ТЕМА №5. СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА СУСПІЛЬСТВА

Мета лекції:з’ясувати критерії визначення соціальних груп суспільства, основні елементи соціальної структури і їх зміст.

Соціальна структура суспільства – сукупність взаємодіючих між собою соціальних спільнот (освітніх, етнічних, професійних), які відрізняються одна від одної відношенням до влади, власності, прибутку.

Соціальна верства – група індивидів, зайнятих соціально і економічно рівноцінними видами праці і отримуючих приблизно рівну винагороду. Аналіз структури суспільства через призму його соціальних верств дозволяє вивчити його значно краще, ніж класовий аналіз. Соціологія виділяє такі соціальні структури: соціально-класову (класи, соціальні групи, страти), соціально-демографічну (вік, стать), соціально-територіальну (міська, сільська спільноти), соціально-професійну, соціально-етнічну.

Мала соціальна група характеризується спільною діяльністю і наявністю особливих групових цінностей і норм поведінки. Наприклад, сім’я, робоча бригада, шкільний клас, спортивна команда. Соціальні відносини виражають діяльність суб’єктів з причини неоднакового положення в суспільстві (рівності, нерівності, справедливості, несправедливості). Соціальна сфера – це інтереси класів, соціальних груп, індивидів, умови праці, побуту, дозвілля. Соціальне життя можно вивчати, виділяючи інтереси чисельних груп, верств. Інтерес – це властивість класу, нації, індивида впливати на поведінку соціальної спільноти. Спільні інтереси – це взаємозалежності між людьми в спільному житті або діяльності. Соціальний інтерес пов’язаний з потребами особи або спільноти. Потреби спрямовані на задоволення матеріальних благ, а інтереси спрямовані на соціальні інститути, від яких залежить, як розприділять ці блага. Соціальний інтерес спільноти завжди спрямований на збереження і зміну її положення в суспільстві.

Соціальна мобільність – це міжгрупове або просторове переміщення населення. Вертикальна мобільність – це рух “вгору” або “вниз”, посадове чи кваліфікаційне зростання або навпаки. Горизонтальна мобільність – переміщення в межах одного і того ж соціального рівня. Ці переміщення – складне явище, яке приводить до суттєвих соціальних наслідків. Найважливішим з них є наявність перехідних маргінальних верств. Соціальна стратифікація означає не тільки різне положення в суспільстві окремих індивидів, сімей або цілих страт, а саме не рівне їх положення.

Соціально-стратифікаційний підхід дозволяє виділити певні верстви (страти) на основі принципів: а) обов’язковості вивчення всіх верств суспільства; б) необхідності використання при порівнянні одних і тих же критеріїв; в) достатність критеріїв для аналізу.

Для суспільства важливою є можливість зміни особою чи групою свого соціального положення. Класова і стратифікаційна моделі соціальної структури суспільства не протистоять одна одній, а доповнюють одна одну. На основі виділення в науковому аналізі класів, верств, груп може бути побудована об’ємна модель соціальної структури. Саме специфіка соціальної структури суспільства визначає сутність і основні напрямки соціальної політики в ньому.

В деяких тлумаченнях соціальної стратифікації спостерігаються зрівнювальні тенденції. Це стосується ідеї “середнього класу”. Зростання “середнього класу” фактично означає ліквідацію протистояння багатства і бідності. Зростання значення “середнього класу” визначає стабільність соціальної системи, забезпечує її динаміку. За деякими даними в нашому суспільстві в кінці ХХ століття “середній клас” складав 15%, а в США – приблизно 80%. Отже, ми можемо відмітити, що суспільство відтворює, організує нерівність за деякими підставами: за рівнем багатства і прибутку, за рівнем соціального престижу, за рівнем володіння політичною владою, тощо. Можна, очевидно, стверджувати, що всі ці види ієрархії значимі для суспільства, так як дозволяють регулювати як відтворення соціальних зв’язків, так і направляти особисті прагнення, амбіції людей на здобуття значимих для суспільства статусів.

Після визначення підстав стратифікації спробуємо визначити основні страти сучасного суспільства:

1) вищій клас професіоналів, адміністраторів;

2) технічні спеціалісти середнього рівня;

3) комерційний клас;

4) дрібна буржуазія;

5) техніки і робітники, які здійснюють управлінські функції;

6) кваліфіковані робітники;

7) некваліфіковані робітники.

Вочевидь, можна передбачити наявність і іншої методики визначення вертикального зрізу суспільства. Але слід підкреслити, що не можна визначати стратифікацію, виходячи з статистичних даних або з даних соціальних опитувань. Необхідно використовувати комплексний підхід.