Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АстрономияБиологияГеографияДругие языкиДругоеИнформатикаИсторияКультураЛитератураЛогикаМатематикаМедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогикаПолитикаПравоПсихологияРиторикаСоциологияСпортСтроительствоТехнологияФизикаФилософияФинансыХимияЧерчениеЭкологияЭкономикаЭлектроника


Тема 1. Поняття, предмет і метод Основ конституційного права




Улучшение использования основных средств отражается на финансовых результатах работы предприятия за счет: увеличения выпуска продукции, снижения себестоимости, улучшения качества продукции, снижения налога на имущество и увеличения балансовой прибыли.

Улучшения использования основных средств на предприятии можно достигнуть путем:

· освобождения предприятия от излишнего оборудования, машин и других основных средств или сдачи их в аренду;

· своевременного и качественного проведения планово-предупредительных и капитальных ремонтов;

· приобретения высококачественных основных средств;

· повышения уровня квалификации обслуживающего персонала;

· своевременного обновления, особенно активной части, основных средств с целью недопущения чрезмерного морального и физического износа;

· повышения коэффициента сменности работы предприятия, если в этом имеется экономическая целесообразность производства;

· повышения уровня механизации и автоматизации производства;

· обеспечения там, где это экономически целесообразно, централизации ремонтных служб;

· повышения уровня концентрации, специализации и комбинирования производства;

· внедрения новой техники и прогрессивной технологии – малоотходной, безотходной, энерго- и топливосберегающей;

· совершенствования организации производства и труда с целью сокращения потерь рабочего времени и простоя в работе машин и оборудования.

Пути улучшения использования основных средств зависят от конкретных условий, сложившихся на предприятии за тот или иной период времени.

ТЕКСТИ лекцій

Знаходяться в електронному вигляді на CD.

з навчальної дисципліни ,,Основи конституційного права,,

 

 

 

 

Укладач: доцент Чистоколяний Я.В.

 

 

Тема 1. Поняття, предмет і метод Основ конституційного права

Провідною галуззю вітчизняної системи права є конституційне право України, яка являє собою сукупність правових норм, що регулюють відносини в сфері здійснення народовладдя, основ конституційного ладу, правового статусу особи, державно-територіального устрою, організації і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування.

Предметом конституційного права Украї­ни є особливе коло суспільних відносин, що виника­ють у процесі організації та здійснення в Україні безпосереднього народовладдя, державної влади та місцевого са­моврядування. Ці відносини характеризуються пев­ною специфікою, а саме: стосуються всіх найважли­віших сфер життєдіяльності суспільства; виступа­ють як базові в політичній, економічній, духовній, соціальній та інших сферах життя суспільства.

Структуру предмета конституційного права України складають:

- відноси­ни політичного характеру (наприклад, форма прав­ління, форма державного устрою);

- найважливіші економічні відносини (регламентація іс­нуючих форм власності та механізмів її захисту);

- відносини, що стосуються правового статусу людини і громадянина (громадянство, основні права, свобо­ди, обов'язки та ступінь їх гарантованості з боку держави);

- відносини, що складаються в процесі реа­лізації права народу України на самовизначення і пов'язані з державно-територіальним устроєм Украї­ни;

- відносинищодо організації та діяльності дер­жавного апарату України (виборча система, регламентація діяльності органів законодавчої, виконавчої, судової влади, Президента України, прокуратури);

- відносини, що визнача­ють діяльність органів місцевого самоврядування.

Отже, провідна роль конституційного права зумов­люється об'єктивними факторами, які визначаються ха­рактером предмета його регулювання. Насамперед конс­титуційне право регулює – серцевину політичних від­носин, які виникають безпосередньо в процесі здійс­нення народовладдя в Україні, що виступає у двох ос­новних формах — безпосередньої та представницької демократії.

Закріплюючи повновладдя народу України, консти­туційне право тим самим відповідає щонайменше на два питання: кому належить влада в суспільстві і яким чином вона здійснюється, тобто який механізм її реалізації.

Під принципами конституційно-правового регу­лювання розуміють найзагальніші нормативно-регу­лятивні правила поведінки, у яких відображаються сутність і соціальне призначення конституційного регулювання суспільних відносин.

До них відносять принципи:

- верховенство права;

- вища юридична сила і пряма дія Конституції та законів у системі нормативно-правових актів;

- політичний, економічний та ідеологічний плюралізм;

- поділ державної влади;

- гуманізм;

- пріоритет­ності норм і принципів міжнародного права порівня­но з вітчизняним законодавством;

- гарантування прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, народовладдя, захисту суверенітету й територіальної цілісності України.

Метод конституційно-правового регулювання — сукупність способів і засобів, із допомогою яких упо­рядковуються суспільні відносини, що становлять предмет конституційного права.

Застосування різних методів конституційно-правового регулю­вання дозволяє забезпечити стабільне функціонування інститутів публічної влади, гарантує реальне народовладдя, права і свободи людини і громадянина.

У цілому метод конституційного права характеризується:

1) загальним характером;

2) максимально високим юридичним рівнем;

3) імперативним характером;

4) універсальним характером;

5) установчим характером;

6) поєднанням прямого та опосередкованого регулювання.

В юриспруденції методи правового регулювання поділяються на імперативні та диспозитивні. Імперативний метод передбачає владний вплив на учасників суспільних відносин без права вибору поведінки. Вони мають діяти тільки, як це вказується в нормі права. Диспозитивний метод, навпаки, надає право вибору поведінки учасників правовідносин в межах її варіантів, передбачених нормою права. Прикладом диспозитивного методу є норма, передбачена ч. 5 ст. 55 Конституції України, яка встановлює, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права від порушень і протиправних посягань.

В силу того, що конституційне право визначає осно­ви повновладдя Українського народу, зокрема політичні відносини у сфері організації і здійснення публічної вла­ди, конституційно-правове регулювання відносин між суб'єктами такої влади здійснюється переважно імперативним методом, ос­новними рисами якого є підпорядкування, субординація, односторонність, беззаперечна обов'язковість. Тому більшості норм конституційного права властива ім­перативність.

Конкретні методи визначаються характером припису конститу­ційно-правових норм. Так, уповажливі норми конституційного пра­ва містять методустановлення (закріплення), які закріплюють повноваження відповід­них суб'єктів. Наприклад, згідно з Конституцією України, «контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснює Рахункова палата» (ст. 98). До­сить поширеним у конституційному праві є методзобов'язання. Наприклад, Конституція України встановлює, що «кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей» (ст. 68).

Метод дозволу не пов'язаний зі встановленням припису уповажливого характеру. Такий спосіб конституційно-правового регулювання дає можливість відповідному суб'єктові діяти за тих чи інших обставин на свій розсуд. Наприклад, «Верховна Рада Украї­ни за пропозицією не менш як однієї третини народних депутатів України, від її конституційного складу може розглянути питання про відповідальність Кабінету Міністрів України та прийняти ре­золюцію недовіри Кабінетові Міністрів України більшістю від конституційного складу Верховної Ради України» (ст. 87 Консти­туції України).

У конституційному праві використовується також метод забо­рони: «цензура заборонена» (ч. З ст. 15 Конституції України); «на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом» (ч. 6 ст. 17 Конституції України). У цьому випадку суб'єктам конститу­ційного права забороняються відповідні дії.

Таким чином, конституційне право України є одним із найважливіших засобів забезпечення повновладдя на­роду України в політичній, економічній і соціально-культурній сферах його життєдіяльності. Жодна інша га­лузь права не закріплює суспільні відносини, що скла­дають основи повновладдя народу України. Це — винят­кова прерогатива конституційного права.

Дані обставини визначають провідну роль консти­туційного права в системі національного права України. Виконуючи роль ядра системи національного права, ін­тегруючи його галузі в одне ціле, конституційне право проникає в кожну з таких галузей. Таке проникнення забезпечується, насамперед, за допомогою Конституції України — основного джерела конституційного права, яке, в свою чергу, є відправним для кожної із галузей національного права України.

Підсумовуючи, можемо констатувати, що конституційне право України — це основна галузь права, норми якої закріплю­ють основи правового статусу людини і громадянина Украї­ни, її державно-територіальний устрій, визначають систему, основні принципи організації і діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, форми безпосередньої де­мократії.

Конституційне право - право політичне. Політика і кон­ституція — явища, що взаємодіють. Політика виступає як першооснова права, а право — як продукт і інструмент політики. Норми Конституції є результа­том компромісу політичних сил і соціальних верств, які стоять за ними.

 


Поделиться:

Дата добавления: 2015-01-05; просмотров: 76; Мы поможем в написании вашей работы!; Нарушение авторских прав





lektsii.com - Лекции.Ком - 2014-2024 год. (0.005 сек.) Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав
Главная страница Случайная страница Контакты