Тема 3. Основи конституційного ладу України

Конституційний лад – це система соціальних, економічних і політико-правових відносин, які встановлюються й охороня­ються конституцією та іншими конституційно-правовими ак­тами держави.

За суттю конституційний лад являє собою певний тип конституційно-правових відносин, зумовлених рівнем роз­витку суспільства, держави та права.

За змістом конституційний лад охоплює передбачені й га­рантовані конституцією державний і суспільний лад, консти­туційний статус людини та громадянина, систему безпосеред­нього народовладдя, організацію державної влади й місцевого самоврядування, територіальний устрій, основи національної безпеки та інші найважливіші інститути конституційно-пра­вових відносин.

За формою конституційний лад являє собою систему основ­них організаційних і правових форм суспільних відносин, пе­редбачених конституцією, тобто основних видів організації та діяльності держави, суспільства та інших суб'єктів конститу­ційно-правових відносин. Конституційний лад — це насампе­ред передбачені конституцією форма держави за характером державного устрою й державного правління та форми безпо­середнього народовладдя (вибори, референдум тощо).

Конституційний лад України характеризується наступними загальними принципами: суверенністю, демократизмом, гуманізмом, реальністю, системністю, наступ­ністю та іншими.

Суверенність конституційного ладу полягає насамперед у ви­значенні, встановленні конституційного ладу народом і можливості його зміни лише волею народу. Стаття 5 Конституції України проголошує: "Носієм суве­ренітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування".

Суверенітет – це повновладдя. Розрізняють суверенітет держави, нації, народу, громадянина.

Ознаками державного суверенітету, відповідно до Декларації «Про державний суверенітет України» є: 1) у внутрішніх відносинах: верховенство влади; самостійність влади; неподільність влади; невідчуженість влади; 2) у зовнішніх відносинах: незалежність і рівноправність влади.

Суверенітет народу — це його повновладдя, закріплене дер­жавно-правовими актами (конституцією чи іншими закона­ми), тобто володіння народом соціально-економічними та по­літичними засобами, які всебічно й послідовно забезпечують реальну участь усіх громадян в управлінні справами суспіль­ства та держави.

Суверенітет народу здійснюється через систему владних структур різного рівня: центральних, регіональних, місцевих тощо. Він реалізується також у діяльності партій, суспільно-політичних організацій і рухів.

Виявом прямого народовладдя є закріплене конституцією загальне виборче право, участь народу у виробленні та прий­нятті державних рішень шляхом загальнонародного голосуван­ня — референдуму.

Суверенітет нації означає її повновладдя, політичну свобо­ду, володіння реальною, можливістю визначати характер свого національного життя. У суверенітеті нація зна­ходить правовий захист, свободу національного розвитку й національну незалежність.

До основних принципів конституційного ладу України належать:

- принцип визначення Української держави як суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової, унітарної держави з республіканською формою правління (статті 1, 2 та 5 Конституції);

- принцип, згідно з яким людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Ук­раїні найвищою соціальною цінністю (частина перша ст. З Конституції);

- принцип народного суверенітету, згідно з яким народ є носієм суверенітету і єдиним джерелом державної влади (ст. 5 Конституції);

- принцип організації і діяльності державної влади, що будується на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу і судову (ст. 6 Конституції);

- принцип визнання і гарантування місцевого самоврядування (ст. 7 Конституції);

- принцип верховенства права, згідно з яким закріплюєть­ся загальна підпорядкованість праву, пряма дія і безпосереднє застосування норм Конституції (статті 8 і 19 Конституції);

- принцип визнання і гарантування основ громадянського су­спільства, його саморозвитку, свободи його інститутів (статті 11, 13 та 14 Конституції);

- принцип, згідно з яким суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологіч­ної багатоманітності, заборони цензури, свободи політичної діяльності, не забороненої Конституцією і законами України (ст. 15 Конституції);

- принцип визнання української мови державною (ст. 10 Конституції);

- визнання плюралізму форм власності та гарантування захисту прав усіх суб'єктів права власності та господарюван­ня, соціальної спрямованості економіки (ст. 13 Конституції);

- принцип, згідно з яким норми міжнародного права, зго­ду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, становлять частину національного законодавства (ст. 9 Кон­ституції);

- визначення основних функцій держави: захисту суве­ренітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки, забезпечення еколо­гічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги України, оборони держави, здійснення зовнішньополітичної діяльності (статті 16, 17, 18 Конституції);

- принцип, згідно з яким правовий порядок в Україні здійснюється на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом (ч. 1 ст. 19 Конституції);

- принцип законності, відповідно до якого органи державної влади та органи місцево­го самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передба­чені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції);

- принцип закріплення як державних символів України Держав­ного Прапора України, Державного Герба України і Держав­ного Гімну України (ст. 20 Конституції).

Конституційний лад будь-якої країни зберігає свою непо­рушність і належним чином функціонує й розвивається лише тоді, коли він має надійні відповідні гарантії (нормативно-правові, організаційно-правові та ін.). Вони передбачаються зазвичай конституціями та законами. Природно, що й Кон­ституція України передбачила й закріпила цілісну систему га­рантій конституційного ладу. Основними з них є такі:

- народ України;

- Конституція України та закони України;

- Українська держава в цілому;

- Українська держава в особі її спеціалізованих інститутів (органів, організацій, служб);

- Верховна Рада України;

- Президент України;

- Кабінет Міністрів України;

- інші органи виконавчої влади України;

- Конституційний Суд України;

- суди загальної юрисдикції;

- Прокуратура України;

- політичні партії та громадські організації;

- засоби масової інформації;

- територіальні громади та органи місцевого самовряду­вання;

- міжнародні організації.

Отже, гарантами конституційного ладу є практично всі ос­новні суб'єкти конституційно-правових відносин та інші еле­менти цих відносин. Названі гаранти є загальними для всього конституційного ладу. Поряд з ними Конституцією передба­чаються гарантії для окремих інститутів конституційного ладу, насамперед державного й суспільного, прав і свобод людини та громадянина тощо.