пошуків універсального сенсу історії у взаємодії культур. Найважливішим її положенням було розкриття категорії "колективного несвідомого" як успадковане структури психічного, що розвивалася протягом сотень тисяч років. Колективне несвідоме являє собою "сукупність архетипів, є осадом усього, що було пережито людством, аж до його найтемніших почав. Але не мертвим осадом, а живою системою реакцій і диспозицій, яка невидимим, а тому і дієвим чином визначає індивідуальне життя" (6 ). Колись це було названо "найбільш революційною ідеєю" в науках про культуру і людину в XX ст. Століття закінчується, але поки ніяких висновків з ідей К. Юнга та їх розробки не було зроблено.