Види дипломатичних документів договірного характеру

Дипломатичні документи – це сукупність матеріалів, представлених у письмовій (графічній) – відкритій чи зашифрованій формі, створені кар’єрними дипломатами (дипломатичними працівниками), працівниками дипломатичної служби, адміністративно-технічним і допоміжним персоналом (закон ВРУ) із метою реалізації (здійснення) функціональних (посадових) обов’язків дипломатичної служби як такої, підтримки та забезпечення її функціонування.

Особливе місце серед дипломатичних документів займають документи договір­ного характеру. Саме у них встановлюються взаємні пра­вила і обов’язки партнерів по зовнішньополітичних зв’язках у політичній, економічній, науково-технічній, культурній та гумані­тарній галузях. Документами договірного характеру є: договори, угоди, пакти, трактати, конвенції, протоколи і т.д.

Договір — домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За розподілом між сторонами прав та обов'язків договори поділяться на односторонні (в одної сторони лише права, в іншої лише обов'язки) та двосторонні (правами й обов'язками наділені обидві сторони).

Угода — дії громадян і організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Угоди можуть бути односторонніми і дво- чи багатосторонніми (договір).

Пакт — міжнародна угода значного політичного значення.

Конвенція — (лат. conventio — договір, угода) — різновид міжнародного договору.

Конкретні ознаки, за якими той чи інший договір слід називати конвенцією, виділити важко. Швидше можна вести мову про традиції називати договори певного типу чи змісту конвенціями. Можна сказати,що конвенція - це угода між суб'єктами міжнародного права, що регулює між ними відносини через створення взаємних прав та обов'язків. Як правило, назву конвенції отримують багатосторонні угоди. Важливо, що конвенція регулює весь комплекс питань, пов'язаних з відповідною темою.

Дипломатичний протокол — це сукупність загально­прийнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордон­них справ, дипломатичними пред­ставництвами, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуван­ні. Слово протокол походить від грецького «protokollon» («protos» — перший, а «kolla» — клеїти), тоб­то, дослівно — правила оформлен­ня документів. Пізніше це слово тривко увійшло в дипломатичну практику і крім оформлення до­кументів цією назвою стали озна­чати всі питання етикету і церемоніалу.