Розрізнення «друг-ворог» у сфері політичного.

Специфічно політичне розрізнення, до якого можна звести політичні дії і мотиви, – це розрізнення друга і ворога. Ці поняття не є тотожними анотонімам добро-зло, прерасний-потворний і т.п. Не потрібно, щоб політичний ворог був морально злий, не потрібно, щоб він був естетично потворний і т.д. Він є саме інший, чужий, і для сутності його досить і того, що він в особливо інтенсивному змісті є щось інше і далеке, так що в екстремальному випадку можливі конфлікти з ним, що не можуть бути розв'язані ні початим заздалегідь установленням загальних норм, ні вироком “непричетного” і тому “безстороннього” третього. Морально зле, естетично потворне чи економічно шкідливе від цього ще не виявляються ворогом; морально добре, естетично прекрасне й економічно корисне ще не стають другом у специфічному, тобто політичному, змісті слова. Поняття “друг” і “ворог” варто брати в їхньому конкретному, екзистенціальному змісті, а не як метафори чи символи; до них не повинні підмішуватися, їхній не повинні послабляти економічні, моральні й інші представлення, і менш за все варто розуміти їх психологічно, у приватно-індивідуалістичному змісті, як вираження приватних почуттів і тенденцій. “Друг” і “ворог” – протилежності не нормативні і не “чисто духовні”. Отже, ворог не конкурент і не супротивник у загальному значенні. Ворог також і не приватний супротивник, якого ненавидять у силу почуття антипатії. Ворог є тільки публічний ворог... Ворога в політичному змісті не потрібно особисто ненавидіти. [...]Усі політичні поняття, уявлення і слова мають полемічний сенс; вони припускають конкретну протилежність, прив'язані до конкретної ситуації, останній наслідок якої є поділ на групи “друг-ворог”, і вони стають порожньою і примарною абстракцією, якщо ця ситуація зникає.

6. Основні труднощі наукового аналізу політичних феноменів. (стаття Ч.Мерріам)

1. Недолік вичерпного набору даних про політичні явища з відповідною їхньою класифікацією й аналізом. Парадокс політики в тому, щоб боротися з внутрішнім і зовнішнім злом треба підтримувати дисципліну, але ця тверда дисципліна руйнує життєві сили ініціативи, критицизму і реорганізації, і тому влада об'єднання може бути втрачена. Повинна бути повна відповідність із загальним зводом правил і норм, установлених державою, у противному випадку не удасться уникнути анархії. Але усередині об'єднання необхідні і розумний простір для волі критики, заперечень, для пропозицій та винахідливості. Також знаючи про події, що відбуваються, ми виявляємо так багато причин, що не завжди можемо вказати на ту з них, що безпосередньо викликала подію. З тієї ж причини важко прийти до обґрунтованої згоди щодо розумної чи наукової політики й складно пророкувати майбутні події.

2. Схильність до расового, класового, націоналістичного ухилу в інтерпретації доступних даних. Класи, раси і всі інші види співтовариств висувають у якості обов'язкових так звані принципи, що є породженням їхніх власних інтересів і, можливо, не усвідомлено виходять з цих інтересів у ході загального використання. політичне теоретизування у значній мірі є завуальованою у більшій чи меншій мірі пропагандою визначених інтересів.

3. Брак досить чітких стандартів виміру і точного знання про послідовність процесів. Труднощі полягають у відсутності того, що в природознавстві називаються контрольованим експериментом. Фізик-дослідник висуває тимчасову гіпотезу, намагаючись, по можливості, перевірити її за допомогою експерименту, проведеного під його керівництвом і контролем. Ці експерименти він може повторювати доти, поки не упевниться в істинності чи хибності своєї гіпотези. Однак такі експерименти недоступні тим, хто вивчає політологію чи іншу суспільну науку. Разом з тим реальні політичні процеси поступово відтворюються в різних точках світу і на різних стадіях. У випадку повторення цих процесів можна відновити спостереження і тим самим перевірити зроблені висновки. Для цього, однак, необхідно виробити більш точний механізм.