Стаття 82. Види видатків на здійснення повноважень

1. Видатки на здійснення повноважень, що виконуються за рахунок коштів державного бюджету та місцевих бюджетів, поділяються на:

1) видатки на забезпечення конституційного ладу держави, державної цілісності та суверенітету, незалежного судочинства, а також інші передбачені цим Кодексом видатки, які не можуть бути передані на виконання Автономній Республіці Крим та місцевому самоврядуванню;

2) видатки, які визначаються функціями держави та можуть бути передані до виконання АРК та місцевому самоврядуванню з метою забезпечення найбільш ефективного їх виконання на основі принципу субсидіарності;

3) видатки на реалізацію прав та обов’язків АРК та місцевого самоврядування, які мають місцевий характер та визначені законами України.

Коментар:

Основні повноваження держави, АРК, територіальної громад, а також функції, віднесені до їх відома, визначаються у Конституції України. Повноваження та функції, покладені на органи місцевого самоврядування, деталізуються у Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні". При виконанні будь-яких повноважень та функцій виникають відповідні видатки.

Частина повноважень та функцій, які відповідно до Конституції України закріплені за державою, виконується безпосередньо органами законодавчої, виконавчої та судової влади, а також державними підприємствами, установами, організаціями та закладами, і не може бути передана на виконання органам влади АРК чи органам місцевого самоврядування. Ці повноваження та функції є власними повноваженнями і функціями держави. Через те, що їх виконання не може бути передано органам влади Автономної Республіки Крим та органам місцевого самоврядування, видатки, пов'язані з виконанням цих повноважень і функцій, також не можуть бути передані до бюджетів відповідно органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Джерела фінансування цих видатків встановлюються частиною першою статті 83 цього Кодексу.

Інша частина повноважень та функцій держави згідно із ст. 119 Конституції України здійснюється місцевими державними адміністраціями на відповідній території. Відповідно до ст. 143 Конст. України окремі повноваження органів виконавчої влади також можуть передаватися законом органам місцевого самоврядування. При цьому держава зобов'язана фінансувати здійснення цих повноважень у повному обсязі за рахунок коштів ДБУ.

Відповідно до принципу субсидіарності, органи, що надають послуги громадянам, мають бути максимально наближені до безпосередніх споживачів цих послуг. Додержуючись принципу субсидіарності, функції держави доцільно передавати на виконання органам влади АРК та місцевого самоврядування у випадках, коли це дозволить покращити ефективність їх виконання, не збільшуючи при цьому обсягу необхідних для цього видатків. Вважається, що функції, які пов'язані з наданням населенню основних соціальних послуг (комунальні послуги, послуги дошкільної та загальної середньої освіти, первинної медичної допомоги тощо) найбільш якісно надають органи, максимально наближені до безпосереднього споживача таких послуг.

Повноваження та функції держави, які передаються на виконання органам влади місцевого самоврядування, називаються делегованими державними повноваженнями.

Третій вид видатків - це видатки, пов'язані з фінансуванням повноважень та функцій на реалізацію прав та обов'язків АРК та місцевого самоврядування, які мають місцевий називаються власними повноваженнями органів місцевого самоврядування. Видатки на виконання власних повноважень органів місцевого самоврядування також можуть передаватися з одного місцевого бюджету до іншого відповідно до ст. 92.

40. Розмежування видатків між бюджетами. (глава 14 БКУ)

Стаття 87. Видатки, що здійснюються з Державного бюджету України

1) державне управління (законодавчу та виконавчу владу; Президента України)

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) нац. оборону (крім заходів та робіт з мобілізаційної підготовки місцевого значення);

6) правоохоронну діяльність, забезпечення безпеки держави та цивільний захист населення і територій (крім заходів, визначених п. 16 ч. 1 ст. 91 БКУ);

7) освіту:

8) охорону здоров'я:

9) соціальний захист та соціальне забезпечення:

10) культуру і мистецтво:

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт:

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури, спорудження (створення) пам'ятників і монументів державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні програми (проекти);

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки, запобігання виникненню та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення та поповнення державних запасів і резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів у випадках, передбачених законом, та всеукраїнських референдумів; фін. підтримку гром. об’єднань на конкурсних засадах для виконання завдань державної політики;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

Стаття 88. Видатки, що здійснюються з бюджетів сіл, їх об'єднань, селищ, міст районного значення і враховуються при визначенні обсягу МБТ

1) органи місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;

2) освіту: дошкільну освіту; загальну сер. освіту (навчально-виховні комплекси "дошкільний навчальний заклад - загальноосвітній навчальний заклад", "загальноосвітній навчальний заклад - дошкільний навчальний заклад" за умови, що загальноосвітній навчальний заклад - I ступеня);

3) сільські, селищні та міські палаци і будинки культури, клуби, центри дозвілля, інші клубні заклади та бібліотеки.

Стаття 89. Видатки, що здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст респ. АРК і обл. значення та враховуються при визначенні обсягу МБТ

1) державне управління: органи місцевого самоврядування міст республіканського АРК і обласного значення; органи місцевого самоврядування районного значення;

2) освіту:

3) охорону здоров'я:

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

5) державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми (театри, районні (міські) бібліотеки або централізовані бібліотеки районної (міської) централізованої бібліотечної системи, музеї, виставки, палаци і будинки культури, школи естетичного виховання дітей, включаючи заклади та установи комунальної власності, яким надано статус національних, зоопарки загальнодержавного значення державної власності);

6) державні програми розвитку фізичної культури і спорту: утримання та навчально-тренувальна робота дитячо-юнацьких спортивних шкіл усіх типів (крім шкіл республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення), заходи з фізичної культури і спорту та фінансова підтримка організацій фізкультурно-спортивної спрямованості і спортивних споруд місцевого значення.

Стаття 90. Видатки, що здійснюються з бюджету АРК та обл. бюджетів і враховуються при визначенні обсягу МБТ

1) державне управління: представницьку і виконавчу владу АРК; обласні ради;

2) освіту:

3) охорону здоров'я:

4) соціальний захист та соціальне забезпечення:

5) культуру і мистецтво:

6) фізичну культуру і спорт:

Стаття 91. Видатки МБ, що не враховуються при визначенні обсягу МБТ

1) місцеву пожежну охорону;

2) позашкільну освіту;

3) соціальний захист та соціальне забезпечення:

4) відшкодування різниці між розміром ціни (тарифу) на житлово-комунальні послуги, що затверджувалися або погоджувалися рішенням місцевого органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, та розміром економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання);

5) місцеві програми розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів;

6) культурно-мистецькі програми місцевого значення, в тому числі зоопарки загальнодержавного значення комунальної власності;

7) програми підтримки кінематографії та ЗМІ місцевого значення;

8) місцеві програми з розвитку фізичної культури і спорту;

9) типове проектування, реставрацію та охорону пам'яток архітектури місцевого значення;

10) транспорт, дорожнє господарство:

11) заходи з організації рятування на водах;

12) обслуговування місцевого боргу;

13) програми природоохоронних заходів місцевого значення;

14) управління комунальним майном;

15) регулювання земельних відносин;

16) заходи у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в межах повноважень, встановлених законом;

17) заходи та роботи з мобілізаційної підготовки місцевого значення;

18) проведення місцевих виборів у випадках, передбачених законом, та республіканських АРК і місцевих референдумів;

19) членські внески до асоціацій органів місц. самовр-ня та їх добровільних об'єднань;

20) підвищення кваліфікації депутатів місцевих рад; фін. підтримку громадських об’єднань на конкурсних засадах для виконання завдань регіональної політики;

21) інші програми, пов'язані з виконанням власних повноважень, затверджені ВР АРК, відповідною місцевою радою згідно із законом.

41. Збалансування бюджету.

Збалансування - забезпечення рівноваги. Бюджетна рівновага - бюджетні видатки покриваються бюджетними доходами. Якщо бюджетні видатки перевищують доходи, то це значить, що існує бюджетний дефіцит. У цьому випадку рівноваги немає. Якщо ж доходи вищі від податків, існує профіцит бюджету, або бюджетний надлишок. Однак цього разу можна сказати, що бюджет відзначається відсутністю рівноваги. Отже, стан бюджетної рівноваги не означає тільки рівновагу в арифметичному розумінні, тобто коли доходи дорівнюють видаткам. Бюджет знаходиться у стані рівноваги як тоді, коли доходи дорівнюють видаткам, так і тоді, коли доходи вищі від видатків. Іншими словами, бюджетної рівноваги немає тільки тоді, коли видатки перевищують доходи, тобто має місце існування бюджетного дефіциту.

Такий стан, коли витрати ДБ перевищують його прибутки називається бюджетним дефіцитом. Для боротьби з даним явищем застосовується ряд методів. Одним із них є державні позики (внутрішній і зовнішній). Іншим засобом покриття бюджетного дефіциту є додаткова емісія грошів.

Найбільше кращим засобом регулювання бюджетного дефіциту є маніпулювання дохідною статтею бюджету, при розумної видаткової політики. Ідея полягає в такому : за допомогою податкової системи необхідно створити сприятливі умови для виробничого росту. Цього можна домогтися знизивши і зробивши гнучкими податкові ставки.

Особливості збалансування місцевих бюджетів Принцип збалансованості місцевих бюджетів завжди мав велике значення. Він відображається в багатьох правових документах. Доходна та видаткова частини місцевих бюджетів визначаються в основному затверджуваними парламентом нормами. Це означає, що державні органи створюють систему місцевих бюджетів, основною умовою існування якої має бути гармонія між доходною та видатковою сторонами місцевих бюджетів, тобто рівновага.

Передача обов'язків і відповідальності місцевим органам влади має супроводжуватися забезпеченням цих органів відповідними фінансовими ресурсами. З правової точки зору про відповідність між зв'язками та фінансовими ресурсами можна говорити тоді, коли обов'язки супроводжуються правами та компетенціями на використання джерел доходів.Ці компетенції можуть визначатися по-різному - від прав на використання ресурсів до нормативних компетенцій, тобто прав щодо встановлення податків. Місцеві органи влади повинні мати юридичне закріплені джерела доходів, достатні для покриття обов'язкових видатків. Це, звичайно, не означає, що місцеві органи влади можуть мати можливість виконувати тільки обов’язкові функції. Може бути ситуація, за якої місцеві органи влади мають на своїх рахунках необхідні фінансові кошти, але не мають відповідних прав щодо їх використання. Існує небезпека, що чіткий розподіл обов'язків і ресурсів зменшить самостійність місцевих органів влади. Однак така небезпека не означає зв'язку між збалансованим бюджетом та недостатньою самостійністю. Збалансована система доходів і видатків має забезпечувати відповідний рівень самостійності місцевих органів влади як у видатковій, так і в доходній частині. Закладання в українському законодавстві принципів збалансованості місцевих бюджетів було спричинено загальною складною фінансовою ситуацією та інфляцією. Приводом цього було також побоювання, що при набутті значної відносної самостійності місцеві органи перевищать власні доходи і це стане зайвим тягарем для надто дефіцитного бюджету держави. Частково з такими думками можна погодитись. Однак за відсутності протягом років достатніх власних місцевих доходів прийняте положення фактично обмежувало самостійність регіонів, змушуючи їх скорочувати видатки. Цю ситуацію не можна вважати за правильну. В багатьох випадках намір самостійності місцевих органів влади може залишитися лише декларативним, підкреслюючи також теоретично визнану регіональну самостійність територіального планування.